Вирок № 138467687, 24.07.2026, Воловецький районний суд Закарпатської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 936/259/26

Провадження № 1-кп/936/84/2026

24.07.2026 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 , її захисника ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 , представника потерпілих ОСОБА_8 , які брали участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , громадянки України, раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 , керуючи технічно-справним транспортним засобом марки «Nissan» моделі «Pathfinder» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі «М-06» сполученням «Київ-Чоп» у напрямку м.Ужгород, 27.12.2025 близько 12.00 год. на 712 км+200 м проїжджаючи лівостороннє заокруглення дороги, діючи всупереч вимогам п.п. 1.3, 1.5, 1.10, 2.3 б., 10.1, 11.3. 12.1 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, будучи самовпевненою та самонадіяною, нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників дорожнього руху, керуючи транспортним засобом проявила неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечила безпеку дорожнього руху, не втримала автомобіль у межах своєї смуги руху, перетнула дорожню горизонтальну розмітку 1.1, виїхала на зустрічну смугу руху, де правою частиною керованого нею автомобіля допустила зіткнення з передньою частиною транспортного засобу марки «Toyota» моделі «Rav-4» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався у напрямку м. Львів, під керуванням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_3 , де на пасажирському передньому правому сидінні знаходилась його дружина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а на пасажирському задньому сидінні якого перебував малолітній син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Внаслідок вище вказаної дорожньо-транспортної пригоди:

- пасажир переднього сидіння автомобіля марки «Toyota» моделі «Rav-4» ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді субарахноїдального крововиливу; закритих переломів ребер справа та зліва; закритого перелому грудного відділу хребта з ушкодженням спинного мозку; забою легень; розриву селезінки; забою правої нирки; закритого перелому правої стегнової кістки; відкритого перелому правої гомілки. За ступенем тяжкості вище вказані тілесні ушкодження виникли прижиттєво і кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, згідно «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» п. 2.1.3 (г,3,1,0) і мають прямий причинний зв?язок із настанням її смерті;

- малолітній пасажир заднього сидіння автомобіля марки «Toyota» моделі «Rav-4» ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому хребта між 12-м грудним та 1-м попериковим хребцями з ушкодженням спинного мозку; забою легень; розриву селезінки; розривів печінки; розриву шлунку, забою нирок. За ступенем тяжкості вище вказані тілесні ушкодження виникли прижиттєво і кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, згідно з «Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» п. 2.1.3 (3,1,0) і мають прямий причинний зв?язок із настанням його смерті;

- водій автомобіля марки «Toyota» моделі «Rav-4» ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми: "Закритої черепно-мозкової травми - струс головного мозку; забійних саден лобної ділянки. Закритої травми грудної клітки - забою лівої половини грудної клітки; закритих переломів 2-5 ребер зліва та перелому 5 ребра справа; забій верхньої частини правої легені; підшкірної гематоми передньої поверхні грудної клітки зліва з переходом на надпліччя. Забійних саден обох кистей, стегон. Закрите травматичне ушкодження КЗА правого кульового, колінного та гомілково- стопного суглобів". Дані тілесні ушкодження не являються небезпечними для життя в момент заподіяння і не супроводжувалися загрозливими явищами та належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості згідно з п.2.2.1 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.»

Невиконання водієм ОСОБА_5 вимог п. 10.1., 11.3, п. 12.1., та вимог дорожньої горизонтальної розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) «Правил дорожнього руху»,знаходиться в прямому причинному зв?язку з наслідками, що настали, зокрема отриманням ОСОБА_7 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, смертю ОСОБА_7 та малолітнього ОСОБА_9 .

Обвинувачена ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину у вчиненому не визнала. Пояснити причину вчинення ДТП не може, оскільки нічого не пам`ятає, вона теж отримала значні тілесні ушкодження. Висловлює жаль з приводу загибелі дружини та сина потерпілого.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_6 вважає вину обвинуваченої не доведеною, а докази, на які посилається сторона обвинувачення- недопустимими. Просив суд виправдати ОСОБА_5 . Щодо цивільних позовів потерпілих подав відзив, в якому зазначив, що заявлені суми є завищеними, а матеріальна шкода не підтверджена відповідними доказами.

Потерпілий ОСОБА_7 пояснив, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась з вини обвинуваченої, він отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, загинули його дружина та син, у зв`язку з чим він зазнав непоправної втрати та глибоких моральних страждань. Просив суд призначити обвинуваченій найсуворіше покарання, яке відповідатиме тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його наслідкам. Заявлені у кримінальному провадженні цивільні позови підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Потерпіла ОСОБА_10 під час судового розгляду, в якому брала участь в режимі відеоконференції, пояснила, що внаслідок неправомірних дій обвинуваченої, загинула її мама та брат, у зв`язку з чим вона зазнала глибоких моральних страждань. Просила суд призначити обвинуваченій максимальну міру покарання. Заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов підтримала у повному обсязі. В подальшому подала заяву про розгляд кримінального провадження без її участі.

Суд критично оцінює доводи сторони захисту щодо невинуватості обвинуваченої, скільки її вина підтверджена поза розумним сумнівом в ході судового розгляду дослідженими у справі доказами, а саме:

-протоколом огляду місця події від 27.12.2025, розпочатого о 15:40 годині, завершеного о 18:15 годині з фототаблицею до нього та схемою ДТП, дослідженого в судовому засіданні, яким зафіксовано вигляд автодороги М06 (Київ-Чоп) 712 км+173 м біля с.Тишів Мукачівського району, Закарпатської області, вид та стан покриття (асфальтобетонне, сухе, забруднене), розташування та вигляд автомобілів «NISSAN» моделі «PATHFINDER» реєстраційний номер НОМЕР_3 та «TOYOTA» моделі «RAV-4» реєстраційний номер НОМЕР_4 після їх зіткнення, фото пошкоджень обох транспортних засобів, труп чоловічої статі зі слідами тілесних ушкоджень на задньому сидінні автомобіля «TOYOTA» моделі «RAV-4» реєстраційний номер НОМЕР_4 (а.с.23-84, т.1);

-лікарським свідоцтвом про смерть ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 №42В від 28.12.2025, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.94, т.1);

- висновком експерта №59/В від 27.01.2026 року, згідно з яким при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , було виявлено тілесні ушкодження у вигляді: а) закритого перелому хребта між 12-м грудним та 1-м попериковим хребцями з ушкодженням спинного мозку; забою легень; розриву селезінки; розривів печінки; розриву шлунку, забою нирок, б) синців та саден тулуба, верхніх та нижніх кінцівок. Тілесні ушкодження у виді синця з садном у підреберних ділянках живота виникли від туго еластичного предмета, яким міг бути пасок безпеки ременя автомобіля по механізму стиснення, тертя.Інші вище вказані тілесні ушкодження виникли від контакту тіла з тупими твердими предметами, якими могли бути виступаючі частини (конструкції) салону легкового автомобіля по механізму удар, тертя. По давності виникнення дані тілесні ушкодження вкладаються в час події, яка мала місце 27.12.2025 року та могли виникнути при обставинах ДТП описаної у даній постанові. За ступенем тяжкості тілесні ушкодження що зазначені в пункті «а» даного підсумку виникли прижиттєво і кваліфікуються як ТЯЖКІ тілесні ушкодження, Наказ №6 МОЗ України від 17.01.1995 року «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» п. 2.1.3 (з,л,о) і мають прямий причинний зв?язок із настанням смерті його. За ступенем тяжкості тілесні ушкодження що зазначені в пункті «б» даного підсумку виникли прижиттєво, згідно наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 року «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» п.2.3.5. мають ознаки легких тілесних ушкоджень і не знаходяться у прямому причинному зв?язку із настанням смерті його. Смерть громадянина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 настала внаслідок політравми у вигляді: закритого перелому хребта з ушкодженням спинного мозку; забою легень; розриву селезінки; розривів печінки; розриву шлунку, яка привела до внутрішньої крововтрати та шоку, що і стало безпосередньою причиною смерті його (а.с.97-102, т.1);

-лікарським свідоцтвом про смерть №41/В від 28.12.2025, згідно з яким ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.107, т.1);

- висновком експерта №58/В від 27.01.2026 року, згідно з яким при судово- медичному дослідженні трупа ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , було виявлено тілесні ушкодження у вигляді: а) субарахноїдального крововиливу; закритих переломів ребер справа та зліва; закритого перелому грудного відділу хребта з ушкодженням спинного мозку; забою легень; розриву селезінки; забою правої нирки; закритого перелому правої стегнової кістки; відкритого перелому правої гомілки; б) садна носа, синців та саден тулуба, верхніх та нижніх кінцівок. Забійної рани правої гомілки.Тілесні ушкодження у виді синця, на фоні якого садна у нижній частині живота, синця живота зліва та невиключно синця правої молочної залози і садна грудної клітки виникли від туго еластичного предмета, яким міг бути пасок безпеки ременя автомобіля по механізму стиснення, тертя. Інші вище вказані тілесні ушкодження виникли від контакту тіла з тупими твердими предметами, якими могли бути виступаючі частини (конструкції) салону легкового автомобіля по механізму удар, тертя. По давності виникнення дані тілесні ушкодження вкладаються в час події, яка мала місце 27.12.2025 року та могли виникнути при обставинах ДТП описаної у даній постанові. За ступенем тяжкості тілесні ушкодження що зазначені в пункті «а» даного підсумку виникли прижиттєво і кваліфікуються як ТЯЖКІ тілесні ушкодження, Наказ №6 MOЗ України від 17.01.1995 року «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» п. 2.1.3 (г,3,1,0) і мають прямий причинний зв?язок із настанням смерті її. За ступенем тяжкості тілесні ушкодження що зазначені в пункті «б» даного підсумку виникли прижиттєво, згідно наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 року «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» п.2.3.5. мають ознаки легких тілесних ушкоджень і не знаходяться у прямому причинному зв?язку із настанням смерті її.

Смерть громадянки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 настала внаслідок політравми у вигляді: субарахноїдального крововиливу, закритого перелому грудного відділу хребта з ушкодженням спинного мозку; забою легень; розриву селезінки; забою правої нирки; закритого перелому правої стегнової кістки; відкритого перелому правої гомілки, яка привела до внутрішньої крововтрати та шоку, що і стало безпосередньою причиною смерті її. Приймаючи до уваги навколишнє середовище, в якому знаходився труп ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та трупні зміни, виявлені на ньому, можна припустити, що з моменту настання смерті до судово-медичного дослідження трупа пройшло менше доби, біля 18.30-19.00 годин (а.с.108-113, т.1);

-висновком інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/107-25/15362-ІТ від 22.01.2026 року, відповідно до якого на момент експертного огляду гальмівна система, система рульового керування, система освітлення і світлової сигналізації та ходова частина автомобіля марки «Nissan» моделі «Pathfinder» (номерний знак НОМЕР_1 ), через пошкодження, описані у дослідницькій частині висновку, знаходяться у непрацездатному стані. Пошкодження, які спричинили непрацездатність гальмівної системи, системи рульового керування, системи освітлення і світлової сигналізації та ходової частини автомобіля марки «Nissan» моделі «Pathfinder» (номерний НОМЕР_5 ), утворитись під час даної ДТП - у момент дії на автомобіль значних короткочасних ударних навантажень.

Питання чи знаходяться в причинно-наслідковому зв?язку з настанням даної ДТП, виявлені несправності досліджуваних систем марки «Nissan» моделі «Pathfinder» (номерний знак НОМЕР_1 ), в рамках даного дослідження не вирішувалось, оскільки для відповіді на дане запитання необхідно дослідження всіх обставин даної ДТП.

Шини, встановлені на досліджуваному автомобілі марки «Nissan» моделі «Pathfinder» (номерний знак НОМЕР_1 ) вимогам Правил дорожнього руху п.31.4.5. «Колеса і шини» - відповідають (а.с.153-160, т.1);

-висновком інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/107-25/15363-ІТ від 23.01.2026 року, відповідно до якого на момент експертного огляду, гальмівна система, система рульового керування, а також система освітлення і світлової сигналізації автомобіля марки «Toyota» моделі «RAV-4» (номерний знак НОМЕР_6 ), через пошкодження, описані у дослідницькій частині висновку, знаходяться у непрацездатному стані. Пошкодження, які спричинили непрацездатність гальмівної системи, системи рульового керування, системи освітлення та світлової сигналізації автомобіля марки «Toyota» моделі «RAV-4» (номерний знак НОМЕР_7 ), утворитись під час даної ДТП - у момент дії на автомобіль значних короткочасних, ударних навантажень.

Питання чи знаходяться в причинно-наслідковому зв?язку з настанням даної ДТП, виявлені несправності досліджуваних систем марки "Тoyota" моделі «RAV-4» (номерний знак НОМЕР_6 ), в рамках даного дослідження не вирішувалось, оскільки для відповіді на дане запитання необхідно дослідження всіх обставин даної ДТП.На момент експертного огляду, шини, встановлені на досліджуваному автомобілі марки «Toyota» моделі «RAV-4» (номерний знак НОМЕР_4 ), через виявлені пошкодження, вимогам п.31.4.5. «Колеса і шини» Правил дорожнього руху - не відповідають. Виявлені пошкодження дисків та шин передніх коліс автомобіля марки «Toyota» моделі «RAV-4» (номерний знак НОМЕР_6 ), утворитись під час даної ДТП - у момент дії на автомобіль значних короткочасних ударних навантажень (а.с.167-173, т.1);

- протоколом огляду від 29.12.2025 року відеореєстратора ТМ «70mai» моделі Х200 s/n 2200B03YL34Q1262, із автомобіля марки «TOYOYA» моделі «RAV-4» державний номерний знак « НОМЕР_4 », з викачаного відео-файлу, дослідженого в судовому засіданні, з якого встановлено, що о 12:05:09 (згідно часу на відеореєстраторі) автомобіль, з якого ведеться відеозйомка, рухається зі швидкістю 66 км/год (згідно даних на відеофайлі), а із-за вантажного автомобіля, на смузі зустрічного руху вбачається автомобіль темного кольору, який заносом рухається в напрямку смуги зустрічного руху відносно свого напрямку (скрин-шот екрану №14)О 12:05:10 вантажний автомобіль, що рухається попереду, відхиляється від зіткнення з автомобілем, який рухається на зустріч. В той момент вдається розпізнати автомобіль, а саме марки «Nissan» темного кольору, який о 12:05:11 вже повністю своїми габаритами перетнув роздільну смугу, таким чином, виїхавши на смугу зустрічного для себе руху, рухаючись правим боком, стикається із автомобілем, з якого ведеться відеозапис (правою стороною в передню частину даного автомобіля) після чого, відеозапис зупиняється (скрин-шоти екрану №№ 15-18) (а.с.176-186, т.1);

-висновком інженерно -транспортної експертизи від 23.01.2026 №СЕ-19/107-25/15365-ІТ, відповідно до якого досліджуване зіткнення між автомобілем марки «Nissan» моделі «Pathfinder» (номерний знак НОМЕР_8 ) та автомобілем марки «Toyota» моделі «RAV-4» (номерний знак НОМЕР_9 ) за класифікаційними ознаками можна визнати таким: - за напрямком руху ТЗ - перехресне; - за характером взаємного зближення - зустрічне: - за відносним розташуванням поздовжніх осей - косе;- за характером взаємодії при ударі - блокувальне; - за напрямком удару відносно центру ваги - ексцентричне праве; - за місцем нанесення удару - праве бокове для автомобіля марки «Nissan» моделі «Pathfinder» (номерний знак НОМЕР_10 ) та переднє для автомобіля марки «Toyota» моделі «RAV-4» (номерний знак НОМЕР_2 ).

Зіткнення автомобіля марки «Nissan» моделі «Pathfinder» (номерний знак НОМЕР_8 ) та автомобіля марки «Toyota» моделі «RAV-4» (номерний знак НОМЕР_11 ) мало місце на трасі «Київ-Чоп», 712км+173м, біля с. Тишів, Мукачівського району, Закарпатської області, у місці фіксування зони «слідів вибоїн на асфальті», яка розміщена на смузі руху напрямом до с. Тишів (умовне позначення на схемі №4). Кут між поздовжніми осями транспортних засобів у момент первинного контактування міг бути у межах 100+-5° (ілюстрація 3) (а.с.195-202, т.1);

- актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 27.12.2025 року, відповідно до якого ділянку на автодорозі М-06 "Київ-Чоп" 712+150 м (місце ДТП) визнано такою, що відповідає вимогам (а.с.69, т.2);

- висновком судово-медичної експертизи №25/26 від 16.01.2026 року, відповідно до якої на підставі даних "медичної карти стаціонарного хворого" N?9801 з ВМКЦ ЦР та даних СКІ (головного мозку, ОГК, ОЧП, МГ) від 30.12.25 на ім?я ОСОБА_7 , 1976 р. н., зроблені підсумки: 1-2. Під час стаціонарного лікування у ОСОБА_7 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді політравми: "Закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку; забійні садна лобної ділянки. Закрита травма грудної клітки - забій лівої половини грудної клітки; закриті переломи 2-5 ребер зліва та перелом 5 ребра спра-ва; забій верхньої частини правої легені; підшкірна гематома передньої поверхні грудної клітки зліва з переходом на надпліччя. Забійні садна обох кистей, стегон. Закрите травматичне ушкодження КЗА правого кульшового, колінного та гомілково-стопного суглобів". Вказані ушкодження у ОСОБА_7 у вигляді політравми не являлися небезпечними для життя в момент заподіяння і не супроводжувалися загрозливими явищами, належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки переломи ребер за своїм характером причинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров`я (п.2.2.1. "в" "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом №6 МОЗ України 17.01.1995р.), виникли від травматичної дії тупого твердого предмета (предметів), індивідуальні чи групові особливості яких не відобразились, давністю утворення, можливо, в строк та за обставин, вказаних в постанові про призначення експертизи - 27.12.2025р. (а.с.62-63, т.2);

- висновком інженерно-транспортної експертизи від 10.02.2026 №СЕ-19/107-26/366-ІТ, відповідно до якого у зазначеній дорожньо-транспортній ситуації, для забезпечення безпеки руху, водій автомобіля Toyota Rav-4 (номерний знак НОМЕР_4 ), ОСОБА_7 , повинен був діяти відповідно до технічних вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху з урахуванням тлумачення терміну «небезпека для руху».

У зазначеній дорожньо-транспортній ситуації, для забезпечення безпеки руху, водій автомобіля Nissan Pathfinder (номерний знак НОМЕР_12 ), ОСОБА_11 повинна була діяти відповідно до технічних вимог п. 2.3 б та 12.1 Правил дорожнього руху, із урахуванням тлумачення терміну «безпечна швидкість».

Довжина зупинного шляху автомобіля Toyota Rav-4 (номерний знак НОМЕР_2 ), у досліджуваній дорожньо-транспортній ситуації, складає біля 52,0...52,7 м, у залежності від коефіцієнту зчеплення шин із дорожнім покриттям.

Довжина зупинного шляху автомобіля Nissan Pathfinder (номерний знак НОМЕР_13 ), у досліджуваній дорожньо-транспортній ситуації, складає біля 62,4...65,2 м, у залежності від коефіцієнту зчеплення шин із дорожнім покриттям.

Із технічної точки зору, в умовах досліджуваної дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля Toyota Rav-4 (номерний НОМЕР_14 ), ОСОБА_7 , не мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем Nissan Pathfinder (номерний знак НОМЕР_8 ).

Технічна можливість запобігти настанню вказаної пригоди, для водія ОСОБА_12 (номерний знак НОМЕР_10 ), ОСОБА_11 , полягає у виконанні нею п. 2.3 (б) та 12.1 Правил дорожнього руху з урахуванням тлумачення «безпечна швидкість».

З технічної точки зору, в умовах досліджуваної дорожньо-транспортної ситуації, у діях водія автомобіля Toyota Rav-4 (номерний знак НОМЕР_2 ), ОСОБА_7 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які б перебували у причинному зв?язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

У діях водія автомобіля Nissan Pathfinder (номерний знак НОМЕР_8 ) ОСОБА_11 , вбачаються невідповідності вимогам п. 2.3 (б) та 12.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору, перебувають у причинному зв?язку з подією ДТП (а.с.101-106, т.2);

-висновком судової транспортно-товарознавчої експертизи від 05.02.2026 №СЕ-19/107-26/488-АВ з ілюстративною таблицею, згідно з яким ринкова вартість транспортного засобу - автомобіля марки «TOYOTA» моделі «RAV-4 HYBRID», реєстраційний номер НОМЕР_4 , станом цін на 27.12.2025 до ДТП, як транспортного засобу з урахуванням ознак зносу становить 1306426,00 грн (один мільйон триста шість тисяч чотириста двадцять шість гривень 00 копійок). Вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «TOYOTA» моделі «RAV-4 HYBRID», реєстраційний номер НОМЕР_11 , з урахуванням цін станом на 27.12.2025 становить 1979821,99 грн (один мільйон дев?ятсот сімдесят дев?ять тисяч вісімсот двадцять одну гривню дев?яносто дев?ять копійок).

Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу - автомобіля марки «TOYOTA» моделі «RAV-4 HYBRID», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням цін станом на 27.12.2025 становить 1306426,00 грн (один мільйон триста шість тисяч чотириста двадцять шість грн ) (а.с.115-144, т.2).

Крім цього, в ході судового розгляду справи допитано свідків.

Так, свідок ОСОБА_13 дав наступні покази: стосовно ДТП, яка трапилась 27.12.2025 року на автомобільній трасі «Київ - Чоп» пояснив, що того дня їхав автомобільною дорогою «Київ -Чоп», проїхавши населений пункт Нижні Ворота, його швидкість становила близько 50-60 км/год. Позаду нього рухався білого кольору автомобіль. В якийсь момент на його смугу в стані заносу виїхав автомобіль сірого кольору типу джип. Щоб уникнути зіткнення, він прийняв у право, таким чином свідку вдалося роз?їхатися із даним автомобілем. Після того автомобіль продовжив у стані заносу рухатись зустрічною смугою руху, де в подальшому відбулося зіткнення із автомобілем, який рухався позаду свідка. ОСОБА_13 зупинився далі місця ДТП та підійшов на місце, побачив там багато людей, зрозумів що його присутність не потрібна та прослідував далі у напрямку м.Львів. З якою швидкістю рухався автомобіль, який допустив виїзд на зустрічну смугу руху точно сказати не може. Момент, коли водій джипа втратила керованість не бачив.

Надаючи оцінку клопотанню захисника обвинуваченої ОСОБА_6 від 16.06.2026 у порядку ст.89 КПК України про визнання доказів очевидно недопустимими, а саме: постанови про визнання речових доказів та приєднання їх до матеріалів провадження від 27.12.2025 та інших процесуальних рішень і здобуті по ним докази, у ході яких досліджувались транспортні засоби марки «Nissan» моделі «Pathfinder» реєстраційний номер НОМЕР_8 та автомобіль марки «Toyota» моделі «Rav-4» реєстраційний номер НОМЕР_2 та відеореєстратор марки ТМ «70mai» моделі Х200 s/n2200B03YL34Q1262, суд констатує наступне.

Захисник мотивує клопотання тим, що зі змісту постанови від 27.12.2025 вбачається, що слідчий визнав речові докази, які вилучені у ході огляду місця ДТП 27.12.2025, зокрема транспортні засобі марки «Nissan» моделі «Pathfinder» реєстраційний номер НОМЕР_12 та автомобіль марки «Toyota» моделі «Rav-4» реєстраційний номер НОМЕР_15 , які поміщено на майданчик ВП №2 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області та відеореєстратор ТМ «70mai» моделі Х200 s/n2200B03YL34Q1262.

Із змісту протоколу огляду місця ДТП від 27 грудня 2025 року, встановлено, що під час огляду місця ДТП із транспортного засобу, автомобіля марки «Toyota» моделі «Rav-4» реєстраційний номер НОМЕР_11 , який належав ОСОБА_7 слідчим вилучено відеореєстратор марки ТМ «70mai» моделі Х200 s/п2200B03YL34Q1262, тобто у ході огляду місця ДТП від 27.12.2025 вилучення відеореєстратора проведено за правилами обшуку. Разом із тим, ні слідчий ні прокурор у відповідності до вимог ст. 233 ч. 3 КПК України до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку не звертався.

Таким чином, захисник вважає, що речі описані у постанові та визнані доказами, вилучені у ході досудового розслідування не у спосіб визначений кримінальним процесуальним законодавством та є очевидно недопустимими.

Стаття 86 КПК України визначає, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит.

Недопустимими є також докази, що були отримані: 1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; 2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; 3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов`язаний довести в суді під час судового провадження; 4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

В умовах воєнного стану положення цієї статті застосовуються з урахуванням особливостей, визначених статтею 615 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Потерпілий ОСОБА_7 під час судового розгляду пояснив, що добровільно надав органу досудового розслідування відеореєстратор з автомобіля, яким керував під час ДТП та дав дозвіл на перегляд та викопіювання відефайлів, які містилися на такому.

З огляду на наведене, необхідність звернення до слідчого судді з клопотанням в порядку ч.3 ст. 233 КПК України відсутня.

Визнання речових доказів недопустимими з причин, зазначених захисником у клопотанні не є обгрунтованим, та під час судового розгляду справи не встановлено очевидної недопустимості доказів, зазначених у ст.87 КПК України.

З огляду на наведене, клопотання захисника про визнання доказів очевидно недопустимими задоволенню не підлягає.

Згідно з ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому КПК, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Пунктом 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.За змістом кримінального процесуального закону при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК України, що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом…Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.

Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року, справа № 754/17019/17 провадження № 51-2568км19.

Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази в сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд визнає їх належними та допустимими доказами для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.

Недопустимості доказів згідно вимог ст. ст. 87-89 КПК України судом не встановлено, оскільки всі докази встановлені, зібрані та досліджені органом досудового розслідування, а згодом судом, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України. Істотних порушень прав та свобод людини, визначених ст. 87 КПК України, судом не встановлено. Досліджені у судовому засіданні докази узгоджуються між собою, та не викликають сумнівів у суду. Порушень вимог КПК України, які б могли свідчити про недостовірність досліджених доказів, судом встановлено не було.

Зібрані у справі докази, які покладені в основу вироку, суд вважає логічними, послідовними, такими, що узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності і у своїй сукупності підтверджують фактичні обставини кримінального правопорушення, які викладені при формулюванні обвинувачення.

Тобто поза розумним сумнівом доведено, що обвинувачена порушила Правила дорожнього руху, не переконалась в безпечності своїх дій, виїхала на зустрічну полосу руху, де допустила зіткнення із автомобілем потерпілих, внаслідок чого водій автомобіля марки «TOYOTA» моделі «RAV-4 HYBRID», реєстраційний номер НОМЕР_16 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, а два пасажири загинули.

За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає доведеним поза розумним сумнівом винуватість обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.286 КК України - порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та загибель кількох осіб.

Призначаючи покарання обвинуваченій, суд враховує вимоги ст. ст. 50, 65 КК України, згідно з якими особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання для досягнення його цілей, визначених у ст. 50 КК України.

Правова позиція щодо дотримання справедливості висловлена в рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачена ОСОБА_5 вчинила тяжкий необережний злочин, відповідальність за який передбачена ч.3 ст.286 КК України.

Кримінальне правопорушення, що стало предметом розгляду суду, є суспільно небезпечною дією проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

Типова характеристика ступеня тяжкості вчиненого злочину знаходить свій прояв через санкцію, встановлену законом за злочин цього виду. Конкретна оцінка ступеня тяжкості злочину визначається судом із врахуванням усієї сукупності фактичних обставин справи.

З досліджених даних про особу обвинуваченої встановлено, що вона раніше не судима, незаміжня, має на утриманні одну малолітню дитину, не є особою з інвалідністю. Вину не визнала, з потерпілими не примирилася, завдану шкоду не відшкодувала.

Відповідно до ст.66 КК України обставин справи, що пом`якшують покарання, немає.

Обставин, які обтяжують покарання, згідно ст.67 КК України, немає.

З досудової доповіді Берегівського районного відділу №2 філії Державної установи "Центр пробації" в Закарпатській області, отриманої судом 16.04.2024 вбачається, що згідно з оцінкою ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, існує середній рівень ризику вчинення обвинуваченою повторного правопорушення. Ризик небезпеки для суспільства, у тому числі, для окремих осіб оцінено, як середній.

Дослідження інформації, що характеризує особу за місцем її проживання та роботи (позитивно), умов її життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення нею повторного кримінального правопорушення, а також її ймовірної небезпеки для суспільства свідчать про можливість виправлення за умов здійснення інтенсивного нагляду. У разі прийняття судом рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, вважають доцільним, крім обов`язків, передбачених частиною статті 76 КК України, покласти на обвинувачену додаткові обов`язки, передбачені п.п.2,3 ч. 3 статті 76 КК України.

Підсумовуючи встановлене вище, враховуючи ступінь суспільної небезпеки, характер протиправних дій обвинуваченої та їх тяжкі наслідки, на переконання суду розумною відповіддю держави на вчинене обвинуваченою кримінальне правопорушення буде призначення їй покарання, передбаченого санкцією ч.3 ст.286 КК України у вигляді позбавлення волі.

Крім цього, враховуючи, що порушення обвинуваченою Правил дорожнього руху, яке є неодноразовим (10.11.2025 притягалася до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП) призвело до ДТП і як наслідок- спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень та загибель двох осіб, що свідчить про небезпечність ОСОБА_5 , як водія під час керування транспортними засобами, до неї слід застосувати додаткову міру покарання, передбачену санкцією ч.3 ст.286 КК України, як обов`язкову, у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Саме таке покарання, на переконання суду, матиме наслідком виправлення обвинуваченої, сприятиме усвідомленню нею незаконності своїх дій, забезпечить відновлення суспільної справедливості та виконання превентивних завдань кримінального покарання.

Вирішуючи заявлені цивільні позови у справі, суд констатує наступне.

Адвокатом ОСОБА_8 в інтересах потерпілої ОСОБА_10 заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_5 моральної шкоди в розмірі 2 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку зі смертю матері ОСОБА_7 та 1 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку зі смертю брата ОСОБА_9 .

Позов мотивований тим, що внаслідок дорожньо -транспортної пригоди загинула мама, передчасна та раптова смерть якої істотно вплинула на психоемоційний стан потерпілої, позбавила моральної підтримки, порад та допомоги, які вона надавала за життя.

Потерпіла перебуває у глибокій скорботі, переживаннях, порушенні емоційної рівноваги. Ця подія призвела до глибоких душевних переживань, психологічного стресу, відчуття болю, втрати, безпорадності та емоційної пригніченості. Крім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинув брат позивачки, з яким вони перебували у дуже близьких стосунках та який з початку війни 2022 року до грудня 2025 року перебував у сестри у Австрії, проживав разом з нею. Одночасна втрата найрідніших людей завдали їй моральної шкоди, а горе та втрата викликає реакцію замикання від оточуючого середовища, зниження настрою, порушення сну. Потерпіла зазнала глибоких моральних страждань та переживань, які тривають до сьогодні.

Відповідно до ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

За ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково, чи відмовляє у ньому.

Із змісту п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України вбачається, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з ст.23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Виходячи з пояснень учасників судового розгляду в судовому засіданні, аналізуючи матеріали кримінального провадження, при визначенні суми відшкодування і підстав її присудження, суд також виходить із роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», де вказано, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд вважає встановленим на підставі доказів, доданих до позовної заяви, що ОСОБА_7 , яка загинула ІНФОРМАЦІЯ_6 , була матір`ю ОСОБА_14 ( ОСОБА_15 після одруження), а ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 - був її братом (а.с.220-228, т.1).

У зв`язку з їх смертю, позивачці нанесена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, котрі вона понесла та які тривать до сьогодні. При цьому, така шкода є неоціненною та такою, що не може бути відновлена.

Факт заподіяння смерті матері та брату ОСОБА_10 внаслідок порушення ОСОБА_5 правил безпеки дорожнього руху доводить факт спричинення останньою реальної моральної шкоди.

На переконання суду, смерть матері та брата позивача є надзвичайно тяжким потрясінням, що зумовлює пригнічений стан, втрату спокою, моральну і фізичну виснаженість, а тому при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди судом враховано характер правопорушення, вчиненого обвинуваченою, її матеріальне та сімейне становище, відсутність добровільного відшкодування будь- якої шкоди, глибину фізичних та душевних страждань потерпілої, яких вона зазнала через неправомірні дії обвинуваченої, порушення її нормальних життєвих зв`язків, невідворотність події та неможливість повернення до нормального життя, відтак, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що позов про відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10 моральної шкоди в розмірі 1 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку зі смертю матері матері ОСОБА_7 та 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку зі смертю брата ОСОБА_9 .

Крім цього, адвокатом ОСОБА_8 в інтересах потерпілого ОСОБА_7 заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_5 шкоди в розмірі 200 000 відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я середньої тяжкості внаслідок ДТП; 1 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку зі смертю дружини ОСОБА_7 та 2 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку зі смертю сина ОСОБА_9 ; 1 450 000 гривень матеріальної шкоди, завданої злочином (вартість пошкодженого автомобіля), 177 173 -витрати на поховання та поминальний обід, а також стягнення з ПАТ "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_7 250 000 гривень матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП (витрати вартості автомобіля).

Позов мотивований тим, що внаслідок дорожньо -транспортної пригоди загинула дружина та син позивача, передчасна та раптова смерть яких істотно вплинула на психоемоційний стан потерпілого.

Він перебуває у глибокій скорботі, переживаннях. Ця подія призвела до глибоких душевних переживань, психологічного стресу, відчуття болю, втрати, безпорадності та емоційної пригніченості.

Одночасна втрата найрідніших людей завдали йому моральної шкоди, глибоких моральних страждань та переживань, які тривають до сьогодні.

Факт заподіяння смерті дружині та сину ОСОБА_7 внаслідок порушення ОСОБА_5 правил безпеки дорожнього руху доводить факт спричинення останньою реальної моральної шкоди.

На переконання суду, смерть дружини та сина позивача є надзвичайно тяжким потрясінням, що зумовлює пригнічений стан, втрату спокою, моральну і фізичну виснаженість, а тому при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди судом враховано характер правопорушення, вчиненого обвинуваченою, її матеріальне та сімейне становище, відсутність добровільного відшкодування будь- якої шкоди, глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, яких він зазнав через неправомірні дії обвинуваченої, порушення його нормальних життєвих зв`язків, невідворотність події та неможливість повернення до нормального життя, відтак, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить висновку, що позов про відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 1 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку зі смертю дружини ОСОБА_7 та 2 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку зі смертю сина ОСОБА_9 .

Крім цього, висновком судово-медичної експертизи №25/26 від 16.01.2026 року підтверджено, що в результаті ДТП ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, за своїм характером спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров`я. Реабілітація супроводжувалася значним фізичним болем, обмеженням рухливості та порушенням звичного способу життя, що в сукупності призвело до його душевних страждань, стану постійного стресу.

Факт заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_7 внаслідок порушення ОСОБА_5 правил безпеки дорожнього руху доводить факт спричинення останньою реальної моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Відтак, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить висновку про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 50 000 гривень відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я середньої тяжкості внаслідок ДТП.

Щодо вимог про стягнення матеріальної шкоди на поховання та поминальний обід у розмірі 177 173 гривень, суд встановив наступне.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22 ЦК України). Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша та друга статті 1166 ЦК України).

Стаття 1187 ЦК України регулює питання завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Згідно із частиною першою цієї статті джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (згідно із пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Поняття майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням потерпілому охоплює: 1) заподіяну кримінальним правопорушенням особі пряму, безпосередню шкоду в її майновому та грошовому виразі; 2) не одержані внаслідок скоєння кримінального правопорушення доходи; 3) оцінені в грошовому вигляді витрати на відновлення здоров`я потерпілого, а в разі його смерті - на поховання й виплати з підтримання матеріального добробуту і виховання непрацездатних членів сім`ї потерпілого та його неповнолітніх дітей; 4) кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину.

На підтвердження витрат на поховання та поминальний обід позивачем надано суду товарні чеки ФОП ОСОБА_16 №29/12/2025 від 29.12.2025, та чек ФОП ОСОБА_17 (ресторан) від 04.02.2024, всього на суму 177 173 гривень, які слід стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 .

Щодо стягнення з ОСОБА_5 1 450 000 гривень матеріальної шкоди, завданої злочином (вартість пошкодженого автомобіля), а також стягнення з ПАТ "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_7 250 000 гривень матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП (витрати вартості автомобіля), суд встановив наступне.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальна власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону).

Згідно ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (частина перша статті 1194 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту позовної заяви та відзиву на позовну заяву АТ СГ "ТАС" від 13.05.2026 року, встановлено, що цивільно- правова відповідальність водія автомобіля «NISSAN» моделі « PATHFINDER » реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_5 застрахована АТ СГ "ТАС" згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/229212612 від 12.05.2025.

Відповідно до висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи від 05.02.2026 №СЕ-19/107-26/488-АВ з ілюстративною таблицею, ринкова вартість транспортного засобу - автомобіля марки «TOYOTA» моделі «RAV-4 HYBRID», реєстраційний номер НОМЕР_4 , станом цін на 27.12.2025 до ДТП, як транспортного засобу з урахуванням ознак зносу становить 1306426,00 грн (один мільйон триста шість тисяч чотириста двадцять шість гривень 00 копійок).

Вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «TOYOTA» моделі «RAV-4 HYBRID», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням цін станом на 27.12.2025 становить 1979821,99 грн (один мільйон дев?ятсот сімдесят дев?ять тисяч вісімсот двадцять одну гривню дев?яносто дев?ять копійок).

Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу - автомобіля марки «TOYOTA» моделі «RAV-4 HYBRID», реєстраційний номер НОМЕР_11 , з урахуванням цін станом на 27.12.2025 становить 1306426,00 грн (один мільйон триста шість тисяч чотириста двадцять шість грн ) (а.с.115-144, т.2).

Враховуючи, що ні позивачем, ні іншими сторонами не надано суду копію Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/229212612 від 12.05.2025, суд позбавлений можливості визначити суми належні до відшкодування з урахуванням різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки суду не надано достатніх доказів для вирішення цивільного позову в частині стягнення з ПАТ "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_7 250 000 гривень матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП (витрати вартості автомобіля), така вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу в сумі визначені висновком експерта 1306426,00 грн (один мільйон триста шість тисяч чотириста двадцять шість грн ) підлягає стягненню з ОСОБА_5 .

Цивільний позов в частині стягнення з ПАТ "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_7 250 000 гривень матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП (витрати вартості автомобіля), суд вважає за необхідне залишити без розгляду, роз`яснивши право сторін на заявлення відповідних вимог у порядку цивільного судочинства.

При вирішенні цивільного позову Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Військового-медичного клінічного центру Центрального регіону до ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, суд керується наступним.

Згідно з положенням ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.1206 ЦК особа, яка скоїла злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

З матеріалів справи встановлено, що внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_5 , водій автомобіля марки «Toyota» моделі «Rav-4» ОСОБА_7 (потерпілий) отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, у зв?язку з чим з 30.12.2025 по 28.01.2026 проходив лікування у різних відділеннях Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, де на його лікування витрачено 57875 грн. 57 коп., що підтверджується розрахунком наданих медичних послуг установи від (а.с.41,42, т.2).

Таким чином, дані витрати підлягають стягненню з обвинуваченої на користь Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону МОУ, як шкода, заподіяна кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд вважає за необхідне скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_18 від 31.12.2025 №308/19273/25 (1-кс/308/7284/25) (а.с.130-132,т.1) та ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_18 від 31.12.2025 №308/19273/25 (1-кс/308/7283/25) (а.с.137-139, т.1).

На підставі ч.2 ст.124 КПК України з ОСОБА_5 на користь держави слід стягнути процесуальні витрати за проведення судових експертиз на загальну суму 23176, 40 гривень.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

У зв`язку з призначенням покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі, запобіжний захід у виді тримання під вартою згідно з ухвалою Воловецького районного суду Закарпатської області від 06.07.2026 слід залишити без змін до набрання вироком законної сили, але не довше шістдесяти днів з дня проголошення даного вироку.

Також у відповідності до ч.5 ст.72 КК України, згідно з якою попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті, ОСОБА_5 у строк відбування покарання слід зарахувати строк тримання під вартою з 06.01.2026 до 23.02.2026, а також з 27.03.2026 до набрання вироком законної сили.

Суд, керуючись ст.ст. 371, 374 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.286 КК України і призначити їй покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

У відповідності до ч.5 ст.72 КК України, у строк відбування покарання ОСОБА_5 зарахувати строк тримання під вартою (з розрахунку день за день) з 06.01.2026 до 23.02.2026, з 27.03.2026 до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов адвоката ОСОБА_8 , поданого в інтересах потерпілої ОСОБА_10 до ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок ДТП- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10 моральну шкоду, завдану смертю фізичних осіб: матері ОСОБА_7 в розмірі 1 500 000 (один мільйон п`ятсот тисяч) грн; брата ОСОБА_9 в розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень, а всього - 2 000 000 (два мільйони ) гривень.

У задоволенні решти цивільного позову відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_8 , поданого в інтересах потерпілого ОСОБА_7 до ОСОБА_5 , Приватного акціонерного товариства Страхової групи ТАС про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду, завдану смертю фізичних осіб: дружини ОСОБА_7 в розмірі 1 000 000 (один мільйон) грн; сина ОСОБА_9 в розмірі 2 000 000 (два мільйони) грн; 50 000 (п`ятдесят тисяч)моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я середньої тяжкості внаслідок ДТП, 177 173 (сто сімдесят сім тисяч сто сімдесят три) грн -витрат на поховання та поминальний обід, 1 306 426,00 грн (один мільйон триста шість тисяч чотириста двадцять шість) гривень вартість матеріального збитку, заподіяного пошкодженням транспортного засобу автомобіля марки «TOYOTA» моделі «RAV-4 HYBRID», реєстраційний номер НОМЕР_2 , всього- 4 533 599 (чотири мільйони п`ятсот тридцять три тисячі п`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень.

У задоволенні решти цивільного позову відмовити.

Цивільний позов в частині стягнення з ПАТ "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_7 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП (витрати вартості автомобіля) залишити без розгляду.

Цивільний позов Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Військового-медичного клінічного центру Центрального регіону до ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону Міністерства оборони України 57875 (п`ятдесят сім тисяч вісімсот сімдесят п`ять) гривень 57 копійок майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз на загальну суму 23176 (двадцять три тисячі сто сімдесят шість) тисяч 40 копійок.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_18 від 31.12.2025 №308/19273/25 (1-кс/308/7284/25) та ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_18 від 31.12.2025 №308/19273/25 (1-кс/308/7283/25).

Речові докази: автомобіль «NISSAN» моделі « PATHFINDER » реєстраційний номер НОМЕР_3 , що зберігається на спеціальному майданчику ВП №2 Мукачівського РУП в Закарпатській області -повернути власнику ОСОБА_19 ;

автомобіль марки «TOYOTA» моделі «RAV-4» реєстраційний номер НОМЕР_4 , що зберігається на спеціальному майданчику ВП №2 Мукачівського РУП в Закарпатській області- повернути ОСОБА_7 ;

відеореєстратор з автомобіля марки «TOYOTA» моделі «RAV-4» реєстраційний номер НОМЕР_4 , повернутий володільцю ОСОБА_7 - повернути йому ж;

оптичний носій інформації- компакт-диск ТМ "НР" 4.7GB, на якому знаходяться відеофайл з назвою « НОМЕР_17 », на якому відображається момент ДТП, який зберігається в матеріалах кримінального провадження №62025140160001870 від 27.12.2025- залишити там же.

До набрання вироком законної сили, але не довше шістдесяти днів з дня його проголошення, запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_5 у виді тримання під вартою залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Воловецький районний суд Закарпатської області в 30-денний термін з часу його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1