Рішення № 138466817, 15.07.2026, Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/1041/26

Провадження №2/567/800/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року м.Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Василевич О.В.

секретар - Дем`янчук Н.В.

з участю відповідачки ОСОБА_1

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 50 384,56 грн., мотивуючи тим, що між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", в межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1642-4243 від 29.12.2025 р.

Вказує, що зазначений договір разом з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (Графік платежів за договором) відповідно до методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник була попередньо ознайомлена.

Відповідачці ОСОБА_1 було надано одноразовий ідентифікатор для підписання вищевказаного кредитного договору та для підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами. Відповідно до умов кредитного договору ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 5 000 грн., строк кредитування - 365 днів (з 29.12.2025 р. по 28.12.2026 р.), промо-ставка (вид акційної процентної ставки) - 0,01 % за кожен день користування протягом 30 календарних днів першого базового періоду (30 днів); стандартна процентна ставка - 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 днів з дати укладення договору (в цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою) та стандартна процентна ставка - 0,74 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 дня та до закінчення дії договору, комісія за видачу кредиту - 0 % від суми кредиту.

Крім того, відповідно до додаткової угоди № 1 від 01.01.2026 р. до вищевказаного кредитного договору сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 5 000 грн.

Також, відповідно до додаткової угоди № 2 від 06.01.2026 р. до вищевказаного кредитного договору сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2 900 грн.

Також, відповідно до додаткової угоди № 3 від 08.01.2026 р. до вищевказаного кредитного договору сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 4 400 грн.

Також, відповідно до додаткової угоди № 4 від 24.01.2026 р. до вищевказаного кредитного договору сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2 200 грн.

Вказує, що враховуючи вимоги Закону України "Про споживче кредитування" та Закону України "Про електронну комерцію", ст.639 ЦК України, укладений з ОСОБА_1 кредитний договір є письмовим правочином та відповідає формі, визначеній ст.ст.207, 208, 1047, 1055 ЦК України, оскільки укладений в письмовій формі, підписаний уповноваженими особами, що підтверджує досягнення сторонами всіх істотних умов договору.

Позивач зазначає, що умовами договору визначено, що позикодавець на умовах цього договору надає позичальнику кошти у позику на умовах фінансового кредиту, а позичальник зобов`язується отримати та повернути позику та сплатити суму процентів за користування позикою в порядку і в строк, визначений цим договором.

Вказує, що позивач виконав зобов`язання за вказаним договором та перерахував на картковий рахунок відповідачки кошти у загальному розмірі 19 500 грн., зі строком кредитування - 365 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі: 0,01 % в день (промо-ставка протягом 30 днів першого базового періоду), 1 % в день (стандартна процентна ставка протягом перших 180 днів) та 0,74 % в день (стандартна процентна ставка починаючи з 181 дня).

Позивач зазначає, що відповідно до ст.ст.509, 526, 527, 530, 1054 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та закону. Порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У порушення умов договору відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала та допустила виникнення заборгованості, розмір якої станом на 05.05.2026 року становить 50 384,56 грн., яка складається з: 19 500 грн. - заборгованість за кредитом, 18 959,56 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, 2 175 грн. - заборгованість з комісії за видачу кредиту, 9 750 грн. - заборгованість по процентам нарахованих згідно ст.625 ЦК України. Враховуючи наведене позивач просить стягнути з відповідачки вищевказану суму заборгованості, а також сплачений судовий збір.

Ухвалою суду від 30.06.2026 р. прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачці встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву. Інших процесуальних дій не вчинялося.

Відповідачка в поданому до суду відзиві на позовну заяву заперечила проти позову в повному обсязі, просила у його задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що їй було запропоновано отримати кредит, на що вона спочатку відмовилась, та згодом все таки погодилась та отримали перші 5 000 грн. В подальшому вона отримувала наступні транші кредиту (без зазначення розміру таких траншів). Вказує, що вона багатодітна мати, яка отримує допомогу у зв`язку з народженням дитини в розмірі 860 грн. на місяць, та не має на даний час змоги повернути заборгованість за кредитним договором у повному обсязі. Вважає, що нарахування відсотків за кредитним договором під час дії воєнного стану заборонено.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в поданому до суду клопотанні просив розгляд справи здійснювати у його відсутності.

Відповідачка в судовому засіданні заперечила проти позову частково, визнала існування заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту в розмірі 19 500 грн., водночас заперечила проти нарахування інших платежів, зокрема, відсотків за користування кредитними коштами, вказуючи на їх завищений (несправедливий) розмір. В наданих суду поясненнях підтвердила укладення кредитного договору та 4 додаткових угод до нього в електронній формі, визнала отримання кредитних коштів за 5 траншами у загальному розмірі 19 500 грн. Пояснила, що укладення кредитного договору та додаткових угоди до нього з її сторони було добровільним, будь-який тиск чи примус при їх укладенні на неї не чинився. Вказала, що вона детально не читала умов договору, оскільки їй терміново потрібні були кошти. Зазначила, що вона мала намір повернути кредитні кошти за рахунок матеріальної допомоги, на отримання якої вона розраховувала від управління соціального захисту у січні-лютому 2026 року, проте таку матеріальну допомогу їй не надали, а тому вона своєчасно не погасила заборгованість за кредитом. Пояснила, що на даний час вона не працює, оскільки здійснює догляд та займається вихованням малолітніх дітей, дохід її сім`ї складається із доходу отримуваного з продажу продуктів, вирощених в результаті ведення підсобного господарства, та із доходу отримуваного її чоловіком в розмірі приблизно 6 000 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, вважає, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що 29.12.2025 року ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" і ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір про відкриття кредитної лінії №1642-4243, за умовами якого ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" відкриває кредитну лінію для позичальника шляхом надання кредиту на умовах строковості, зворотності та платності для задоволення особистих потреб, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредитні кошти, сплатити нараховані проценти та інші передбачені договором платежі відповідно до умов укладеного договору. Сума кредиту 5 000 грн. Дата надання/видачі кредиту - 29.12.2025 року (пункти 2.1-2.3, 4.1, 4.2 кредитного договору).

Пунктом 4.14 кредитного договору встановлено, що кредит надається строком на 365 днів з моменту перерахування коштів; дата повернення (виплати) кредиту - 28.12.2026 року.

Згідно умов кредитного договору для мінімізації загальних витрат позичальника за кредитом кредитодавець рекомендує позичальнику здійснити повне погашення кредиту не пізніше останнього дня першого базового періоду строку кредитування.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору базовий період сплати відсотків проміжки часу впродовж строку дії договору, не пізніше останнього дня яких у позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування кредитом та комісії за видачу кредиту.

Згідно п.4.8 кредитного договору базовий період складає 30 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду, крім наступного випадку: якщо позичальник у поточному базовому періоді не має заборгованості зі сплати процентів, комісії та суми кредиту перебіг базового періоду припиняється в дату повного виконання грошових зобов`язань позичальника за договором.

Згідно з пунктами 4.10 кредитного договору плата за користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою 1 % за кожний день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору (в цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою та/або пільговою процентною ставкою), та за стандартною процентною ставкою 0,74 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору.

Відповідно до п.10.1 кредитного договору позичальник сплачує проценти за користування кредитом за промо-ставкою (вид акційної процентної ставки) у розмірі 0,01 % за кожен день користування кредитом протягом перших 30 календарних днів першого базового періоду, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника спробувати скористатися послугами кредитодавця.

Згідно п.4.11 кредитного договору комісія за видачу кредиту за згодою сторін визначено у розмірі 0 % від суми кредиту (а.с.11-22).

Відповідачці було надано одноразовий ідентифікатор А3390 для підписання кредитного договору №1642-4243 від 29.12.2025 року та для підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.

Невід`ємною частиною кредитного договору є Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «MiniKasa», Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (графік платежів за договором) відповідно до Методики Національного банку України, які також були підписані відповідачкою одноразовим ідентифікатором.

Крім того, відповідно до додаткової угоди № б/н від 01.01.2026 р. до вищевказаного кредитного договору сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 5 000 грн., у зв`язку з чим загальний розмір кредиту становитеме 10 000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1 % за кожний день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цієї додаткової угоди (в цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою процентною ставкою), та за стандартною процентною ставкою 0,74 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії цієї додаткової угоди і до закінчення строку дії цього договору. Крім того, сторони домовились продовжити строк кредитування на 365 днів з дати укладення цієї додаткової угоди. Також сторонами було визначено комісію за видачу додаткових грошових коштів у кредит в розмірі 15 %, що становить 750 грн. (а.с.39 на звороті 42).

Відповідачці було надано одноразовий ідентифікатор А8564 для підписання вищевказаної додаткової угоди до кредитного договору №1642-4243 від 29.12.2025 року.

Також, відповідно до додаткової угоди № б/н від 06.01.2026 р. до вищевказаного кредитного договору сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2 900 грн., у зв`язку з чим загальний розмір кредиту становитеме 12 900 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1 % за кожний день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цієї додаткової угоди (в цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою процентною ставкою), та за стандартною процентною ставкою 0,74 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії цієї додаткової угоди і до закінчення строку дії цього договору. Крім того, сторони домовились продовжити строк кредитування на 365 днів з дати укладення цієї додаткової угоди. Також сторонами було визначено комісію за видачу додаткових грошових коштів у кредит в розмірі 15 %, що становить 435 грн. (а.с.43 на звороті 46).

Відповідачці було надано одноразовий ідентифікатор А5891 для підписання вищевказаної додаткової угоди до кредитного договору №1642-4243 від 29.12.2025 року.

Також, відповідно до додаткової угоди № б/н від 08.01.2026 р. до вищевказаного кредитного договору сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 4 400 грн., у зв`язку з чим загальний розмір кредиту становитеме 17 300 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1 % за кожний день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цієї додаткової угоди (в цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою процентною ставкою), та за стандартною процентною ставкою 0,74 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії цієї додаткової угоди і до закінчення строку дії цього договору. Крім того, сторони домовились продовжити строк кредитування на 365 днів з дати укладення цієї додаткової угоди. Також сторонами було визначено комісію за видачу додаткових грошових коштів у кредит в розмірі 15 %, що становить 660 грн. (а.с.47 на звороті 50).

Відповідачці було надано одноразовий ідентифікатор А1596 для підписання вищевказаної додаткової угоди до кредитного договору №1642-4243 від 29.12.2025 року.

Також, відповідно до додаткової угоди № б/н від 24.01.2026 р. до вищевказаного кредитного договору сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2 200 грн., у зв`язку з чим загальний розмір кредиту становитеме 19 500 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1 % за кожний день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цієї додаткової угоди (в цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою процентною ставкою), та за стандартною процентною ставкою 0,74 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії цієї додаткової угоди і до закінчення строку дії цього договору. Крім того, сторони домовились продовжити строк кредитування на 365 днів з дати укладення цієї додаткової угоди. Також сторонами було визначено комісію за видачу додаткових грошових коштів у кредит в розмірі 15 %, що становить 330 грн. (а.с.51 на звороті 54).

Відповідачці було надано одноразовий ідентифікатор А7152 для підписання вищевказаної додаткової угоди до кредитного договору №1642-4243 від 29.12.2025 року.

Відповідно до вищенаведеного, суд приходить до висновку, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору, такий договір між позивачем та відповідачкою не були б укладеними, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачці.

Відповідно до умов укладеного кредитного договору та додаткових угод до нього, відповідачка підтвердила виникнення своїх зобов`язань шляхом прийняття виконання зобов`язання ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", а саме отримавши кредитні кошти відповідачка не скористалася своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин.

Сторони домовились, що кредитний договір укладається у вигляді електронного договору у розумінні Закону України "Про електронну комерцію". Укладаючи цей договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи (в тому числі цей договір), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч.12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію". Сторони підтвердили, що цей договір укладений в електронній формі має таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи цей договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник підтверджує свою обізнаність та згоду з усіма умовами цього договору та Правил (п.3.1, 3.10 кредитного договору).

Згідно ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Відповідно до ч.3 ст.207 ЦК України цифровий підпис - це аналог власноручного підпису, а за визначенням Закону України "Про електронні довірчі послуги" цифровий підпис - це електронні дані, що додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис, при цьому такі дані мають бути унікальними та однозначно пов`язаними із підписувачем і не пов`язаними з жодною іншою особою.

Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 127/33824/19 від 07.10.2020р. електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом : надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами таких договорів.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Одноразовий ідентифікатор, яким підписаний договір, складається з комбінації цифр і літер, що відповідає нормам Закону України "Про електронну комерцію", а тому належними й допустимими доказами підтверджено факт укладення договорів між сторонами.

Судом встановлено, що вищевказаний кредитний договір та додаткові угоди до нього підписані відповідачкою електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового пароля-ідентифікатора. Укладення між сторонами вищевказаного правочину відповідачкою в порядку, передбаченому законом не оспорюється та підтверджується належними та допустимими доказами.

Тобто, підписавши договір та додаткові угоди до нього одноразовим ідентифікатором, відповідачка підтвердила, що вона погоджується виконувати їх умови та розуміє їх зміст.

Враховуючи, що згідно вищевказаного положення кредитного договору, з його укладенням сторони домовились, що укладення такого договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитором ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, а відтак сторонами дотримано вимоги щодо укладення правочину, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

З доводів позивача, які не спростовано відповідачкою, судом встановлено, що позивач видав відповідачці кредитні кошти в загальному розмірі 19 500 грн. на картковий рахунок, вказаний відповідачкою в особистому кабінеті, чим виконав свої зобов`язання за договором в повному обсязі, що підтверджується довідками платіжного оператора ТОВ "ФК "КОНТРАКТОВИЙ ДІМ" від 06.05.2026 р. та від 07.05.2026 р., а також довідкою ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (а.с.36-38, 55).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про виникнення договірних відносин між сторонами з приводу отримання відповідачкою кредиту в ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС".

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.8.3 кредитного договору у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом або комісії за видачу кредиту на строк понад 1 календарний місяць, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом до настання дати, передбаченої п.4.14 договору (28.12.2026 р.).

Відповідно до п.п.6.3-6.4 кредитного договору якщо позичальник несвоєчасно виконує зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу укредиту, кредитодавець має право здійснювати позичальнику нагадування та повідомлення щодо необхідності погасити заборгованість.

З досліджених доказів судом встановлено, що позивачем 4 рази складалися повідомлення, адресовані відповідачці про виникнення в останньої простроченої заборгованості, у зв`язку з чим 07.05.2026 р. відповідачці було направлено письмову вимогу про дострокове повернення кредиту (а.с.39, 43, 47, 51, 58)

Таким чином, судом встановлено, що відповідачкою було порушено обов`язок з повернення кредитних коштів, а відтак з урахуванням відсутності наданих відповідачкою доказів, які б спростовували заборгованість у заявленому позивачем розмірі суд приходить до висновку, що у позивача виникло право вимагати повернення кредиту у розмірі 19 500 грн.

При вирішенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачки відсотків за користування кредитними коштами суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору/договору позики проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, за кредитним договором обов`язку позикодавця (кредитодавця) передати позичальнику грошові кошти кореспондує обов`язок позичальника повернути позикодавцю (кредитодавцю) грошові кошти або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплатити проценти, якщо це передбачено договором.

Таким чином, кредитний договір вважається виконаним в момент повернення позичальником грошових коштів, такої ж кількості речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплати процентів, якщо це передбачено договором.

Позивач, звертаючись до суду з вимогами про погашення заборгованості, просив стягнути, окрім заборгованості за основною сумою заборгованості, також прострочену заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Згідно з частиною першою ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Наведене означає, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17).

Згідно розрахунку заборгованості, визначеної позивачем та не спростованої відповідачкою, борг ОСОБА_1 зі сплати відсотків за користування кредитом, заявлений до стягнення, становить 18 959,56 грн. та на даний час не сплачений, а відтак вказана сума також підлягає стягненню з відповідачки. Складений позивачем розрахунок заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом містить детальний розрахунок заборгованості з вказівкою на періоди протягом яких застосовувалась промо-ставка (30 днів) та стандартна процентна ставка (98 днів).

Водночас при визначені розміру заборгованості відповідачки зі сплати відсотків за користування кредитними коштами суд виходить з наступного.

Враховуючи те, що відповідачкою не було погашено тіло кредиту, позивач правомірно нараховував впродовж строку дії кредитного договору проценти за користування кредитом, нараховуючи кожний день на неповернуту суму заборгованості за кредитом передбачену кредитним договором процентну ставку у розмірі 0,01 % за день (протягом перших 30 днів) та в розмірі 1 % за день (з 31 дня та в подальшому впродовж строку дії кредитного договору), що підтверджується складеним позивачем розрахунком заборгованості, та розмір якої становить 18 959,56 грн.,яка на даний час не сплачена, а відтак вказана сума відсотків також підлягає стягненню з відповідачки за користування кредитними коштами.

При вирішенні спору суд також враховує, що ОСОБА_1 не спростовано розмір заборгованості за кредитним договором, наявність якої підтверджується розрахунком, наданим позивачем та не надано контррозрахунок, який би піддавав сумніву розмір такої заборгованості.

Також відповідачка, у разі неможливості самостійно надати розрахунок заборгованості, могла заявити клопотання про призначення судової економічної експертизи, проте також цього не зробила.

Вказані висновки узгоджуються з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 760/14330/15-ц та від 08 жовтня 2023 року у справі № 489/192/17.

Доводи відповідачки щодо несправедливого та надмірно завищеного розміру процентів за кредитним договором, що, на думку відповідачки, не відповідає засадам добросовісності та є несправедливим, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено самостійні підстави визнання умов договорів недійсними, що обмежують права споживача. Так, за змістом частини п`ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина 6 статті 18 Закону). Згідно визначення поняття "несправедливі умови договору" (частина друга статті 18 цього Закону) це умови договору, які є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Отже, наведеними вище нормами передбачено, що у разі, якщо особа вважає несправедливими умови договору, вона має звернутися до суду із позовом про визнання таких умов договору недійсними. З таким позовом відповідач до суду не звертався.

Окрім того, судом встановлено, що між сторонами було належним чином укладено кредитний договір та додаткові угоди, згідно яких сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Відповідачка повністю погодилася з умовами кредитного договору та додатковими угодами до нього, в якому, зокрема, чітко вказано розмір відсотків за користування кредитом, що підтверджується наявністю її електронного підпису.

Підписавши кредитний договір та додаткові угоди до нього, відповідачка надала свою згоду на сплату усіх зазначених у ньому платежів (процентів та комісій), які були визначені за взаємною згодою сторін та не визнані недійсними.

При укладенні кредитного договору сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору та укладений правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату відсотків за користування кредитом є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки вказаний розмір відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін у відповідному договорі (постанова Верховного Суду від 07.04.2021 року у справі №623/2936/19).

При вирішенні позовної вимоги про стягнення комісії суд виходить з наступного.

Закон про споживче кредитування безумовно та однозначно передбачає право позивача на встановлення комісії за надання кредиту за кредитним договором.

Комісія за надання кредиту була також відображена і в тексті чотирьох додаткових угод до кредитного договору, які були підписані відповідачкою, що свідчить про обізнаність останньої щодо включення комісії до загальних витрат за договором.

Так, умовами додаткових угод до кредитного договору передбачено сплату комісії за надання кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту, що становить 2 175 грн. (750 грн. + 435 грн. + 660 грн. + 330 грн. = 2 175 грн.), яка на даний час не сплачена, а відтак вказана сума також підлягає стягненню з відповідачки.

При вирішенні позовної вимоги про стягнення неустойки у розмірі 9 750 грн. суд виходить з наступного.

Згідно пункту 8.2 кредитного договору у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту та/або суми кредиту у визначені цим договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 401 500 % річних від суми заборгованості в силу ст.625 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який було неодноразово продовжено та який триває на даний час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Окрім того, позивачем не доведено за який період нарахована така неустойка.

За наведених обставин стягнення неустойки у розмірі 9 750 грн. за вищевказаним кредитним договором у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Суд також звертає увагу на те, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).

З урахуванням принципів добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) мають тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Верховного Суду від 10.03.2021 року у справі №607/11746/17).

При цьому, згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

При вирішенні даного спору судом взято до уваги, що відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та при цьому суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, та згідно ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення прав позивача, а відтак суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, відсотків за їх користування та комісії за надання кредиту.

З врахуванням наведеного, сума заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню з відповідачки становить 40 634,56 грн., з яких 19 500 грн. - заборгованість за кредитом, 18 959,56 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом та 2 175 грн. - заборгованість за комісією за надання кредиту.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені останнім витрати зі сплати судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 2 147,19 грн. (40 634,56 грн. х 2 662,40 грн. / 50 384,56 грн. = 2 147,19 грн.)

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 263, 264, 265, 280-282,354 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Позов ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (місцезнаходження: м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 407, індекс 01133, код ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за кредитним договором № 1642-4243 від 29.12.2025 року у розмірі 40 634 (сорок тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 56 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 19 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.07.2026 року.

Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.