Рішення № 138483251, 24.07.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/9525/25

Провадження №: 2/755/6558/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Борщенко О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 , заборгованість за кредитним договором від 13 жовтня 2014 року № 630222169 в розмірі 87 762,63 грн та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13 жовтня 2014 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум» із наступними основними умовами: тип кредиту -кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії, найменування продукту - «Максимум», мета кредиту - для особистих потреб, ліміт кредитної лінії - у розмірі 75 000,00 грн, процентна ставка - 26 % річних, тип процентної ставки - фіксована, тип картки - DMC (Debit MasterCard) Gold, порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу - 7 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн.

При цьому, 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту не виконала, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним, з огляду на що в неї утворилась перед позивачем заборгованість у розмірі 87 762,63 грн, яка складається із простроченої заборгованості за тілом кредиту - 56 731,09 грн, заборгованості за відсотками

- 30 984,21 грн, та овердрафт (несанкціонована заборгованість) - 47,33 грн.

У зв`язку з вказаним просить позовні вимоги задовольнити.

У порядку автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 травня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам роз`яснено їх процесуальні права та встановлено процесуальні строки.

У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подала. Конверт з ухвалою про відкриття провадження, що двічі направлявся за адресою місця реєстрації відповідача, повернувся до суду неврученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - « За закінченням терміну зберігання», «Адресат відсутній».

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 сформував правовий висновок про те, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі

№ 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Верховний Суд у постанові від 11 червня 2021 року у справі № 2-6236/11, провадження

№ 61-6596ск20, сформулював висновок, за яким у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься підписана 13 жовтня 2014 року відповідачем ОСОБА_1 анкета-заява про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум», підписанням якої відповідач підтверджує, що приймає пропозицію банку на оформлення «Максимум», всі умови договору, в томі числі умови отримання та обслуговування картки, їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Виявляє бажання відкрити в банку рахунок та отримати картку, отримати від банку кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії з лімітом в межах 75 000,00 грн по рахунку на умовах, що вказані в договорі та додатку до договору, що підписується в рамках обслуговування продукту «Максимум» з урахуванням умов публічної пропозиції. Підтверджує, що зі змістом публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, яка оприлюднена на інтернет-сторінці банку, Правилами користування банківською платіжною карткою, тарифами ПАТ «Альфа-Банк», які є невід`ємною частиною договору, ознайомлена та цілком згодна та беззаперечно підтверджує, що свій примірник договору разом із усіма додатками, що підписуються в рамках обслуговування продукту «Максимум», отримала в день укладення договору. До моменту укладення договору попередньо ознайомлена у письмовій формі з основними умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг, а також будь-якою іншою інформацією щодо кредиту.

Зі змісту додатку до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «Максимум», вбачається, що за бажанням відповідача, що виражене в анкеті-заяві про акцепт публічної пропозиції, банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку за № НОМЕР_1 на наступних умовах: ліміт відновлювальної кредитної лінії становить 75 000,00 грн, процентна ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії складає 36 % річних на торгові операції та на операції зняття коштів. Розмір обов`язкового мінімального платежу складає 7 % від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією, при цьому сторони погодились, що обов`язкового мінімального платежу не може бути меншим за 50 грн.

До матеріалів справи позивачем долучено довідку про умови кредитування з використанням картки « ОСОБА_2 ».

Підписанням 13 жовтня 2024 року договору про використання аналогу власноручного підпису та факсимільного відтворення печатки для вчинення правочинів, сторони досягли письмової згоди на використання в майбутньому для укладення договору добровільного страхування фінансових ризиків держателів кредитних платіжних карток, аналогу власноручного підпису та печатки ПАТ «Альфа-Банк», які відтворені засобами копіювання та зразки яких містяться в договорі.

12 серпня 2022 року рішенням загальних зборів змінено найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Із копії розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 13 жовтня 2014 року № 630222169 станом на 03 березня

2025 року складає 87 762,63 грн, з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 56 731,09 грн, заборгованість за відсотками - 30 984,21 грн, овердрафт (несанкціонована заборгованість) - 47,33 грн.

До матеріалів справи позивачем також долучено виписку по рахунку ОСОБА_1 , з якої вбачається, що за період з 13 жовтня 2014 року по 03 березня 2025 року у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі 87 762,63 грн. Долучена виписка також містить відомості про періодичну сплату заборгованості за кредитом, відсотками, комісією та овердрафт.

Також АТ «Сенс Банк» направило на адресу відповідача вимогу про усунення порушень за договором, в якому вимагало протягом 30 днів з моменту отримання вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов кредитного договору № 630222169 та погасити заборгованість, яка станом на 16 лютого 2025 року становить 86 753,51 грн.

Разом з тим, ОСОБА_1 належним чином не відреагувала на вимогу та зобов`язань за кредитним договором не виконала.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Судом встановлено, що укладений між сторонами кредитний договір від 13 жовтня 2014 року відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц зазначила, що визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (стаття 1054 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що відповідач отримала та користувалась кредитними коштами у вигляді встановленого кредитного ліміту.

Враховуючи положення пунктів 3, 6 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 41 Закону України «Про Національний банк Україні», частин першої, другої статті 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п.п. 2.1.1, п. 5.1, п. 5.4, п. 5.6, Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566 (зі змінами та доповненнями), виписка з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійсненні протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Отже, банківські виписки є належним доказом підтвердження операцій за кредитом (правова позиція викладена в Постанові Вищого Господарського Суду України від 06 квітня 2017 року у справі

№ 905/2009/15).

Із копії розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 13 жовтня 2014 року № 630222169 станом на 03 березня

2025 року становить 87 762,63 грн, з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 56 731,09 грн, заборгованість за відсотками - 30 984,21 грн, овердрафт (несанкціонована заборгованість) - 47,33 грн.

До матеріалів справи позивачем також долучено виписку по рахунку ОСОБА_1 , з якої вбачається, що за період з 13 жовтня 2014 року по 03 березня 2025 року у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі 87 762,63 грн. Долучена виписка також містить відомості про періодичну сплату заборгованості за кредитом, відсотками, комісією та овердрафт.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що відповідач отримав та користувалась кредитними коштами у вигляді встановленого кредитного ліміту.

Відповідач не надала доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості, а також не надала власного контрозрахунку за тілом кредиту.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявність заборгованості перед позивачем за тілом кредиту.

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк, кошти не повернула, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість за тілом кредиту у розмірі 56 731,09 грн, що підлягає стягненню з відповідача.

Щодо нарахованих АТ «Сенс Банк» відсотків за користування кредитом, суд зазначає таке.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідачем не виконано зобов`язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.

Відповідно до частини другої статті 1048 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним між сторонами договором, та у зв`язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного договору, у позивача як кредитора за спірними зобов`язаннями, виникло право вимоги стягнути з відповідача заборгованість по кредиту, та відсотками.

Із копії розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 13 жовтня 2014 року № 630222169 станом на 03 березня

2025 року складає 87 762,63 грн, з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 56 731,09 грн, заборгованість за відсотками - 30 984,21 грн, овердрафт (несанкціонована заборгованість) - 47,33 грн.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідачем не надано контррозрахунку суми заборгованості за відсотками за користування кредитом. Також відповідачем не надано доказів щодо належного виконання ним умов кредитного договору, відповідним правом остання не скористалась.

Судом перевірено розрахунок відсотків за несвоєчасне погашення кредиту та встановлено, що розрахунок зроблено з урахуванням умов кредитного договору.

З урахуванням викладеного, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками у розмірі 30 984,21 грн, та овердрафт (несанкціонована заборгованість) - 47,33 грн.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає таке.

Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Понесення позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 7 489,36 грн підтверджується: договором від 28 січня 2025 року № 1006 про надання послуг, укладеним з АТ «Сенс Банк» та Адвокатським об`єднанням «СмартЛекс», довіреністю від 03 лютого 2025 року № 023780/25, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від 01 березня 2019 року серії ЧК № 001086 виданим на ім`я адвоката Лойфер А.О.

Відповідно до меморіального ордера від 25 квітня 2025 року № 846883 позивачем за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у сумі - 2 422,40 грн.

Заяви про зменшення розміру судових витрат до суду не надходило.

Відповідно до частини першої, другої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по справі по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 489,36 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 207, 525-526, 530, 536, 549, 551, 610, 626, 629, 638, 639, 1046-1056 ЦК України, статтями 12, 13, 49, 81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором від 13 жовтня 2014 року № 630222169, що складається із простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 56 731,09 грн, та заборгованості за відсотками у розмірі 30 984,21 грн, овердрафт (несанкціонована заборгованість) у розмірі 47,33 грн, що разом становить 87 762,63 грн (вісімдесят сім тисяч сімсот шістдесят дві гривні 63 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 489,36 грн (сім тисяч чотириста вісімдесят дев`ять гривень

36 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 23494714, адреса місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання:

АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду виготовлено 24 липня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова