Рішення № 138489812, 14.07.2026, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 210/1679/26

2/171/3176/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2026 р. м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Кодрян Л.І.,

за участю секретаря судових засідань Перепеткевич Т.О.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі судових засідань м. Апостолове цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача АТ «ОТП Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 113270,75 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 17.03.2023 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі Кредитний договір № 3000007074, шляхом підписання удосконаленим електронним підписом клієнта, на суму 78850,00 гривень зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 20% річних на рефінансування (погашення заборгованості Позичальника перед кредитором першої черги АТ «ОТП Банк»). Позивач свої зобов`язання згідно умов кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти в сумі 78850,00 грн. Відповідач від виконання своїх зобов`язань ухиляється, у зв`язку з чим, у неї утворилась заборгованість у сумі 113270,75 грн, яка складається з заборгованості по кредиту у розмірі 75681,97 грн. та заборгованості по відсоткам у розмірі 37588,78 грн. Згідно п. 15.2 Правил кредитування, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань, у зв`язку з чим позивачем було надіслано відповідачу досудову вимогу №85-1-300-01-73-1-3-/17 від 09.01.2026 року про погашення заборгованості, яка не була виконана ОСОБА_1 .

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, надала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнала частково.

Згідно положень ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази в справі, з`ясувавши обставини справи, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що 17.03.2023 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі Кредитний договір № 3000007074, шляхом підписання удосконаленим електронним підписом клієнта. Цільове використання кредиту: на рефінансування (погашення заборгованості Позичальника перед кредитором першої черги АТ «ОТП Банк») за кредитним договором (першої черги) №2018709630_CARD від 27.04.2018 року. Загальний розмір кредиту становить 78850,00 грн., дата остаточного повернення кредиту 17.03.2028 року, встановлена фіксована процентна ставка у розмірі 20% річних. Повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником Ануїтетних платежів згідно графіку платежів (а.с.10-16).

Позивач здійснив видачу кредитних коштів відповідачу в сумі 78850,00 гривень, що підтверджується Меморіальним ордером № 21702276 від 17 березня 2023 року (а.с.7).

Згідно до розрахунку заборгованості, станом на 11.12.2025 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №3000007074 складає: 113270,75 грн, з яких 75681,97 гривень - сума заборгованості за тілом Кредиту; 37588,78 гривень - сума заборгованості за нарахованими відсотками (а.с.6).

Позивачем було надіслано відповідачу досудову вимогу №85-1-300-01-73-1-3-/17 від 09.01.2026 року про погашення заборгованості за кредитним договором №3000007074 від 17.03.2023 року у розмірі 113270,75 грн з вимогою сплатити протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги (а.с.8).

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст.10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, тип процентної ставки визначається кредитним договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року по справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18 викладено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.1,ч.5, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1, ч.2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

З урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «ОТП Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно платіжної інструкції позивачем при зверненні з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 3328,00 гривень.

Тому, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь АТ «ОТП Банк» суму сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.4,12,13,76-81,89,141,259,263-265,352,354,355 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» (ЄДРПОУ 21685166, місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43) заборгованість за кредитним договором № 3000007074 від 17.03.2023 року в сумі 113270 грн 75 коп. (сто тринадцять тисяч двісті сімдесят гривень 75 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» (ЄДРПОУ 21685166, місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43) понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 3328 грн 00 коп. (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяЛ. І. Кодрян