Ухвала суду № 138487228, 20.07.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/6611/25 2/760/1062/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі:

головуючої судді Усатової І.А.,

при секретарі Омельяненко С.В.,

розглянувши питання про прийняття заяви позивача АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» про зміну предмету позову у межах цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання спадкоємцями за законом та стягнення боргу в межах успадкованого майна, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Солом`янського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання спадкоємцями за законом та стягнення боргу в межах успадкованого майна.

Ухвалою судді від 21.03.2025 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

26.05.2026 на адресу суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову. Заява обґрунтована тим, що первісною позовною вимогою АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» визначено було наступне:

1. « ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) визнати спадкоємцями ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 009-2902/840-0198 від 25.09.2007 у розмірі 2 147 200,00 в межах вартості успадкованого майна.

3. Стягнути з відповідачів на користь позивача сплачений судовий збір.

4. У разі відсутності представника позивача у судовому засіданні, прошу розгляд справи за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання спадкоємцем за законом та звернення стягнення на предмет іпотеки.»

Проте, позивач вважає, що така позовна вимога не зможе в повній мірі захистити порушені права Банку, тому просять:

1. Прийняти заяву про зміну предмету позову у справі № 760/7611/25 з визнання спадкоємцями за законом та стягнення боргу в межах успадкованого майна на визнання спадкоємцями за законом та звернення стягнення на предмет іпотеки.

2. Вважати замість первісних позовних вимог дійсними наступні позовні вимоги:

2.1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) визнати спадкоємцями ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

2.2 В рахунок погашення заборгованості перед АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» ОСОБА_1 за Кредитним договором « 009-2902/840-0198 від 25.09.20007 у розмірі 21 935,68 дол. США та 1135,00 грн несплаченого судового збору (залишок заборгованості за рішенням суду у справі № 2-72/13 від 20.03.2013 та № 760/4867/21 від 04.07.2022) звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на електронному аукціоні за ціною, встановленою на рівні, не нижчому на звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а саме квартиру загальною площею 55,30 кв.м. житловою площею 41,10 кв.м. та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що успадкована ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 )

2.3 Стягнути з відповідачів на користь позивача сплачений судовий збір.

Суд, дослідивши заяву представника позивача, дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ст.189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

Згідно до ч.2 ст.197 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд: 1) оголошує склад суду,а також прізвища, імена та по батькові секретаря судового засідання, перекладача, спеціаліста, з`ясовує наявність підстав для відводів; 2) з`ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, провести позасудове врегулювання спору шляхом медіації, передати справу на розгляд третейського суду або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді; 3) у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; 4) вирішує питання про вступу справу інших осіб,заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справі роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; 5) може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; 6) з`ясовує,чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; 7) з`ясовує,чи надали сторони докази,на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових,речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; 8) вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; 9) за клопотанням учасників справи вирішує питання про забезпечення позову, про зустрічне забезпечення; 10) вирішує заяви та клопотання учасників справи; 11) направляє судові доручення; 12) встановлює строки для подання відповіді на відзив та заперечення; 13) встановлює строк для подання пояснень третіми особами та відповіді учасників справи на такі пояснення; 14) встановлює строки та порядок врегулювання спору за участю судді за наявності згоди сторін на його проведення; 15) призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань-у разі складності справи) для розгляду справи по суті; 16) встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті,про що зазначається в протоколі судового засідання; 17) з`ясовує розмір заявлених сторонами судових витрат; 18) вирішує питання про колегіальний розгляд справи; 19) здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Відповідно доч.ч.2-3ст.49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позову строки,встановлені цим Кодексом. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Як вбачається з Постанови Верховного суду від 31.01.2024 (справа № 201/4160/19), згідно з принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

З огляду на викладене позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів - предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги…

Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета і підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

При цьому, як вбачається з наданої представником позивача заяву про зміну предмету позову, представником позивача фактично заявлено не лише інший спосіб захисту порушеного права, а фактично пред`явлено нову матеріально-правову вимогу, яка відрізняється від первісної як за своїм предметом, так і за обсягом обставин, що підлягають встановленню судом.

Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про прийняття заяви про зміну предмета позову визначальним є не її назва, а зміст заявлених вимог. Як зазначено у правових висновках Верховного Суду, зміна предмета позову допускається лише тоді, коли позивач змінює матеріально-правову вимогу, не змінюючи одночасно фактичних підстав позову. Якщо ж унаслідок поданої заяви фактично заявляється нова самостійна вимога, яка ґрунтується на іншому способі захисту та потребує встановлення іншого кола юридично значущих обставин, така заява не може розцінюватися як зміна предмета позову, а є пред`явленням нового позову, що не допускається в порядку частини третьої статті 49 ЦПК України. Такий правовий висновок узгоджується як із постановою Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 201/4160/19.

Так, первісний позов був спрямований на визнання відповідачів спадкоємцями за законом та стягнення з них заборгованості в межах вартості успадкованого майна відповідно до положень статей 1281, 1282 ЦК України. Натомість поданою заявою позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації на електронному аукціоні, тобто застосувати інший спосіб захисту права, що ґрунтується на правовідносинах, пов`язаних із виконанням іпотечного договору та реалізацією предмета іпотеки.

Разом із тим суд звертає увагу, що хоча відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» іпотека зберігає силу у разі переходу права власності на предмет іпотеки до спадкоємця, а спадкоємець набуває статусу іпотекодавця, зазначене саме по собі не свідчить про тотожність первісно заявлених та нових позовних вимог.

Первісний позов був заявлений як вимога про стягнення заборгованості зі спадкоємців у межах вартості успадкованого майна відповідно до положень статей 1281, 1282 ЦК України, тобто ґрунтувався на спадкових правовідносинах та відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця.

Натомість вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки ґрунтується на зовсім іншому матеріально-правовому регулюванні, а саме положеннях Закону України «Про іпотеку», та передбачає застосування іншого способу судового захисту.

При вирішенні такої вимоги суд повинен встановити інше коло юридично значущих обставин, зокрема: наявність та чинність іпотечного договору, обсяг забезпеченого іпотекою зобов`язання, перехід права власності на предмет іпотеки до спадкоємців відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку», наявність підстав для звернення стягнення, дотримання іпотекодержателем порядку звернення стягнення, передбаченого статтями 33, 35, 39 Закону України «Про іпотеку», а також спосіб реалізації предмета іпотеки. Вказані обставини не входили до предмета доказування за первісним позовом.

Таким чином, позивач фактично замінив не лише матеріально-правову вимогу, а й фактичне та нормативне підґрунтя заявлених вимог. Якщо первісний позов був спрямований на реалізацію відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, то подана заява спрямована на реалізацію права іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки. Зазначені вимоги мають різну правову природу, регулюються різними нормами матеріального права та потребують встановлення різних юридично значущих обставин.

За таких обставин подана заява фактично містить одночасну зміну як предмета, так і підстав позову, що відповідно до частини третьої статті 49 ЦПК України є пред`явленням нового позову та не може бути здійснено шляхом подання заяви про зміну предмета позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2025 у справі № 761/382/21 зазначила, що після переходу предмета іпотеки до спадкоємця правовідносини регулюються Законом України «Про іпотеку», а не статтями 1281-1282 ЦК України щодо відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця. Саме тому вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки ґрунтується на іншому матеріально-правовому регулюванні, ніж первісно заявлена вимога про стягнення боргу в межах вартості успадкованого майна.

Суд також враховує, що первісний позов був спрямований на стягнення грошової заборгованості зі спадкоємців у межах вартості успадкованого майна, тоді як поданою заявою фактично заявлено вимогу про звернення стягнення на конкретний предмет іпотеки. Таким чином, позивач просить застосувати інший спосіб судового захисту, який становить самостійну матеріально-правову вимогу та ґрунтується на інших правовідносинах і іншому фактичному складі.

Отже, подана заява фактично містить одночасну зміну як предмета, так і підстав позову, а тому за своїм змістом є новим позовом, подання якого в порядку частини третьої статті 49 ЦПК України не допускається.

За таких обставин, заява задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 55, 189, 197 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У прийнятті заяви про зміну предмету позову - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.А. Усатова