Рішення № 138489753, 17.07.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/11898/25

2/212/836/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу

У складі судді Хомченко Л.І.

Секретар Сівак А.О.

За участю представника позивача ОСОБА_1

Представника відповідача Савельєва Т.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Кривий Ріг цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» Про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся ду суду з вказаним позовом до відповідача посилаючись на те ,що ОСОБА_2 (надалі - Позивач) є сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 29 вересня 1981 року серії НОМЕР_1 , про що в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис №1236 (копія додається) ОСОБА_3 протягом тривалого часу (більше 10 років), а саме з 26 грудня 1983 року по 30 липня 1993 року, з 22 лютого 2000 року по 01 листопада 2001 року працював в різних структурних підрозділах, на різних підземних професіях Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» (надалі-Відповідач). Всі вказані вище обставини про роботу ОСОБА_3 підтверджуються актом № 5 розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4 від 09 грудня 2008 року (копія додається) та не можуть і не будуть заперечуватись відповідачем. П. 7 акту № 5 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 09 грудня 2008 року, встановлено наявність у ОСОБА_3 професійного захворювання:- сидеросилікоз першої ст., ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої ст., ЛН першого-другого ст. Згідно п. 16 вищевказаного акту професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи з 26 грудня 1983 року по 01 січня 1984 року обрубувачем, з 02 січня 1984 року по 01 січня 1986 року стропальником, з 01 січня 1986 року по 20 липня 1993 року та з 22 лютого 2000 року по 01 січня 2001 року майстром на ВАТ «КЦРЗ», ОСОБА_3 виконував роботи, які характеризувалися запиленістю повітря робочої зони, що перевищувала внаслідок недосконалості робочих місць. Згідно п. 17 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: перевищення рівнів пилу в робочій зоні: протягом 18 років 4 місяців - пил з вмістом шамоту в концентрації 4,42 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3, пил оксиду залізу в концентрації 9,17 мг/м3, при ГДК 6,0 мг/м3, протягом 6 років та 3 місяців - пил з вмістом діоксида кремнія від 10% до 70% концентрація 5,9 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3. Важливо зазначити, що згідно п. 19 вказаного акту, було встановлено осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, а саме: Адміністрація термообрубувального цеху ВАТ (після перейменування ПрАТ) «КЦРЗ». Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 14 січня 2009 року серія ДНА-02 № 028426 ОСОБА_3 первинно безстроково встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 25% (копія додається). ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 62 років, батько Позивача, ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 20 травня 2014 року серія НОМЕР_2 виданим Саксаганським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, про що складено відповідний актовий запис № 877 (копія додається). Висновком експерта № 1013 від 19 травня 2014 року (копія додається) було встановлено судово-медичний діагноз: основний: хронічне обструктивне захворювання легень (пиловий бронхіт) в стадії загострення : дифузний пиловий пневмофіброз, множинні зливні осередки чорного пігменту в товщі легень, в`язкий слиз у просвітку бронхів. Після дослідження всіх обставин, які були надані судовомедичному експерту, він прийшов до висновку, що смерть ОСОБА_3 настала від хронічного пилового бронхіту , який супроводжувався хронічною недостатністю дихання, і ускладнився. розвитком легенево-серцевої недостатності. Також посмертним епікризом від 08 жовтня 2014 року (копія додається) було підтверджено основний легень діагноз: хронічне обструктивне захворювання (пиловий бронхіт) стадія загострення, дифузний пиловий пневмофіброз, множинні зливні осередки чорного пігменту в товщі легень, в`язкий слиз у просвітку бронхів. А отже даними документами в повній мірі підтверджується, що смерть ОСОБА_3 настала в наслідок професійного захворювання, яке він отримав при житті під час роботи, зокрема на підприємстві Відповідача. У зв`язку з протиправними діями Відповідача по відношенню до ОСОБА_3 , наслідком чого стала його смерть, Позивач зазнає порушень душевної рівноваги, втрачає соціальні зв`язки, має постійну апатію до всіх важливих процесів, які відбуваються навколо нього. Батько позивача, ОСОБА_3 , був завжди для сина опорою та підтримкою, кожного разу допомагав у вирішенні різноманітних питань, що виникали в повсякденному житті позивача. ОСОБА_3 надзвичайно любив свого сина, багато працював, щоб його сім`я ні в чому не мала потреби. Дані почуття радості замінили почуття розпачу, розчарування життям, скорботи. Всі ці негативні почуття не проходять, а навпаки посилюються усвідомленням того, що позивач вже ніколи не пізнає батькової любові, не отримає батьківської підтримки та поради, оскільки його батько помер у зв`язку з професійним захворюванням, яке він отримав під час роботи на підприємстві Відповідача і цього могло не статись, якби Відповідач забезпечив дотримання норм з охорони праці. У Позивача з батьком були чудові стосунки, побудовані на довірі та взаємоповазі, вони були справжніми друзями. Позивач пишався своїм батьком, ОСОБА_3 був справжнім прикладом та еталоном честі, порядності, доброти, поваги до суспільства і кожного громадянина. Смерть ОСОБА_3 викликала тривалий шок у його сина, смерть рідної людини є не відновлюваною втратою, що спричиняє тривалі страждання та хвилювання. Позивача не полишають думки про смерть його батька, що навіює в нього смуток, спричиняє душевні страждання та майже щоразу викликає головні болі, знервованість та болі в області серця. Для Позивача дуже важко сприймається той факт, що він втратив свого батька. Душевні страждання також збільшуються у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 не буде бачити як зростають та розвиваються його онуки Моральна шкода, якої він зазнає, є глибокою, незворотною та щоденною. Вона виявляється у: хронічному стресі та депресивному стані; тривожних розладах та порушенні сну; втраті життєвих орієнтирів; погіршенні фізичного здоров`я; соціальній ізоляції та емоційному вигорянні. Таким чином невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком отримання ОСОБА_3 професійних захворювань, які спричинили до його смерті є підставою для відшкодування Відповідачем заподіяної Позивачу, як сину загиблого, моральної шкоди. На переконання Позивача за цей біль і страждання йому має бути присуджено справедливе відшкодування. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування. Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є діючою в Україні, встановлено, що високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. Стаття 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка знаходиться у розділі 1, встановлює, що право кожного на життя охороняється законом. Стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. Отже, зобов`язання України перед своїми громадянами щодо права на життя, до якого у контексті Конституції України входить і право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника (ст. 46 Конституції України), мають виконуватися у повному обсязі, право позивача на соціальний захист, а саме отримання грошової компенсації в рахунок відшкодування моральної шкоди як членом сім`ї працівника, який загинув унаслідок нещасного випадку на виробництві, є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань. Установлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 Цивільного Кодексу України. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Частинами 3 та 4 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, якмають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Таким чином невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування відповідачем заподіяної працівнику моральної шкоди. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палата Касаційного цивільного суду у постанові від 15 червня 2020 року по справі № 212/3137/17-ц. Та обставина, що розслідування хронічного професійного захворювання відбувалось не на підприємстві відповідача, а на іншому підприємстві (за останнім місцем роботи позивача) не скасовує і не обмежує відповідальності відповідача за заподіяну позивачу моральну шкоду. У постанові від 10 травня 2018 року № № 215/5814/15-ц Верховний суд зробив важливі висновки з цього приводу, зазначивши: ПАТ «ЦГЗК», як останній роботодавець позивача, організувало розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, яке здійснювалося комісією з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання. В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що шкода здоров`ю завдана позивачу не лише під час роботи на підприємстві ПАТ «ЦГЗК», а також й під час роботи у структурних підрозділах відповідача, а тому ПАТ «Кривбасзалізрудком» є належним відповідачем у справі, подвійне стягнення моральної шкоди не відбулось, оскільки ушкодження здоров`я завдано як під час виконання трудових обов`язків на підприємстві відповідача, так і на ПАТ «ЦГЗК». Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті. Відповідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Факт заподіяння моральної шкоди позивачці у зв`язку з втратою чоловіка, завдає їй душевних та психологічних страждань, позивачка позбавлена можливості спілкуватися з близькою людиною, відчувати його турботу, любов, підтримку, що тягне за собою порушення її нормальних життєвих зв`язків та докладання з її боку додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. У відповідності до ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Згідно ст. 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ч. 4 ст. 157 КЗпП України, у разі відсутності в нормативних актах про охорону праці вимог, які необхідно виконати для забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на певних роботах, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний вжити погоджених з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, заходів, що забезпечать безпеку працівників. Верховний Суд України у своїй Постанові від 02 вересня 2015 року по справі №6 576цс15 зробив висновок, що «…право на звернення до суду про компенсацію моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи виникає у зв`язку з настанням певних подій: каліцтва, ушкодження здоров`я або смерті фізичної особи. Отже, право членам сім`ї померлого на компенсацію моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, спричиненої професійним захворюванням, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності професійного захворювання і причинного зв`язку між смертю і професійним захворюванням, а тому правовідносини щодо компенсації моральної шкоди членам сім`ї померлого виникають лише після його смерті та регулюються законодавством, яке діє на цей момент. Розмір моральної шкоди, яка підлягає компенсації, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.…» Велика Палата Верховного Суду в п. 90 постанови від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц зазначила, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив потерпілий. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Також просив суд врахувати правову позицію, що викладена у Постанові Верховного суду від 03 липня 2025 року по справі № 212/5202/23 , якою колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 жовтня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2024 року залишила без змін. «…Так, відповідно до «Інструкції про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 15.11.2005 року № 606 (далі Інструкція), вона була розроблена на виконання вимог Законів України «Про охорону праці», «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», за якими передбачено відшкодування шкоди утриманцям працівника (годувальника) у разі його смерті, якщо визначено причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом. За ст. 9 Закону України «Про охорону праці», відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування України відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», за ч. 3 ст. 30 якого підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами. При цьому, за ч. 8 ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» вказано, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно доположень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України. За Інструкцією причинний зв`язок смерті із професійним захворюванням - є зв`язок, який можна встановити між перебігом професійних захворювань з урахуванням форми, стадії, тяжкості функціональних порушень, розвитку ускладнень за життя, патоморфологічними та гістологічними змінами в органах та системах організму, що виявлені під час розтину, та настанням смерті. Також за відповідною Інструкцією безпосередня причина смерті - це головні клінікоморфологічні прояви основного захворювання або його ускладнення, що стали безпосередньою причиною смерті. На підставі ст. 36 ч. 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» причинний зв`язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я підтверджується висновком відповідного закладу охорони здоров`я. Натомість, за ст. 41 ч. 6 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страхові виплати здійснюються протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я. Отже, з наведених нормативно-правових актів вбачається, що посилання представника відповідача на необхідність для розгляду даної справи наявність висновку МСЕК для встановлення причинного зв`язку між смертю його батька та його профзахворюванням є хибним, оскільки такий висновок потрібен для проведення страхових виплат Фондом соціального страхування України, тому відкидає той факт, що позивачем не було дотримано порядку, визначеного «Інструкції про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом» для підтвердження причинного зв`язку між смертю чоловіка позивачки та його професійним захворюванням, оскільки відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок смерті чоловіка від професійного захворювання, не є страховою виплатою та здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України…» З цього можемо зробити висновок, що з метою відшкодування моральної шкоди членам сім`ї померлої особи, для встановлення причинно наслідкового зв`язку між смертю такої особи та професійним захворюванням, необхідно надати підтверджуючий висновок відповідного закладу охорони здоров`я. У випадку ж існування наміру отримання встановлених законодавством пільг або ж допомоги, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлення причин смерті особи визначається МСЕК. Подані Позивачем копія акту форми П-4 від 09 грудня 2008 року та висновку експерта № 1013 від 19 травня 2014 року належним чином доказують обставини, на які посилається Позивач як на підставу своїх вимог Щодо визначення суми відшкодування моральної шкоди, вважає за необхідне звернути увагу на судові рішення в деяких подібних справах, а саме: Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 червня 2021 року у справі № 215/117/21, яке залишено без змін Постановою Дніпровського апеляційного суду було стягнуто з підприємства на користь матері 400 000 грн моральної шкоди, спричиненої смертю сина на виробництві. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2022 року № 212/11895/21 було стягнуто з підприємства на користь дружини 300 000 грн моральної шкоди спричиненої смертю чоловіка внаслідок професійного захворювання. Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу у справі № 210/133/23, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року, було стягнуто з підприємства на користь матері 500 000,00 грн. без утримання податків внаслідок смерті сина на виробництві. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року по справі №210/1128/23 було стягнуто з підприємства на користь чоловіка 500 000 грн моральної шкоди внаслідок смерті дружини на виробництві. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 жовтня 2023 року по справі № 212/5202/23, яке залишено без змін Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2024 року, було стягнуто з підприємства на користь дружини 400 000 грн моральної шкоди спричиненої смертю чоловіка внаслідок професійного захворювання. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2024 року у справі № 185/4626/24, яке залишено без змін Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року було стягнуто з підприємства на користь доньки 300 000 грн моральної шкоди, спричиненої смертю батька на виробництві. Щодо оподаткування суми моральної шкоди зазначаємо наступне. Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом. У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом». Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Водночас пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», однак застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України. Оскільки шкода, завдана життю та здоров`ю, може бути як майновою, так і немайновою (моральною) та до цієї частини пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зміни законодавцем не внесені, зокрема не зазначено, що лише відшкодування майнової шкоди, завданої життю та здоров`ю, не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тому немає підстав для ототожнення відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року. Отже, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню доповнення до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року. З урахуванням наведеного, сума стягнута з Відповідача на користь Позивача на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із заподіянням шкоди життю та здоров`ю на виробництві не підлягають оподаткуванню. Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 06 січня 2025 року по справі №212/4843/24. З урахуванням вище зазначеного, зважаючи на те, що моральна шкода позивачу завдана смертю батька у зв`язку з професійним захворюванням, беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань позивача так як смерть має безповоротну дію, тому душевні страждання, призвели до істотних вимушених змін у житті позивача, який втратив турботу та підтримку близької людини істотність вимушених змін життя в результаті смерті батька. Смерть рідної людини, це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Компенсація моральної шкоди в цій справі має не лише відшкодувальний, а й превентивний характер, адже людське життя не має ціни, і будь-яка байдужість до нього повинна оцінюватись державою як надзвичайно тяжке порушення з відповідним рівнем правової відповідальності. За таких обставин позивач вважає необхідним звернення до суду з позовом про стягнення моральної шкоди з відповідача. Обґрунтованим розміром моральної шкоди вважає суму у 750 000,00 грн. без утримання податків з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, оскільки саме така сума зможе мінімально компенсувати втрати, яких зазнає позивач, та відновити хоча б частково його моральний стан. Повідомляємо, що аналогічна за змістом позовна заява вже подавалася до Покровського районного суду у м. Кривому Розі Дніпропетровської області у справі № 212/9663/25, однак відповідно до ухвали від 18 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» про відшкодування моральної шкоди, завданою смертю батька внаслідок професійного захворювання залишено без розгляду. Вказане не є перешкодою для повторного звернення до суду, оскільки позов не був розглянутий по суті., Просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування моральної шкоди завданої смертю батька внаслідок професійного захворювання суму грошових коштів у розмірі 750 000,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Ухвалою від 06 листопада 2025 року Покровського районного суду міста Кривого Рогу постановлено :,, Відкрити провадження по цивільній справі за позовом позивача - ОСОБА_2 до відповідача - Приватне акціонерне товариство «Криворізький центральний рудоремонтний завод» про відшкодування моральної шкоди.Розгляд справи призначити на 09.12.2025 року о 13-15 год в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у приміщенні Покровського районного суду міста Кривого Рогу .

Ухвалою від 13 березня 2026 року Покровського районного суду міста Кривого Рогу постановлено :,, У задоволенні клопотання представника відповідача Савельєвої Т.Д. призначити по справі судова-медичну експертизу, проведення якої доручити Комунальному закладу Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи відмовити.

Позивач до судового засідання не з`явився ,про час та дату розгляду справи його було повідомлено належим чином.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги ,надав пояснення аналогічно викладеним у позові .Просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування моральної шкоди завданої смертю батька внаслідок професійного захворювання суму грошових коштів у розмірі 750 000,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала ,просила відмовити у задоволенні позовних вимог оскількі відсутні докази спричинення моральної шкоди позивачу з вини відповідача.

Заслухав пояснення сторін та дослідив матеріали справи суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

ОСОБА_2 (надалі - Позивач) є сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 29 вересня 1981 року серії НОМЕР_1 , про що в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис №1236

ОСОБА_3 протягом тривалого часу (більше 10 років), а саме з 26 грудня 1983 року по 30 липня 1993 року, з 22 лютого 2000 року по 01 листопада 2001 року працював в різних структурних підрозділах, на різних підземних професіях Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод»

Обставини про роботу ОСОБА_3 підтверджуються актом № 5 розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4 від 09 грудня 2008 року

П. 7 акту № 5 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 09 грудня 2008 року, встановлено наявність у ОСОБА_3 професійного захворювання:- сидеросилікоз першої ст., ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої ст., ЛН першого-другого ст.

Згідно п. 16 вищевказаного акту професійне захворювання виникло за таких обставин: ОСОБА_3 працюючи з 26 грудня 1983 року по 01 січня 1984 року обрубувачем, з 02 січня 1984 року по 01 січня 1986 року стропальником, з 01 січня 1986 року по 20 липня 1993 року та з 22 лютого 2000 року по 01 січня 2001 року майстром на ВАТ «КЦРЗ», ОСОБА_3 виконував роботи, які характеризувалися запиленістю повітря робочої зони, що перевищувала внаслідок недосконалості робочих місць.

Згідно п. 17 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання ОСОБА_3 є: перевищення рівнів пилу в робочій зоні: протягом 18 років 4 місяців - пил з вмістом шамоту в концентрації 4,42 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3, пил оксиду залізу в концентрації 9,17 мг/м3, при ГДК 6,0 мг/м3, протягом 6 років та 3 місяців - пил з вмістом діоксида кремнія від 10% до 70% концентрація 5,9 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3.

Згідно п. 19 вказаного акту, було встановлено осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, а саме: Адміністрація термообрубувального цеху ВАТ (після перейменування ПрАТ) «КЦРЗ».

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 14 січня 2009 року серія ДНА-02 № 028426 ОСОБА_3 первинно безстроково встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 25% .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 62 років, батько Позивача, ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 20 травня 2014 року серія НОМЕР_2 виданим Саксаганським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, про що складено відповідний актовий запис № 877.

Висновком експерта № 1013 від 19 травня 2014 року встановлено судово-медичний діагноз ОСОБА_3 : основний: хронічне обструктивне захворювання легень (пиловий бронхіт) в стадії загострення : дифузний пиловий пневмофіброз, множинні зливні осередки чорного пігменту в товщі легень, в`язкий слиз у просвітку бронхів. Смерть ОСОБА_3 настала від хронічного пилового бронхіту , який супроводжувався хронічною недостатністю дихання, і ускладнився. розвитком легенево-серцевої недостатності.

З посмертного епікризу від 08 жовтня 2014 року було вбачається ,що підтверджено основний легень діагноз: хронічне обструктивне захворювання (пиловий бронхіт) стадія загострення, дифузний пиловий пневмофіброз, множинні зливні осередки чорного пігменту в товщі легень, в`язкий слиз у просвітку бронхів.

За таких обставин суд приходить до висновку , що смерть ОСОБА_3 настала в наслідок професійного захворювання, яке він отримав при житті під час роботи, зокрема на підприємстві Відповідача.

Суд не може не погодитись з поясненнями позивача що він зазнає порушень душевної рівноваги, втрачає соціальні зв`язки, має постійну апатію до всіх важливих процесів, які відбуваються навколо нього, що Смерть ОСОБА_3 викликала тривалий шок у його сина, смерть рідної людини є не відновлюваною втратою, що спричиняє тривалі страждання та хвилювання, думки про смерть його батька, що навіює в нього смуток, спричиняє душевні страждання та майже щоразу викликає головні болі, знервованість та болі в області серця.

За таких обставн суд приходить до висновку ,що позивачу з вини відповідача заподіяно моральну шкоду .

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частинами 3 та 4 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

За таких обставин суд приходить до висновку ,що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у ОСОБА_3 професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності і яке надалі стало причиною його смерті є підставою для відшкодування відповідачем заподіяної позивачу моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Відповідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв`язку з втратою батька , завдає йому душевних та психологічних страждань, позивач позбавлений можливості спілкуватися з близькою людиною, відчувати його турботу, любов, підтримку, що тягне за собою порушення її нормальних життєвих зв`язків та докладання з його боку додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

За таких обставин , враховуючи характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат ,їх тривалості, можливості відновлення та враховуючи вимоги розумності і справедливості суд приходить до висновку ,що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 200 000 гривень

На підставі викладеного ,керуючись ст.ст 263-265 ЦПК України ,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» Про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування моральної шкоди завданої смертю батька внаслідок професійного захворювання суму грошових коштів у розмірі 200 000 гривень без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

У повному обсязі рішення складено та підписано 22.07.2026 року.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач

ОСОБА_2

тел. НОМЕР_3

адреса

АДРЕСА_1

РНОКПП НОМЕР_4

Відповідач

Приватне акціонерне товариство

«Криворізький центральний

рудоремонтний завод»

тел. 380564049401

адреса 50057, Дніпропетровська

обл., м. Кривий Ріг, вул.

Заводська, буд.1

ЄДРПОУ 00190940

Суддя: Л. І. Хомченко