Рішення № 138467133, 24.07.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6731/26

Провадження № 2/711/3618/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.

при секретарі Півень С.А.,

за участі:

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Какун А.С., яка діє на підставі довіреності у порядку передоручення від 09.01.2026р., звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №09873-10/2025 від 04.10.2025 року в загальній сумі 40 307,20 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 04.10.2025 року між ТзОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем був укладений кредитний договір №09873-10/2025, на підставі якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 20 000 грн. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №28042026 від 28.04.2026 року, укладеного між ТзОВ «Стар Файненс Груп» та ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», до ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 40 307 грн., з яких: 19 680 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 10 627 грн. заборгованість за відсотками; 10 000 грн. заборгованість за штрафами.

Оскільки відповідач не виконав своїх грошових зобов`язань з повернення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Від відповідача заперечень проти позову не надходило.

29.06.2026р. судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги визнав частково, а саме визнав заборгованість за кредитом на суму 19 680 грн., а також заборгованість за процентами за користування кредитом на суму 10 627,20 грн. Щодо заборгованості за штрафами на суму 10 000грн., то просив відмовити в задоволенні позову в цій частині, оскільки такі нараховані в період військового стану.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

04.10.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (Товариство) та ОСОБА_1 (Клієнт) був укладений в електронній формі Договір про надання кредиту №09873-10/2025 (а.с. 23-32).

Відповідно до умов договору Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у розмірі 20 000 грн., строком на 120 днів, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Відповідно до умов Договору, кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 04.10.2025р. Наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування. Дата погашення кредиту 31.01.2026р. За користування кредитом Товариством нараховуються проценти у розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом, та комісія за видачу кредиту в сумі 2 000 грн. (що складає 10% від суми кредиту). Процентна ставка є фіксованою, а комісія - одноразовою. Денна процентна ставка складає (23 600 / 20 000) / 120 * 100% = 0,98% та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 цього договору. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті, включаючи використання реквізитів платіжної картки №4149-49хх-хххх-0176 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту /п.п. 1.1, 1.2, 1.4.1, 1.6 договору/.

У випадку прострочення Клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати, встановленого в Графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України (п. 5.3 договору).

Відповідно до п. 2.1 вищевказаного договору, перед укладенням цього Договору Товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію Клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного Банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу, одним із наступних способів: отримання через Систему BankІD НБУ ідентифікаційних даних; отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якого здійснюється, otp-пароля, надісланого установою та такий фінансовий номер телефону, та фото фіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником установи та кваліфікованої електронної позначки часу та отриманий електронний документ, що містить фото.

Відповідно до п. 7.1 договору, Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє протягом строку, вказаного в п. 1.2 цього Договору.

Разом з тим, умовами вищевказаного Договору визначено, що підписанням цього Договору Клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства, розміщених на веб-сайті Товариства. Клієнт підтверджує, що до укладення цього Договору отримав від Товариства інформацію, зазначену в законодавстві про фінансові послуги та діяльність фінансових компаній та інформацію, яка вимагається відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» /п.п. 7.6, 7.7 договору/.

Як вбачається із листа-повідомлення ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» від 09.06.2026 року за вих. №3426_260609120615, останнє на підставі договору на переказ коштів, укладеного між ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТзОВ «Стар Файненс Груп», перерахувало 04.10.2025р. на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 20 000 грн. (а.с. 33). Окрім того, факт отримання кредитних коштів у розмірі 20 000 грн. не заперечувався і відповідачем у судовому засіданні.

В подальшому, а саме 28.04.2026 року між ТзОВ «Стар Файненс Груп» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений Договір факторингу №28042026, відповідно до умов якого ТзОВ «Стар Файненс Груп» відступило ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, а ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТзОВ «Стар Файненс Груп» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за договорами, вказаними у Реєстрі боржників (а.с. 37-44).

Пунктом 1.2 Договору факторингу передбачено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників, згідно Додатку №2, після чого Фактор стає Кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Згідно Акту прийому-передачі Реєстру боржників від 28.04.2026 року за Договором факторингу №28042026 від 28.04.2026 року та витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №28042026 від 28.04.2026 року, від ТзОВ «Стар Файненс Груп» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №09873-10/2025 від 04.10.2025р. на загальну суму 40 307,20 грн., з яких: 19680 грн. заборгованість за тілом кредиту, 10 627,20 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 10 000 грн. заборгованість за штрафом /а.с. 42, 43/.

Оскільки до теперішнього часу відповідачем не виконані грошові зобов`язання за вищевказаним кредитним договором в добровільному порядку, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі ЦК).

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК,Ж правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 509 ЦК визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За матеріалами справи судом встановлено, що між ТзОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем був укладений договір №09873-10/2025 від 04.10.2025р., який підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Y955. На підставі такого договору відповідачем 04.10.2025р. були отримані кредитні кошти в розмірі 20 000 грн., що підтверджується листом ТзОВ «УПР» №3426_260609120615 від 09.06.2026р. /а.с. 33/, та які він зобов`язувався повернути зі сплатою процентів за кожен день користування кредитом, а також сплатою комісій і неустойки, але в порушення умов договору цього не зробив, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості /а.с. 34-36/.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені в кредитному договорі №09873-10/2025 від 04.10.2025р. Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачем допущене порушення зобов`язання в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого за ним обчислюється заборгованість в загальній сумі 40 307,20 грн., з яких: 19 680 грн. заборгованість за тілом кредиту, 10 627,20 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 10 000 грн. заборгованість за штрафом /а.с. 34-36/, право вимоги за якою перейшло до позивача на підставі договору факторингу №28.04.2026 від 28.04.2026р. /а.с. 37-44/.

Враховуючи ту обставину, що в порушення умов кредитного договору №09873-10/2025 від 04.10.2025р. відповідач фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку та у строки, передбачені договором, не повернув, а ні первинному кредитору, а ні позивачу, то позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, яка складається із заборгованості за тілом кредиту (основний борг) 19 680 грн. та заборгованості за процентами 10 627,20 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення на загальну суму 30 307,20грн.

Що стосується позовних вимог позивача в частині стягнення із відповідача штрафу (неустойки) в розмірі 10 000 грн., то слід зазначити наступне.

Умовами кредитного договору №09873-10/2025 від 04.10.2025р. погоджено, що у випадку прострочення Клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати, встановленого в Графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України (п. 5.3 договору).

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202, затвердженим Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, який діє і на даний час.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.

Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем); 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання(невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 910/10901/23, який відповідно до положень частини 4 статті 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Слід зазначити, що Законом №3498-IX від 22.11.2023р. року змінено обов`язок кредитодавця щодо списання неустойки в залежності від дати укладення договору про споживчий кредит та на підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024р., кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Разом з тим, пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у зв`язку з прийняттям Закону №3498-IX від 22.11.2023р., змін не зазнав. Обов`язок кредитодавця списати неустойку у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування і надалі не залежить від дати укладення кредитного договору.

Питання пріоритетності норм ЦК України Велика Палата Верховного Суду детально обґрунтувала у справі №334/3161/17 (п. 14-19 постанови від 22 червня 2021 року) та зазначила наступне:

«У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: «Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акту автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.

Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акту, який має юридичну силу закону України.

Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України».

Таким чином, до неустойки за кредитним договором, датою укладення якого є 04.10.2025р., застосуванню підлягає пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якої відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь позивача неустойки (штрафу) за прострочення виконання зобов`язань.

Оскільки неустойка за невиконання грошового зобов`язання в розмірі 10 000 грн. нарахована відповідачу в період дії в Україні воєнного стану, тобто в період коли відповідач є звільненим від сплати такої неустойки, підстав для її стягнення із відповідача на користь позивача немає.

За таких підстав позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення на суму 30 307,20 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються із судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2 662,40грн. /а.с. 1/.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення часткового, то на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2 001,86 грн. (пропорційно до задоволених позовних вимог із розрахунку: 2 662,40 грн. /сума плаченого судового збору/ х 75,19% /відсоток на який задоволено позовні вимоги/ = 2 001,86 грн.).

На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст. 7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса: вул. Лісова, 2, м. Бровари, Броварський район, Київська область, 07400, реквізити IВAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №09873-10/2025 від 04.10.2025р. в загальній сумі 30 307,20 грн., а також судовий збір у розмірі 2 001,86 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 24 квітня 2026 року.

Головуючий: В.М. Скляренко