Ухвала суду № 138483536, 24.07.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/10647/26

Провадження № 2-з/756/97/26

У Х В А Л А

про забезпечення позову

24 липня 2026 року місто Київ

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Примак-Березовська О.С. розглянула заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом Першого заступника керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва до Київської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі,-

в с т а н о в и л а:

До Оболонського районного суду міста Києва надійшла заява про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:78:317:0022, площею 0,10 га, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2631903580000), та шляхом накладення заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також будь-яким іншим особам, уповноважених на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеної земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:317:0022, у тому числі, але не виключно: державну реєстрацію набуття, переходу, зміни або припинення речових прав на зазначене нерухоме майно; приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В обґрунтування заяви зазначив, що спірне нерухоме майно (земельна ділянка) є предметом позовних вимог, а невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки існує ризик подальшого відчуження майна третьою особою. Крім того, попри наявність судового спору щодо належності спірної земельної ділянки, зазначене майно виставлено на продаж у мережі Інтернет. Позивач звернувся до суду за захистом права на державне майно, а тому збереження спірної земельної ділянки у незмінному юридичному та фактичному стані до вирішення спору по суті має істотне значення для реального та ефективного захисту прав такого.

Дослідивши зміст заяви та додатки до неї, суд дійшов такого висновку.

Позивач в особі представника звернувся до відповідачів із позовом про визнання незаконним та скасування рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Предметом спору у цій справі - земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:317:0022, площею 0,10 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з матеріалів заяви вбачається, що під час моніторингу позивачем мережі Інтернет знайдено оголошення на сайті продажу спірної земельної ділянки.

Згідно з частиною 2 статті 149 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Згідно з частиною 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пунктів 4, 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб.

При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Верховний Суд у справі № 643/12369/19 від 19 лютого 2021 року зауважує, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном. Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним. Верховний Суд зазначає, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

На переконання суду, такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме майно (спірна земельна ділянка) є співмірним з вимогами позову.

Щодо заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також будь-яким іншим особам, уповноважених на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеної земельної ділянки з кадастровим номером 800000000:78:317:0022, у тому числі, але не виключно: державну реєстрацію набуття, переходу, зміни або припинення речових прав на зазначене нерухоме майно; приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, слід зазначити про таке.

Суд при постановленні ухвали про заборону вчиняти певні дії щодо спірного майна враховує принцип співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

Суд враховує практику Верховного Суду у справах №910/9400/20 та №910/9627/20, у рішеннях яких наголошено на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (вказані висновки узгоджуються також із позиціями Верховного Суду, викладених у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21 та від 28 липня 2022 року у справі №640/31850/20).

Також, у цій частині суд враховує висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20, зокрема, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Представник позивача зазначає, що відповідачі незаконно зареєстрували право власності на земельну ділянку, чим завдалм шкоду державі Україна. Отже, зі змісту заяви вбачається, що існує обґрунтоване побоювання передачі відповідачем ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку третім особам, та у підсумку виникає реальна загроза утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Крім того, суд звертає увагу, що заходи забезпечення, вжиті судом, мають тимчасовий характер та можуть бути скасованими в порядку, передбаченому статтею 158 ЦПК України.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду застосовувати заходи зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

До такого висновку суд дійшов із врахуванням практики Верховного Суду, викладеної у постанові від 20 березня 2024 року (справа №752/910/26, провадження №61-9764св23).

Відповідно до частини 1 статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись статтями 149, 150 -153, 157, 258, 260, 353-355 ЦПК України, суддя -

п о с т а н о в и л а :

Заяву про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:78:317:0022, площею 0,10 га, яка н належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2631903580000).

Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також будь-яким іншим особам, уповноважених на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеної земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:317:0022, у тому числі, але не виключно: державну реєстрацію набуття, переходу, зміни або припинення речових прав на зазначене нерухоме майно; приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Виконання покласти на Оболонський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) (04212, місто Київ, вулиця Левка Лук`яненка, 2-Д).

На підставі частини 1 статті 157 ЦПК України ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Роз`яснити, що у відповідності до частини 4 статті 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА