Ухвала суду № 138484225, 08.07.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/18126/25 2/760/6555/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого-судді Букіної О.М.

при секретарі Пилипенко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача, ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 344697 від 05.10.2018 року у загальному розмірі 29 310,18 грн, яка складається з: суми заборгованості 19 500,00 грн, суми інфляційних втрат - 8 053,58 грн, суми 3% річних - 1 756,60 грн., та судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що 05.10.2018 року, між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 344697, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» надав відповідачу позику у сумі 7000 грн, шляхом перерахування на рахунок відповідача безготівковим шляхом коштів в розмірі 7000 грн, а відповідач, у свою чергу, належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі: 19500,00 грн, а саме: сума основного боргу 5 000,00 грн, сума боргу за процентами 2 700,00 грн, сума боргу за пенею і штрафами 11 800,00 грн.

12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС» з 25.07.2024 відповідно до протоколу загальних зборів) укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.

18.02.2019 року укладено додаткову угоду № 12 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 13 від 18.02.2019 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 344697 від 05.10.2018 перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС»).

У зв`язку з викладеним позивач просив суд задовольнити позов у повному обсязі, стягнувши з відповідача заборгованість за кредитним договором, а також інфляційні втрати та 3 % річних на суму заборгованості на підставі ст. 625 ЦК України.

01.07.2025 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 09.07.2025 у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали від 09.07.2025, також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками, які він не отримав, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про невручення поштового відправлення.

Відзиву на позов відповідач у встановленому законом порядку строк не надав.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 27.04.2026 було здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін даної цивільної справи до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали від 27.04.2026.

Дану кореспонденцію відповідач не отримав та конверт повернувся до суду, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.

У призначене судове засідання, про час, дату та місце проведення якого відповідач був повідомлений належним чином, останній не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи думку позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Отже зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 05.10.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 344697.

Відповідно до індивідуальної частини договору № 344697 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», надав відповідачу позику у сумі 7000 грн зі встановленням фіксованої процентної ставки за користування кредитом у розмірі 1,71 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (624,15 % річних), на строк 30 днів з можливістю пролонгації.

ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту № 344697 від 05.10.2018 року та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 7000 грн.

Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед кредитором, яка відповідно до розрахунку заборгованості становить: 19 500,00 грн, а саме: сума основного боргу 5 000,00 грн, сума боргу за процентами 2 700,00 грн, сума боргу за пенею і штрафами 11 800,00 грн.

12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.

Відповідно до п.2.2 договір факторингу № 1 від 12.04.2018 року окрім іншого зазначено: у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній.

18.02.2019 укладено додаткову угоду № 12 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 13 від 18.02.2019 про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 344697 від 05.10.2018 перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС»).

Відповідач своїх зобов`язань за договором позики не виконав, оскільки не погасив заборгованість за позикою, що є порушенням законних прав позивача.

Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги, а змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію» (надалі Закон № 675-VIII), який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону № 675-VIII зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків, оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. ч. 3, 6 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Як передбачено ч. 1 ст. 12 Закону № 675-VIII, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 Верховний Суд зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

З огляду на викладене вище, факт підписання відповідачем електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, укладення договору про надання позики № 8422628 від 18.12.2024 узгоджуються з вимогами ст. ст. 6, 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

В абзаці 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, відповідачем не у повному обсязі виконано зобов`язань, визначених Договором, оскільки порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування, що підтверджується матеріалами справи.

Виходячи з викладеного вище, порядку, умов та обставин укладення договору позики між сторонами, добровільності даних договорів з боку сторін, наявності заборгованості за кредитом, суд приходить до висновку про задоволення вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 6 700,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000,00 грн, та заборгованості по відсоткам у розмірі 2 700,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача пені та штрафу у розмірі 11 800,00 грн, суд повідомляє про таке.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, від 21 серпня 2018 року у справі № 61-18780св18.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором встановлено, що сума боргу відповідача перед позивачем за пенею та штрафами становить 11 800,00 грн, а саме: 400,00 грн щтраф та 11 400,00 грн пеня.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення штрафу у розмірі 400,00 грн. , оскільки одночасне стягнення і штрафу і пені за порушення виконання зобов`язання призведе до застосування подвійної цивільно-правової відповідальності одного і того ж виду за одне і те саме порушення договірного зобов`язання, що суперечить вимогам ст.61 Конституції України.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України, виклавши її в постанові № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З цього приводу також міститься правова позиція у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 03 вересня 2014 у справі № 6-100цс14 та є правовий висновок, що ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 цього Кодексу щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України, щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднані до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Таким чином, суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 5 000,00 грн, тобто до суми основновної заборгованості по тілу кредиту.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних на суму заборгованості суд повідомляє таке.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних та складову індексу інфляції, нараховані на суму основної заборгованості за період з 26.03.2022 по 26.03.2025 у такому розмірі: 3% річних від простроченої суми 1 756,60 грн, індекс інфляції 8 053,58 грн.

З приводу даної вимоги суд повідомляє таке.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Оскільки позивач здійснив розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат на суму заборгованості у розмірі 19 500,00 грн, що включає в себе суму основного боргу, прострочених відсотків та штрафних санкцій, то суд вважає за необхідне здійснити перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою системи «Ліга».

Як вже було встановлено судом, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 12 700,00 грн, що включає в себе: суму основного боргу 5 000,00 грн, заборгованість за відсотками 2 700,00 грн, пеня 5000,00 грн, що обґрунтовано матеріалами справи та відповідає приписам чинного законодавства. Отже, і розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат має проводитись на суму боргу, що включає основну заборгованість за тілом кредиту та за відсотками у загальному розмірі 7 700,00 грн.

Судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню із відповідача, на суму заборгованості у розмірі 7 700,00 грн, за допомогою системи «Ліга»: 3% річних 693,63 грн, інфляційні втрати 3 343,33 грн.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 16 736,96грн, що включає в себе заборгованість за основним боргом (5 000,00 грн), відсотки за користування кредитом (2 700,00 грн), пеня (5 000,00 грн), 3 % річних (693,63 грн) та інфляційні втрати (3 343,33 грн).

Щодо розподілу судових витрат суд повідомляє про таке.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У пунктах 29, 30 постанови Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 727/4597/19 зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Позивачем додані такі докази понесення витрат на правничу допомогу, копії яких додані позовної заяви, а саме:

- Договір про надання правової допомоги № 33 від 22.03.2024;

- Акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 02.04.2025;

- Детальний опис робіт (наданих послуг).

Відповідно до Акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 02.04.2025 адвокат надав, а клієнт (позивач) прийняв такі правничі послуги:

- підготовка позовної заяви з додатками про стягнення кредитної заборгованості, загальна вартість 5 000,00 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Суд звертає увагу, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, положення ст.141 ЦПК України, та зважаючи на обсяг фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, ціни позову, співмірності складності справи із наданими адвокатом послугами, витраченого представником часу, суд вважає такий розмір витрат на правничу допомогу є пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи, а тому приходить до висновку про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 5 000 грн, що, на думку суду, є співмірним зі складністю даної справи.

Отже з відповідача на користь позивача підягають стягненню витрати за надання правничої допомоги в сумі 5 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по справі по сплаті судового збору в розмірі 1 383,19 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 525-526, 549, 610, 611, 626- 629, ч. 1 ст. 634, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273,280-283 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 38750239, адреса: м. Київ, вул.. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) заборгованість за кредитним договором №344697 від 05.10.2018 року у загальному розмірі 16 736,33 грн.

В іншій частині позовних вимог, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 38750239, адреса: м. Київ, вул.. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) судовий збір у розмірі 1 383,19 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Букіна О.М.