Ухвала суду № 138491834, 27.07.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа №591/4810/26

Провадження № 2/591/1770/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Северинової А.С.,

з участю секретаря судового засідання Волкової Є.Р.,

представника відповідача Брайко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу № 591/4810/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, -

в с т а н о в и в:

29 квітня 2026 року ТОВ ««Факторинг партнерс» через систему «Електрониий суд» звернулось до суду з вказаним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 555152555080 від 25.07.2021 та договором №4167836 від 17.05.2021 у загальній сумі 38276 грн 57 коп.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 19 травня 2026 року відкрито провадження у вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено справу до судового розгляду по суті.

29 червня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Брайко Ю.В. надійшло клопотання про роз`єднання позовних вимог, виділивши у самостійне провадження позовні вимоги про стягнення за двома різними договорами № 555152555080 від 25.07.2021 року, укладеного з ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія», та договором № 4167836 від 17.05.2021 року, укладеного з ТОВ «Авентус Україна». Клопотання мотивовано тим, що відповідач вважає таке об`єднання позовних вимог неправомірним, таким, що суперечить нормам ЦПК України та ускладнює розгляд справи. Так, у даній справі позовні вимоги мають різних суб`єктів: договори укладені з трьома абсолютно різними юридичними особами (самостійними учасниками цивільних правовідносин); мають різні підстави виникнення: кожен договір є окремим правочином із власними унікальними умовами, строками виконання, правами та обов`язками сторін; потребують різних доказів: обставини виконання або невиконання кожного з цих трьох договорів є автономними і мають доводитися абсолютно різними пакетами документів (актами, накладними, квитанціями), які не пов`язані між собою. Спільний розгляд цих вимог суперечить принципу процесуальної ефективності та значно ускладнить і затягне розгляд справи, оскільки суду доведеться одночасно досліджувати три різні та незалежні за змістом правові ситуації щодо трьох різних організацій.

03 липня 2026 року позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» подало заперечення на клопотання про роз`єднання позовних вимог. При цьому, зазначає, що позивачем заявлено однорідні позовні вимоги до одного й того самого відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами споживчого кредиту, право вимоги за якими перейшло до ТОВ «Факторинг Партнерс» у порядку відступлення права вимоги. Незважаючи на те, що вимоги виникли з різних кредитних договорів, вони мають однакову правову природу, ґрунтуються на аналогічних правовідносинах, регулюються одними й тими самими нормами матеріального права та підтверджуються однотипними доказами. Так, у межах обох вимог предметом доказування є факти укладення кредитних договорів, отримання відповідачем кредитних коштів, невиконання ним зобов`язань щодо повернення кредиту, нарахування заборгованості, а також факт переходу права вимоги до позивача на підставі договорів відступлення права вимоги. В обох випадках позивачем подаються аналогічні за своєю правовою природою докази: кредитні договори, розрахунки заборгованості, договори факторингу та відступлення права вимоги, акти приймання-передачі реєстрів боржників, витяги з реєстрів боржників, докази переходу права вимоги тощо. Таким чином, твердження представника відповідача про відсутність взаємозв`язку між заявленими вимогами є помилковим та спростовується самим змістом позовної заяви і доданими до неї доказами. Натомість роз`єднання позовних вимог, як того просить представник відповідача, призведе до безпідставного затягування розгляду справи, дублювання процесуальних дій, повторного дослідження аналогічних доказів, збільшення процесуальних витрат сторін та додаткового навантаження на суд. Фактично у разі роз`єднання суд буде змушений двічі досліджувати аналогічні правовідносини між тими самими сторонами, аналізувати однакові за змістом договори відступлення права вимоги, порядок нарахування заборгованості та інші тотожні обставини. Водночас представником відповідача не наведено жодних об`єктивних обставин, які б свідчили про те, що спільний розгляд позовних вимог ускладнює встановлення фактичних обставин справи або перешкоджає реалізації процесуальних прав сторін. Саме по собі посилання на різні кредитні договори та різних первісних кредиторів не є підставою для роз`єднання позовних вимог у розумінні ст. 188 ЦПК України. Більше того, клопотання представника відповідача фактично ґрунтується виключно на формальному тлумаченні положень ст. 188 ЦПК України та не містить належного обґрунтування того, яким саме чином спільний розгляд заявлених вимог порушує права відповідача чи унеможливлює повний та об`єктивний розгляд справи.

В судовому засіданні представник відповідачки адвокат Брайко Ю.В. підтримала заявлене клопотання та просила його задовольнити. Позивач у позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Заслухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 6 ст. 188 ЦПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства.

Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови Пленуму «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2, роз`єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог може мати місце лише за умови, що їх сумісний розгляд ускладнює вирішення справи (зокрема, у зв`язку з необхідністю призначення складної експертизи за окремими вимогами, тривалого відрядження або тяжкого захворювання одного чи кількох з позивачів або відповідачів). У разі роз`єднання позовів підставою для провадження щодо вимог, виділених у самостійне провадження, є ухвала суду про роз`єднання позовів і копія пред`явленого позову.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з того, що незважаючи на те, що позовні вимоги виникли з різних кредитних договорів, укладених з різними кредитодавцями, однак вони мають однакову правову природу, ґрунтуються на аналогічних правовідносинах, а саме: кредитних правовідносинах, регулюються одними й тими самими нормами матеріального права та підтверджуються однотипними доказами. Суд вважає, що розгляд позовних вимог в одному провадженні надасть можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для встановлення обставин справи. За таких обставин, суд вважає, що правові підстави для роз`єднання позовних вимог відсутні, тому не вбачає необхідності в роз`єднанні позовних вимог у самостійні провадження.

Отже, клопотання не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 188 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Брайко Юлії Валеріївни про роз`єднання позовних вимог в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя А.С. Северинова