Ухвала суду № 138469450, 24.07.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа №490/4760/26

Провадження №1-кп/490/1032/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

24 липня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районного суду м. Миколаєва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у судовому засіданні в м. Миколаєві клопотання прокурора Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні за №12024000000001435 від 19.07.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255-1, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Воронівка Вознесенського району Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого, раніше неодноразово судимого,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва перебуває кримінальне провадження №12024000000001435 від 19.07.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255-1, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України.

Від прокурора Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , який обвинувачується, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255-1, ч. 4 ст. 189 КК України.

Прокурор обґрунтовує клопотання наявністю ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Вік та стан здоров`я ОСОБА_5 не перешкоджають утриманню останнього в умовах ізоляції, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави повністю відповідає цілям та меті його застосування. Висновки лікарів про неможливість тримання під вартою останнього за станом здоров`я відсутні.

Прокурори ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримали подане клопотання та просили продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без права внесення застави.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисники ОСОБА_7 просили суд відмовити в задоволенні клопотання, оскільки ризики на які посилається прокурор матеріалами справи не доведенні. В разі, якщо суд прийде до переконання, що слід застосувати запобіжний захід, просили застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або визначити розмір застави.

Захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_8 просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_6 просив суд відмовити в задоволені клопотання прокурора та застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового арешту.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 199 КПК України суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо на момент розгляду клопотання про продовження цього строку ризики, враховані при застосуванні запобіжного заходу, не зменшилися.

Відповідно до п. 79 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.07.2025 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави строком до 14.09.2025 року. Ухвалою слідчого судді Печерського суду міста Києва від 10.09.2025 року продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 до 17.10.2025 року включно без визначення розміру застави. 13.10.2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 до 11.12.2025 року включно, без визначення розміру застави. 04.12.2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва строк тримання під вартою ОСОБА_5 продовжено до 17.01.2026 року включно, без визначення розміру застави. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.01.2026 року строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 продовжено до 14.03.2026 включно, без визначення розміру застави. 09.03.2026 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 продовжено до 17.04.2026, без визначення розміру застави. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.04.2026 року строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 продовжено до 12.06.2026 включно, без визначення розміру застави. 08.06.2026 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 продовжено до 06.08.2026 року, без визначення розміру застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

При вирішення питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує, що обставини у справі з часу обрання запобіжного заходу не змінилися, ризики, передбачені п. 1, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків для уникнення кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується підтвердилися.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Санкція ч. 3 ст. 255-1, ч. 4 ст. 189 КК України по якій обвинувачується ОСОБА_5 передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна та у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255-1, ч. 4 ст. 189 КК України, раніше неодноразово судимий, що підтверджує ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Також те, що обвинувачений усвідомлюючи невідворотність покарання, у разі визнання його винним, яке пов`язане із позбавленням волі за вчинення вказаних кримінальних правопорушень, може переховуватися від суду, у тому числі на території, яка тимчасово не підконтрольна владі України. Крім того, з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_5 , розуміючи тяжкість інкримінованого йому злочину, може вжити заходів щодо впливу на відомих йому свідків у вказаному провадженні чи обвинувачених з метою зміни показань останніми. А також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що може бути виражене у неявці обвинуваченого до суду, де участь останнього є обов`язковою, що матиме наслідком відкладення судових засідань та порушення, тим самим, завдань кримінального провадження

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Також продовжує існувати ризик впливу обвинуваченим на потерпілих та свідків у кримінальному проваджені передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинуваченому ОСОБА_5 відомі анкетні дані потерпілих та свідків та місця їх перебування, а тому перебуваючи на волі обвинувачений матиме змогу впливати на них, в тому числі з застосуванням погроз. За змістом ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тобто ризик впливу на потерпілого та іншого підозрюваного існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілих та дослідження їх судом.

Будь яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не має, підстав для застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу не встановлено і застосування більш м`ягких запобіжних заходів на думку суду не забезпечать його належної процесуальної поведінки.

Щодо стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_5 як на підставу обрання відносно нього менш суворого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою слід зазначити, що на виконання ухвал слідчих суддів останнього періодично доставляють для огляду до відповідних лікарів, які жодного разу не надали висновок про неможливість утримання останнього в умовах ізоляції, а тому вказана підстава є припущенням захисту.

Так, згідно вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Поряд з цим, положенням п. 1 ч.4 ст.183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.

З урахуванням обставин справи та враховуючи те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, вчинених погрозою застосуванням насильства та за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 255-1 КК України, суд вважає за можливе не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.

Додатково захисник ОСОБА_7 просив суд визначити місце перебування обвинуваченого в ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор", оскільки ОСОБА_5 утримується в ДУ "Казанківська виправна колонія (№93)".

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу I Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 2019 року № 1769/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 червня 2019 р. за № 633/33604 (далі Правила №1769/5):

- ув`язнені - це особи, які тримаються під вартою відповідно до вмотивованого рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесеного відповідно до Кримінального кодексу України та КПК, та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, а також постанови прокурора, прийнятої у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК; особи, щодо яких вироком суду передбачено тримання під вартою до набрання ним законної сили.

Згідно п. 2 глава 4 розділу II Правил №1769/5, переведення ув`язнених з одного СІЗО до іншого або з одного сектору для тримання осіб, узятих під варту, у виправній колонії до іншого, розташованого у межах однієї області чи Автономної Республіки Крим, може здійснюватися за письмовим рішенням начальника міжрегіонального управління з обов`язковим письмовим повідомленням слідчого, який здійснює досудове розслідування, суду, який здійснює судове провадження, органу, що проводить екстрадиційну перевірку, та відповідного прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування.

Виходячи з вищенаведеного, вибір місце ув`язненого, в даному випадку обвинуваченого, не належить до повноважень суду, крім того відповідно до норм КПК України суд не наділений відповідними повноваженнями, щодо визначення конкретного місця утримання ув`язненого в слідчому ізоляторі, якщо слідчий ізолятор має відповідні сектори, що знаходять значно віддалено один від одного в межах однієї області.

Суд направляє вимогу до слідчого ізолятора про доставлення ув`язненого до суду у відповідний день та час, яка підлягає виконанню, що в даному випадку здійснюється і виконується.

Керуючись ст.ст. 110, 131, 176-178, 182-183, 194, 196-197, 315, 369-372 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обрану обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження №12024000000001435 від 19.07.2024 року, на 60 днів, до 21 вересня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту оголошення.

Суддя ОСОБА_1