Рішення № 138489734, 18.06.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 199/17362/25

Провадження № 2/209/1644/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"18" червня 2026 р. м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Ковальової-Писаревої А.Б.,

за участю секретаря - Лушпай І.І.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Українські фінансові операції» Дідух Є.О. звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30 листопада 2023 року між ТОВ "Лінеура Україна" та відповідачем було укладено договір № 4182001 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 3000,00 грн. в безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку № НОМЕР_1 на 360 днів з 30.11.2023 року по 24.11.2024 року зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 2% у день та інших платежів. Кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. 26.07.2024 року ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ «Українські фінансові операції» уклали Договір факторингу № 26/07/2024, згідно якого ТОВ «Українські фінансові операції» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ "Лінеура Україна", включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4182001 від 30 листопада 2023 року. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 24600,00 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 3000,00 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 14400,00 грн. та відсотків нарахованих ТОВ «Українські фінансові операції» - 7200,00 грн. Просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ Українські фінансові операції» заборгованість в розмірі 24600,00 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. В порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 13 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

Представник позивача Дідух Є.О. в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності представника ТОВ «Українські фінансові операції», позовні вимоги підтримали в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином згідно з вимогами ст.128, 131 ЦПК України, про що в матеріалах справи наявні поштові документи, заяву про розгляд справи без її участі та відзив на позовну заяву не надала, є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень відповідачем відсутня, суд вважає за можливе розглядати справу у її відсутності.

Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України - суд, зважаючи на наявність законних підстав, приходить до висновку про можливість у відповідності до вимог ст.223 ЦПК України ухвалити рішення про задоволення позову на підставі наданих сторонами доказів, без вислуховування особистих пояснень відповідача по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, вважає поданий позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 листопада 2023 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 було укладено договір №4182001 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронній формі з використанням електронного підпису 72451 (одноразовий ідентифікатор), відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредитні кошти шляхом перерахування на картковий рахунок у розмірі 3000,00 гривень, строком на 360 днів, зі сплатою відсотків в розмірі 2,00 % в день у межах строку кредиту, що підтверджується копією договору № 4182001 про надання коштів на умовах споживчого кредиту з додатком №1 "Обчислення загальної вартості кредиту", паспортом споживчого кредиту, правилами надання коштів у позику /а.с. 69-78, 66-68, 98-105/.

ТОВ "Лінеура Україна" виконало своє зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 3000,00 гривень на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 через ТОВ "Універсальні платіжні рішення" 30 листопада 2023 року о 16:26:10, що підтверджується довідкою ТОВ "УПР" від 26.07.2024 року про перерахування коштів, договором про організацію переказу грошових коштів № 210222-1 від 21 лютого 2022 року, договором № РК-П-19/03-01 про переказ коштів від 12 березня 2019 року та листом АТ "Універсал Банк" про перерахування коштів на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 /а.с. 84, 46-51, 52-54/.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ "Лінеура Україна" за кредитним договором №4182001, ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем в розмірі 17400,00 грн., яка складається із: заборгованість за тілом кредиту 3000,00 грн., заборгованість за процентами 14400,00 грн. /а.с.79-83/.

26 липня 2024 року ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ «Українські фінансові операції» уклали договір факторингу №26/07/2024, згідно якого ТОВ «Українські фінансові операції» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги відносно осіб, які були боржниками ТОВ "Лінеура Україна", включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №4182001 /а.с.55-64, 42/. Станом на дату відступлення права вимоги, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №4182001 від 30 листопада 2023 року становить 17400,00 грн., яка складається із: заборгованість за тілом кредиту 3000,00 грн., заборгованість за процентами 14400,00 грн., що підтверджується витягом з реєстру боржників /а.с.106-107/.

Відповідач зобов`язання за кредитним договором №4182001 від 30 листопада 2023 року належним чином не виконала, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 24600,00 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 3000,00 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 14400,00 грн. та відсотків нарахованих ТОВ «Українські фінансові операції» за 120 календарних днів - 7200,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором ТОВ "Лінеура Україна" та розрахунком заборгованості ТОВ «Українські фінансові операції» /а.с.79-83, 108-109/.

З огляду на те, що відповідачем не надано іншого розрахунку заборгованості чи відомості про відсутність такої, суд, приймає вказаний розрахунок, як належний та допустимий доказ.

Згідно зі ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо його форми не встановлено законом; якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть, якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалась; якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовились про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст цих дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк ... зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст.76 ЦПК України, докази встановлюються на підставі... пояснень сторін, показань свідків, письмових доказів...

Згідно зі ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст.1078 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначна грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно зі ст.76 ЦПК України, докази встановлюються на підставі... пояснень сторін, показань свідків, письмових доказів...

У відповідності до вимог ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У відповідності до вимог п.1, 2 ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов. як неявка в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо відповідач не з`явився буз поважних причин або без повідомлення таких причин, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Встановивши дані обставини, враховуючи, що між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» в цій частині є обґрунтованими. З огляду на те, що відповідач прострочив погашення поточних платежів за кредитним договором та не повернув отримані кредитні кошти, не виконавши взятих за договором зобов`язань, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4182001 від 30 листопада 2023 року у загальному розмірі 24600,00 грн.

Вирішуючи позовні вимоги про застосування положень ч.ч.10, 11 ст.265 ЦПК України та зобов`язання органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.10 ст.265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

В свою чергу, згідно ч.11 ст.265 ЦПК України, остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

Однак, це є правом суду, а не обов`язком, та має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.

Суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п.18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 30 листопада 2023 року, тобто, у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

Отже, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч.ч. 10, 11 ст.265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз`яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні трати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Оцінюючи у сукупності усі інші аргументи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере, оскільки вони не відносяться до предмета спору та є необґрунтованими.

Таким чином, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з того факту, що матеріалами справи підтверджується отримання позивачем повного обсязу послуг адвоката та понесення витрат в суді.

Ст.137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

П.п.1,2 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Ч.8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи в суді, суд враховує те, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором є цивільною справою позовного провадження, всі обставини по цій справі були встановлені в судовому порядку. На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано копію договору №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01 серпня 2024 року, укладений між адвокатом Дідух Є.О. то ТОВ «Українські фінансові операції», свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акт №4182001 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 10 листопада 2025 року на суму 10000,00 грн., детальний опис робіт (наданих послуг) від 05.12.2025 року, заявку №4182001 на виконання доручення від 25 вересня 2024 року на суму 10000,00 грн. та рахунок на оплату №4182001-2025 від 10 листопада 2025 року /а.с.44-45, 65, 85, 86, 87-88, 92/.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

На підставі ст.ст. 525, 526, 530, 611, 1054, 1055, 1050 ЦК України, керуючись ст.3, 12, 76, 78, ч.3 ст. 211, 223 ст. 263-265, 280-285 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження: 04070, м.Київ, вул. Глибочицька, буд. 40, приміщення 19 літ. "Н", "П") до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження: 04070, м.Київ, вул.Глибочицька, буд.40, приміщення 19 літ. "Н", "П") заборгованість за договором №4182001 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30 листопада 2023 року в розмірі 24600 (двадцять чотири тисячі шістсот) гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 3000,00 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 14400,00 грн. та відсотків нарахованих ТОВ «Українські фінансові операції» - 7200,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження: 04070, м.Київ, вул. Глибочицька, буд. 40, приміщення 19 літ. "Н", "П") сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному апеляційному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.Б. Ковальова-Писарева