Ухвала суду № 138472571, 24.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань повернення судового збору

24 липня 2026 року справа № 380/8850/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Карп`як О.О., розглянувши у м. Львові в порядку письмового провадження заяву представника позивача у справі за позовом Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

встановив:

ухвалою суду від 23.12.2021 року закрито провадження у справі за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу на підставі п. 2 ч.1 ст. 238 КАС України, повернуто Головному управлінню ДПС у Львівській області з бюджету 1051 грн. судового збору.

16.07.2026 року представник позивача звернулась до суду із заявою у якій просить повернути судовий збір у сумі 2102,00 грн згідно з платіжною інструкцією №2675 від 07.10.2020 р.

Розглянувши дану заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Відповідно ч.1 ст. 140 КАС України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 142 КАС України у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивачем до позовної заяви додано платіжну інструкцію №2675 від 07.10.2020 року про сплату судового збору в сумі 2102,00 грн.

Також положеннями ч. 4 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 встановлено, що у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Аналіз змісту ч.ч. 1-3 ст. 139 КАС України дозволяє зробити висновок про те, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи. На користь саме такого тлумачення свідчить зміст ч. 3 ст. 139 КАС України, відповідно до якої суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору.

Суд вважає, що такий підхід законодавця до правового регулювання розподілу витрат на сплату судового збору нерозривно пов`язаним із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 140 КАС України встановлює особливості розподілу судових витрат у разі відмови позивача від позову. Отже, ці особливості стосуються певної (однієї із багатьох, що згадані у ст. 139 КАС України) ситуації - реалізації позивачем свого процесуального права на відмову від позову та прийняття судом відповідного рішення. Та обставина, що у згаданій статті не зазначено правового статусу позивача (суб`єкт владних повноважень чи особа), на думку суду, не змінює підходу, запровадженого в загальній нормі (ст. 139 КАС України) про те, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору не підлягають розподілу за результатом розгляду справи, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, наведене вище дає підстави для висновку, що передбачене ст. 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб`єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб`єкт владних повноважень, тоді незалежно від результатів розгляду справи понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, не підлягають відшкодуванню.

Аналогічна правова позиція викладена постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.08.2022 у справі №826/16473/15.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для повернення позивачу сплаченого судового збору, тому у задоволенні заяви представника позивача про повернення сплаченого судового збору слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 238, 241, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд, -

постановив:

у задоволенні заяви Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про повернення сплаченого судового збору - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Карп`як О.О.