Ухвала суду № 138476790, 24.07.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1555/26

Провадження № 2/950/978/26

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

24 липня 2026 року м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Косолапа В.М., розглянувши заяву представника відповідача про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа виконавчий комітет Лебединської міської ради Сумської області про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа. Ухвалою від 29.06.2026 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

20.07.2026, після судового засідання, яке відбулося 16.07.2026, представником відповідача на адресу суду направлено заяву про відвід головуючого судді.

Заява обґрунтована тим, що на думку представника ОСОБА_3 , головуючий суддя продемонстрував упередженість та явну прихильність до позивача, оскільки провадження у справі відкрито не зважаючи на те, що судовий збір було сплачено не у повному обсязі. Також представник зазначає, що додані до позовної заяви документи, які містяться в матеріалах справи та направлені ОСОБА_3 , не завірені належним чином, а тому не є належними письмовими доказами в розумінні процесуального закону, що також є порушенням ст. ст. 175, 177 ЦПК України. Крім того представник зазначив, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 фактично не проживають та не зареєстровані по АДРЕСА_1 . Не переконавшись у врученні їм документів, суд перейшов до розгляду справи, чим порушив їх права.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши заяву про відвід, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Наступне судове засідання у даній справі призначено на 10.09.2026.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Із змісту поданої заяви вбачається, що представник відповідача, як на підставу відводу, посилається на положення п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.

Так, представник ОСОБА_3 зазначає, що провадження у справі відкрито не зважаючи на те, що судовий збір було сплачено не у повному обсязі, а до позовної заяви додано документи, які не засвідчені належним чином.

Такі доводи є необґрунтованими з огляду на наступне.

Ухвалою від 05.06.2026 позовну заяву у даній справі було залишено без руху. В тому числі підставою для ухвалення такого рішення була сплата судового збору не у повному обсязі. У зв`язку із цим позивача зобов`язано надати докази сплати судового збору на суму 1332,20 грн.

26.06.2026 позивач сплатив 1330,20 грн. судового збору. Вимоги ухвали від 05.06.2026 були фактично виконані. Однак, позивачем не було сплачено 2,00 грн. судового збору у зв`язку із чим, при відкритті провадження, його зобов`язано надати докази сплати судового збору на суму 2,00 грн. Таку вимогу позивач виконав 09.07.2026, надавши відповідну квитанцію.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20 вказав, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Несплата судового збору на суму 2,00 грн., за умови виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, становила би прояв надмірного формалізму по відношенню до позивача, а тому підстави для залишення позовної заяви без руху за таких умов, відсутні.

У разі ненадання доказів сплати судового збору на суму 2,00 грн. до початку судового засідання, суд мав би можливість застосувати положення ч. 11 ст. 187 ЦПК України та залишити позовну заяву без руху, однак такі недоліки були вчасно усунуті.

Аналогічні доводи були зазначені судом при вирішенні клопотання представника відповідача у судовому засіданні 16.07.2026.

Щодо надання копій документів, які не були засвідчені позивачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 9-11 ст. 83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Згідно з ч. 2, 4 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд, серед іншого, з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

ЦПК України встановлює правила подання та дослідження доказів, а саме: завчасне їх направлення іншій стороні, а також можливість виключення доказів з переліку досліджуваних в разі наявності сумніву в їх достовірності.

Оскільки наразі у справі триває підготовче провадження, позивач не позбавлений можливості засвідчити копії документів, додані ним до позовної заяви, які у подальшому, відповідно до ст. 235 ЦПК України мають бути досліджені судом.

Подання копій письмових доказів, без їх засвідчення, не є самостійною підставою для залишення позовної заяви без руху за умови дотримання позивачем інших вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України та, як зазначено вище, може бути проявом надмірного формалізму.

Щодо стверджуваного порушення прав ОСОБА_2 та ОСОБА_4 суд зазначає, що копії позовної заяви з додатками були направлені указаним відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 . Як свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, наявні у матеріалах справи, поштові відправлення були вручені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 02.07.2026 (а.с. 59, 60).

Хто та за яких обставин отримав поштові відправлення замість відповідачів суду не відомо. У судовому засіданні 16.07.2026 представник ОСОБА_3 не повідомляв про такі обставини, хоча адреса проживання останньої (нерухоме майно щодо якого виник спір), зазначена: АДРЕСА_1 і ОСОБА_3 так само отримала поштове відправлення.

Верховний Суд у постанові від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гарячий проти України» вказав, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за ненадіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому апеляційним судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Факт того, що ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 наразі є співвласниками нерухомого майна, наявність одного прізвища у двох відповідачів, дає суду можливість припустити, що останні є родичами, а тому інформація про розгляд справи та предмет спору, може бути без зайвих труднощів надана сторонами одне одному.

За таких обставин суд зазначає, що наразі відсутні підстави вважати, що копії позовної заяви з додатками не були вручені безпосередньо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , натомість докази зворотного відсутні. У той же час адвокат Стегній А.М. не є представником останніх, а тому не може ставити питання про порушення їх прав без наявності відповідних повноважень.

Суд зазначає, що головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Європейський суд з прав людини зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими» (рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України»).

Висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.

За таких обставин, суд вважає заяву представника відповідача необґрунтованою.

Керуючись ст. ст. 36-39, 40, 260, 261 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву представника ОСОБА_3 , адвоката Стегнія А.М., про відвід судді Косолапа В.М. у справі № 950/1555/26 визнати необґрунтованою.

Передати заяву про відвід судді Косолапа В.М. у справі № 950/1555/26 на автоматизований розподіл для визначення судді, який вирішуватиме питання про заявлений відвід, в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, для розгляду заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Вадим КОСОЛАП