Рішення № 138486781, 22.07.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/14380/25

Провадження №2/524/6697/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026 року

Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:

головуючого судді Ковальчук Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Воблікової І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі позивач, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго») звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі відповідачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) у дольовому порядку 35690,56 грн заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, 4800,22 грн індекс інфляції, 1352,90 грн 3% річних, а також 3028,00 грн сплаченого судового збору.

На обґрунтування позову указувало, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснює постачання теплової енергії та гарячої води у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за особовим рахунком № НОМЕР_1 .

Позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо надання комунальної послуги, а відповідачі, грубо порушуючи норми чинного законодавства, не здійснювали своєчасної оплати отриманих послуг, у зв`язку з чим за період із 01 січня 2023 року по 31 березня 2025 року виникла заборгованість у сумі 35690,56 грн, у тому числі 34513,50 грн за отримані послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, 1177,06 грн плати за абонентське обслуговування, 4800,22 грн індекс інфляції, 1352,90 грн 3% річних.

Заочним рішенням від 13 травня 2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука задовольнив позов ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, стягнув у дольовому порядку з відповідачів на користь позивача 35690,56 грн (тобто по 17845,28 грн) заборгованості за отримані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, а також 1352,90 грн (тобто по 676,45 грн з кожного) нараховані на суму заборгованості 3% річних, 4800,22 грн (по 2400,11 грн з кожного) інфляційні втрати та 3028,00 грн (по 1514,00 грн з кожного) витрат з оплати судового збору.

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Автозаводського районного суду міста Кременчука з заявою про перегляд заочного рішення від 13 травня 2026 року, яку ухвалою від 23 червня 2026 року суд задовольнив, скасував це заочне рішення та призначив судове засідання для розгляду справи по суті.

Так, ОСОБА_1 зазначає, що комунальними послугами за адресою: АДРЕСА_1 фактично не користувався, оскільки не проживає і не зареєстрований за вказаною адресою, у зв`язку з чим не має обов`язку щодо оплати комунальних послуг.

До матеріалів заяви про скасування заочного рішення заявник додав копію акта КГЖЕП «Автозаводське» від 15 січня 2026 року про те, що ОСОБА_1 у період з 2012 року по теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав в повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно з частиною першою статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши зібрані в справі письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках, регулюються Законом України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII « Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон № 2189-VIII).

Згідно із пунктом 5 частини другої статті 7 цього Закону індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

За правилами частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За правилами частини першої статті 26 Закону № 2189-VIII у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що праву споживача на отримання належної якості житлово-комунальних послуг кореспондує обов`язок останнього оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відтак, споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

За правилами статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором або законом та укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору.

Суд встановив, що відповідачі є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 27 грудня 2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Марченко Н. А.

Позивач надає послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за особовим рахунком № НОМЕР_1 за вказаною адресою.

Станом на 21 жовтня 2025 року за вказаним об`єктом заборгованість зі сплати послуг за постачання теплової енергії та гарячої води за період із 01 січня 2023 року по 31 березня 2025 року становить 35690,56 грн основного боргу.

Окрім того, позивач у порядку статті 625 ЦК України та статті 26 Закону № 2189-VIII на суму заборгованості нарахував інфляційні втрати у сумі 4800,22 грн, 3% річних у сумі 1352,90 грн.

Щодо доводів відповідача про непроживання у квартирі та некористування послугами з постачання теплової енергії та гарячої води суд зазначає наступне.

Положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих послуг, незалежно від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правомочностей володіння, користування та розпорядження майном.

При цьому чинне законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг розмежовує послуги, нарахування за якими залежить від обсягу фактичного споживання, та послуги, обов`язок оплати яких безпосередньо пов`язаний із самим фактом володіння нерухомим майном.

За правилами статей 322, 360 ЦК України невикористання власником майна для проживання не звільняє його від обов`язку нести витрати з утримання належного йому майна пропорційно своїй частці у праві спільної часткової власності. Оскільки послуги з постачання теплової енергії (опалення), абонентське обслуговування спрямовані на забезпечення збереження житлового приміщення та цілісного багатоквартирного будинку, відповідач ОСОБА_1 як співвласник 1/2 частки зобов`язаний оплачувати зазначені послуги.

Водночас послуга з постачання гарячої води обчислена постачальником у даному випадку за показниками квартирного приладу обліку (за фактично спожитий обсяг). Ураховуючи надані ОСОБА_1 докази його постійного проживання за іншою адресою, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з нього заборгованості за фактично спожиту гарячу воду, якою він особисто не користувався, та наявність підстав для стягнення заборгованості за цю послугу у повному обсязі з ОСОБА_2 , яка фактичного проживання у приміщенні та споживання послуги з гарячого водопостачання не заперечила, відповідних доказів суду не надала.

Ураховуючи наведене, сума заборгованості 31711,05 грн підлягає стягненню у дольовому порядку з обох відповідачів, а заборгованість з оплати гарячого водопостачання у сумі 3979,51 грн підлягає стягненню у повному обсязі з ОСОБА_2 .

Оскільки 3% річних та інфляційні втрати є похідними вимогами від основного боргу, вони підлягають розподілу та стягненню з відповідачів пропорційно до розміру заборгованості кожного співвласника.

У зв`язку з наведеним, з ОСОБА_2 підлягає стягненню 751,89 грн 3% річних та 2667,78 грн інфляційних втрат, а з ОСОБА_1 601,01 грн та 2132,44 грн відповідно.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки вимоги позивача підтверджуються належними доказами, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу у пропорційному співвідношенні до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 10, 12, 81, 141, 258, 259, 263 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» 19835 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот тридцять п`ять) грн 04 коп. заборгованості за отримані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, а також 751 (сімсот п`ятдесят одну) грн 89 коп. нараховані на суму заборгованості 3% річних, 2667 (дві тисячі шістсот шістдесят сім) грн 78 коп. інфляційні втрати та 1682 (одну тисячу шістсот вісімдесят дві) грн 84 коп. витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» 15855 (п`ятнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) грн 52 коп. заборгованості за отримані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, а також 601 (шістсот одну) грн 01 коп. нараховані на суму заборгованості 3% річних, 2132 (дві тисячі сто тридцять дві) грн 44 коп. інфляційні втрати та 1345 (одну тисячу триста сорок п`ять) грн 16 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття відповідної постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго», ЄДРПОУ 03338030, адреса: вул. Польська, 2а, м. Полтава.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 24 липня 2026 року.

Суддя Т. М. Ковальчук