Рішення № 138474674, 24.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/31490/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до державної установи «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до державної установи «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР», в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність державної установи «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 до 28.02.2018, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

зобов`язати державну установу «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, за період з 01.12.2015 до 28.02.2018, із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, із врахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність державної установи «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 до 07.07.2020 відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

зобов`язати державну установу «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення розміром 4463,15 грн. за період з 01.03.2018 до 07.07.2020, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

визнати протиправною бездіяльність державної установи «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні із служби з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;

зобов`язати державну установу «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Стислий виклад позиції позивача.

В тексті позовної заяви вказано, що ОСОБА_1 з 12.03.2003 до 07.07.2020 проходив службу у державній кримінальній виконавчій службі України в звані майора внутрішньої служби, остання посада чергового помічники начальника СІЗО чергової служби державної установи «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР».

Представник позивача вказує, що з інформації, яка зазначена у фінансових документах, стало відомо, що під час проходження військової служби позивачу не в повному обсязі нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення відповідно до норм Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

На переконання представника позивача, ненарахування та не виплата індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 під час проходження служби у державній установі «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» є протиправною та порушує право позивача на заробітну плату.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Станом на день розгляду справи від державної установи «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» відзив на позовну заяву не надходив.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 19.09.2025 суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України в електронній формі, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, витребував у державної установи «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР»:

докази проходження ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) служби у державній установі «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» (копії наказів про зарахування до списків та виключення зі списків, тощо);

інформацію про нарахування та виплату ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 та з 01.03.2018 до 07.07.2020, з обов`язковим зазначенням базового місяця її нарахування, а також щодо виплати індексації-різниці;

інформацію про розмір нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення (із зазначенням усіх його складових, з урахуванням одноразової грошової допомоги при звільненні), нарахованого позивачу за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 та з 01.03.2018 до 07.07.2020, із обов`язковим зазначенням інформації з якого розміру прожиткового мінімуму вони були розраховані;

інформацію про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 у лютому 2018 року та у березні 2018 року.

Відповідно до довідок про доставку електронного листа від 23.09.2025, адміністративний позов надіслано до електронного кабінету державної установи «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» та доставлено 16.09.2025 о 17 год. 00 хв., ухвалу про відкриття провадження у справі від 19.09.2025 надіслано до електронного кабінету державної установи «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» та доставлено 23.09.2025 о 03 год. 54 хв.

За приписами ч.4. ст.159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

Суд зазначає, що в силу вимог ч.6 ст.18 КАС України, на відповідача покладено обов`язок мати зареєстрований електронний кабінет у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

За приписами ч.6 ст.251 КАС України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З урахуванням наведеного та 15-денного строку для подання відзиву, що встановлений судом в ухвалі суду від 19.09.2025, з урахуванням приписів ст.120 КАС України, останній день для подання відзиву 09.10.2025.

Водночас, відповідач станом на день розгляду справи відзив на позов не надав, клопотання щодо продовження строку для подання відзиву не надав.

Відповідно до статті 77, 78 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У порядку частини 1 статті 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно із статтею 159 КАС України, відповідач не скористався своїм диспозитивним правом на подання відзиву чи іншої заяви по суті спору із запереченнями щодо обставин, викладених у позовній заяві.

Суд оцінює поведінку відповідача, що ненадання відзиву та витребуваних судом доказів, є зловживанням процесуальним правом відповідача та невиконання процесуального обов`язку.

Ненадання відзиву (чи будь-яких заяв по суті спору із запереченнями доводів позову) та доказів суб`єктом владних повноважень не спростовує підтвердження відповідачем порушеного права позивача, яке є предметом спору.

Відповідно до ч.9 ст.80 КАС України, у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

З урахуванням наведеного, суд вирішує справу на підставі наявних у справі матеріалів.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.

Відповідно до наказу начальника ІЗМАЇЛЬСЬКОГО СЛІДЧОГО ІЗОЛЯТОРА ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ (№22) від 12.03.2003 №16о/с, ОСОБА_1 призначено на посаду молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму та охорони Ізмаїльського слідчого ізолятора Одеської області (№22) з 12.03.2003.

Відповідно до наказу начальника державної установи «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» від 06.07.2020 №53/ОС-20, ОСОБА_1 звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби України з 07.07.2020.

З довідок щодо нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 у державній установі «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» за періоди з 01.01.2015 до 31.12.2015, з 01.01.2016 до 31.12.2016, з 01.01.2017 до 31.12.2017, з 01.01.2018 до 31.12.2018, судом встановлено, що у період з 01.12.2015 до 28.02.2018 ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення із урахуванням базового місяця січень 2008 року.

З довідок щодо нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 у державній установі «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» за періоди з 01.01.2018 до 31.12.2018, з 01.01.2019 до 31.12.2019, з 01.01.2020 до 06.07.2020, судом встановлено, що у період з 01.03.2018 до 06.07.2020 ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась фіксована індексація грошового забезпечення.

Відповідно до довідки щодо нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 у державній установи «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» з 01.01.2018 до 31.12.2018 судом встановлено, що розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 становив:

у лютому 2018 року 12337,41 грн (посадовий оклад 1725,00 грн; посадовий оклад за спецзвання 125,00 грн; надбавка за вислугу років 555,00 грн; надбавка за особливості проходження служби 1202,50 грн; премія 8417,50 грн; індексація 179,72 грн; премія нічні 132,69 грн);

у березні 2018 року 12363,44 грн (посадовий оклад 5220,00 грн; посадовий оклад за спецзвання 1340,00 грн; надбавка за вислугу років 2624,00 грн; премія 3132,00 грн; премія нічні 47,44 грн).

У наказі від 06.07.2020 №53/ОС-20 зазначено:

«Виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну чергову основну оплачувану відпустку за 2020 рік у кількості 21 доба з розрахунку 43 доби на рік.

Виплатити одноразову грошову допомогу за 18 (вісімнадцять) років служби.

Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні складає 18 (вісімнадцять) років 02 (два) місяці 18 (вісімнадцять) днів, у пільговому 23 (двадцять три) роки 11 (одинадцять) місяців 27 (двадцять сім) днів.».

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 до 07.07.2020 протиправною, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Згідно з ч.1-3 ст.9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ (далі Закон №1282-ХІІ).

Положеннями ст.1 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стаття 6 Закону №1282-ХІІ визначає державні гарантії підвищення грошових доходів населення у зв`язку із зростанням цін. У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі Порядок №1078).

Відповідно до пункту 1 цього Порядку, він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Пунктом 5 Порядку №1078 (в редакції Постанови КМ №1013 від 09.12.2015) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Згідно з п. 5 Порядку №1078 (у редакції постанови КМУ №36 від 29 січня 2014 року), у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Отже, відповідно до пункту 5 Порядку №1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів, а з 01.12.2015 місяць підвищення тарифних ставок (окладів).

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Порівняльний аналіз законодавства про індексацію грошових доходів дає підстави стверджувати про те, що новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення:

до 01.12.2015 місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати;

після 01.12.2015 місяць збільшення тарифної ставки (окладу).

Як зазначено у п.10-1 Порядку №1078, для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

При цьому, зміни до п.10-2 Порядку №1078, якими передбачено обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), внесені постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка набрала чинності з 01.12.2015.

Суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами виникли щодо визначення січня 2008 року базовим місяцем для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення військовослужбовців за період з 01.12.2015 до 28.02.2018.

Як вбачається з матеріалів справи, виникнення даних спірних правовідносин зумовлено нездійсненням відповідачем державною установою «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача у відповідний період із застосуванням базового місяця січня 2008 року.

У цьому контексті суд зауважує, що за змістом пункту 5 Порядку №1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця.

Суд зазначає, що з аналізу положень Законів № 2011-XII та № 1282-ХІІ вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За приписами ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як зазначено у пунктах 43-44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №380/1513/20, враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

При цьому, суд звертає увагу, що Верховний Суд уже зазначав, що дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Наведені висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17.

Верховний Суд у своїй практиці вказував на те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.

Зазначені висновки Суд виклав у постановах від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20.

Суд звертає увагу на те, що у названих справах №400/1118/21, №420/3593/20 Верховний Суд, розтлумачивши пункти 2, 5, 10-2 Порядку № 1078, зазначив, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Одночасно з цим, Верховний Суд указав, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Зрештою, на підставі аналізу наведених норм, Верховний Суд дійшов висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Правовідносини у наведених справах і справі ОСОБА_1 є подібними, а, відтак, указаний висновок є релевантним до цієї справи.

У цьому контексті, суд звертає увагу на те, що пунктом 10-2 Порядку №1078 (в редакції Постанови КМУ №1013 від 09.12.2015, яка діє з 01 грудня 2015 року) передбачено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

У свою чергу, схема посадових окладів військовослужбовців затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01 січня 2008 року.

В подальшому, після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами військовослужбовців, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Отже, з 01 грудня 2015 року зміна базового місяця для нарахування індексації залежить від підвищення тарифних ставок (окладів).

За таких обставин, з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється не індивідуально для кожного працівника, в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а з моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Розмір посадового окладу військовослужбовців встановлено у січні 2008 року (постанова Кабінету Міністрів України №1294 від 07 листопада 2007 року «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб») та в подальшому такий був змінений (зріс) у березні 2018 року (постанова Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»).

Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 є січень 2008 року, в якому постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, а не січень 2016 року чи інший базовий місяць.

Аналогічні висновки щодо застосування відповідних норм права до спірних правовідносин містяться у постановах Верховного Суду від 17.12.2024 у справі №620/9259/22, від 28.06.2022 у справі №420/4841/21, від 19.05.2022 у справі №380/11904/21.

Щодо суми індексації, належної позивачу до виплати за спірний період, суд зазначає таке.

Сума індексації грошового забезпечення у період з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для періоду з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року, поділений на 100 відсотків:

грудень 2015 року індекс споживчих цін до попереднього місяця 100,70%, наростаючий індекс 267,10%, величина приросту 167,10%, прожитковий мінімум 1378,00 грн, сума індексації 2302,64 грн, належить до виплати 2302,64 грн;

січень 2016 року індекс споживчих цін до попереднього місяця 100,90%, наростаючий індекс 271,20%, величина приросту 171,20%, прожитковий мінімум 1378,00 грн, сума індексації 2359,14 грн, належить до виплати 2359,14 грн;

лютий 2016 року індекс споживчих цін до попереднього місяця 99,60%, наростаючий індекс 271,20%, величина приросту 171,20%, прожитковий мінімум 1378,00 грн, сума індексації 2359,14 грн, належить до виплати 2359,14 грн;

березень 2016 року індекс споживчих цін до попереднього місяця 101,00%, наростаючий індекс 271,20%, величина приросту 171,20%, прожитковий мінімум 1378,00 грн, сума індексації 2359,14 грн, належить до виплати 2359,14 грн;

квітень 2016 року індекс споживчих цін до попереднього місяця 103,50%, наростаючий індекс 271,20%, величина приросту 171,20%, прожитковий мінімум 1378,00 грн, сума індексації 2359,14 грн, належить до виплати 2359,14 грн;

травень 2016 року індекс споживчих цін до попереднього місяця 100,10%, наростаючий індекс 271,20%, величина приросту 171,20%, прожитковий мінімум 1450,00 грн, сума індексації 2482,40 грн, належить до виплати 2482,40 грн;

червень 2016 року індекс споживчих цін до попереднього місяця 99,80%, наростаючий індекс 286,90%, величина приросту 186,90%, прожитковий мінімум 1450,00 грн, сума індексації 2710,05 грн, належить до виплати 2710,05 грн;

липень 2016 року індекс споживчих цін до попереднього місяця 99,90%, наростаючий індекс 286,90%, величина приросту 186,90%, прожитковий мінімум 1450,00 грн, сума індексації 2710,05 грн, належить до виплати 2710,05 грн;

серпень 2016 року індекс споживчих цін до попереднього місяця 99,70%, наростаючий індекс 286,90%, величина приросту 186,90%, прожитковий мінімум 1450,00 грн, сума індексації 2710,05 грн, належить до виплати 2710,05 грн;

вересень 2016 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 101,80%, наростаючий індекс - 286,90%, величина приросту - 186,90%, прожитковий мінімум - 1450,00 грн, сума індексації - 2710,05 грн, належить до виплати - 2710,05 грн;

жовтень 2016 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 102,80%, наростаючий індекс - 286,90%, величина приросту - 186,90%, прожитковий мінімум - 1450,00 грн, сума індексації - 2710,05 грн, належить до виплати - 2710,05 грн;

листопад 2016 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 101,80%, наростаючий індекс - 286,90%, величина приросту - 186,90%, прожитковий мінімум - 1450,00 грн, сума індексації - 2710,05 грн, належить до виплати - 2710,05 грн;

грудень 2016 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 100,90%, наростаючий індекс - 298,60%, величина приросту - 198,60%, прожитковий мінімум - 1600,00 грн, сума індексації - 3177,60 грн, належить до виплати - 3177,60 грн;

січень 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 101,10%, наростаючий індекс - 298,60%, величина приросту - 198,60%, прожитковий мінімум - 1600,00 грн, сума індексації - 3177,60 грн, належить до виплати - 3177,60 грн;

лютий 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 101,00%, наростаючий індекс - 298,60%, величина приросту - 198,60%, прожитковий мінімум - 1 600,00 грн, сума індексації - 3177,60 грн, належить до виплати - 3177,60 грн;

березень 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 101,80%, наростаючий індекс - 310,00%, величина приросту - 210,00%, прожитковий мінімум - 1 600,00 грн, сума індексації - 3360,00 грн, належить до виплати - 3360,00 грн;

квітень 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 100,90%, наростаючий індекс - 310,00%, величина приросту - 210,00%, прожитковий мінімум - 1600,00 грн, сума індексації - 3360,00 грн, належить до виплати - 3360,00 грн;

травень 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 101,30%, наростаючий індекс - 310,00%, величина приросту - 210,00%, прожитковий мінімум - 1684,00 грн, сума індексації - 3536,40 грн, належить до виплати - 3536,40 грн;

червень 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 101,60%, наростаючий індекс- 321,50%, величина приросту - 221,50%, прожитковий мінімум - 1684,00 грн, сума індексації - 3730,06 грн, належить до виплати - 3730,06 грн;

липень 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 100,20%, , наростаючий індекс - 321,50%, величина приросту індексу споживчих цін - 221,50%, прожитковий мінімум - 1684,00 грн, сума індексації - 3730,06 грн, належить до виплати - 3730,06 грн;

серпень 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 99,90%, наростаючий індекс - 321,50%, величина приросту- 221,50%, прожитковий мінімум - 1684,00 грн, сума індексації - 3730,06 грн, належить до виплати - 3730,06 грн;

вересень 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 102,00%, наростаючий індекс - 331,40%, величина приросту - 231,40%, прожитковий мінімум - 1684,00 грн, сума індексації - 3896,78 грн, належить до виплати - 3896,78 грн;

жовтень 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 101,20%, наростаючий індекс - 331,40%, величина приросту - 231,40%, прожитковий мінімум - 1684,00 грн, сума індексації - 3896,78 грн, належить до виплати - 3 896,78 грн; (перевищення порогу 103%);

листопад 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 100,90%, наростаючий індекс - 331,40%, величина приросту - 231,40%, прожитковий мінімум - 1 684,00 грн, сума індексації - 3896,78 грн, належить до виплати - 3896,78 грн;

грудень 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 101,00%, наростаючий індекс - 341,70%, величина приросту - 241,70%, прожитковий мінімум - 1 762,00 грн, сума індексації - 4258,75 грн, належить до виплати - 4258,75 грн;

січень 2018 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 101,50%, наростаючий індекс - 341,70%, величина приросту - 241,70%, прожитковий мінімум - 1 762,00 грн, сума індексації - 4 258,75 грн, належить до виплати - 4258,75 грн;

лютий 2018 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 100,90%, наростаючий індекс - 341,70%, величина приросту - 241,70%, прожитковий мінімум - 1762,00 грн, сума індексації - 4258,75 грн, належить до виплати - 4258,75 грн

Отже, за період з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року Військовій частині НОМЕР_2 належить виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі 85927,87 грн.

Розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року здійснений судом з урахуванням розрахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця, наведеного Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2024 року у справі №200/16532/21.

Суд зазначає, що відповідач не надав доказів щодо виплати індексації позивачу за період з 01.12.2015 до 28.02.2018, яка розрахована з урахуванням базового місяця січень 2008.

За таких підстав, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності державної установи «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 до 28.02.2018, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 підлягає задоволенню.

З урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку про наявність підстав для зобов`язання державної установи «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року в сумі 85927,87 грн.

Вирішуючи позовні вимоги в частині нарахування та виплати індексації-різниці за період з 01.03.2018 до 07.07.2020, суд зазначає таке.

Відповідно до абзаців 3, 4, 5 пункту 5 Порядку №1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 №141), сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати.

У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Відповідно до абзацу 6 п. 5 Порядку №1078, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Тобто, з абзацу 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 вбачається, що у випадку, якщо розмір підвищення окладу військовослужбовця (різниця між доходами до та після підвищення) є більшим, ніж розмір індексації в місяці підвищення, то індексація в цьому випадку дорівнює 0.

Якщо розмір підвищення доходи є меншим, ніж розмір індексації в місяці підвищення, то індексація в цьому випадку розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходи.

Отже, Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Так, для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд враховує спосіб, застосований Верховним Судом у справі №400/3826/21, та зазначає, що необхідно встановити:

розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);

суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));

чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Суд доходить висновку, що для визначення чи має право особа на отримання індексації-різниці та в якому розмірі мають бути враховані дохід отриманий саме у березні 2018 року та розмір можливої індексації у березні 2018 року, що є підставою для відхилення розрахунків позивача щодо визначення розміру індексації-різниці за спірний період.

Величина приросту індексу споживчих цін 253, 3 %. Прожитковий мінімум у березні 2018 року 1762 грн. Сума індексації за березень 2018 року розраховується як прожитковий мінімум працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100.

1762, 00 грн. *253, 30 % = 4463,15 грн.

Суд встановив, що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року складало 12337,41 грн, а за березень 2018 12363,44 грн.

Водночас, з урахуванням висновків суду про належну позивачу індексацію грошового забезпечення з урахуванням базового місяця січень 2008 року, належна позивачу сума грошового забезпечення за лютий становить 16596,16 грн (12337,41 грн нарахованого та виплаченого грошового забезпечення у лютому 2018 року + 4258,75 грн належної позивачу індексації за лютий 2018 року).

Отже, грошовий дохід позивача внаслідок підвищення доходу через підвищення посадових окладів не збільшився (16596,16 грн 12363,44 грн = -4232,72 грн).

Відтак, суд доходить висновку що наявні підстави для нарахування та виплати позивачу у період з 01.03.2018 до 28.01.2020 фіксованої індексації-різниці у сумі 4463,15 грн на місяць.

Тому, суд доходить висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність у нарахуванні і виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 28.01.2020, відповідно до абзаців 4,5,6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Верховний Суд у цій категорії спорів, зауважував, що такий спонукаючий спосіб захисту (зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення в конкретних, розрахованих позивачем, сумах), враховуючи характер спірних правовідносин, є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову (постанови від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 06 липня 2023 року у справі №560/6684/22, від 15 серпня 2023 року у справі №400/3784/22, від 07 грудня 2023 року у справі №360/381/23).

Провівши відповідний розрахунок, суд доходить висновку, що розмір невиплаченої позивачу індексації за період з 01.03.2018 до 28.01.2020 становить: 98189,30 грн (4463,15 грн х 22 місяця (з березня 2018 року до грудня 2019 року включно) + 4031,44 грн (28 днів січня 2020 року (4031,44 грн / 31 днів х 28 днів), всього 102220,74 грн.

Отже, слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю за період з 01.03.2018 до 28.01.2020 в розмірі 102220,74 грн.

Щодо решти періоду з 29.01.2020 року по 07.07.2020 року, суд зазначає, що відсутні підстави для нарахування індексації-різниці, з таких підстав.

Станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».

Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704.

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка існувала до зазначених змін.

У зв`язку з чим, з 29.01.2020 у відповідача виник обов`язок провести перерахунок грошового забезпечення позивача.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей КП «ДСС» та Єдиного державного реєстру судових рішень, в провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа №420/32653/25 за позовом ОСОБА_1 до державної установи «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, предметом розгляду в якій є перерахунок грошового забезпечення позивача у 2020 році з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року.

Отже, до перерахунку грошового забезпечення, позовні вимоги позивача щодо нарахування та виплати індексації-різниці за період з 29.01.2020 є передчасними.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що у відповідача відсутній обов`язок щодо нарахування позивачу індексації-різниці з 29.01.2020, оскільки з 29 січня 2020 року відбулось підвищення посадового окладу позивача, що є підставою для припинення нарахування та виплати фіксованої індексації, як це вказано в п.108 постанови Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21.

Крім того, суд враховує, що не може одночасно існувати двох судових рішень, у яких встановлені взаємовиключні юридичні факти щодо однієї і тієї ж особи (неможливість існування двох взаємовиключних судових рішень). Саме такі висновки висновував Верховний Суд, зокрема у постановах від 09.11.2022 у справі №205/7254/18, від 25.01.2024 у справі №500/2239/22.

За таких обставин, суд вважає, що не належать до задоволення позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності державної установи «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 до 07.07.2020 відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з огляду на їх передчасність.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності державної установи «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, суд вказує таке.

Відповідно до ч.5 ст.9 Закону №2262-ХІІ, поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державного бюро розслідувань, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, співробітникам Служби судової охорони, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у закладах вищої освіти із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону №2262-ХІІ, особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

З аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що одноразова грошова допомога при звільненні обчислюється виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, яке належало особі на день її звільнення зі служби.

Судом встановлено, що позивача звільнено зі служби 07.07.2020, відповідно до наказу від 06.07.2020 №53/ОС-20.

Разом із тим, під час розгляду цієї справи судом встановлена передчасність вимог позивача для нарахування індексації-різниці за період з 29.01.2020 до 07.07.2020.

Отже, судом не встановлено, що станом на дату звільнення позивача, а саме у червні та липні 2020 року, до складу його місячного грошового забезпечення входила належна, але не виплачена індексація, яка могла б вплинути на розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що відповідач при визначенні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні неправомірно не врахував індексацію місячного грошового забезпечення позивача, належну йому на момент звільнення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення та про зобов`язання здійснити її перерахунок є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає таке.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, затверджені порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).

Відповідно до пункту 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус, зокрема військовослужбовця, а також особам, з числа військовослужбовців звільнених із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктами 4 та 5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат здійснюється при виплаті грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, Порядком №44 передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки.

Суд звертає увагу, що на відповідача, як податкового агента, Законом покладено кореспондуючий обов`язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією такої суми позивачу.

Отже, у суду відсутні підстави зобов`язувати відповідача здійснити на користь позивача заявлену компенсацію, оскільки відповідний обов`язок виникає одночасно з виплатою нарахованої відповідачем сум грошового забезпечення, які не були належним чином виплачені під час проходження військової служби, тобто у майбутньому, а отже відповідні позовні вимоги є передчасними, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору. Зважаючи на відсутність доказів понесення інших судових витрат позивачем, відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до державної установи «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» (пр-т Незалежності, буд. 70, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68600, код ЄДРПОУ 08564179) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність державної установи «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 до 28.02.2018, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати державну установу «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018, із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, в сумі 85927,87 грн.

Визнати протиправною бездіяльність державної установи «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 до 28.01.2020 відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати державну установу «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення розміром 4463,15 грн щомісячно за період з 01.03.2018 до 28.01.2020 у загальній сумі 102220,74 грн, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дмитро БАБЕНКО