Ухвала суду № 138469103, 24.07.2026, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/2311/25

2-др/468/9/26

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

УХВАЛА

24.07.2026 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Муругова В.В., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Щукіної Наталії Олегівни про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 468/2311/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способів участі у їх вихованні в частині розподілу судових витрат з оплати професійної правничої допомоги,

В С Т А Н О В И В:

22.07.2026 року Баштанським районним судом Миколаївської області по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способів участі у їх вихованні було ухвалене рішення, яким позов задоволений частково та визначені способи та порядок участі батька ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вирішене питання про розподіл понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору та відмовлено сторонам в розподілі витрат на професійну правничу допомогу.

23.07.2022 року до суду надійшло клопотання представника відповідачки адвоката Щукіної Н.О. про ухвалення додаткового рішення в даній справі в частині розподілу понесених відповідачкою судових витрат з оплати професійної правничої допомоги в сумі 13 000 грн з долученням копії договору про надання правничої допомоги від 23.10.2025 року, копії акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 16.07.2026 року, копії платіжної інструкції від 17.11.2025 року, копії розрахунку витрат на правничу допомогу, з посиланням на те, що відповідачка у відзиві на позовну заяву від 19.11.2025 року вказала, що докази витрат на правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України.

Порядок розподілу судових витрат по справі визначений ст. 141 ЦПК України, відповідно до якого та з врахуванням положень ст. 265 ЦПК України, яка визначає зміст рішення суду, за загальним правилом, судові витрати розподіляються під час ухвалення рішення суду, за умови надання стороною до ухвалення такого рішення доказів понесення відповідних витрат.

Виключення з цього правила міститься в ч.8 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Також відповідно до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Керуючись положеннями ч.2 ст. 246 ЦПК України суд розглядає заяву про вирішення питання про судові витрати у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.

Щодо позиції сторони відповідача про те, що заяву про необхідність вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення вона зробила в тексті відзиву на позовну заяву, який був поданий до суду 19.11.2025 року, то відповідно до положень ст. 174, 178 ЦПК України відзив є заявою по суті справи, в якому викладаються заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору та що стосується питання судових витрат, то у відзиві лише вказується лише попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Натомість вказана в ч.8 ст. 141, ч.1 ст. 246 ЦПК України заява про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення є визначеною ст. 182-183 ЦПК України заявою з процесуальних питань.

Тому, з врахуванням процитованих вище положень ч.8 ст. 141, ч.1 ст. 246 ЦПК України сторона, яка бажає, щоб вирішення питання про судові витрати було здійснене не за загальним правилом при ухваленні рішення суду по суті справи, а після ухвалення такого рішення має зробити відповідну заяву про це як заяву з процесуальних питань.

Разом з тим, ані сторона позивача в даній справі, ані сторона відповідача, які брали участь в судовому розгляді до переходу суду до ухвалення рішення, відповідних заяв з процесуальних питань в письмовій чи усній формі не подавали.

У зв`язку з цим, суд, керуючись вказаним вище загальним правилом питання про розподіл всіх судових витрат по справі вирішив при ухваленні рішення, стягнувши з відповідачки на користь позивача частину сплаченого судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог та відмовив обом сторонам у розподілі заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 19 000 грн та заявлених відповідачкою витрат на правничу допомогу в сумі 13 000 грн.

Суд відмовив сторонам у розподілі витрат на правничу допомогу, оскільки обидві сторони долучили лише розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, але не долучили копії договорів про надання правничої допомоги, актів про надані послуги з детальним описом витраченого адвокатом часу по кожному із видів робіт, відомостей про оплату стороною таких витрат чи відомостей про те, що такі витрати віднесені сторонами договору про надання правничої допомоги до «гонорару успіху» або мають бути реально понесені (сплачені) стороною після розгляду справи.

Варто при цьому також зауважити, що відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України після ухвалення рішення суду можуть бути подані не будь-які докази або всі докази щодо надання професійної правничої допомоги, а лише докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Отже докази, на підставі яких стороні надається правнича допомога, її види, принципи її надання та розрахунку входять до предмету доказування, мають бути надані сторонами до ухвалення рішення суду та не можуть надаватись після ухвалення рішення суду, оскільки після ухвалення рішення суду можливо надати тільки докази конкретного розміру понесених або таких які будуть понесені судових витрат.

Крім того, відповідно до ст. 246 ЦПК України вказані вище докази щодо розміру судових витрат можуть бути надані суду після ухвалення рішення виключно, якщо сторона з поважних причин не може подати такі докази до закінчення судових дебатів у справі.

Разом з тим, ані в тексті відзиву, на який посилається представник відповідача, ані в тексті заяви про розподіл витрат на правничу допомогу від 23.07.2026 року сторона відповідача не наводить поважності причин, які перешкоджали їй надати суду докази щодо розміру витрат на правничу допомогу, натомість відповідно до долученої до заяви від 23.07.2026 року копії платіжної інструкції від 17.11.2025 року такі витрати були сплачені та їх розмір був відомий стороні відповідача задовго до переходу суду до стадії ухвалення рішення.

Також слід особливо зауважити, що відповідно до п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд може ухвалити додаткове рішення щодо судових витрат виключно, якщо питання про такі судові витрати не було вирішене судом.

Натомість в даній справі суд в рішенні від 22.07.2026 року вирішив питання про судові витрати сторін, стягнувши з відповідачки на користь позивача частину сплаченого судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог та відмовивши обом сторонам у розподілі заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 19 000 грн та заявлених відповідачкою витрат на правничу допомогу в сумі 13 000 грн.

Тому суд безумовно не може змінити додатковим рішенням вже вирішене основним рішенням питання щодо судових витрат по справі та рішення в цій частині може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Зазначене є підставою для відмови в ухваленні додаткового рішення.

Відповідно до ч.5 ст. 270 ЦПК України додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 246, 260, 270 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в ухваленні додаткового рішення по цивільній справі № 468/2311/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способів участі у їх вихованні за заявою представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Щукіної Наталії Олегівни в частині розподілу судових витрат з оплати професійної правничої допомоги.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

СУДДЯ: