Ухвала суду № 138486198, 24.07.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/14707/24

Провадження № 4-с/201/64/2026

У Х В А Л А

24 липня 2026 року Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Куць О.О., за участю секретаря судового засідання Рясної А.А.,

представника скаржника Марченка О.Б.,

заінтересованої особи ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи - Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Конопльова А.В.,

розглянувши матеріали скарги Дніпровського державного університету внутрішніх справ, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення органу примусового виконання,

ВСТАНОВИВ:

До Соборного районного суду міста Дніпра надійшла скарга Дніпровського державного університету внутрішніх справ, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення органу примусового виконання.

Скарга мотивована тим, що Соборним районним судом м. Дніпра видано виконавчий лист від 06.10.2025 року №201/14707/24 про стягнення з Дніпровського державного університету внутрішніх справ (далі ДДУВС, Позивач) судового збору в розмірі 2403,62 грн.

Державним виконавцем Соборного відділу ДВС Андрієм Конопльовим винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.10.2025 року № 79435894.

Відповідно до пункту 3 Розділу І Статуту Дніпровського державного університету внутрішніх справ, Університет є неприбутковим державним закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання, який належить до сфери управління МВС та є бюджетною установою.

Листом від 08.04.2026 року № 1/1319-2026 ДДУВС звернувся до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції України (далі Соборний відділ ДВС) з проханням провести перевірку законності виконавчого провадження № 79435894 у порядку, передбаченому розділом ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.10.2025 року № 79435894.

Листом від 04.05.2026 року № 59236/4/28.24-34 Соборним відділом ДВС повідомлено ДДУВС про відмову у закінченні виконавчого провадження № 79435894 у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Соборним ДДУВС відмовлено у розгляді звернення Позивача, з посиланням на порушення процесуальних строків, із зазначенням у абзаці 3 листа Соборного відділу ДВС від 04.05.2026 № 59236/4/28.24-34 інформації про те, що Позивачеві було відомо про винесення постанови від 30.10.2025 № 79435894, про що Позивач зазначив у зверненні від 08.04.2026 № 1/1319-2026.

Звертали увагу суду, що Позивачем не зазначено інформації про те, що йому було відомо про факт винесення постанови від 30.10.2025 року № 79435894 на момент написання листа від 08.04.2026 № 1/1319-2026.

Жодних доказів направлення інформації щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.10.2025 року № 79435894 Позивачеві на підтвердження зазначеного факту Соборним ДВС не надано.

Лист Соборного відділу ДВС від 04.05.2026 року № 59236/4/28.24-34 отримано ДДУВС 19.05.2026 року, що підтверджується реєстраційним номером вхідного документа ДДУВС № 1667-2026 (зазначений на зворотному боці сторінки 4 листа Соборного відділу ДВС від 04.05.2026 № 59236/4/28.24-34, Додатку 2 до цієї позовної заяви).

02.06.2026 Дніпровським державним університетом внутрішніх справ подано скаргу на дії/бездіяльність органу примусового виконання до Соборного районного суду міста Дніпра.

Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 11 червня 2026 року скаргу Дніпровського державного університету внутрішніх справ повернуто заявнику без розгляду. Дану скаргу подано з додержанням вимог ч. 3 ст. 448 ЦПК України та ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

ДДУВС як державний бюджетний заклад вищої освіти зі специфічними умовами навчання, що належать до сфери управління МВС, відноситься до переліку організаційно-правових форм, стягнення коштів з яких виконується на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства, відповідно до п. 3 Порядку.

З урахуванням вимог законодавства України функцію з виконання рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 06.10.2025 року у справі № 201/14707/24 щодо стягнення з Дніпровського державного університету внутрішніх справ судового збору покладено на Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області. Наведене узгоджується з практикою Верховного Суду України при вирішенні аналогічних питань.

Правові позиції Верховного Суду підтверджують можливість застосування відповідного порядку виконання судових рішень і до Позивача як суб`єкта, діяльність якого фінансується з державного бюджету, що не було належним чином враховано Соборним відділом ДВС при прийнятті оскаржуваного рішення.

З наведених підстав скаржник просив визнати протиправною та скасувати постанову Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження №79435894 від 30.10.2025 року.

У письмових поясненнях від 14 липня 2026 року Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вказував, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №79435894 з примусового виконання виконавчого листа № 201/14707/24, виданого 06.10.2025 року Соборним районним судом м. Дніпра, про стягнення з Дніпровського державного університету внутрішніх справ судового збору в розмірі 2403,62 грн.

30.10.2025 року державний виконавець, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України Про виконавче провадження на підставі заяви Соборного районного суду м. Дніпра відкрив виконавче провадження №79435894, про що виніс постанову про відкриття виконавчого провадження.

Копія постанови з ідентифікатором доступу до АСВП була в той же день передана за вих. № 139284/4 до канцелярії відділу для направлення сторонам виконавчого провадження відповідно ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно виконавчого листа № 201/14707/24, виданого 06.10.2025 року Соборним районним судом м. Дніпра, боржником у даній справі є Дніпровський державний університет внутрішніх справ (49005, місто Дніпро, пр. Науки, 26, код ЄДРПОУ 08571446). Відповідно до електронного Реєстру вихідної кореспонденції вищезазначена постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена боржнику за вих. № 139284/4 від 30.10.2025 року спеціалістом канцелярії рекомендованим поштовим відправленням 03.11.2025 на адресу: 49005, містоДніпро, пр. Науки, 26. Оскільки у даному випадку не передбачено направлення постанови рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про її отримання, в матеріалах виконавчого провадження №79435894 відсутнє дане повідомлення.

Дане поштове відправлення у зв`язку з неотриманням його боржником до відділу не поверталося. Таким чином, вимоги ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», на яку посилається скаржник, були виконані в повному обсязі.

Таким чином, боржник своїми правами відповідно Закону України «Про виконавче провадження» не скористався, строки на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.05.2025 № №78000887 пропустив.

Звернення до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця- це право боржника, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на подання скарги, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, установлених чинним законодавством України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Посилаючись на норми Закону, звертали увагу суду, що виконання судового рішення, в якому боржником є державне підприємство (установа, організація) або юридична особа, здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

В даному випадку згідно ч. 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», після направлення керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 Порядку документів та відомостей, стягнення коштів з «державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.»

Відповідно до п. 3 Статуту Дніпровського державного університету внутрішніх справ, Університет с неприбутковим державним закладом вищої освіти із спеціальними умовами навчання, який належить до сфери управління МВС та с бюджетною установою.

В своїй скарзі скаржник зазначає, що «Згідно КОПФГ за організаційно правовою формою господарювання ДДУВС є державною організацією (установою, закладом) (код КОПФГ 425).» Таким чином, Дніпровський державний університет внутрішніх справ є державною неприбутковою установою (а не державним органом), а тому, здійснення державним виконавцем примусового виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника як з державної установи (організації, підприємства), в розумінні статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» проводиться в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Враховуючи викладене просили відмовити взадоволенні скарги Дніпровського державного університету внутрішніх справ в повному обсязі.

Ухвалою судді Соборного районного суду міста Дніпра від 29 червня 2026 року було відкрито провадження у справі та призначено проведення судового засідання для розгляду скарги по суті.

В судовому засіданні представник ДДУВС - Марченко О.Б. просив скаргу задовольнити у повному обсязі.

ОСОБА_1 , а також представник Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Конопльова А.В.,

За таких обставин, суд розглянув скаргу за відсутності сторін та без фіксування судового процесу технічними засобами згідно ч. 2 ст. 450, ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у Соборному відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №79435894 з примусового виконання виконавчого листа № 201/14707/24, виданого 06.10.2025 року Соборним районним судом м. Дніпра, про стягнення з Дніпровського державного університету внутрішніх справ судового збору в розмірі 2403,62 грн.

30.10.2025 року державний виконавець, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України Про виконавче провадження, відкрив виконавче провадження №79435894, про що виніс постанову про відкриття виконавчого провадження. Стягувачем у вказаній постанові значиться Соборний районний суд міста Дніпра (а.с.23).

Звертаючись зі скаргою, представник ДДУВС вказував, що Університет як державний бюджетний заклад вищої освіти зі специфічними умовами навчання, що належать до сфери управління МВС, відноситься до переліку організаційно-правових форм, стягнення коштів з яких виконується на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства. Функцію з виконання рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 06.10.2025 року у справі № 201/14707/24 щодо стягнення з Дніпровського державного університету внутрішніх справ судового збору покладено на Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, а відтак Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не мав права відкривати виконавче провадження.

На вказані аргументи скаржника суд зауважує наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Європейський суд наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду»

(§ 40 рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) № 18357/91).

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з положеннями статей 5, 18, 26 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

З 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», нормами якого встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

За змістом частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державні підприємство, установа, організація (далі за термінологією цього Закону «державне підприємство»), юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

У статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» зазначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Приписами статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» унормований порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства (установи, організації) або юридичної особи, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Так, статтею 4 цього Закону встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Проаналізувавши вищезазначені положення законодавства можна зробити висновок, що виконання судового рішення, в якому боржником є державне підприємство (установа, організація) або юридична особа, здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що відповідно до пункту 3 Розділу І Статуту Дніпровського державного університету внутрішніх справ, Університет є неприбутковим державним закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання, який належить до сфери управління МВС та є бюджетною установою.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань єдиним засновником юридичної особи Позивача є Міністерство внутрішніх справ України. Органом управління юридичної особи є Міністерство внутрішніх справ України. Організаційно-правова форма: державна організація (установа, заклад) (а.с.25).

Згідно КОПФГ за організаційно-правовою формою господарювання ДДУВС є державною організацією (установою, закладом) (код КОПФГ 425).

Зважаючи на встановлене, боржником у даній справі є державний неприбутковий заклад вищої освіти, отже, примусове виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника як з державної установи (закладу освіти), в розумінні статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», має відбуватись державним виконавцем в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 28 січня 2026 року у справі № 201/1971/23.

Відтак державним виконавцем обґунтовано відкрито виконавче провадження оскаржуваною постановою від 30.10.2025 року.

Слід зазначити, що висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.07.2021 року у справі № 910/6471/19, від 06.11.2023 року у справі № 906/624/22, на які посилається скаржник, стосуються правовідносин, де боржниками є Головне управління ПФУ у місті Києві та Головне управління ПФУ в Житомирській області відповідно, які в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб, підприємців та громадських формувань, за організаційно-правовою формою є державними органами, на яких поширюються вимоги ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а не державне підприємство (установа, організація), на яке поширюються вимоги ст. 4 вказаного Закону, а тому, з урахуванням вищезазначеного, не можуть бути застосовані у даній справі, оскільки ДДУВС не є державним органом.

Відтак, суд вважає, що у задоволені скарги ДДУВС слід відмовити.

При цьому суд не погоджується з аргументами заінтересованих осіб стосовно необхідності залишення скарги без розгляду, а відмовляє у її задоволенні по суті, що відповідатиме балансу інтересів сторін та загальним засадам щодо доступу до правосуддя.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, ч. 2 ст. 247, ст.ст. 260, 353, 447, 451, 452 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні скарги Дніпровського державного університету внутрішніх справ, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення органу примусового виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів.

Суддя Куць О.О.