Ухвала суду № 138472998, 23.07.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/5388/26

2/215/3633/26

У Х В А Л А

23 липня 2026 року Суддя Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Лиходєдов А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради про визнання права користування та зобов`язання укласти договір найму; третя особа: ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

Дослідивши текст позову та додатки до нього, вважаю, що в даному випадку необхідно застосувати п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, тобто відмовити у відкритті провадження у справі, так як заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Цей висновок роблю на підставі слідуючого.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Також, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, у цьому Кодексі публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно до ст. 19 КАС України, вказаний спір поданий ОСОБА_1 позов, відповідно відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Із викладених норм ЦПК, КАСУ, тексту позову та додатків до нього слідує, що предмет позову, залучення в якості відповідача суб`єкта публічної влади органу місцевого самоврядування, як і позовна вимога про зобов`язання відповідача «укласти (змінити)» з позивачем договір найму житлового приміщення, при тому, що рішенням Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради № 596 від 17.12.2025 року «Про відмову у внесенні змін до договору найму житла ОСОБА_3 », було відмовлено ОСОБА_1 у внесенні змін до договору найму житла за адресою: АДРЕСА_1 та визначення його основним квартиронаймачем вказаної квартири. З вказаним рішенням позивач не погоджується та вважає його протиправним і таким, що порушує його житлові права та підлягає скасуванню. Крім цього, позивач у позові посилається на порушення відповідачем ЗУ «Про адміністративні послуги», а саме ст. 74 та зазначає, що по суті в позові мова йде про оскарження в інтересах позивача вказаного адміністративного акту вказаного рішення органу місцевого самоврядування. Відповідно й спір не підлягає розгляд в порядку ЦПК України, тобто не належить до компетенції цивільного судочинства, а відноситься до компетенції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У параграфі 1 глави 2 розділу 1 «Загальних положень» КАС України, встановлено розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів.

Розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів визначене статтею 20 КАС України.

За змістом частини першої вказаної статті дана справа не відноситься до виключного переліку справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 р. у справі «Zand v. Austria та у рішенні від 20.07.2006 р. у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий не маючи юрисдикції, в тому числі стосовно предметної підсудності, приймає будь-які рішення за позовом, що не відноситься до його, в тому числі предметної юрисдикції.

За таких обставин, позов відноситься до виключної предметної юрисдикції Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Тому місцевий загальний суд повинен в даному випадку відмовити у відкритті провадження у справі, роз`яснивши, що позивач має право на звернення зі вказаним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, згідно до ст. 20 ч. ч. 1, 2 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за його позовом довиконавчого комітету Тернівської районної у місті ради про визнання права користування та зобов`язання укласти договір найму; третя особа: ОСОБА_2 , роз`яснивши, що він має право звернутися з відповідним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги в 15-ти денний строк з дня її складення.

Ухвала складена 23.07.2026 р..

СУДДЯ: