Рішення № 138485221, 06.07.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1139/26

2/134/625/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 червня 2026 року с-ще Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

у складі: головуючої судді Кантонистої О.О.

за участю секретаря судового засідання Балух О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

28 травня 2026 року до Крижопільського районного суду з Тульчинського районного суду Вінницької області надійшла за підсудністю цивільна справа № 148/1139/26 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (далі - ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 12 грудня 2020 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЕКСКРЕДИТ» (далі - ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ») та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір № 4281546.

За умовами цього договору кредитодавець надає позичальнику кредит на споживчі цілі без додаткового забезпечення шляхом безготівкового перерахування коштів на картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та інші передбачені договором платежі.

На виконання договору ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» надало відповідачу кредитні кошти в сумі 5 000,00 грн, проте відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 29 980,00 грн, з яких: 5 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 24 980,00 грн заборгованість за процентами.

29 жовтня 2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ») укладено договір факторингу № 29/10-2025, а 31 жовтня 2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» укладено договір факторингу № ДФ-31102025, на підставі яких право вимоги за кредитним договором № 4281546 від 12 грудня 2020 року перейшло до ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС».

Після переходу права вимоги до нових кредиторів розмір заборгованості не змінювався, жодних додаткових нарахувань ними не здійснювалося.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 4281546 від 12 грудня 2020 року в розмірі 29 980,00 грн, а також судові витрати: судовий збір у сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 29 травня 2026 року відкрито провадження у даній справі та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

11 червня 2026 року від представника відповідача адвоката Глушкової Т.І. через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона просить поновити строк на його подання, посилаючись на те, що відповідач не отримав копії позовної заяви з доданими до неї документами, а представник відповідача ознайомилася з матеріалами справи лише 05 червня 2026 року.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача зазначає, що відповідно до умов кредитного договору № 4281546 від 12 грудня 2020 року строк його дії закінчився 10 липня 2021 року, однак згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості проценти за користування кредитом нараховано до 29 серпня 2021 року, тобто поза межами строку дії договору. Станом на 10 липня 2021 року заборгованість за процентами мала становити 17 480,00 грн, а не 24 980,00 грн.

Крім того, представник відповідача вказує, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами перехід права вимоги за кредитним договором на кожному етапі його відступлення. Зокрема, до позовної заяви не додано реєстрів прав вимоги до договорів факторингу та платіжних документів, які підтверджують оплату за такими договорами.

Також представник відповідача заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 6 000,00 грн, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та витраченим часом. Зазначає, що категорія справ про стягнення заборгованості за кредитними договорами є нескладною, позовна заява має типовий характер, а окремі послуги, зазначені в акті приймання-передачі, дублюють одна одну або не належать до правничої допомоги. У зв`язку з цим просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2 500,00 грн.

Суд звертає увагу, що згідно з положеннями ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне.

Судом встановлено, що ухвалою про відкриття провадження у цій справі від 29 травня 2026 року відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримав 10 червня 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відтак строк для подання відзиву представником відповідача не пропущено, а тому підстави для його поновлення відсутні.

Подані представником позивача Чуприною К.В. 16 червня 2026 року через систему «Електронний суд» додаткові пояснення за своїм змістом є відповіддю на відзив, оскільки містять доводи щодо заперечень відповідача. Водночас їх подано після спливу встановленого судом строку для подання відповіді на відзив, без клопотання про поновлення такого строку. Крім того, суд не визнавав за необхідне подання додаткових пояснень у порядку частини п`ятої статті 174 ЦПК України.

З огляду на викладене, суд не бере до уваги подані представником позивача додаткові пояснення.

З цих самих підстав суд не бере до уваги пояснення по справі, які надійшли від представника відповідача адвоката Глушкової Т.І. через систему «Електронний суд» 17 червня 2026 року, додаткові пояснення у справі, які надійшли від представника позивача Чуприни К.В. через систему «Електронний суд» 23 червня 2026 року, а також заперечення на додаткові пояснення позивача, які надійшли від представника відповідача адвоката Глушкової Т.І. через систему «Електронний суд» 23 червня 2026 року.

Відповідно до частини першої статті 84 ЦПК України у разі заявлення клопотання про витребування доказів з пропуском встановленого строку (разом із позовною заявою для позивача та разом із відзивом для відповідача) суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Клопотання представника відповідача про витребування доказів подано 17 червня 2026 року, тобто після подання відзиву на позовну заяву, який надійшов до суду 11 червня 2026 року. При цьому представник відповідача не обґрунтувала неможливість подання такого клопотання разом із відзивом з причин, що не залежали від неї, та не заявила клопотання про поновлення строку на його подання.

Клопотання представника позивача про витребування доказів міститься у додаткових поясненнях, поданих через систему «Електронний суд» 23 червня 2026 року. Разом із тим, заявляючи клопотання про поновлення строку на його подання, представник позивача не навела поважних причин пропуску такого строку та не обґрунтувала неможливість подання клопотання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

За таких обставин клопотання представників сторін про витребування доказів суд залишає без задоволення, оскільки вони подані з пропуском встановленого процесуального строку, а підстав для його поновлення суд не вбачає.

У судове засідання, призначене на 29 червня 2026 року, учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача Лановий Є.М. у позовній заяві просив розглянути справу за відсутності сторони позивача.

Представник відповідача адвокат Глушкова Т.І. подала заяву, в якій просить розглянути справу без участі відповідача та його представника, а також відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності учасників справи, оскільки згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстав для відкладення розгляду справи суд не вбачає, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 12 грудня 2020 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 4281546, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове та платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором.

Згідно з пунктом 1.3 договору сума кредиту становить 5 000,00 грн.

Згідно з пунктом 1.4 договору кредит надається позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника.

Відповідно до пункту 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку: у випадку використання кредиту менше ніж 5 календарних днів, включаючи дострокове виконання зобов`язань, позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 5,75 % від суми кредиту; у випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів з 12.12.2020 по 11.01.2021 (базовий період) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,15 %; у разі використання позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: у базовий період - 1,70 % за один день користування кредитом, а у спеціальний період, починаючи з 12.01.2021 до 10.07.2021 (включно), - 3 % за один день користування кредитом.

Відповідно до пункту 3.1 договору строк його дії встановлено з дати укладення договору (12 грудня 2020 року) до кінцевої дати виконання договору 10 липня 2021 року включно. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, у тому числі щодо сплати заборгованості, яка виникла під час дії договору. У разі виконання позичальником зобов`язань за договором до кінцевої дати його виконання договір припиняє дію в дату повернення кредиту.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Із положень частини третьої статті 11 Закону України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі - Закон № 675-VIII) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 675-VIII пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

За змістом частини шостої статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону № 675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

За змістом статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Досліджені судом докази вказують на те, що 12 грудня 2020 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» в електронній формі кредитний договір № 4281546. ОСОБА_1 підписав цей договір одноразовим ідентифікатором PS4281546.

На підтвердження факту видачі кредитних коштів позивач надав довідку ТОВ «ФК «Елаєнс» від 02 листопада 2024 року, відповідно до якої 12 грудня 2020 року на підставі договору про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) та інформаційно-технологічну взаємодію, укладеного між ТОВ «ФК «Елаєнс» та ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», здійснено переказ 5 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 .

Суд зауважує, що відповідач не заперечував факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів. Як вбачається зі змісту відзиву на позовну заяву, заперечення відповідача стосуються виключно правомірності нарахування позивачем процентів після спливу визначеного договором строку кредитування, а також недоведеності переходу до позивача права вимоги за кредитним договором.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 4281546 від 12.12.2020, складеного первісним кредитором ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», станом на 29 жовтня 2025 року заборгованість відповідача становила 29 980,00 грн, з яких 5 000,00 грн за тілом кредиту та 24 980,00 грн за процентами за користування кредитом. Крім того, з указаного розрахунку слідує, що відповідач здійснював платежі в рахунок сплати процентів за користування кредитом, загальна сума яких становила 7 570,00 грн. Останній платіж у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором відповідач здійснив 28 квітня 2021 року, після чого платежів на виконання зобов`язань за договором не здійснював.

При цьому з розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані за період з 13 грудня 2020 року по 29 серпня 2021 року включно, при цьому: з 13 грудня 2020 року по 11 січня 2021 року за ставкою 1,15 % на день, з 12 січня 2021 року по 02 березня 2021 року за ставкою 1,53 % на день, а з 03 березня 2021 року по 29 серпня 2021 року за ставкою 3 % на день. Загальна сума нарахованих процентів становить 32 550,00 грн, з яких 7 570,00 грн відповідачем сплачено, у зв`язку із чим позивач просить стягнути 24 980,00 грн.

Разом із тим суд встановив, що відповідно до умов кредитного договору строк його дії визначено до 10 липня 2021 року включно.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 висловила правову позицію, згідно з якою надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів суд враховує, що нарахування процентів може здійснюватися лише в межах строку кредитування.

Виходячи з погодженого сторонами строку дії кредитного договору, сума процентів за користування кредитом становить: за період з 13 грудня 2020 року по 11 січня 2021 року (30 днів) 1 725,00 грн (5 000,00 грн х 1,15 % х 30 днів); за період з 12 січня 2021 року по 02 березня 2021 року (50 днів) 3 825,00 грн (5 000,00 грн х 1,53 % х 50 днів); за період з 03 березня 2021 року по 10 липня 2021 року (130 днів) 19 500,00 грн (5 000,00 грн х 3 % х 130 днів).

Таким чином, загальна сума процентів за користування кредитом за весь строк дії кредитного договору становить 25 050,00 грн, а з урахуванням сплачених відповідачем процентів у розмірі 7 570,00 грн несплачений залишок процентів становить 17 480,00 грн.

Щодо переходу до позивача права вимоги за кредитним договором № 4281546 від 12.12.2020 суд зазначає наступне.

29 жовтня 2025 року ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу № 29/10-2025, відповідно до якого ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» зобов`язується відступити ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 29/10-2025 від 29 жовтня 2025 року до ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4281546 від 12.12.2020 у сумі 29 980,00 грн, з яких: 5 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 24 980,00 грн заборгованість за процентами.

31 жовтня 2025 року ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» уклали договір факторингу № ДФ-31102025, відповідно до якого ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № ДФ-31102025 від 31 жовтня 2025 року до ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4281546 від 12.12.2020 у сумі 29 980,00 грн, з яких: 5 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 24 980,00 грн заборгованість за процентами.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до положень ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених вище положень Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні за договором факторингу не звільняє боржника від обов`язку належного виконання зобов`язання, а лише надає йому право вимагати від фактора надання в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги дійсно відбулося, а у разі ненадання таких доказів виконати зобов`язання первісному кредитору.

Аналіз положень статті 1082 ЦК України дає підстави для висновку, що встановлений нею обов`язок боржника здійснити платіж факторові за умови отримання письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги регулює порядок виконання боржником зобов`язання поза межами судового розгляду. Відсутність такого повідомлення не звільняє боржника від виконання зобов`язання за кредитним договором, а лише надає йому право виконати його первісному кредитору.

Верховний Суд України у своїй постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 зробив висновок про те, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Водночас Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зазначив, що належними доказами набуття права вимоги за кредитним договором є належним чином оформлений договір про відступлення права вимоги (договір факторингу), реєстр прав вимоги (реєстр договорів), який містить відомості про відповідний кредитний договір, а також докази виконання фактором обов`язку щодо оплати за таким договором.

На підтвердження переходу до позивача права вимоги за кредитним договором № 4281546 від 12.12.2020, укладеним із відповідачем, позивачем надано належні та допустимі докази відступлення права вимоги.

Зокрема, матеріалами справи підтверджується, що перший етап переходу права вимоги відбувся на підставі договору факторингу № 29/10-2025 від 29 жовтня 2025 року, укладеного між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ», та підтверджується актом прийому-передачі документів від 29 жовтня 2025 року, витягом з реєстру боржників, платіжною інструкцією № 339 від 30.10.2025 року із призначенням платежу: «оплата за переуступлення прав вимоги за грошовими зобов`язаннями згідно договору факторингу № 29/10-2025 від 29 жовтня 2025 року».

Другий етап переходу права вимоги від ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» до ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» підтверджується договором факторингу № ДФ-31102025 від 31 жовтня 2025 року, актом прийому-передачі документів від 31 жовтня 2025 року, витягом з реєстру боржників та платіжною інструкцією № 1118 від 05.11.2025 року, згідно з якою здійснено оплату ціни придбання (фінансування) відповідно до умов зазначеного договору факторингу.

Чинне законодавство не містить заборони щодо подання витягів із реєстрів боржників як доказів на підтвердження обставин, які мають значення для вирішення спору.

Надані позивачем витяги підписані уповноваженими особами та містять інформацію про кредитний договір, стороною якого є відповідач, а також інші відомості, необхідні для ідентифікації відповідного права вимоги.

Отже, наданими доказами підтверджується перехід права вимоги за кредитним договором № 4281546 від 12.12.2020 від первісного кредитора ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» до ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ», а в подальшому до ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС», у зв`язку з чим позивач набув статусу нового кредитора щодо відповідача.

Таким чином, доводи представника відповідача, що ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» не надало належних та допустимих доказів набуття права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором є безпідставними.

Судом враховано, що первісний кредитор здійснював нарахування процентів за користування кредитними коштами після закінчення встановленого договором строку кредитування.

Разом з тим, закінчення строку кредитування змінює правову природу правовідносин сторін, оскільки після спливу такого строку кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом за період, який не охоплюється строком дії кредитного зобов`язання.

Відтак, право вимоги, яке було відступлено первісним кредитором за договорами факторингу, перейшло до нового кредитора в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент такого відступлення.

Враховуючи наведене, суд здійснив розрахунок заборгованості з урахуванням процентів, нарахованих лише в межах строку кредитування, та дійшов висновку про необхідність зменшення заявленої до стягнення суми процентів з 24 980,00 грн до 17 480,00 грн.

З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 4281546 від 12.12.2020 у розмірі 22 480,00 грн, з яких: 5 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 17 480,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18.

Позивачем ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» в особі директора Ланового Є.М. 02 січня 2026 року укладено договір про надання правової допомоги № 43657029/03 з ФОП Міньковською А.В., яка є адвокатом, про що свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Згідно з п. 1.1 договору клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати юридичні послуги (правову допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами.

Відповідно до додаткової угоди № 4281546 від 27 березня 2026 року до договору про надання правової допомоги № 43657029/03 від 02 січня 2026 року сторони доповнили договір пунктом, згідно з яким виконавець зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .

Як вбачається з акта надання послуг № 4281546 від 27 березня 2026 року виконавцем надано, а клієнтом прийнято правову допомогу загальною вартістю 6 000,00 грн, яка включала: усну консультацію клієнта щодо обставин спірних правовідносин (0,5 год., вартість 250,00 грн); письмову консультацію клієнта щодо спірних правовідносин (0,5 год., вартість 500,00 грн); правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» (1 год., вартість 1 500,00 грн); складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, у тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат (2 год., вартість 3 000,00 грн); формування додатків до позовної заяви (письмові докази) (0,5 год., вартість 750,00 грн).

Також в акті зазначено, що претензій щодо обсягу, якості та строків виконання робіт клієнт не має, а послуги надані у повному обсязі.

Разом із тим суд враховує, що такі послуги як усна консультація, письмова консультація та правовий аналіз обставин справи за своїм змістом є взаємопов`язаними та фактично охоплюються підготовкою позовної заяви, оскільки для складання позову необхідним є попередній аналіз правовідносин, визначення правової позиції та підготовка відповідних правових аргументів.

Крім того, формування додатків до позовної заяви у цій справі не потребувало значного обсягу юридичної роботи, оскільки додані до позову документи стосувалися кредитного договору, розрахунку заборгованості, договорів факторингу та інших письмових доказів, які були у розпорядженні позивача.

При цьому суд враховує, що справа є малозначною, розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження. Позовна заява має типовий характер для категорії спорів про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Враховуючи викладене та доводи, наведені представником відповідача у відзиві щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заявлений позивачем розмір таких витрат у сумі 6 000,00 грн не є співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також не відповідає критеріям розумності та справедливості. У зв`язку з цим витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню.

Суд вважає фактично підтвердженими та співмірними витрати на підготовку позовної заяви та оформлення необхідних додатків до неї у загальному розмірі 3 000,00 грн, що відповідає характеру спору, обсягу виконаної роботи та складності справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн, ціна позову становила 29 980,00 грн, позов задоволено на суму 22 480,00 грн, тобто на 74,98 % (22 480,00 грн х 100 % : 29 980,00 грн), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 996,27 грн (2 662,40 грн х 74,98 %) судового збору.

Крім того, з відповідача підлягають також стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено на 74,98 %, тому до стягнення підлягає 2 249,40 грн (3 000,00 грн х 74,98 %) витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» заборгованість за кредитним договором № 4281546 від 12.12.2020 у розмірі 22 480,00 грн (двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят гривень, 00 копійок), з яких: 5 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 17 480,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» 1 996,27 грн судового збору та 2 249,40 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 4 245,67 грн (чотири тисячі двісті сорок п`ять гривень, 67 копійок) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари Київської області, код ЄДРПОУ 43657029.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 06 липня 2026 року.

Суддя