Ухвала суду № 138476480, 22.07.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/5080/15-ц

Провадження № 8/466/6/26

У Х В А Л А

22 липня 2026року м. Львів

Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Свірідова В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05.03.2025р. по справі №466/5080//15-ц , яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами,-

встановив:

10.07.2026 до Шевченківського районного суду м.Львова надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05.03.2025р. по справі №466/5080//15-ц, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, яка протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду передана судді Свірідовій В.В.

В обґрунтування заяви, ОСОБА_1 зазначає, він дізнався про нововиявлені обставини, які стали підставою для подання цієї заяви, зі змісту трьох документів, а саме: Акта про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального будинковолодіння від 27 березня 1984 року, про існування якого стало відомо 12.06.2026 року під час ознайомлення представника з матеріалами інвентаризаційної справи у справі №466/3409/17, а також відповідей Львівської міської ради та Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради на адвокатські запити, отриманих 01.07.2026 року, зі змісту яких йому також уперше стали відомі нововиявлені обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відтак нововиявлені обставини мають істотне значення не лише для вирішення зустрічного позову, а й для правильного вирішення первісного позову ОСОБА_2 , що свідчить про необхідність перегляду рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 05.03.2025 року по справі №466/5080/15-ц у повному обсязі.

Дослідивши заяву, суд приходить до наступного висновку.

Порядок перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими або виключними обставинами в цивільних справах регулюється приписами глави 3 розділу V ЦПК України.

Частиною 1 ст. 423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (ч. 4 ст. 423 ЦПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 423 ЦПК України визначено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами", нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Для визначених у ч. 1, ч. 2 ст.423 ЦПК України, нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі, спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

За змістом заяви та доданих до неї матеріалів, матеріалів цивільної справи №466/5080/15-ц вбачається, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 не можуть вважатися нововиявленими, оскільки дана справа розглядалась судом першої інстанції тривалий час, учасники справи неодноразово знайомились з матеріалами справи, а також факт витребування та дослідження судом самої інвентаризаційної справи на житловий будинок по АДРЕСА_1 (том 5 а.с.132), свідчать про те, що заявник мав усі процесуальні можливості знати про наявність вказаних документів і фактів під час розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 4 ст. 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, а також докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Системний аналіз заяви, доданих до неї документів з огляду на зазначені норми права дає підстави для висновку, що наведені заявником обставини, не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України, оскільки:

- заявник (та його представники) не був(не були) обмежені у реалізації своїх процесуальних прав щодо своєчасного збирання доказів;

- заявник мав процесуальну можливість через представників звернутися з відповідними адвокатськими запитами до органів місцевого самоврядування ще під час розгляду справи по суті, а тому отримання відповідей з Львівської міської ради та Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради на адвокатські запити 01.07.2026 року свідчить про подання нових доказів, а не про виникнення нововиявлених обставин;

- зазначені обставини існували на час розгляду справи і заявник та його представники, за умови належної реалізації своїх процесуальних прав, в ході розгляду справи не був(не були) позбавлений(ні) можливості отримати зазначену інформацію;

- обставини, які заявник вважає нововиявленими, могли бути йому відомі під час розгляду апеляційним судом апеляційної скарги заявника поданої на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05.03.2025р. по справі №466/5080//15-ц.

Подібні за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 372/4153/18 (провадження № 61-13841св21), від 07 грудня 2022 року у справі №372/4153/18 (провадження № 61-8078св22).

Окрім того, рішення суду від 05.03.2025р., яке просить переглянути та скасувати заявник, залишено без змін відповідно до постанови Львівського апеляційного суду від 30.10.2025р.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, не доказуються при розгляді іншої справи лише за умови, що таке рішення набрало законної сили.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно викладеного висновку в постанові Верховного суду від 19 червня 2024 року у справі № 372/4154/18, провадження № 61-12811св23 вказано наступне:

«Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі «Правєдная проти Росії» від 18 листопада 2004 року зазначив, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості надати цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались судом у процесі розгляду справи.

Неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і неподання суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи на думку колегії суддів не є нововиявленими обставинами, а тому і не можуть тягнути за собою перегляд судового рішення з зазначених підстав».

Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду лише тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску прти Румунії» («Brumarescu v. Romania»), п. 61). Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі «Рябих проти росії» («Ryabykh v/ russia»), п. 52), рішення ЄСПЛ від 29 січня 2016 року у справі «Устименко проти України», п. 46).

Окрім того, судом враховано, що Європейський суд з прав людини зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України"). Аналогічний висновок міститься в рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі "Устименко проти України".

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що обставини, на які посилається заявник, не можуть оцінюватись як нововиявленими, тому слід відмовити у відкритті провадження по справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05.03.2025р. по справі №466/5080//15-ц, яке набрало законної сили та звернуто до виконання, за нововиявленими обставинами.

На підставі викладеного, керуючись ст.4,13,19,259-261,423-426,353, 354 ЦПК України,суддя,-

постановив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05.03.2025р. по справі №466/5080//15-ц яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: В. В. Свірідова