Рішення № 138457933, 17.07.2026, Воловецький районний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №936/737/26

Провадження №2/936/279/2026

17.07.2026 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі судді Софілканич О. А., з участю секретаря судового засідання Пензештадлер І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу,

В С Т А Н О В И В:

25.05.2026 року представник ПАТ «Страхова група «ТАС» звернулася до суду з вищезазначеним позовом.

Короткий зміст позовних вимог.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 25.05.2026 року представник ПАТ «Страхова група «ТАС» звернулася до суду з вищезазначеним позовом, який мотивовано тим, що АТ «СГ «ТАС» було укладено Договір обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ 3440745. Забезпеченим транспортним засобом за полісом є автомобіль "Renault Megane", д.н. НОМЕР_1 .23.05.2023 року о 17 годині 10 хвилин в Кам?янському районі, м.Верхньодніпровськ, вул.Набережна, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу "Renault Megane", д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу "Audi A4", д.н. НОМЕР_2 .

Постановою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10.04.2024 року (справа №173/1529/23) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні зазначеного ДТП. Враховуючи наявність чинного договору страхування, власник пошкодженого транспортного засобу "Audi A4", д.н. НОМЕР_3 звернувся до АТ «СГ «TAC» із вимогою про виплату страхового відшкодування.

3 метою визначення вартості матеріального збитку завданого власнику пошкодженого автомобіля, було проведено його огляд, про що складено Акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) та ремонтну калькуляцію №10236_29 від 08.06.2023 року, відповідно до якої вартість ремонту пошкодженого автомобіля складає 20 038,90 грн.

На підставі отриманих документів та заяви про страхове відшкодування від власника, який погоджується з сумою страхового відшкодування у розмірі 16838,90 грн, АТ «СГ «ТАС» затверджено страховий акт №13478/29/923 від 14.07.2023 року на суму 16838,90 грн. Зазначена сума була виплачена, що підтверджується платіжною інструкцією №350094 від 17.07.2023 року.

Оскільки, постановою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10.04.2024 року (справа №173/1529/23) встановлено, що відповідач на момент вчинення ДТП перебував у стані алкогольного сп?яніння, то у відповідності до абзацу «а» пп.37.1.1. п.37.1. ст.37 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП.

Позивачем 28.10.2025 року на адресу відповідача було направлено досудове повідомлення щодо добровільного врегулювання спору та сплати заборгованості в досудовому порядку у розмірі 16 838,90 грн. у строк до 28.11.2025 року, яке залишилось без реагування.

У зв`язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 17 934,71 грн, з яких: 16838,90 грн - сума матеріальної шкоди, що підлягає стягненню в порядку регресу; 857,76 грн інфляційні втрати; 238,05 грн - 3 % річних, 2 662,40 грн судового збору.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 29.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати у спрощеному провадженні з викликом сторін.

Доводи учасників справи.

Позивач в судове засідання не з`явився, надіслав письмове клопотання, в якому просив розглянути справу без участі його представника та зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлявся про час, дату і місце слухання справи за останньою відомою адресою місця проживання та на офіційний сайт суду на веб-порталі "Судова влада", правом надання відзиву на позовну заяву не скористався.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши справу за наявними у справі матеріалами, дослідивши письмові докази, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

25.05.2026 року представник ПАТ «Страхова група «ТАС» звернулася до суду з вищезазначеним позовом, який мотивовано тим, що АТ «СГ «ТАС» було укладено Договір обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ 3440745.

Забезпеченим транспортним засобом за полісом є автомобіль "Renault Megane", д.н. НОМЕР_1 .

23.05.2023 року о 17 годині 10 хвилин в Кам?янському районі, м.Верхньодніпровськ, вул. Набережна, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу "Renault Megane", д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу "Audi A4", д.н. НОМЕР_2 .

Постановою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10.04.2024 року (справа №173/1529/23) ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП; провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення , передбачене ст. 124 КУпАП - закрито на підставі п.7.ст.247 КУпАП у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст.38 КУпАП.

Враховуючи наявність чинного договору страхування, власник пошкодженого транспортного засобу "Audi A4", д.н. НОМЕР_3 ОСОБА_2 звернувся до АТ «СГ «TAC» із вимогою про виплату страхового відшкодування.

3 метою визначення вартості матеріального збитку завданого власнику пошкодженого автомобіля Audi A4, д.н. НОМЕР_2 , було проведено його огляд, про що складено Акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) та ремонтну калькуляцію №10236_29 від 08.06.2023 року, відповідно до якої вартість ремонту пошкодженого Т3 складає 20 038,90 грн.

На підставі отриманих документів та заяви про страхове відшкодування від власника, який погоджується з сумою страхового відшкодування у розмірі 16838,90 грн, АТ «СГ «ТАС» (приватне) затверджено страховий акт №13478/29/923 від 14.07.2023 року на суму 16838,90 грн.

Зазначена сума була виплачена, що підтверджується платіжною інструкцією№350094 від 17.07.2023 року.

Постановою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10.04.2024 року (справа №173/1529/23) встановлено, що відповідач на момент вчинення ДТП перебував у стані алкогольного сп?яніння.

Позивачем 28.10.2025 року на адресу відповідача було направлено досудове повідомлення щодо добровільного врегулювання спору та сплати заборгованості в досудовому порядку у розмірі 16 838,90 грн. у строк до 28.11.2025 року, яке залишилось без реагування.

Позивач стверджує, що починаючи з 29.11.2025 року, тобто з дня, наступного після закінчення встановленого позивачем строку для добровільного виконання зобов?язання, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов?язання перед позивачем і загальний розмір заборгованості перед позивачем за досудовою пропозицією на суму 16838,90 грн, з урахуванням нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України, становить 17 934,71 грн, з яких: 16838,90 грн - сума матеріальної шкоди, що підлягає стягненню в порядку регресу; 857,76 грн - інфляційні втрати; 238,05 грн - 3 % річних, що наведено у детальному розрахунку зазначених сум.

Інших належних та допустимих письмових доказів стосовно спірних правовідносин, наявних між сторонами, матеріали справи не містять.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частини друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (підпункти 1.4, 1.7 статті 1 цього Закону).

У абзаці першому підпункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, спір про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК України, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).

У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

За умов, передбачених у статті 37 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

У відповідності до абзацу «а» п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), якщо така особа керувала транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом під час розгляду справи встановлено, що 23.05.2023 року о 17 годинні 10 хвилин в Кам?янському районі, м. Верхньодніпровськ, вул.Набережна, водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем "Renault Megan" д/н НОМЕР_4 , рухався заднім ходом, не переконався, що це не створить небезпечну перешкоду іншим учасникам дорожнього руху та скоїв наїзд на стоячий автомобіль "Audi A4" д/н НОМЕР_5 . Внаслідок ДТП автомобілям нанесено механічні пошкодження.

Постановою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10.04.2024 у справі про адміністративне правопорушення №173/1529/23, яка набрала законної сили 23.07.2024 року, провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Аналіз змісту вказаної постанови свідчить про те, що судом у справі про адміністративне правопорушення №173/1529/23 не було вирішено питання про винуватість або не винуватість відповідача ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, яке відбулось 23.05.2023.

Суд констатує, що з доказів, наданих позивачем та досліджених під час судового розгляду справи, встановити вину відповідача, як обов`язковий елемент складу цивільного правопорушення, не є можливим.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Суд зазначає, що відповідачем не надано будь-яких письмових доказів в розумінні положень ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження вини відповідача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, відтак не підтверджено наявність підстав для стягнення з нього матеріальної шкоди в порядку регресу.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному представником позивача в позовній заяві, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст. ст. 141, 263-265, 268, 273, 274-279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з часу його проголошення через Воловецький районний суд Закарпатської області або безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», місцезнаходження: 03062, м. Київ, пр.-т Берестейський, 65, код ЄДРПОУ 30115243;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення буде складено 21.07.2026 року.

Суддя Софілканич О.А.