Вирок № 138475122, 24.07.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 370/2813/23

Провадження № 1-кп/369/819/26

В И Р О К

іменем України

24.07.26 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарях ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

потерпілого ОСОБА_8 ,

захисників

(в режимі відеоконференції) ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження № 12022111050002053 від 25.06.2022 за обвинуваченням:

ОСОБА_13 (рос. ОСОБА_14 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Верхня Березівка Республіка Бурятія рф, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , сержант ВЧ № НОМЕР_1 ;

ОСОБА_15 (рос. ОСОБА_16 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Тюмень Тюменської області рф, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , рядовий ВЧ № НОМЕР_1 ;

ОСОБА_17 (рос. ОСОБА_18 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Улан-Уде Республіки Бурятія рф, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , молодший сержант ВЧ № НОМЕР_1 ;

ЄМІНОВА Валеха Агасиєвича (рос. ОСОБА_19 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Кизляр Республіки Дагестан рф, який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , сержант ВЧ № НОМЕР_1 ;

ОСОБА_20 , (рос. ОСОБА_21 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Кяхта Кахтянського району Республіки Бурятія рф, який проживає за адресою: АДРЕСА_5 , єфрейтор ВЧ № НОМЕР_1 ;

ОСОБА_22 (рос. ОСОБА_23 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Улан-Уде Республіка Бурятія рф, який проживає за адресою: АДРЕСА_6 , молодший сержант ВЧ № НОМЕР_1 ;

ОСОБА_24 , (рос. ОСОБА_25 ), ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця м. Улан-Уде Республіки Бурятія рф, який проживає за адресою: АДРЕСА_7 , єфрейтор ВЧ № НОМЕР_1 ;

ОСОБА_26 (рос. ОСОБА_27 ), ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця м. Нитва Нитвінського району Пермського краю, рф, який проживає за адресою: АДРЕСА_8 , рядовий ВЧ № НОМЕР_1 ;

ОСОБА_28 (рос. ОСОБА_29 ), ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця м. Борзя Борзинського району Забайкальського краю, рф, який проживає за адресою: АДРЕСА_9 , лейтенант ВЧ № НОМЕР_1 ;

ОСОБА_30 (рос. ОСОБА_31 ), ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженця м. Закаменськ Закаменського району Республіки Бурятія, який проживає за адресою: АДРЕСА_10 , лейтенант ВЧ № НОМЕР_1 ;

ОСОБА_32 (рос. ОСОБА_33 ), ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженця м. Іркутськ Сибірського краю рф, який проживає за адресою: АДРЕСА_11 , старший сержант ВЧ № НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України (далі КК України),

встановив:

Встановлено, що з 19 лютого 2014 року представниками російської федерації (далі рф) розпочато збройне вторгнення збройних сил рф (далі ЗС рф), приховане твердженням керівників рф про переміщення військових підрозділів в рамках звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту рф та іншими підрозділами ЗС рф здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечивши військову окупацію території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя. 18 березня 2014 року рф оголосила про офіційне включення Криму до її території.

Одночасно із цим, протягом березня та на початку квітня 2014 року, під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади та ЗС рф, представники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією, взяли під контроль будівлі, в яких знаходилися органи місцевої влади та місцеві органи виконавчої влади України, військові об`єкти України в окремих районах Донецької та Луганської областей України. 07 квітня 2014 року в м. Донецьку створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі за текстом «ДНР»), а 27 квітня 2014 року в м. Луганську терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі за текстом «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і по теперішній час.

Внаслідок військових дій у період з травня по серпень 2015 року сили оборони України звільнили частину раніше окупованих територій Донецької та Луганської областей.

Датою початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими російською федерацією з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російської федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII.

Надалі, 24 лютого 2022 року президент рф оголосив початок так званої «спеціальної військової операції». Після цього, близько четвертої години ранку того ж дня, ЗС рф, інші збройні формування рф та підконтрольні їм угруповання іррегулярних незаконних збройних формувань розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку рф, Білорусі та тимчасово окупованої території України, що супроводжувалось завданням ракетно-артилерійських ударів та бомбардувань авіацією об`єктів по всій території України.

24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

З того моменту сили оборони України здійснюють збройну відсіч вздовж всієї лінії фронту.

Факт широкомасштабного збройного вторгнення на територію України 24.02.2022 не приховувався владою рф, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п.п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії російської федерації проти України», п.п. 17, 18 Наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» (Україна проти рф) та ін.).

Відповідно до ст. 2 спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.

Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 2 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про ратифікацію Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни» від 03.07.1954 (далі - Конвенція), ця Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.

Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб:

a) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури;

b) захоплення заручників;

c) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження;

d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні (стаття 3 Конвенції).

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 6 зазначеної Конвенції, вона повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2-й цієї Конвенції. На території сторін конфлікту застосування Конвенції припиняється після загального припинення бойових дій. На окупованій території застосування цієї Конвенції припиняється через рік після загального припинення бойових дій.

Відповідно до положень ст. 27 Конвенції особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.

З урахуванням положень стосовно здоров`я, віку та статі, сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, має право поводитися з усіма ними однаково, без жодної дискримінації, зокрема стосовно раси, релігії або політичних переконань.

Статтею 29 Конвенції передбачено, що сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.

Згідно ст. 32 Конвенції Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.

Згідно із ст. 147 Конвенції серйозні порушення, про які йдеться у Конвенції, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричиняють великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.

Статтею 43 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року передбачено, що збройні сили сторони, що перебуває в конфлікті, складаються з усіх організованих збройних сил, груп і підрозділів, що перебувають під командуванням особи, відповідальної перед цією стороною за поведінку своїх підлеглих, навіть якщо ця сторона представлена урядом чи властями, не визнаними супротивною стороною. Такі збройні сили підпорядковані внутрішній дисциплінарній системі, яка, поряд з іншим, забезпечує додержання норм міжнародного права, застосовуваних у період збройних конфліктів.

Особи, які входять до складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті (крім медичного і духовного персоналу, про який ідеться у статті 33 Третьої конвенції, є комбатантами, тобто вони мають право брати безпосередню участь у воєнних діях.

Так, відповідно до ст. 8 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил російської федерації, затвердженого указом президента російської федерації №1495 від 10 листопада 2007 (далі - Статут), відповідно до законодавства російської федерації зміст та обсяг прав, обов`язків та відповідальності військовослужбовців, залежать від того, перебувають вони при виконанні обов`язків військової служби чи ні. Військовослужбовець вважається таким, що виконує обов`язки військової служби у випадках, зокрема, участі у бойових діях, виконання завдань в умовах надзвичайного стану та військового стану, а також в умовах збройних конфліктів. Військовослужбовці, які є іноземними громадянами, беруть участь у виконанні завдань в умовах військового стану, а також в умовах збройних конфліктів відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, міжнародних договорів російської федерації та законодавства російської федерації та виконання наказу (наказу) або розпорядження, відданого командиром (начальником).

Згідно із ст. 16. Статуту військовослужбовець у службовій діяльності керується Конституцією російської федерації, федеральними конституційними законами, федеральними законами, загальновійськовими статутами та іншими нормативними правовими актами російської федерації. Захист державного суверенітету і територіальної цілісності російської федерації, забезпечення безпеки держави, відбиття збройного нападу, а також виконання завдань відповідно до міжнародних зобов`язань російської федерації складають сутність військового обов`язку, який зобов`язує військовослужбовця, зокрема, дотримуватися загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародні договори російської федерації.

Разом з цим, ст. 22. Статуту передбачає обов`язок військовослужбовця знати і дотримуватися норм міжнародного гуманітарного права, правила поводження з пораненими, хворими, особами, які зазнали аварії корабля, медичним персоналом, духовними особами, цивільним населенням в районі бойових дій, а також з військовополоненими.

Також, відповідно до ст. 34. Статуту за своїм службовим становищем і військовим званням одні військовослужбовці стосовно інших можуть бути начальниками або підлеглими. Начальник має право віддавати підлеглому накази та вимагати їх виконання. Він повинен бути для підлеглого прикладом тактовності, витриманості і не повинен допускати фамільярності та упередженості щодо нього. За дії, що принижують честь і гідність підлеглого, відповідає начальник. Підлеглий зобов`язаний беззаперечно виконувати накази начальника.

Згідно із ст. 39. Статуту наказ - розпорядження командира (начальника), звернене до підлеглих і потребує обов`язкового виконання певних дій, дотримання тих чи інших правил або встановлює будь-який порядок, положення. Наказ командира (начальника) повинен бути виконаний беззаперечно, точно і вчасно. Також, відповідно до ст. 44. командир (начальник) несе відповідальність за відданий наказ (наказ) та його наслідки, за відповідність змісту наказу вимогам статті 41 цього Статуту та за неприйняття заходів щодо забезпечення його виконання.

Також, ст. 70. Статуту передбачає, що військовослужбовці повинні бути ввічливими по відношенню до цивільного населення, проявляти особливу увагу до інвалідів, людей похилого віку, жінок і дітей, сприяти захисту честі та гідності громадян, а також надавати їм допомогу при нещасних випадках, пожежах та інших надзвичайних ситуаціях природного та техногенного характеру.

Статтею 44 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року передбачено, що для сприяння посиленню захисту цивільного населення від наслідків воєнних дій комбатанти зобов`язані відрізняти себе від цивільного населення в той час, коли вони беруть участь у нападі або у воєнній операції, що є підготовкою до нападу. Однак у зв`язку з тим, що під час збройних конфліктів бувають такі ситуації, коли через характер воєнних дій озброєний комбатант не може відрізнити себе від цивільного населення, він зберігає свій статус комбатанта за умови, що в таких ситуаціях він відкрито носить свою зброю.

Статтею 51 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року передбачено, що цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об`єктом нападів. Заборонено акти насильства чи загрози насильства, що мають головною метою тероризувати цивільне населення.

Напади невибіркового характеру заборонено. До нападу невибіркового характеру належать: напади, не спрямовані на конкретні воєнні об`єкти; напади, при яких застосовуються методи або засоби ведення воєнних дій, які не можуть бути спрямовані на конкретні воєнні об`єкти; напади, при яких застосовуються методи або засоби ведення воєнних дій, наслідки яких не можуть бути обмежені, як це вимагається згідно з цим Протоколом; і які, таким чином, у кожному такому випадку поражають воєнні об`єкти й цивільних осіб або цивільні об`єкти, не розрізняючи їх; напади, котрі, як можна очікувати, попутно потягне за собою втрати життя серед цивільного населення, поранення цивільних осіб та шкоду цивільним об`єктам, або те й інше разом, які були б надмірними щодо конкретної і безпосередньої воєнної переваги, якої передбачається таким чином досягти.

Також статтею 75 додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема: вбивство; катування всіх видів - фізичні чи психічні; тілесні покарання; каліцтво; знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, непристойне посягання в будь-якій його формі; взяття заручників; колективне покарання; і погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.

Таким чином, з 19 лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією російської федерації проти України, окупацією частини території України, що вказує на поширення дії на території України законів та звичаїв війни (норм міжнародного гуманітарного права).

У результаті вищезазначених подій, значна частина території Київської області, починаючи з 24.02.2022, у тому числі село Мотижин та частково Макарівська територіальна громада Бучанського району знаходяться під постійним обстрілом з різного виду озброєння з боку підрозділів Збройних Сил та інших військових формувань російської федерації.

В період часу з 27.02.2022 по 30.03.2022 громадяни російської федерації, а саме: ОСОБА_29 , лейтенант, військовослужбовець 1 взводу вч НОМЕР_1 закріплений за бойовою машиною МТ-ЛБ №143; ОСОБА_34 , сержант, військовослужбовець 1 взводу вч НОМЕР_1 закріплений за бойовою машиною МТ-ЛБ №143; ОСОБА_35 , рядовий, військовослужбовець 1 взводу вч НОМЕР_1 закріплений за бойовою машиною МТ-ЛБ №143; ОСОБА_18 , молодший сержант, військовослужбовець 1 взводу вч НОМЕР_1 закріплений за бойовою машиною МТ-ЛБ №143; ОСОБА_36 , старший сержант, військовослужбовець 1 взводу вч НОМЕР_1 закріплений за бойовою машиною МТ-ЛБ №143; ОСОБА_37 , єфрейтор, військовослужбовець 1 взводу вч НОМЕР_1 закріплений за бойовою машиною МТ-ЛБ №143; ОСОБА_38 , молодший сержант, військовослужбовець 1 взводу вч НОМЕР_1 закріплений за бойовою машиною МТ-ЛБ №143; ОСОБА_25 , єфрейтор, військовослужбовець 1 взводу вч НОМЕР_1 закріплений за бойовою машиною МТ-ЛБ №143; ОСОБА_27 , рядовий, військовослужбовець 1 взводу вч НОМЕР_1 закріплений за бойовою машиною МТ-ЛБ №143, а також ОСОБА_39 , старший сержант, військовослужбовець 1 взводу вч НОМЕР_1 закріплений за бойовою машиною МТ-ЛБ №143 та ОСОБА_40 , капітан, військовослужбовець 1 взводу вч НОМЕР_1 командир бойової машини МТ-ЛБ №143, перебуваючи на території окупованого представниками підрозділів ЗС рф села Мотижин Бучанського району Київської області, вчинили інші порушення законів та звичаїв війни, шляхом здійснення нападів на цивільне населення, поєднане з умисними вбивствами у вказаному населеному пункті.

При цьому, обвинувачені були обізнані із законами та звичаями війни, передбаченими та закріпленими в положеннях міжнародного законодавства, Статутом внутрішньої служби ЗС рф, тобто вчиняючи дії по вбивству цивільного населення, чітко усвідомлювали їх злочинність.

Встановлено, що 27.02.2022, близько 22 години, військовослужбовці ЗС рф ОСОБА_29 , ОСОБА_41 , ОСОБА_27 , ОСОБА_42 , ОСОБА_18 , ОСОБА_43 , ОСОБА_25 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 з іншими невстановленими на даний час військовослужбовцями ЗС рф, які були озброєні вогнепальною зброєю та бойовою технікою, діючи умисно, з метою здійснення фільтраційних та інших заходів, рухалися в напрямку села Мотижин, що було окуповане рф, починаючи з 24 лютого по 30 березня 2022 року.

В подальшому, приблизно о 22 год. 00 хв. 27.02.2022 зі сторони села Мотижин Бучанського району в напрямку автомобільної траси М06, поблизу сімейного ландшафтного парку «Добропарк» по зустрічному напрямку від броньованої техніки ЗС рф (МТЛБ) із позначкою «V» та маркуванням «143», в якій перебували військовослужбовці ЗС рф ОСОБА_29 , ОСОБА_41 , ОСОБА_27 , ОСОБА_42 , ОСОБА_18 , ОСОБА_43 , ОСОБА_25 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 та інші невстановлені досудовим розслідуванням військовослужбовцями ЗС рф, рухався транспортний засіб марки «Opel», моделі «Zafira» з номерним знаком НОМЕР_2 , в якому перебували цивільні особи, які мали спеціальний статус захищених осіб: ОСОБА_46 ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_47 ІНФОРМАЦІЯ_11 та ОСОБА_48 ІНФОРМАЦІЯ_12 . При цьому, вказаний транспортний засіб не мав будь яких знаків розрізнення та приналежності до Сил оборони України. Зазначений автомобіль зупинився на відстані приблизно 100 метрів до вказаної вище МТЛБ ЗС рф. Після встановлення зорового контакту з вказаним транспортним засобом, приблизно о 22 год. 00 хв. 27.02.2022 всупереч положень статей 27, 32, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни військовослужбовці ЗС рф ОСОБА_29 ОСОБА_41 , ОСОБА_27 , ОСОБА_42 , ОСОБА_18 , ОСОБА_43 , ОСОБА_25 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на напад на цивільне населення, поєднане з умисним вбивством, без попередження про відкриття вогню, групою осіб без попередньої змови здійснили невстановлену кількість прицільних пострілів із невстановленої стрілецької (вогнепальної) зброї, яка перебувала на озброєнні підрозділу ЗС рф в бік вказаного цивільного транспортного засобу, який вже на той час перебував в нерухомому стані поблизу сімейного ландшафтного парку «Добропарк» на автодорозі «Мотижин - Житомирська траса». В результаті таких пострілів, цивільні особи, які перебували у салоні зазначеного транспортного засобу, отримали вогнепальні ушкодження, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, а саме:

- ОСОБА_49 отримав численні вогнепальні сліпі та крізні поранення тіла (передній поверхні грудей зліва, передній поверхні живота у нижній третині, передньо-внутрішній поверхні правого передпліччя у нижній третині, нижньо-зовнішньому квадраті правої сідниці) з ушкодженнями внутрішніх органів, внаслідок чого настала смерть останнього;

- ОСОБА_50 отримав численні вогнепальні сліпі та крізні поранення тіла (вхідна вогнепальна рана на волосяній частині голови в потиличній області, від якої іде рановий канал ззаду наперед і закінчується вихідною раною в лобній області, по ходу якого ушкоджені кістки черепа, оболонки та тканина головного мозку, вхідні вогнепальні рани на задній поверхні шиї, в області правого надпліччя, на спині, на правій боковій поверхні тулуба, ранові канали, які ідуть від даних ран ззаду наперед частина з яких проникає в плевральну та черепну порожнини, з ушкодженнями по ходу них кісток, масивна вогнепальна рана на правому передпліччі, в глибині якої ушкоджені м?які тканини та кістки з дефектом їх) з ушкодженнями внутрішніх органів та кісток скелета, внаслідок чого настала смерть останнього;

- ОСОБА_51 отримав множинні сліпі вогнепальні кульові поранення грудної клітки з ушкодженнями внутрішніх органів (легені) та шиї з розвитком шоку і крововтрати, внаслідок чого настала смерть останнього.

Вказане вище свідчить про те, що є прямий причиновий зв`язок між отриманими вогнепальними ушкодженнями, які спричинені зі стрілецької зброї обвинувачених ОСОБА_29 , ОСОБА_52 , ОСОБА_27 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_18 , ОСОБА_55 , ОСОБА_25 , ОСОБА_56 та настанням смерті ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_51 за вказаних вище обставин.

Отже, військовослужбовці ЗС рф ОСОБА_29 , ОСОБА_41 , ОСОБА_27 , ОСОБА_44 , ОСОБА_42 , ОСОБА_18 , ОСОБА_43 , ОСОБА_25 , ОСОБА_45 вчинили інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які виразились у нападі на цивільне населення, поєднані з умисним вбивством цивільних осіб, які мали спеціальний статус захищених осіб: ОСОБА_57 , ОСОБА_58 та ОСОБА_51 , вчинене групою осіб без попередньої змови, чим порушили вимоги ст. ст. 27, 32, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, підписаній у м. Женеві 12.08.1949 та ст. ст. 43, 44, 51, 75 додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 8 червня 1977 року, Гаазькими конвенціями 1907 року, тобто вчинили злочин проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Крім того, встановлено, що 03.03.2022, близько 13 год., військовослужбовці ЗС рф ОСОБА_59 та ОСОБА_60 з іншими невстановленими на даний час військовослужбовцями ЗС рф, які були озброєні вогнепальною зброєю та бойовою технікою, діючи умисно, з метою здійснення фільтраційних та інших заходів, рухалися по селу Мотижин, що було окуповане рф.

В подальшому, приблизно о 13 год. 30 хв. 03.03.2022 в селі Мотижин Бучанського району Київської області по вулиці Шевченка здійснювала рух броньова техніка із позначкою «V» та маркуванням «143» (МТЛБ) на якій перебували військовослужбовці ЗС рф ОСОБА_59 та ОСОБА_60 з іншими невстановленими військовослужбовцями ЗС рф. При цьому, по зустрічному напрямку від броньованої техніки ЗС рф із позначкою «V» та маркуванням «143» рухався транспортний засіб марки «Peugeot», моделі «206» з номерним знаком НОМЕР_3 , в якому перебували цивільні особи, які мали спеціальний статус захищених осіб: ОСОБА_61 ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_62 ІНФОРМАЦІЯ_14 та ОСОБА_63 ІНФОРМАЦІЯ_15 . При цьому, вказаний легковий автомобіль не мав будь яких знаків розрізнення та приналежності до Сил оборони України. Заначений автомобіль зупинився поряд з будинком №9 по вул. Шевченка в с. Мотижин на відстані приблизно 50 метрів до вказаної вище МТЛБ. Після встановлення зорового контакту з вказаним транспортним засобом приблизно о 13 год. 30 хв. 03.03.2022 всупереч положень статей 27, 32, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни військовослужбовці ЗС рф ОСОБА_59 та ОСОБА_60 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на напад на цивільне населення, поєднане з умисним вбивством, без попередження про відкриття вогню, групою осіб без попередньої змови здійснили невстановлену кількість прицільних пострілів із невстановленої стрілецької (вогнепальної) зброї, яка перебувала на озброєнні підрозділу ЗС рф в бік вказаного цивільного транспортного засобу, який вже на той час перебував в нерухомому стані поблизу домоволодіння АДРЕСА_12 . В результаті таких пострілів, цивільні особи, які перебували у салоні зазначеного транспортного засобу, отримали вогнепальні ушкодження, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, а саме:

- ОСОБА_64 отримав численні вогнепальні сліпі та крізні поранення тіла (правій висковій ділянці, задній поверхні грудей зліва, лівій завушній ділянці) з ушкодженнями внутрішніх органів, внаслідок чого настала смерть останнього;

- ОСОБА_65 отримала вогнепальні кульові поранення лівої руки, обох ніг (правого та лівого стегон), з ушкодженням крупних кровоносних судин, внаслідок чого настала смерть останньої;

- ОСОБА_66 отримала наскрізне проникаюче вогнепальне кульове поранення голови, внаслідок чого настала смерть останньої.

Вищевказане свідчить про те, що є прямий причиновий зв`язок між отриманими вогнепальними ушкодженнями, які спричинені зі стрілецької зброї ОСОБА_67 та ОСОБА_68 і настанням смерті цивільних осіб: ОСОБА_69 ОСОБА_70 та ОСОБА_71 за вказаних вище обставин.

Отже, військовослужбовці ЗС рф ОСОБА_59 та ОСОБА_60 вчинили інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які виразились у нападі на цивільне населення, поєднані з умисним вбивством цивільних осіб, які мали спеціальний статус захищених осіб: ОСОБА_69 , ОСОБА_70 та ОСОБА_71 , вчинені групою осіб без попередньої змови, чим порушили вимоги ст.ст. 27, 32, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, від 12.08.1949 та ст. ст. 43, 44, 51, 75 додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 8 червня 1977 року, Гаазькими конвенціями 1907 року, тобто вчинили злочин проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Згідно з ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2024 року провадження у справі щодо ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_18 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , здійснюється за їх відсутності (in absentia) відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України, як спеціальне судове провадження, а тому відповідно до ч. 4 ст. 349 КПК України допит обвинувачених не здійснювався.

Поряд з цим, потерпілі ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_8 (був присутній в одному судовому засіданні під час судового розгляду) в судові засідання не з`являлись, про дату, місце та час судового розгляду були повідомлені належним чином, при цьому подали до суду заяви в яких просили проводити судовий розгляд за їх відсутності, своїм правом на надання пояснень в суді скористатись не забажали, у судових дебатах поклались позицію прокурора, у зв`язку з чим, враховуючи думку учасників судового розгляду, судом ухвалено рішення про проведення судового розгляду за їх відсутності.

Винуватість обвинувачених ОСОБА_53 , ОСОБА_56 , ОСОБА_18 , ОСОБА_52 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 438 КК України, підтверджується наступними зібраними у кримінальному провадженні та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме даними, що містяться в:

-рапорті від 23.04.2022 за № 1114 про виявлення в с. Мотижин Бучанського району Київської області з ознаками кульового поранення ОСОБА_58 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (а.п. 103 т. 6);

-протоколі огляду від 22.04.2022 території місцевого кладовища, де було виявлено тіло ОСОБА_58 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , з фототаблицею до нього (а.п. 104, 105-106 т.6);

-висновку судово-медичного експерта № 427 від 23-25.04.2022, проведеним на підставі постанови слідчого про призначення експертизи від 22.04.2022 в ході якого установлено, що смерть ОСОБА_58 настала від численних вогнепальних сліпих та крізних поранень тіла з ушкодженням внутрішніх органів та кісток скелета. На це вказують: вхідна вогнепальна рана на волосяній частині голови в потиличній області, від якої йде раневий канал ззаду наперед і закінчується вихідною раною в лобній області, по ходу якого ушкоджені кістки черепа, оболонки та тканини головного мозку; вхідні вогнепальні рани на задній поверхні шиї, в області правого надпліччя, на спині, на праві боковій поверхні тулуба; ранові канали, які йдуть від даних ран ззаду наперед частина з яких проникає в плевральну та черевну порожнини, з ушкодженням по ходу них кісток; масивна вогнепальна рана на правому передпліччі, в глибині якої ушкоджені м`які тканини та кістки дефектом їх. Існує прямий причинний зв`язок між отриманими ушкодженнями та настанням смерті ОСОБА_82 . Вказані ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя (а.п. 109-111 т.6);

-рапорті від 24.04.2022 № 1117 про виявлення в с. Мотижин Бучанського району Київської області з ознаками кульового поранення ОСОБА_57 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.п. 112 т.6);

-протоколі огляду від 12.04.2022 в ході якого на території кладовища в с. Мотижин Бучанського району Київської області з ознаками насильницької смерті оглянуто тіло ОСОБА_57 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , з фототаблицею до нього (а.п. 113, 114-115 т.6);

-висновку судово-медичного експерта № 428 від 23-25.04.2022 за результатами якого, констатовано, що смерть ОСОБА_57 настала від вогнепальних крізних та сліпих поранень з ушкодження внутрішніх органів. На це вказує наявність вогнепальних ран №1 на задній поверхні грудей справа розміром 7х2,5 см, з нерівними кровонапливними засадненими краями, нерівними стінками, з наявністю дефекту «мінус тканина» (при зведенні країв по кінцях з`являються складки), від даної рани йде раневий канал ззаду наперед, майже вертикально вниз, проникає у праву плевральну порожнину, де сліпо закінчується; рани №3 на передній поверхні грудей зліва у середній третині, округлої форми діаметром 2 см із нерівними кровонаплиними засадненими краями, нерівними стінками, з наявністю дефекту «мінус тканина», від даної рани № 3 іде рановий канал, що має свій хід спереду назад, дещо знизу вгору, зліва направо, проникає через обидві плевральні порожнини і закінчується раною №2 на праві боковій поверхні грудей; рани №4 на передній поверхні живота у нижній третині, довгастої форми розміром 2х1,5 см із нерівними кровонаплинними засадненими краями, нерівними стінками, від даної рани йде рановий канал, що має свій хід спереду назад, справа наліво, та знизу вгору, проникає в черевну та ліву плевральну порожнини, де сліпо закінчується; рани №5 на передньо-внутрішній поверхні правого передпліччя у нижній третині розміром 5х3,5 см із нерівними кровонаплинними засадненими краями, нерівними стінками, з наявністю дефекту «мінус тканина», від рани іде раневий канал спереду назад, знизу вгору, зліва направо і сліпо закінчується в м`язах передпліччя предметом з жовтого металу (кулею); рани №6 у нижньо-зовнішньому квадранті правої сідниці, округлої форми діаметром 1 см із нерівними кровонаплинними краями, нерівними стінками, із наявністю дефекту «мінус тканина», від рани № 6 йде раневий канал, що має свій хід зверху вниз, ззаду наперед та дещо справа наліво і закінчується кулею в рані № 7 передньої поверхні стегна. Знайдені при судово-медичній експертизі трупа ушкодження від яких настала смерть потерпілого, спричинені вогнепальною зброєю та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та є небезпечними для життя і перебувають в прямому причинному зв`язку з настанням смерті (а.п. 118-119 т.6);

-висновку судово-медичного експерта № 116 від 28.05-25.06.2022 за результатами судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_83 , виявлені наступні тілесні ушкодження: вогнепальне кульове сліпе поранення шиї з вхідною раною на задній поверхні шиї з раньовим каналом, що відходить від неї в напрямку ззаду наперед з проникненням в м`які тканини шиї, ушкодженням 2,3 шийних хребців і спинного мозку, де в м`яких тканинах шиї біля ушкодження хребта виявлено чужорідне тіло, що нагадує кулю; вогнепальне кульове сліпе поранення грудної клітки з вхідною раною на задній її поверхні в ділянці внутрішнього краю правої лопатки з раньовим каналом, що відходить від неї в напрямку ззаду-наперед, дещо знизу-догори і дещо справа наліво з проникнення в праву плевральну порожнину і ушкодженням по його ходу правої легені з правобічним гемотораксом, крововиливами в м`які тканини грудної клітки, ушкодженням (переломи) 4 грудного хребця і 4 ребра біля хребта, правої лопатки (початок раньового каналу), а також 2-5 грудних хребців і 2-5 ребер біля грудини (кінцева частина раньового каналу). Дані вогнепальні поранення утворились прижиттєво, незадовго до настання смерті, від дії вогнепальної зброї, а саме кулі, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та перебувають в прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Смерть ОСОБА_83 настала внаслідок множинних сліпих вогнепальних кульових поранень грудної клітки з ушкодженням внутрішніх органів (легені) та шиї з розвитком шоку і крововтрати, на що вказують описані вище тілесні ушкодження (а.п. 120-123 т. 6);

-протоколі зняття показань технічних приладів від 22.06.2022 в ході якого оглянуто фотофайл, наданий свідком ОСОБА_84 на якому зображено відомість особового складу військової частини № НОМЕР_1 підрозділу 1 взводу закріпленого за МТ-ЛБ143 датована 21.02.2022, а саме стосовно лейтенанта ОСОБА_77 ІНФОРМАЦІЯ_9 , лейтенанта ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , єфрейтора ОСОБА_75 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , сержанта ОСОБА_72 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сержанта ОСОБА_74 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , старшого сержанта ОСОБА_78 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , молодшого сержанта ОСОБА_76 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , єфрейтора ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , рядового ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , молодшого сержанта ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рядового ОСОБА_73 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з описом показань технічних приладів, які були вилучені на підставі постанови слідчого від 22.06.2022 (а.п. 133-134, 136, 135 т. 6);

-протоколі огляду від 11.05.2022 ділянки в напрямку з с. Мотижин в напрямку автодороги М-06, де було вбито ОСОБА_57 , ОСОБА_58 та ОСОБА_83 , з фототаблицею до нього (а.п.137-139, 140-150 т.6);

-протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.07.2022 за участю свідка ОСОБА_85 , який серед пред`явлених осіб упізнав ОСОБА_55 , як особу що 28.02.2022 у с. Мотижин по вул. Довгича, зупинившись на бронетранспортері з написом «V» та «143» з іншими військовослужбовцями перевіряв його документи та оглядав мобільний телефон, і на цьому ж транспортері 27.02.2022 розстріляли легковий автомобіль марки «Opel Zafira» в якому знаходились ОСОБА_49 , ОСОБА_50 та ОСОБА_51 , з довідкою (а.п. 154-155, 156 т. 6);

-протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.07.2022 за участю свідка ОСОБА_85 , який серед пред`явлених осіб упізнав ОСОБА_27 , як особу що 28.02.2022 у с. Мотижин по вул. Довгича зупинившись на бронетранспортері з написом «V» та «143» з іншими військовослужбовцями перевіряв його документи та оглядав мобільний телефон, і на цьому ж транспортері 27.02.2022 розстріляли легковий автомобіль марки «Opel Zafira» в якому знаходились ОСОБА_49 , ОСОБА_50 та ОСОБА_51 , з довідкою (а.п. 157-158, 159 т. 6);

-протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.07.2022 за участю свідка ОСОБА_85 , який серед пред`явлених осіб упізнав ОСОБА_56 , як особу що 28.02.2022 у с. Мотижин по вул. Довгича зупинившись на бронетранспортері з написом «V» та «143» з іншими військовослужбовцями перевіряв його документи та оглядав мобільний телефон, і на цьому ж транспортері 27.02.2022 розстріляли легковий автомобіль марки «Opel Zafira» в якому знаходились ОСОБА_49 , ОСОБА_50 та ОСОБА_51 , з довідкою (а.п. 160-161, 162 т. 6);

-протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.06.2022 за участю свідка ОСОБА_86 , яка серед пред`явлених осіб впізнала ОСОБА_53 , що 28.02.2022 у с. Мотижин по вул. Довгича зупинившись на бронетранспортері з написом «V» та «143» з іншими військовослужбовцями ЗС рф перевіряв документи та її мобільний телефон, з довідкою (а.п. 163-164 165 т.6);

-протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.07.2022 за участю свідка ОСОБА_86 , яка серед пред`явлених осіб впізнала ОСОБА_54 , що 28.02.2022 у с. Мотижин по вул. Довгича зупинившись на бронетранспортері з написом «V» та «143» з іншими військовослужбовцями ЗС рф перевіряв документи та її мобільний телефон, до цього 27.02.2022 з цього бронетранспортеру було розстріляно автомобіль марки «Opel Zafira» в якому знаходились ОСОБА_49 , ОСОБА_50 та ОСОБА_51 , з довідкою (а.п. 166-167, 168 т.6);

-протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.07.2022 за участю свідка ОСОБА_87 , який серед пред`явлених осіб впізнав ОСОБА_18 що 28.02.2022 у с. Мотижин по вул. Довгича зупинившись на бронетранспортері з написом «V» та «143» з іншими військовослужбовцями ЗС рф перевіряв документи та його мобільний телефон, до цього 27.02.2022 з цього бронетранспортеру було розстріляно автомобіль марки «Opel Zafira» в якому знаходились ОСОБА_49 , ОСОБА_50 та ОСОБА_51 , з довідкою (а.п. 169-170, 171 т.6);

-протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.07.2022 за участю свідка ОСОБА_87 , який серед пред`явлених осіб впізнав ОСОБА_25 що 28.02.2022 у с. Мотижин по вул. Довгича зупинившись на бронетранспортері з написом «V» та «143» з іншими військовослужбовцями ЗС рф перевіряв документи та його мобільний телефон, до цього 27.02.2022 з цього бронетранспортеру було розстріляно автомобіль марки «Opel Zafira» в якому знаходились ОСОБА_49 , ОСОБА_50 та ОСОБА_51 , з довідкою (а.п. 172-173, 174 т.6);

-протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.06.2022 за участю свідка ОСОБА_87 , який серед пред`явлених осіб впізнав ОСОБА_52 що 28.02.2022 у с. Мотижин по вул. Довгича зупинившись на бронетранспортері з написом «V» та «143» з іншими військовослужбовцями ЗС рф перевіряв документи та його мобільний телефон, до цього 27.02.2022 з цього бронетранспортеру було розстріляно автомобіль марки «Opel Zafira» в якому знаходились ОСОБА_49 , ОСОБА_50 та ОСОБА_51 , з довідкою (а.п. 175-176, 177 т.6);

-протоколі огляду від 06.09.2022 автомобіля «Opel Zafira» днз НОМЕР_2 в ході якого виявлено множинні ушкодження автомобіля у вигляді скрізних дір ззовні-всередину на лобовому склі, бампері, пасажирських дверцятах та вилучено залишки предметів схожих на кулі, з фототаблицею до нього (а.п. 209-210, 211-225 т.6);

-висновку експерта від 05.04.2022 за № 83/6 за результатами проведення балістичної експертизи, згідно з яким наданий на дослідження предмет, що був вилучений під час проведення судово-медичної експертизи з тіла ОСОБА_57 , є кулею та фрагментом оболонки кулі від набоїв калібру 5,4х39 мм та 7,62х54 мм та виготовлений промисловим способом. Об`єкт №1 складова частина до набоїв 5,45х39 мм використовується в стрілецькій нарізній вогнепальній зброї калібру 5,45 мм, наприклад кулемет РПК або автоматах АК-74, АКС-74У чи іншій стрілецькій вогнепальній зброї з відповідним калібром. Об`єкт №2 складова частина від набоїв калібру 7,62х54 мм використовується в стрілецькій нарізній вогнепальній зброї калібру 7,62, наприклад гвинтівках моделей: «Мосина», «СВД», кулеметах «МТ», «ПК», «ПКМ» чи іншій стрілецькій вогнепальній зброї з відповідним калібром. Витрати на залучення експерта становлять 1433,88 гривен, довідкою та матеріалами досліджень (а.п. 28-32, 33. 34 т.6);

-висновку експерта від 03.04.2023 № 38/6 за результатами проведення балістичної експертизи, згідно з яким наданий на дослідження предмет, що вилучений під час огляду з автомобіля Opel Zafira , є частинами кулі (куль), що виготовлені промисловим способом, є деформованими оболонками, осердям та чашечкою бронебійно-запалювальних куль до унітарних набоїв калібру 7,62х54R мм. Витрати на залучення експерта становлять 1911,84 гривень, довідкою та матеріалами досліджень (а.п. 18-22, 23 т.6);

-висновку експерта № 20845/23-54 від 04.08.2023 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, згідно з яким розмір матеріальних збитків заподіяних руйнуванням (пошкодженням) автомобіля Opel Zafira становить 137860 грн. Витрати на залучення експерта становлять 9559,20 гривень, з ремонтною калькуляцією (а.п.37-42, 43-45 т.6);

-протоколі проведення слідчого експерименту за участю свідків ОСОБА_88 та ОСОБА_87 від 10.06.2023 в ході якого свідки на місці, а саме поряд з автодорогою з с. Мотижин до траси Київ-Житомир в полі перебували в засідці стеження 27.02.2022, збираючи інформацію про рух ворожої техніки та відомості про особовий склад військ рф. У вечірню пору близько 21-22 години, але при хорошій видимості, побачили автомобіль, що рухався з с. Мотижин в напрямку траси поряд з місцем стеження свідків, який без жодних упереджувальних заходів був розстріляний впритул військовим бронеатомобілем МЛТБ, що рухався зі сторони траси на зустріч легковому авту. Вогонь військовослужбовці рф відкрили на ураження, прицільно. Бронеавтомобіль військових рф містив напис « НОМЕР_4 ». Після цього, дочекавшись поки броне машина від`їде, свідки підійшли до автомобіля в якому знаходились тіла трьох вбитих місцевих жителів ОСОБА_83 , ОСОБА_57 та ОСОБА_58 , з додатком до протоколу, відеозаписом та додатком до протоколу слідчого експерименту CD-R диском (а.п. 197-199, 200-201, 202, 202 а т.6);

-протоколі проведення слідчого експерименту від 30.06.2022 за участю свідка ОСОБА_85 , який показав, що будучи колишнім військовослужбовцем, від початку повномасштабного вторгнення та окупації с. Мотижин вступив до лав ТРО, наприкінці лютого, приблизно 27 числа 2022 року, він перебував в місці спостереження разом з ОСОБА_89 , знаходились в полі поблизу дороги з с. Мотижин в напрямку траси Київ-Чоп, спостерігали за рухом ворожої техніки. Приблизно о 22 годині, вони побачили як в сторону траси їде автомобіль Opel Zafira, належний ОСОБА_90 , відразу за цим почули черги пострілів. Через короткий проміжок часу на дорозі з`явилась бронемашина ЗС рф з виконаним на ній написом білою фарбою V-143, на ній знаходились військовослужбовці зс рф, характерної зовнішності для поселень бурят. Під`їхавши до розстріляного автомобіля кілька військовослужбовців спішились та підійшли до автомобіля, що після черг пострілів з`їхав у кювет. Після цього, через короткий проміжок часу бронемашина поїхала в сторону траси. Свідок разом з ОСОБА_89 підійшли до розстріляного автомобіля в якому побачили тіла ОСОБА_58 , ОСОБА_57 та ОСОБА_83 , які померли від отриманих кульових поранень. Після цього через кілька днів, цей бронеавтомобіль зламався поблизу домоволодіння свідка, і коли техніка ненадовго була залишена без нагляду, ОСОБА_91 заліз всередину, де виявив теку з документами, яку передав правоохоронцям, додатком до протоколу слідчого експерименту CD-R диском (а.п. 203-206, 207 т.4).

Винуватість обвинувачених ОСОБА_68 та ОСОБА_67 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 438 КК України, серед іншого підтверджується наступними зібраними у кримінальному провадженні та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме даними, що містяться в:

-висновку судово-медичного експерта № 382 від 15.04.2022 за результатами якого констатовано, що смерть ОСОБА_69 , 1989 року народження, настала від вогнепальних крізних та сліпих поранень тіла з ушкодженням внутрішніх органів. На це вказують: наявність вхідної вогнепальної рани №1 в правій висковій ділянці округлою форми діаметром 1 см. Із нерівними кровонаплинними засадненими краями, нерівними станками з наявністю дефекту «мінус тканина», що знаходиться на 175 см вище рівня підошовної поверхні стоп, від рани №1 в правій висковій області іде раневий канал зліва направо, зверху вниз, спереду назад і закінчується раною №2 в лівій завушній ділянці, в початковому відділу даного раневого каналу знайдено металевий предмет жовтого кольору, схожий на оболонку від кулі розміром 1,5х1 см; наявність вхідної вогнепальної рани №3 на задній поверхні грудей зліва округлої форми діаметром 2 см із нерівними кровонаплинними засадненими краями, нерівними стінками, з наявністю дефекту «мінус тканина», від рани №3 іде раневий канал, зліва направо зверху вниз та дещо спереду назад, проникає в ліву та праву плевральні порожнини та сліпо закінчується кулею в підшкірно-жировій клітковині задньої поверхі грудей справа у проміжку між лопаткою та прихребтовою лініями. Знайдені при судово-медичній експертизі трупа ушкодження спричинені вогнепальною зброєю та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя і перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті (а.п.124-125 т. 6);

-висновку судово-медичного експерта № 685 від 18.04.2022 згідно якого при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_70 виявлено тілесні ушкодження, а саме: вогнепальні наскрізні поранення лівої руки, правого та лівого стегон з ознаками вогнепальних кульових (вхідних та вихідних). Виявлені тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерії небезпеки для життя та знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Смерть ОСОБА_70 настала від вогнепальних кульових поранень лівої руки, обох ніг, з ушкодженням крупних кровоносних судин, смерть настала в лютому-березні 2022 року, з лікарським свідоцтвом про смерть (а.п.126, 127 т.6);

-висновку судово-медичного експерта № 684 від 18.04-.18.05.2022 згідно якого при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_71 виявлені: наскрізне проникаюче вогнепальне кульове поранення голови з вхідним отвором в ділянці правої зіниці та вихідним отвором в ділянці склепіння черепа. Дане ушкодження має ознаки тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння) та перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Виявлена підшкірно в правій завушній ділянці куля є наслідком вогнепального поранення з невизначеним вхідним отвором та раньовим каналом, що сліпо закінчується в м`яких тканинах шиї. Смерть ОСОБА_92 , настала від наскрізного проникаючого вогнепального кульового поранення голови та настала в лютому-березні 2022 року, з лікарським свідоцтвом про смерть (а.п.128-129, 130 т.6);

-протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.07.2022 за участю ОСОБА_93 , який серед пред`явлених осіб упізнав ОСОБА_67 , що 03.03.2022 у с. Мотижин поблизу будинку культури близько 13.30 зупинившись на бронетранспортері з написом «V» та «143» з іншими військовослужбовцями перевіряв його документи та оглядав мобільний телефон, через декілька хвилин після цього по вул. Шевченка в с. Мотижин був розстріляний автомобіль Пежо в якому вбили двох жінок та чоловіка, з довідкою (а.п.178-179, 180 т.6);

-протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.07.2022 за участю ОСОБА_94 , який серед пред`явлених осіб упізнав ОСОБА_68 , що 03.03.2022 у с. Мотижин поблизу будинку культури близько 13.30 зупинившись на бронетранспортері з написом «V» та «143» з іншими військовослужбовцями перевіряв його документи та оглядав мобільний телефон, через декілька хвилин після цього по вул. Шевченка в с. Мотижин був розстріляний автомобіль Пежо в якому вбили двох жінок та чоловіка (а.п. 181-182, 183 т.6);

-протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.07.2022 за участю ОСОБА_95 , який серед пред`явлених осіб упізнав ОСОБА_68 , що 03.03.2022 у с. Мотижин поблизу будинку культури близько 13.30 зупинившись на бронетранспортері з написом «V» та «143» з іншими військовослужбовцями перевіряв його документи та оглядав мобільний телефон, через декілька хвилин після цього по вул. Шевченка в с. Мотижин був розстріляний автомобіль Пежо в якому вбили двох жінок та чоловіка, з довідкою (а.п. 184-185, 186 т.6);

-протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.07.2022 за участю ОСОБА_95 , який серед пред`явлених осіб упізнав ОСОБА_67 , що 03.03.2022 у с. Мотижин поблизу будинку культури близько 13.30 зупинившись на бронетранспортері з написом «V» та «143» з іншими військовослужбовцями перевіряв його документи та оглядав мобільний телефон, через декілька хвилин після цього по вул. Шевченка в с. Мотижин був розстріляний автомобіль Пежо в якому вбили двох жінок та чоловіка (а.п. 187-188, 188 т.6);

-висновку експерта від 03.04.2022 за № 82/6 за результатами проведення балістичної експертизи, згідно з яким наданий на дослідження предмет, що був вилучений під проведення судово-медичної експертизи з тіла ОСОБА_69 є кулею та фрагментом оболонки кулі від набоїв калібру 7,62х54 мм, що виготовлені промисловим (заводським) способом. Набої калібру 7,62х54 мм використовуються в стрілецькій нарізній вогнепальній зброї калібру 7,62 мм, наприклад гвинтівках моделей «Мосина», «СВД», кулеметах «МТ», «ПК», «ПКМ» чи іншій стрілецькій вогнепальній зброї з відповідним калібром. Витрати на залучення експерта становлять 1194,9 гривень (а.п. 234-237, 238, 239 т.6);

-протоколі огляду від 06.09.2022 автомобіля «Peugeot 206» сірого кольору днз НОМЕР_3 на якому виявлені численні пошкодження у вигляді отворів від куль, з фототаблицею до нього (а.п. 226-227, 228-229 т.6);

-висновку експерта № 20846/23-54 від 04.08.2023 року, за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, згідно з яким розмір матеріальних збитків заподіяних руйнуванням (пошкодженням) автомобіля «Peugeot 206» становить 210073,50 грн. Витрати на залучення експерта становлять 9559,20 гривень, з ремонтною калькуляцією (а.п. 3-8, 2, 9-13 т.6);

-протоколі проведення слідчого експерименту за участю свідків ОСОБА_94 та ОСОБА_95 від 10.06.2023 року, згідно з яким свідки на місці показали, що на початку березня 2022 року під час окупації представника ВС рф, перебували в селі Мотижин. В денну пору доби близько 13 години заходились вдвох біля будинку культури в с. Мотижин, спілкувались, до них під`їхав броньований транспортний засіб МТЛБ з розпізнавальним знаком v-143 на якому знаходилось близько десяти військовослужбовців рф. Вони мали форму російського зразку, характерно спілкувались, мали нашивки російською мовою з прапором рф, окремі з них за ознаками зовнішності були представниками зауральських поселень. Кілька з військовослужбовців, після зупинення броньовика біля свідків, зійшли до них почали розпитувати щодо мети перебування, здійснили обшук та перевірили документи. Це тривало близько 10 хвилин, після цього вони поїхали в напрямку вул. Шевченка. Через короткий проміжок часу свідки почули постріли схожі на автоматні черги. ОСОБА_96 , який є колишнім військовослужбовцем, сказав що відстань від місця де здійснювались постріли була не більше 200-300 метрів. Після почутих пострілів брати ще постояли близько 5 хвилин і пішли в напрямку, де здійснювались постріли. Поблизу домоволодіння по АДРЕСА_12 вони побачили автомобіль «Peugeot 206» стального кольору зі слідами куль, на водійському та пасажирському за ним сидіннях знаходились чоловіки, які мали вогнепальні поранення та були мертвими, на передньому пасажирському сидінні вони виявили жінку, яка ще подавала ознаки життя. ОСОБА_96 вказав що по слідах ушкоджень від куль, постріли в автомобіль здійснювались в напрямку руху автомобіля, що на момент коли вони підійшли не було заведено. За весь проміжок часу від від`їзду броньованої військової техніки рф до моменту їх прямування до будинку по АДРЕСА_12 , свідки не бачили жодного іншого автомобіля чи військової техніки, що б їхали в цей бік, з доданим додатком до протоколу флеш накопичувачем, відеозаписом, додатком до протоколу CD-R диском (а.п. 190-192, 193-195, 196, 196 а т. 6).

Суд звертає увагу, що прокурор будь-яких клопотань про виклик в судове засідання свідків, які були допитані під час досудового розслідування та потерпілих не заявляв, так само про це не заявляла і сторона захисту, відповідно з метою запобігання повторної віктимізації жертв та свідків, судом ухвалено дослідити письмові докази надані стороною обвинувачення у цьому кримінальному провадженні та перейти до судових дебатів.

У судових дебатах прокурор просив визнати обвинувачених ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_18 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 438 КК України і призначити покарання у виді довічного позбавлення волі. Стверджувала, що матеріали провадження містять достатню кількість належних і допустимих доказів, які доводять винуватість обвинувачених в інкримінованому кримінальному правопорушенні поза розумним сумнівом, а також про відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинувачених ОСОБА_53 , ОСОБА_56 , ОСОБА_18 просила закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з недоведеністю вини обвинувачених у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, відсутністю дійсних даних осіб за відображеннями яких проводились впізнання, а також порушенням вимог кримінального процесуального закону з підстав відсутності відомостей про обізнаність обвинувачених щодо існуючого проти них кримінального переслідування та відсутності інформації про оголошення їх в міжнародний розшук, що призвело до порушення їх права на захист.

Захисник ОСОБА_10 в інтересах обвинувачених ОСОБА_52 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 наполягала на ухваленні виправдувального вироку, з підстав відсутності в діях обвинувачених всіх ознак складу інкримінованого злочину, зокрема об`єктивної сторони стосовно відсутності прив`язки до місця вчинення кримінального правопорушення та суб`єктивної сторони недоведеності в діях обвинувачених прямого умислу на вчинення кримінального правопорушення, а також істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що полягали в невірному зазначенні імен обвинувачених і помилках транслітерації, що призвело до порушення їх права на захист. Так, захисник вказала, що в обвинувальному акті містяться суперечності стосовно по батькові обвинувачених ОСОБА_97 » і « ОСОБА_98 », а також ОСОБА_99 » і « ОСОБА_100 », які в ході судового розгляду не усунуто.

Захисник ОСОБА_101 в інтересах обвинувачених ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , просив суд ухвалити виправдувальний вирок у зв`язку з недоведеністю винуватості обвинувачених, відсутністю прямих доказів їх вини, не встановленням дійсних осіб, які здійснили постріли, що призвели до смерті загиблих цивільних осіб, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в частині недотримання порядку проведення слідчих експериментів, упізнань, а також відсутністю підстав для здійснення спеціального судового провадження через невжиття заходів до міжнародного розшуку обвинувачених, в тому числі каналами Інтерполу, про що долучив суду письмову позицію сторони захисту.

Захисник ОСОБА_12 в інтересах обвинувачених ОСОБА_68 , ОСОБА_67 просив їх виправдати, через недоведеність їх винуватості, відсутність доказів, які пов`язували б його підзахисних з інкримінованим злочином, про що долучив суду письмову позицію сторони захисту.

Разом з тим, суд вважає, що надані стороною обвинувачення вищезазначені докази в їх сукупності, які безпосередньо досліджені судом, є належними, допустимими та достатніми з огляду на положення чинного Кримінального процесуального кодексу України.

Так, ВП ВС в справі 756/10060/17 від 31.08.2022 констатувала, що відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Послідовність викладення в диспозиції правової норми наведених вище завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, захист особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.

Відповідно до вказаного рішення ВС, вирішуючи на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України питання щодо допустимості доказу, який отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, суд має обґрунтувати, яке саме фундаментальне право чи свобода особи були порушені, в чому саме полягає істотність такого порушення в тій мірі, що обумовлює недопустимість доказу, та за відповідності ситуації переліку критеріїв, наведених в ч. 2 ст. 87 КПК України, послатись на конкретний пункт цієї норми. Крім того, при вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, суд в кожному конкретному випадку має встановити: чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії; чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК України, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних; порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об`єктивного взаємозв`язку та взаємоузгодження.

Повертаючись до обставин цієї справи, судом встановлено, що село Мотижин Бучанського району Київської області було окуповане рф, починаючи з 24 лютого по 30 березня 2022 року, що є загальновідомим фактом.

Крім того, судом встановлено, що цивільні особи, які загинули: ОСОБА_46 ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_47 ІНФОРМАЦІЯ_11 та ОСОБА_48 ІНФОРМАЦІЯ_12 , а також ОСОБА_61 ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_62 ІНФОРМАЦІЯ_14 та ОСОБА_63 ІНФОРМАЦІЯ_15 , мали спеціальний статус захищених осіб.

Суд зазначає, що сторона захисту порушуючи питання щодо недопустимості доказів з підстав порушення вимог КПК України, не навела даних щодо істотного порушення прав обвинувачених та впливу порушень КПК України на достовірність отриманих доказів (аналогічно постанови ККС ВС від 10.02.2022 у справі № 419/1248/20, від 10.02.2021 у справі № 619/1895/18).

При цьому, суд критично ставиться до тверджень захисника ОСОБА_11 щодо недопустимості протоколу слідчого експерименту від 10.06.2023 за участю свідків ОСОБА_87 та ОСОБА_85 через різницю в показнику дати/часу відеозапису слідчого експерименту із часом його фактичного проведення. Так, дійсно на відео зафіксовано покажчик дати «2018/08/06 10:30» згідно з налаштуваннями відеокамери, на яку здійснювався запис слідчої дії. Водночас і в протоколі слідчого дій, і в додатку - відеозаписі до неї, відображено фактичні дату і час її проведення, що не заперечувалося учасниками дії та не спростовано стороною захисту.

Так, метою слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення за участю свідка слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на відміну від допиту, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.

Нормативна модель слідчого експерименту передбачає безпосередню участь потерпілого, свідків у проведенні дій, спрямованих на досягнення легітимної мети цієї слідчої дії, а саме у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань. Шляхами досягнення мети слідчого експерименту згідно з ч. 1 ст. 240 КПК України є проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. Отримання від потерпілого, свідків відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням установленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. (постанова ВС від 01.04.2025 в справі № 484/4643/19)

При цьому, наявність чи відсутність написів на автомобілі, використовуваному під час слідчої дії, не мають вирішального значення для проведення слідчого експерименту в цьому випадку та не могли вплинути або суттєво змінити результат його проведення.

Таким чином, доводи про відсутність на автомобілі, який використовувався для проведення слідчого експерименту напису «V 143», жодним чином не спростовують фактів і обставин, встановлених за результатами слідчої дії, а також не впливають на допустимість доказу загалом, адже свідки повідомили про його наявність саме під час слідчої дії.

Аналогічно, доводи сторони захисту про те, що під час згаданого слідчого експерименту за участю свідків не перевірялась їх можливість бачити події, що відбувались, спростовуються відомостями відеозапису слідчого експерименту від 10.06.2023, оскільки під час нього свідки зазначили що видимість під час подій лютого 2022 року була кращою ніж під час слідчого експерименту, через відсутність трави та зелені на деревах, хоча навіть за експериментальних умов вказали, що могли бачити все добре. Більше того, під час слідчої дії були здійснені постріли з автоматичної зброї на відстані, і свідки чітко вказали кількість зброї, що була залучена слідим для експерименту. Так, само не заслуговують на увагу доводи адвоката ОСОБА_10 щодо невідповідності умов проведення слідчого експерименту за участі свідків ОСОБА_94 та ОСОБА_95 , так як не відповідають дійсності, оскільки судом встановлено, що і події, і слідчий експеримент відбувались в світлу пору доби.

Доводи сторони захисту про недопустимість протоколу зняття показань з технічних приладів від 22.06.2022 не можуть вважатись релевантними, адже захисником ОСОБА_11 не зазначено яке з положень ст. 245-1 КПК України не дотримано слідчим. Крім того, згідно з позицією ВП ВС від 07.12.2021 у справі № 905/902/20 - копії електронних документів, а в даному випадку це фото відомості особового складу, прирівнюються до оригіналу, оскільки воно є засобом збереження вже існуючої інформації.

При вирішення клопотання захисника ОСОБА_11 про визнання недопустимими доказами протоколів упізнань, суд виходить з наступного.

Пред`явлення для впізнання - це слідча (розшукова) дія, метою якої є ідентифікація об`єкта, який за версією суб`єкта досудового розслідування має відношення до кримінального провадження. Істотною особливістю процесу ідентифікації у зазначеній слідчій дії є те, що встановлення тотожності об`єкта можливе лише за допомогою ідеальних слідів пам`яті особи, яка спостерігала його раніше за певних обставин.

З метою встановлення суб`єктивних та об`єктивних чинників, які впливали на процес спостереження ідентифікованого об`єкта особою та послідовного збудження асоціативних зав`язків у її пам`яті застосовуються відповідні тактичні заходи, зокрема, й щодо встановлення стійких ідентифікаційних ознак об`єкта, з обов`язковим урахуванням тривалості спостерігання, стану самого спостерігача, освітлення та інших факторів, які впливають на процеси сприйняття та запам`ятовування інформації.

Свідок ОСОБА_91 під час слідчого експерименту 30.06.2022 чітко пов`язав військовослужбовців рф з подіями розстрілу автомобіля Opel Zafira з особами, які до нього звертались за інструментом та пальним пізніше, тобто бачив цих осіб більше кілька разів.

Натомість, у випадку, коли особа стверджує той факт, що спостерігала іншу особу неодноразово за різних умов, доцільність встановлення окремих стійких ідентифікаційних ознак відсутня, адже у пам`яті вже сформовано загальний образ об`єкта, який не вимагає деталізації ознак (постанова ВС від 15.05.2025 у справі № 607/12421/22).

Аналогічно закон не визначає конкретного порядку отримання органом досудового розслідування фото, а також необхідності відображення у протоколі інформації про походження фотознімків та осіб відображених на них, за якими буде проводитись впізнання. Зазначене узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 02.10.2019 у справі № 591/2374/17, від 08.02.2023 у справі № 201/2609/20, від 25.02.2025 у справі № 712/5142/20, що в свою чергу спростовує доводи захисника про недопустимість протоколів упізнань через не зазначення даних інших осіб, що пред`являлись для впізнання та джерела походження фотознімків сторонніх осіб.

Твердження захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 щодо відсутності достовірних відомостей, які пов`язували б наданий свідком ОСОБА_84 список військовослужбовців з фотознімками осіб, які пред`являлись для впізнання, та достовірність ідентифікації обвинувачених, суд вважає необґрунтованими.

Так, в ході вирішення питання про здійснення спеціального судового провадження судом досліджувались серед іншого відомості отримані в ході виконання доручень слідчого, зокрема інформація Фастівського РВ ГУ СБУ в м. Києві та Київській області від 04.07.2022 № 51/34-757 та ВЧ № НОМЕР_5 від 29.11.2023 № 222/10Д/8138 щодо ідентифікації обвинувачених, де на противагу доводам захисника ОСОБА_11 містилась інформація не тільки про наявні соціальні мережі, але й відомості про індивідуальні податкові номери, адреси місць народження, проживання і реєстрації, номери телефонів, адреси електронної пошти, існуючі судові справи за участі окремих осіб, що і стало підставою для суду здійснювати спеціальний судовий розгляд саме стосовно перелічених обвинувачених за встановленими ідентифікуючими даними, які, в свою чергу, не ставляться під сумнів захистом.

Вирішуючи доводи сторони захисту про неналежне встановлення осіб обвинувачених, суд виходить із необхідності розмежування трьох самостійних обставин: по-перше, анкетної тотожності конкретної фізичної особи; по-друге, її належності до певного військового підрозділу та закріплення за відповідною бойовою машиною; по-третє, фактичного перебування цієї особи у конкретному місці й у конкретний час та її участі в інкримінованих діях. Встановлення однієї з цих обставин, на думку, суду саме по собі не є автоматичним доказом двох інших.

Відповідно до статей 17, 22, 23, 91, 92, 94, 95 та 374 КПК України обов`язок доведення особи обвинуваченого, а також усіх обставин, що пов`язують його з кримінальним правопорушенням, покладається на сторону обвинувачення.

При цьому, суд не виходить з припущення, що особа є належно ідентифікованою лише тому, що захист не надав альтернативних анкетних даних, і оцінює кожний доказ за критеріями належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність за критеріями достатності й взаємозв`язку.

Так, судом у межах цього судового провадження безпосередньо досліджено протокол зняття показань технічних приладів від 22.06.2022, фотофайл із відомістю особового складу військової частини № НОМЕР_1 , протоколи пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками з додатками, протоколи слідчих експериментів, а також інформацію Фастівського РВ ГУ СБУ в м. Києві та Київській області від 04.07.2022 № 51/34-757 і військової частини НОМЕР_5 від 29.11.2023 № 222/10Д/8138, яка досліджувалася при вирішенні питання про здійснення спеціального судового провадження. Сторона захисту брала участь у судовому розгляді через професійних захисників, мала доступ до цих матеріалів і реалізувала право висловити заперечення щодо їх змісту, походження та доказового значення.

З протоколу зняття показань технічних приладів від 22.06.2022 вбачається, що оглянутий фотофайл відображає датовану 21.02.2022 відомість особового складу військової частини № НОМЕР_1 , 1-го взводу, закріпленого за МТ-ЛБ № 143. У ній наведено прізвища, імена, по батькові, дати народження та військові звання одинадцяти осіб, стосовно яких здійснюється це кримінальне провадження. Зазначені дані є індивідуалізованими та у своїй сукупності дають можливість відрізнити кожну особу від можливих однофамільців.

Походження вказаної відомості також не залишено судом без належної перевірки. Свідок ОСОБА_91 під час слідчого експерименту від 30.06.2022 пояснив, що після виходу з ладу бойової машини з позначеннями «V» і «143», залишеної поблизу його домоволодіння, він проник усередину, виявив листок бумаги відомість особового складу військової частини № НОМЕР_1 , 1-го взводу, закріпленого за МТ-ЛБ № 143 та передав її правоохоронним органам. Тому суд оцінює фото відомості не ізольовано, а разом із протоколом її процесуального огляду, поясненням щодо місця виявлення документа та іншими відомостями про бойову машину МТ-ЛБ № 143.

Водночас суд констатує, що сам факт включення особи до штатної відомості підтверджує її службову належність і закріплення за машиною на дату складання документа, але без додаткових доказів не доводить її фактичної присутності в машині у кожний окремий момент.

Разом з тим, інформація Фастівського РВ ГУ СБУ в м. Києві та Київській області та військової частини НОМЕР_5 містить додаткові персональні ідентифікатори, зокрема відомості про дати і місця народження, адреси проживання та реєстрації, індивідуальні податкові номери, засоби зв`язку, електронні адреси й інші дані. Їх зіставлення з відомістю особового складу підтверджує, що документи стосуються саме тих фізичних осіб, анкетні дані яких наведені у вступній частині вироку, а не інших громадян (однофамільців).

Документальні дані щодо обвинувачених ОСОБА_53 , ОСОБА_56 , ОСОБА_18 , ОСОБА_52 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_25 та ОСОБА_27 додатково узгоджуються з результатами впізнання за фотознімками. Так, свідок ОСОБА_91 упізнав ОСОБА_55 , ОСОБА_27 і ОСОБА_56 ; свідок ОСОБА_86 ОСОБА_53 та ОСОБА_54 ; свідок ОСОБА_102 ОСОБА_18 , ОСОБА_25 та ОСОБА_52 тобто, кожен із цих свідків пов`язав упізнаних осіб із попереднім особистим спостереженням військовослужбовців біля бойової машини з позначеннями «V» і «143» під час перевірки документів та мобільних телефонів у с. Мотижин.

Обвинувачені ОСОБА_60 та ОСОБА_59 були окремо й незалежно один від одного впізнані свідками ОСОБА_103 та ОСОБА_104 як військовослужбовці, які 03.03.2022 приблизно о 13:30 год.. прибули на броньованій машині з позначеннями «V» і «143» до будинку культури в с. Мотижин та перевіряли документи і мобільні телефони свідків. Під час слідчого експерименту свідки вказали, що безпосереднє спілкування тривало близько десяти хвилин у світлу пору доби. Тому незалежне впізнання двома особами та узгодженість описаних ними обставин зменшують ризик випадкової помилки.

Анкетні дані обвинуваченого ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та належність до 1-го взводу військової частини № НОМЕР_1 документально підтверджуються відомістю особового складу та додатковими ідентифікаційними даними. Питання фактичного перебування ОСОБА_29 у МТ-ЛБ № 143 під час конкретного епізоду та його особистої участі в інкримінованих діях не може виводитися лише зі штатного закріплення і підлягає окремій оцінці у сукупності доказів щодо відповідного епізоду.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_68 суд установив розбіжність між формулюванням обвинувачення, де його названо капітаном і командиром бойової машини, та відомістю особового складу від 21.02.2022, у якій ОСОБА_77 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зазначено у військовому званні лейтенанта. Інших безпосередньо досліджених доказів, які б підтверджували присвоєння йому до часу подій звання капітана або посаду командира МТ-ЛБ № 143, у наведеному у вироку переліку не встановлено. Тому суд вважає доведеними анкетні дані його особи, звання лейтенанта на дату відомості, належність до підрозділу та закріплення за МТ-ЛБ № 143, але не використовує непідтверджене звання капітана чи командну посаду як доказ його особи та статусу.

При цьому, суд вважає слушними доводи захисника ОСОБА_10 щодо помилок транслітерації у зазначенні «по батькові» окремих обвинувачених, проте не вважає їх такими, що унеможливлюють ухвалення судом законного та обґрунтованого рішення у справі.

Так, в назві обвинувального акту та його вступній частині, слідчим і прокурором у провадженні допущені розбіжності в написання по батькові обвинуваченого ОСОБА_105 », натомість в блоці анкетних відомостей обвинуваченого ОСОБА_106 вірно «Агасиєвич», викладі фактичних обставин та формулюванні обвинувачення також зазначені вірні «по батькові». Також, в назві обвинувального акту по батькові обвинуваченого ОСОБА_107 зазначено « ОСОБА_100 », замість правильного « ОСОБА_108 », натомість в блоці анкетних відомостей обвинуваченого зазначено вірно « ОСОБА_108 », викладі фактичних обставин та формулюванні обвинувачення також зазначені вірні «по батькові».

Аналогічне зазначено в повідомленні про підозру та також його перекладі на російську мову, що був опублікований на сайті Офісу Генерального прокурора 20.07.2023.

Крім того, варто відмітити, що обвинувачені є громадянами рф та не володіють українською мовою, тому визначальним в даному випадку є саме переклад повідомлення про підозру та обвинувального акту, аби кожен мав змогу розуміти суть пред`явленого обвинувачення і його зміст, що було забезпечено шляхом залучення 18.08.2023 перекладача. Суд звертає увагу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2019 у справі № 9901/87/19 виснувала, що опискою є зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). У постанові від 16.07.2025 у справі № 240/277/06/23 міститься аналогічний висновок. В цій справі Верховний Суд також зазначив, що не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.

З цих підстав суд вважає, що в даному випадку слідчим під час складання обвинувального акту допущено неточності в правописі, що на думку суду є граматичною помилкою в умовах вірного зазначення прізвищ/імен/по батькові кожного з обвинувачених в розділі обвинувального акту щодо анкетних відомостей обвинувачених, викладу фактичних обставин та суті обвинувачення, не може ставити під сумнів саме її технічний характер. У цьому випадку, очевидно, що зазначення в назві обвинувального акту «Белігтовєвича» та «Агасієвича» є помилкою, яка не впливає на розуміння змісту документу, не може вважатись суттєвою в частині ідентифікації особи, оскільки в розділі який безпосередньо стосується зазначення прізвищ, імен та по батьків обвинувачених, обвинувачення, повідомлень про підозру тощо всі відомості вказані вірно. Відповідно суд вважає правильними наступні анкетні дані обвинувачених: ОСОБА_18 (рос. ОСОБА_18 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_36 (рос. ОСОБА_19 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Посилання сторони захисту щодо зміни показань свідками ОСОБА_87 і ОСОБА_85 суд не бере до уваги, з урахуванням принципу безпосередності, адже їх показання судом не заслуховувались, так як клопотань про допит цих свідків у суді сторона захисту, у тому числі адвокат ОСОБА_11 , не заявляли.

Загалом, із системного аналізу кримінального процесуального закону випливає, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлених під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, чого захист в даній не справі не змозі зробити. (постанова ВС від 16.05.2023 в справі 335/2588/20)

Відтак, поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Лише наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Крім того, законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. (постанова ВС від 01.04.2020 в справі № 750/11509/18)

Варто зазначити, що доведеність тих чи інших обставин злочину не завжди ґрунтується на прямих доказах і висновок щодо обставин справи може випливати з аналізу сукупності непрямих доказів.

Слід вказати, що непрямі докази - це відомості про факти, на підставі яких у визначеному законом порядку суд опосередковано встановлює наявність або відсутність обставин, які входять до предмету доказування, відношення яких до справи не очевидне і може бути виявлено лише під час глибокого аналізу їх природи, суті та співставлення з іншими такими ж обставинами та які мають значення для правильного вирішення справи. Процес доказування непрямими доказами в кримінальному провадженні полягає як у виявленні та встановленні безперервного зв`язку усіх непрямих доказів між собою в рамках конкретної системи, заключною метою яких є встановлення «проміжних» фактів, так і у встановленні безперервного зв`язку між «проміжними» фактами та обставинами, котрі складають сам предмет доказування.(постанова ВС від 10.09.2025 в справі № 754/6069/18)

З цих підстав доводи, сторони захисту про відсутність прямих та достовірних доказів щодо геолокації кожного з військовослужбовців рф, їх перемовин, напрямку здійснення кожного з пострілів в цивільні автомобілі, не встановлення чіткого виду зброї, що спричинила смертельне поранення вбитих цивільних осіб: ОСОБА_57 , ОСОБА_58 та ОСОБА_51 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 та ОСОБА_71 тощо є слушними, але не такими, які спростовують обсяг зібраних непрямих доказів чи ж унеможливлюють встановлення зв`язку кожного з обвинувачених з місцем, подією, дією та наслідками злочину.

Враховуючи викладене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності та сукупності зібраних доказів їх достатності й взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважає доведеною винуватість обвинувачених ОСОБА_53 , ОСОБА_56 , ОСОБА_18 , ОСОБА_52 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , ОСОБА_68 , ОСОБА_67 у вчиненні інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які виразились у нападі на цивільне населення, поєднані з умисним вбивством цивільних осіб: ОСОБА_57 , ОСОБА_58 та ОСОБА_51 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 та ОСОБА_71 , вчинених групою осіб без попередньої змови, тобто порушенні вимог ст. ст. 27, 32, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, підписаній у м. Женеві 12.08.1949 та ст. ст. 43, 44, 51, 75 додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 08 червня 1977 року, Гаазькими конвенціями 1907 року (кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку), поза розумним сумнівом та кваліфікує дії кожного з обвинувачених за ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 438 КК України.

Так, для визначення того, чи можуть бути певні діяння кваліфіковані як воєнні злочини, важливим є суспільний контекст, у якому вони вчинені. Такий контекст установлений і охарактеризований у рішенні ЄСПЛ щодо прийнятності звернення «Україна та Нідерланди проти Росії» (Ukraine and the Netherlands v. Russia) від 30.11.2022 (заяви № 8019/16, 43800/14 і 28525/20) (далі - рішення ЄСПЛ від 30.11.2022). Зокрема, у цьому рішенні ЄСПЛ ідеться про збройне вторгнення в Україну російських спецпризначенців, що розпочалося 12 квітня 2014 року; контроль «Всевеликим військом Донським» південно-західних районів Луганської області, в Антрациті, Перевальську та навколо них; ведення протягом травня 2014 року силами «ДНР» і «ЛНР» тривалих військових дій проти державних прикордонних контрольно-пропускних пунктів з метою отримати контроль над ділянками міжнародного кордону між Росією та Україною; постійний потік російських бойовиків та зброї, включаючи реактивні гранатомети та танки, які хлинули в Україну через її східний кордон, та ін. (пункти 52, 108, 153, 180, 181, 183-186, 188-190, 192-194, 601, підпункт ІІ пункту 137).

Установлені в рішенні ЄСПЛ факти є загальновідомими та не потребують доказування у кримінальному провадженні. Крім цього, в ратифікованих Україною міжнародно-правових актах послідовно закріплений підхід, що дозволяє констатацію міжнародного збройного конфлікту за самим фактом застосування сили незалежно від формального оголошення або визнання стану війни тією чи іншою стороною.

Зокрема, Женевською конвенцією, (IV) передбачено застосування її в усіх випадках не лише оголошеної війни, а й будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше договірними сторонами, навіть якщо стан війни не визнається однією з них.

На національному рівні Україна визнала факти збройної агресії російської федерації, розпочатої 20 лютого 2014 року, і тимчасової окупації своїх територій, у тому числі окремих районів Луганської області, у преамбулі та статті 1 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Заяві Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337-VIII «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків» (далі - Заява № 337-VIII), преамбулі та статті 1 Закону України від 18 січня 2018 року № 2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».

Таким чином, наша держава офіційно підтвердила здійснення російською федерацією збройної агресії проти України й тимчасову окупацію своїх територій станом на квітень - липень 2014 року.

Стаття 438 КК встановлює відповідальність не за акт агресії, а за порушення під час уже триваючого збройного конфлікту законів і звичаїв війни незалежно від її правомірності або протиправності як такої. Ці закони і звичаї покладають відповідні обов`язки, заборони й обмеження на всіх учасників бойових дій - як на військовослужбовців регулярних армій, так і членів будь-яких інших збройних формувань незалежно від їх юридичного статусу і наявності чи відсутності певного посадового становища. Адже під час війни загроза для життя, здоров`я, безпеки, честі, гідності, свободи, особистої недоторканності мирних жителів, які потребують спеціального юридичного захисту, зумовлена не формальними повноваженнями озброєних осіб, а фактичною владою, яку вони можуть мати над цивільним населенням.

У вказаному контексті, розстріл цивільних легкових автомобілів в яких перебували цивільні особи: ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 та ОСОБА_66 , які мали спеціальний статус захищених осіб і не представляли собою загрози та в розумінні положень ст. 51, 57 Додаткового протоколу І не мали ознак військової цілі, не кажучи про можливість обвинувачених отримати від вогневого ураження цих авто будь-яку військову перевагу, є підтвердженням вищенаведеному.

Таким чином, судом достеменно встановлено, що злочини, які інкримінуються обвинуваченим ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_18 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , ОСОБА_114 та ОСОБА_115 містять усі елементи складу закінченого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 438 КК України, у тому числі об`єктивну сторону (час, місце), суб`єкт злочину (обвинувачені) та суб`єктивну сторону (прямий умисел).

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи захисників про недоведеність вини обвинувачених в інкримінованих злочинах через відсутність відомостей про особу/осіб, які безпосередньо вчинили постріли від яких настала смерть цивільних осіб, виходячи з такого.

Так, беручи до уваги фактичні обставини, встановлені під час судового розгляду, а саме факт того, що кожен із співучасників мав змогу бачити та усвідомлювати дії інших, погоджувався із ними і продовжував активну протиправну поведінку, підстави для кваліфікації дій обвинувачених за різні злочини, якщо вони об`єднані єдиною спільною метою та узгоджені між собою, відсутні (постанова ВС від 01.11.2023 справа № 712/2994/20).

У разі інкримінування співучасникам, кожен з яких виконав частину об`єктивної сторони такої кваліфікаційної ознаки, як вчинення кримінального правопорушення групою осіб, не має значення технічний розподіл ролей між ними, тобто для кваліфікації дій кожного з обвинувачених за ч. 2 ст. 438 КК України не важливо хто здійснив постріл, керував бронеавтомобілем, слідкував за обстановкою тощо.

Адже співучасть у вчиненні злочину передбачає: об`єднання окремих зусиль кожного співучасника у взаємообумовлену спільну діяльність усіх співучасників; те, що вчинюваний співучасниками злочин є єдиний для всіх; спрямування зусиль кожного співучасника на досягнення загального результату злочину; причинний зв`язок між діяннями всіх учасників і загальним злочинним результатом. Спільна участь у вчиненні злочину може проявитися як у дії, так і в бездіяльності. Головною рисою спільної дії (бездіяльності) співучасників є те, що дії (бездіяльність) кожного з них є складовою частиною загальної діяльності з вчинення злочину. Вони діють разом, роблячи свій внесок у вчинення злочину. Дії (бездіяльність) кожного із учасників за конкретних обставин є необхідною умовою для вчинення злочинних дій (бездіяльності) іншим співучасником та настання спільного злочинного результату.

При цьому, у разі, коли особа усвідомлює, що можливо буде вчинюватися певне кримінально-каране діяння і розуміє свою роль у спільному вчиненні такого діяння із іншою особою, то це є достатніми підставами, які свідчать про досягнення спільного умислу між співучасниками (постанова ВС від 02.09.2025 справа № 753/19118/19).

Суд зауважує, що критично оцінює позицію сторони захисту про відсутність встановленого прямого умислу кожного з обвинувачених на заподіяння смерті цивільних осіб: ОСОБА_57 , ОСОБА_58 та ОСОБА_51 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 та ОСОБА_71 , оскільки у випадку, коли вчиняються невибіркові постріли в автомобіль, кожен з обвинувачених міг і повинен був передбачити можливість настання смерті постраждалого.

Суд враховує також і спосіб, знаряддя та засоби вчинення кримінального правопорушення, кількість, характер та множинність кульових отворів на автомобілях, якими пересувались вбиті, відсутність спроб надати будь-яку допомогу пасажирам після вчинених дій.

Звідси, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність у обвинувачених ОСОБА_53 , ОСОБА_56 , ОСОБА_18 , ОСОБА_52 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , ОСОБА_68 , ОСОБА_67 саме прямого умислу на вбивство (особа усвідомлює суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачає їх наслідки і свідомо бажає їх настання).

Крім того, як установлено в ході судового розгляду розстріл автомобілів марки «Opel Zafira» та «Peugeot 206» відбувся майже відразу як автомобілі опинились в полі зору військовослужбовців рф, цьому не передували попереджувальні постріли або ж будь-які з`ясування обставин руху цих авто і осіб пасажирів, постріли відбувались зі зброї різного калібру.

Сторона захисту не навела жодних обгрунтувань того, чому саме в цьому провадженні усвідомлене спостереження/натиснення пускового гачка зброї, здійснення неодиночних невибіркових пострілів в цивільне авто, без розуміння хто і в якій кількості там знаходиться, не пов`язане з усвідомленням кожного з обвинувачених суспільної небезпечності своїх дій (їх здатності заподіяти фізичну шкоду в конкретному випадку), передбаченням відповідних наслідків для життя чи здоров`я конкретного постраждалого і бажанням або свідомим припущенням заподіяної смерті.

Тобто, з установлених обставин не здобуто відомостей про те, що будь-хто з обвинувачених до, під час і після вчинення інкримінованих дій не усвідомлював їх змісту, розвитку причинового зв`язку між його діянням і заподіяним наслідком.

При цьому, жоден доказ досліджений судом не дає підстав навіть припускати що у обвинувачених щодо будь-якого з інкримінованих злочинів міг мати місце ексцес виконавця або що окремі дії інших співучасників не охоплювались спільним для всіх умислом (ексцес виконавця), який у випадку вчинення злочину групою осіб має виражатися виключно в активних діях, що повинні були б свідчити про конфлікт (незгоду з діями інших співучасників, повідомлення правоохоронних органів тощо).

Відсутні будь-які об`єктивні дані, що будь-хто з обвинувачених вчиняв дії для припинення неодиночні та невибіркові постріли з різнокаліберної зброї.

Натомість встановлено, що після вчинення пострілів, жоден з військовослужбовців не залишив бронеавтомобіль, а відразу після вчинення інкримінованих дій конклюдентно залишили місце злочину. Серед іншого, важливим аргументом на підтвердження об`єднаності умислу кожного з військовослужбовців, свідчить те, що один з пасажирів автомобіля «Peugeot 206» після розстрілу автомобіля ще подавала ознаки життя, проте ніхто не залишився їй допомогти.

Таким чином, суд констатує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 438 КК, було вчинене обвинуваченими групою осіб без попередньої змови, тобто двома і більше виконавцями, які утворили групу для спільного вчинення злочину без попередньої домовленості між собою про це, оскільки ні ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_18 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , ні ОСОБА_60 з ОСОБА_116 , до моменту їх скоєння не обговорювали питання про вчинення злочину, не домовлялися про спільність своїх дій, розподіл ролей, а спонтанно ситуативно об`єднали свої зусилля для досягнення загального злочинного результату, який виразився у порушенні законів і звичаїв війни стосовно цивільних осіб, які випадково трапились їм на дорозі.

Отже, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, надавши належну оцінку доказам, суд дійшов висновку, що дії обвинувачених мали активний характер, були узгоджені та цілеспрямовані на заподіяння наперед невизначеної шкоди потерпілим, і між цими діями та їх наслідками у вигляді заподіяння вогнепальних поранень, що спричинили смерть цивільних осіб: ОСОБА_57 , ОСОБА_58 та ОСОБА_51 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 та ОСОБА_71 , існував прямий причиновий зв`язок.

Підстав вважати, що органом досудового розслідування допущено процесуальні порушення при проведенні процесуальних дій та відповідно складанні документів, які б в подальшому могли б вплинути на належність та допустимість доказів у цьому кримінальному провадженні, у суду немає.

Поряд з цим, немає підстав вважати, що суд вийшов за межі обвинувачення, передбачені ст. 337 КПК України,

Звідси, підстав для ухвалення виправдувального вироку стосовно кожного з обвинувачених за результатами судового розгляду, як того просила сторона захисту, судом не встановлено.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_53 , ОСОБА_56 , ОСОБА_18 , ОСОБА_52 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , ОСОБА_68 , ОСОБА_67 , як підозрюваних та обвинувачених на захист та доступ до правосуддя з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.

Ухвалюючи рішення щодо проведення спеціального досудового розслідування та проведення розгляду за процедурою in absentia, суд виходив із того, що інкримінований обвинуваченим злочин та їх поведінка підпадали під вимоги, зазначені у ч. 2 ст. 297-1 КПК України.

Зокрема, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи № (75)11 від 19.01.1973 встановлено, що процедура заочного розгляду (trial in absentia) не порушує права обвинуваченого як на справедливий розгляд, так і на присутність i при розгляді його справи. У ній сформульовані умови та мінімальний перелік правил заочного розгляду, якими повинні користуватися держави-члени Ради Європи при розгляді справи за відсутності підсудного.

Так, 17.07.2023 обвинуваченим ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_18 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , ОСОБА_114 та ОСОБА_115 у кримінальному провадженні № 12022111050002053 від 25.06.2022 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 438 КК України.

Стороною обвинувачення забезпечувався переклад підозр та обвинувального акту російською мовою.

При цьому, забезпечення перекладу повідомлень про підозру та обвинувального акта російською мовою суд оцінює як додаткову процесуальну гарантію зрозумілості обвинувачення, не роблячи припущень щодо фактичного рівня володіння кожним обвинуваченим українською мовою.

Повістки про виклик ОСОБА_53 , ОСОБА_56 , ОСОБА_18 , ОСОБА_52 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , ОСОБА_68 , ОСОБА_67 надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України шляхом публікування на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та на стадії судового розгляду - на офіційному веб-сайті Києво-Святошинського районного суду Київської області, а також у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газетах «Урядовий кур`єр» та «Голос України» в рубриці «Оголошення». Будь-які клопотання від обвинувачених на адресу суду не надходили.

Після постановлення ухвали, якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно обвинувачених відповідно до вимог ч. 4 ст. 46 КПК України, ст. 42 КПК України, п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК України та ч. 2 ст. 297-5 КПК України реалізацію прав підозрюваних (обвинувачених) здійснювали їх захисники, які отримували необхідні процесуальні документи, знайомилися з матеріалами кримінального провадження.

Крім цього, згідно з ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.11.2024 відносно ОСОБА_53 , ОСОБА_56 , ОСОБА_18 , ОСОБА_52 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , ОСОБА_68 , ОСОБА_67 здійснювалось спеціальне судове провадження. У судовому засіданні брали участь професійні захисники, які брали участь у провадженні на стадії досудового розслідування і обізнані з матеріалами кримінального провадження.

Важливо звернути увагу, що судом також вживалися заходи щодо виклику обвинувачених для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим на кожне судове засідання кожен викликався у порядку визначеному ст. 323 КПК України. Повістки про виклик опубліковані у газетах «Урядовий кур`єр» та «Голос України» і їх електронних версіях на сайті у розділі «Оголошення: виклики в суд», а також на офіційних сайтах Києво-Святошинського районного суду Київської області й Офісу Генерального прокурора.

В цій частині, суд вважає необґрунтованими доводи сторони захисту, зокрема захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_11 про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону через необізнаність обвинувачених про наявне кримінальне переслідування, та відсутність підстав для спеціального судового провадження, виходячи з наступного.

Законодавець у КПК урегулював здійснення процедури in absentia, зокрема порядок повідомлення особи, яка переховується на тимчасово окупованій території України або на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.

Так, відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 297-5 КПК повістки про виклик підозрюваного в разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов`язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.

Згідно з приписами абзацу 6 ч. 3 ст. 323 КПК повістки про виклик обвинуваченого в разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов`язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 цього Кодексу та на офіційному веб-сайті суду.

Сам законодавець визначив, що з моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження особа вважається належним чином ознайомленою з її змістом.

Суд зауважує, що сторона захисту не ставить під сумнів дотримання судами вимог КПК України під час повідомлення обвинувачених у порядку спеціального судового провадження in absentia. Заперечення сторони захисту полягають у тому, що таких заходів недостатньо.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами частин 1, 2 ст. 1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Верховний Суд неодноразово в своїх рішеннях вказував, що під час здійснення спеціального (досудового розслідування) судового провадження можуть вживатися додаткові заходи, не визначені статтями 297-5, 323 КПК, щодо повідомлення особи в разі наявності такої можливості. Водночас нездійснення таких додаткових заходів, за умови дотримання чітко передбаченого процесуальним законодавством порядку здійснення повідомлення (виклику) особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження в порядку процедури in absentia, само по собі не є порушенням вимог КПК.

Додатково колегія суддів зауважує, що процедура in absentia, як особливий порядок кримінального провадження, застосовується у випадках, коли гарантоване, ст. 6 КЗПЛ право обвинуваченого постати перед судом не може бути забезпечене ані шляхом застосування національних механізмів, ані за допомогою інструментарію міжнародної правової допомоги.

Застосування вказаної форми кримінального провадження багаторазово було предметом розгляду в ЄСПЛ, який зазначив, що процедура судового розгляду кримінального провадження in absentia сама по собі не порушує право особи на справедливий суд, гарантоване ст. 6 КЗПЛ та іншими положеннями КЗПЛ. Водночас ЄСПЛ сформулював низку умов, які мають бути дотримані національним законодавцем при внормуванні процедури досудового розслідування та судового розгляду in absentia, щоб забезпечити її відповідність до конвенційних гарантій (до прикладу див. рішення ЄСПЛ у справах «Демєбуков проти Болгарії» від 28.02.2008, «Ейнгорн проти Франції» від 16.10.2001, «Колоцца проти Італії» від 12.12.1985, «Кромбах проти Франції» від 13.02.2001, «Лала проти Нідерландів» від 22.09.1994, «Меденіца проти Швейцарії» від 14.04.2001, «Санадер проти Хорватії» від 12.02.2015, «Сейдович проти Італії» від 01.03.2006, «Стоічков проти Болгарії» від 24.03.2005, «Шкалла проти Албанії» від 10.05.2011, «Шомоді проти Італії» від 18.05.2004 та інші). Однією з таких гарантій є право на перегляд вироку, ухваленого за процедурою in absentia. (постанови ВС від 25.09.2025 справа № 686/6227/23, від 11.12.2025 справа № 686/6637/23).

Таким чином, підстав вважати, що мало місце порушення права на захист обвинувачених, у зв`язку з неналежним їх повідомленням про дату, місце і час проведення судового розгляду, у суду немає.

Доводи сторони захисту стосовно не оголошення обвинувачених в міжнародний розшук, є надуманими та не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з матеріалів кримінального провадження 10.08.2023 кожного з обвинувачених було оголошено в міжнародний розшук.

Водночас, процедура спеціального судового провадження як підставу її здійснення передбачає альтернативні умови: оголошення особи в міжнародний розшук, в тому числі шляхом його реалізації через публікацію червоних оповіщень каналами Інтерполу, є однією, але не єдиною з них. Іншою ж є підтвердження факту перебування особи на тимчасово окупованій території України чи держави-агресора, що не ставилось під сумнів і не заперечувалось жодним із захисників (постанова ВС від 04.11.2021 справа № 326/1385/18).

Враховуючи наведене, суд вважає, що стороною обвинувачення і судом вживалися достатні заходи щодо дотримання прав обвинувачених ОСОБА_53 , ОСОБА_56 , ОСОБА_18 , ОСОБА_52 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , ОСОБА_68 , ОСОБА_67 , як підозрюваних та обвинувачених на захист і доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.

У свою чергу суд звертає увагу на те, що всі наведені заходи вказують на те, що обвинувачені були поінформовані належним чином про дати, місце і час слухання справи, а також дотримані їх права на належне представництво у суді.

Захисники обвинувачених здійснювали активні дії, спрямовані на захист обвинувачених: брали участь у дослідженні доказів і висловлювали стосовно них свою позицію, виступали у дебатах та заперечували стосовно наявності в діянні обвинувачених відповідного складу кримінального правопорушення, що їм інкримінуються.

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання обвинувачених ОСОБА_53 , ОСОБА_56 , ОСОБА_18 , ОСОБА_52 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , ОСОБА_68 , ОСОБА_67 суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, його характер та ступінь суспільної небезпеки, наслідки які настали від нього у вигляді смерті шести (6) цивільних осіб, а також відомості про особу кожного з обвинувачених.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинувачених, відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинувачених відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Враховуючи наведене вище, а також підвищений ступінь суспільної небезпечності злочину, а саме його належність до кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, поведінку кожного з обвинувачених під час вчинення злочину та обстановку його вчинення, дані про особи вбитих, які були цивільними особами зі спеціальним статусом захищених осіб, беззбройними, не створювали жодної небезпеки для представників військових формувань російської федерації, не мали статусу комбатанта, - суд вважає, що виправлення і перевиховання кожного з обвинувачених неможливе без призначення покарання, яке слід відбувати у місцях позбавлення волі, оскільки в іншому випадку мета покарання не може бути досягнута.

Покарання у виді довічного позбавлення волі (ст. 64 КК України) застосовується у випадках, коли необхідність такого призначення обумовлюється особливими обставинами, що обтяжують відповідальність, виключною небезпечністю особи винного.

Звідси, суд вважає за можливе призначити обвинуваченим ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_18 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , ОСОБА_114 та ОСОБА_115 покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій статті, що їм інкримінується.

При цьому, в даній конкретній справі суд за злочин, який призвів до смертей цивільних осіб: ОСОБА_57 , ОСОБА_58 та ОСОБА_51 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 та ОСОБА_71 , вважає справедливим застосувати до обвинувачених покарання у виді довічного позбавлення волі.

Вході судового розгляду, обставин визначених ч. 2 ст. 64 КК України, які б могли вплинути на розмір покарання, не встановлено.

Призначене обвинуваченим ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_18 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , ОСОБА_114 та ОСОБА_115 покарання у виді реального позбавлення волі у вказаному розмірі є необхідним і достатнім для їх виправлення, запобігатиме вчиненню нових кримінальних правопорушень в майбутньому та є домірним скоєному.

Строк покарання обвинувачених ОСОБА_53 , ОСОБА_56 , ОСОБА_18 , ОСОБА_52 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , ОСОБА_68 , ОСОБА_67 слід обраховувати з моменту їх затримання.

Запобіжні заходи, обрані ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.11.2024 у виді тримання під вартою до набрання цим вироком законної сили залишити без змін, у вигляді тримання під вартою.

Суд зазначає, що в рамках цього кримінального провадження на початку судового провадження стороні захисту роз`яснено положення ч. 3 ст. 31 КПК України, та, з огляду на положення ч. 10 ст. 615 КПК України судом продовжено судовий розгляд колегіально судом у складі трьох суддів.

Документально підтверджені процесуальні витати за проведення балістичних експертиз (висновки № 83/6, № 38/6) та транспортно-товарознавчої (висновок № 20845/23-54) га на загальну суму 12 904 (дванадцять тисяч дев`ятсот чотири) гривні 92 (дев`яносто дві) к. в силу положень ч. 2 ст. 124КК України підлягають пропорційному стягненню в рівних частках з обвинувачених ОСОБА_53 , ОСОБА_56 , ОСОБА_18 , ОСОБА_52 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 .

Документально підтверджені процесуальні витати за проведення балістичної експертизи (висновок № 82/6) та транспортно-товарознавчої (висновок № 20846/23-54) на загальну суму 10 754 (десять тисяч сімсот п`ятдесят чотири) гривень 10 (десять) к. підлягають пропорційному стягненню в рівних частках з обвинувачених ОСОБА_68 та ОСОБА_117 .

Арешт на майно в рамках цього кримінального провадження не накладався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 124, 369-371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_13 (рос. ОСОБА_34 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Верхня Березівка Республіка Бурятія рф, визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 438 КК України та призначити покарання у виді довічного позбавлення волі.

ОСОБА_118 (рос. ОСОБА_16 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Тюмень Тюменської області рф, визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 438 КК України та призначити покарання у виді довічного позбавлення волі.

ОСОБА_17 (рос. ОСОБА_18 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Улан-Уде Республіки Бурятія рф, визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 438 КК України та призначити покарання у виді довічного позбавлення волі.

ОСОБА_119 (рос. ОСОБА_19 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Кизляр Республіки Дагестан РФ, визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 438 КК України та призначити покарання у виді довічного позбавлення волі.

ОСОБА_20 , (рос. ОСОБА_21 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Кяхта Кахтянського району Республіки Бурятія рф, визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 438 КК України та призначити покарання у виді довічного позбавлення волі.

ОСОБА_22 (рос. ОСОБА_23 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Улан-Уде Республіка Бурятія рф, визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 438 КК України та призначити покарання у виді довічного позбавлення волі.

ОСОБА_24 , (рос. ОСОБА_25 ), ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця м. Улан-Уде Республіки Бурятія рф, визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 438 КК України та призначити покарання у виді довічного позбавлення волі.

ОСОБА_26 (рос. ОСОБА_27 ), ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця м. Нитва Нитвінського району Пермського краю, рф, визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 438 КК України та призначити покарання у виді довічного позбавлення волі.

ОСОБА_28 (рос. ОСОБА_29 ), ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця м. Борзя Борзинського району Забайкальського краю, рф, визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 438 КК України та призначити покарання у виді довічного позбавлення волі.

ОСОБА_30 (рос. ОСОБА_31 ), ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженця м. Закаменськ Закаменського району Республіки Бурятія, визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 438 КК України та призначити покарання у виді довічного позбавлення волі.

ОСОБА_32 (рос. ОСОБА_33 ), ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженця м. Іркутськ Сибірського краю рф, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 438 КК України та призначити покарання у виді довічного позбавлення волі.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченим ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_18 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , ОСОБА_114 та ОСОБА_115 до набрання цим вироком законної сили залишити без змін, у вигляді тримання під вартою.

Строк покарання обвинувачених ОСОБА_53 , ОСОБА_56 , ОСОБА_18 , ОСОБА_52 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , ОСОБА_68 , ОСОБА_67 слід обраховувати з моменту їх затримання.

Стягнути пропорційно в рівних частках з обвинувачених ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_75 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_72 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_74 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_76 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_73 , ІНФОРМАЦІЯ_2 документально підтверджені процесуальні витати за проведення балістичних експертиз (висновки № 83/6, № 38/6) та транспортно-товарознавчої (висновок № 20845/23-54) на загальну суму 12 904 (дванадцять тисяч дев`ятсот чотири) гривні 92 (дев`яносто дві) к.

Стягнути пропорційно в рівних частках з обвинувачених ОСОБА_77 ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_78 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , документально підтверджені процесуальні витати за проведення балістичної експертизи (висновок № 82/6) та транспортно-товарознавчої (висновок № 20846/23-54) на загальну суму (десять тисяч сімсот п`ятдесят чотири) гривень 10 (десять) к.

Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Київській області забезпечити здійснення офіційного перекладу цього вироку російською мовою.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області, в порядку, передбаченому ст. 393 КПК України, у строки, встановлені ст. 395 КПК України.

Вирок набирає законної сили по закінченню строку на його апеляційне оскарження, якщо він не був оскаржений, в інакшому випадку - після його перегляду апеляційним судом.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3