Рішення № 138487278, 20.07.2026, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа №504/4247/25

Провадження №2/504/1874/26

Доброславський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

секретаря Ориник М.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, позовну заяву ОСОБА_1 до Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області (67500, Одеська область Одеський район, смт. Доброслав, проспект Свободи, б.1, Код ЄДРПОУ: 04378652) про встановлення юридичного факту та про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом до Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області, яким просить:

Встановити юридичний факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіту, який за життя залишений ОСОБА_2 , який посвідчений Комінтернівською районною державною нотаріальною конторою Одеської області 03 березня 1995 року, зареєстрований у реєстрі за № 797, яким ОСОБА_2 заповіла все своє майно, з чого б воно не складалось і де б це майно не перебувало ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право приватної власності у порядку спадкування за заповітом на житловий будинок, загальною площею 31,2 кв.м., житловою площею 25,4 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який за життя належав ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На обгрунтування своїх доводів заявниця стверджує, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В свідоцтві про народження ОСОБА_3 в графі «Мати» вказана ОСОБА_4 , в графі «Батько» вказаний ОСОБА_5 .

27.02.2013 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_6 , шлюбне прізвище дружини « ОСОБА_7 ».

Вказаний шлюб розірваний рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 10.10.2022 року справа № 504/2614/22.

13.12.2022 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_8 , шлюбне прізвище дружини « ОСОБА_7 ».

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 народила ОСОБА_9 , в графі «Мати» вказана ОСОБА_10 , в графі «Батько» вказаний ОСОБА_11 .

Отже ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.03.1995 року, реєстровий номер 794, виданого державним нотаріусом Комінтернівської районної державної нотаріальної контори Одеської області, після смерті ОСОБА_12 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , належав житловий будинок, загальною площею 31,2 кв.м., житловою площею 25,4 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (кол. 5).

Право власності ОСОБА_2 зареєстровано в Комінтернівському РБТІ 10.04.1995 року.

За життя ОСОБА_2 залишила заповіт, який посвідчений Комінтернівською районною державною нотаріальною конторою Одеської області 03 березня 1995 року, зареєстрований у реєстрі за № 797, яким ОСОБА_2 заповіла все своє майно, з чого б воно не складалось і де б це майно не перебувало ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після її смерті відкрилась спадщина.

Інших спадкоємців до майна ОСОБА_2 окрім ОСОБА_1 не має.

Проте оформити свої спадкові права заявниця можливості не має, оскільки заявниця не може довести належність заповіту саме їй.

В судове засідання сторони не з`явились, повідомлені про дату, час та місце його проведення належним чином.

Позивач подала заяву про розгляд справи у свою відсутність.

Представник органу місцевого самоврядування відзив на позов не подав..

Встановлені судом фактичні обставини:

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В свідоцтві про народження ОСОБА_3 в графі «Мати» вказана ОСОБА_4 , в графі «Батько» вказаний ОСОБА_5 .

27.02.2013 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_6 , шлюбне прізвище дружини « ОСОБА_7 ».

Вказаний шлюб розірваний рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 10.10.2022 року справа № 504/2614/22.

13.12.2022 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_8 , шлюбне прізвище дружини « ОСОБА_7 ».

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 народила ОСОБА_9 , в графі «Мати» вказана ОСОБА_10 , в графі «Батько» вказаний ОСОБА_11 .

Отже ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.03.1995 року, реєстровий номер 794, виданого державним нотаріусом Комінтернівської районної державної нотаріальної контори Одеської області, після смерті ОСОБА_12 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , належав житловий будинок, загальною площею 31,2 кв.м., житловою площею 25,4 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (кол. 5).

Право власності ОСОБА_2 зареєстровано в Комінтернівському РБТІ 10.04.1995 року.

За життя ОСОБА_2 залишила заповіт, який посвідчений Комінтернівською районною державною нотаріальною конторою Одеської області 03 березня 1995 року, зареєстрований у реєстрі за № 797, яким ОСОБА_2 заповіла все своє майно, з чого б воно не складалось і де б це майно не перебувало ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після її смерті відкрилась спадщина.

З досліджених судом матеріалів спадкової справи, яка заведена до майна ОСОБА_2 вбачається, що інших спадкоємців до майна ОСОБА_2 окрім ОСОБА_1 не має, спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині також на час розгляду справи не встановлено.

Позиція суду та релевантні джерела права:

За змістом ч.ч.1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Крім того, відповідно до роз`яснень, які викладені в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Верховний Суд в своїй постанові від 3 листопада 2021 року у справі № 691/1237/20 (провадження № 61-14225св21) здійснив висновок, що спірні правовідносини щодо встановлення факту, який має юридичне значення, регулюються гл. 6 розд. IV ЦПК України.

Факти, що мають юридичне значення, - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Щодо звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом слід звернути увагу, що визнання права власності в порядку спадкування в судовому порядку застосовується у випадках, якщо правовстановлюючі документи на спадкове майно відсутні, таке документи є неналежно оформлені, в них є виправлення, або є спір між спадкоємцями спадкового майна, тощо.

Згідно до п. 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що заповіт, який за життя ОСОБА_2 залишила, та який посвідчений Комінтернівською районною державною нотаріальною конторою Одеської області 03 березня 1995 року, зареєстрований у реєстрі за № 797, яким ОСОБА_2 заповіла все своє майно, з чого б воно не складалось і де б це майно не перебувало ОСОБА_3 , в судовому порядку не визнаний недійсним, слід дійти висновку про те, що ОСОБА_1 обрала належний спосіб захисту, звернувшись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу (заповіту), а тому позовна заява в цій частині є обгрунтованою і її слід задовольнити.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Виходячи зі змісту положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України.

Водночас для переходу права власності в порядку спадкування, необхідно аби спадкодавець за життя набув таке право.

При вирішенні спору стосовно житлового будинку, суд керується законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самого спадкодавця на момент закінчення будівництва будинку, а також положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування в Україні», постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР».

Зокрема, за змістом Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР № 45/5 від 31 жовтня 1975 року, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути свідоцтва про право на спадщину.

Окрім того, право власності заповідача та спадкодавеці зареєстровано у РБТІ.

Оскільки в нотаріальному порядку заявниця не має можливості захистити своє право на спадщину, то саме в судовому порядку суд вважає доцільним визнати за спадкоємицею право на спадщину.

Отже позовні вимоги є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Питання судових витрат у позові не порушувалось, підстав для їх розподілу судом не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України, ст.ст. 258-260, 315, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області (67500, Одеська область Одеський район, смт. Доброслав, проспект Свободи, б.1, Код ЄДРПОУ: 04378652) про встановлення юридичного факту та про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, - задовольнити повністю.

Встановити юридичний факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіту, який за життя залишений ОСОБА_2 , який посвідчений Комінтернівською районною державною нотаріальною конторою Одеської області 03 березня 1995 року, зареєстрований у реєстрі за № 797, яким ОСОБА_2 заповіла все своє майно, з чого б воно не складалось і де б це майно не перебувало ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право приватної власності у порядку спадкування за заповітом на житловий будинок, загальною площею 31,2 кв.м., житловою площею 25,4 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який за життя належав ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В. К. Барвенко