Ухвала суду № 138464253, 24.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41

_______________

УХВАЛА

24 липня 2026 року м. ХарківСправа № 922/2610/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву Богодухівської окружної прокуратури Харківської області про забезпечення позову (вх. №2610 від 23.07.2026) по справі

за позовом Богодухівської окружної прокуратури Харківської області (62103, Харківська обл., м. Богодухів, пл. Свято-Духівська, 1) в інтересах держави в особі Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області (63101, Богодухівський р-н., Харківська обл., с. Коломак, вул. Гетьмана Івани Мазепи, буд. 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колективне сільськогосподарське підприємство "Колос" (63100, Харківська обл., Богодухівський р-н., смт. Коломак) про витребування земельної ділянки.

ВСТАНОВИВ:

Богодухівська окружна прокуратура Харківської області в інтересах держави в особі Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колективне сільськогосподарське підприємство "Колос", в якій просить суд:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

2. Залучити до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822).

3. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Колективне сільськогосподарське підприємство "Колос" (код ЄДРПОУ 24471997) у комунальну власність в особі Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04398117) земельну ділянку з кадастровим номером 6323281000:01:000:0766, площею 2,0655 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1501930963232).

4. Стягнути з відповідача на користь Харківської обласної прокуратури (код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО №820172, рахунок №UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2830) судовий збір, сплачений за пред`явлення цього позову та заяви про забезпечення позову.

5. Про дату та час розгляду справи повідомити учасників справи, третю особу та Харківську обласну прокуратуру.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (61165, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21, поверх 8-9, код ЄДРПОУ 39792822). Підготовче засідання призначено на 11.08.2026 о 12:00.

Разом з позовною заявою подана заява про забезпечення позову, в якій прокурор просить прийняти до розгляду та задовольнити заяву про забезпечення позову. До вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили накласти арешт у формі заборони на відчуження, поділ, об`єднання, зміну характеристик, передачу в іпотеку або заставу, реєстрацію похідних прав, зокрема права оренди, суперфіцію, сервітуту, та вчинення інших реєстраційних дій щодо земельної ділянок з кадастровим номером 6323281000:01:000:0766, площею 2,0655 га, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 28.12.2023 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1501930963232).

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову в порядку статті 136, 137 ГПК України зазначено, що на підставі "Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель", розробленої ТОВ "Ліс-Інформ" у 2013 році на замовлення ГУ Держземагентства у Харківській області до Державного земельного кадастру 17.10.2013 внесено відомості про державну реєстрацію земельної ділянки площею 2,0655 га з кадастровим номером 6323281000:01:000:0766. Земельна ділянка площею 2,0655 га з кадастровим номером 6323281000:01:000:0766, яка знаходиться на території Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області, належить на праві власності територіальній громаді в особі Коломацької селищної ради на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області №4100-СГ від 04.06.2018; акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 06.06.2018 (земельна ділянка з кадастровим номером 6323281000:01:000:0766 значиться в пункті 202 зазначеного акту приймання-передачі).

Право комунальної власності територіальної громади в особі Коломацької селищної ради на зазначену земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.07.2018 на підставі рішення державного реєстратора №42345264 від 01.08.2018, номер запису про право власності 27305738. Встановлено, що у грудні 2023 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Захарченко В. Є. за Товариством з обмеженою відповідальністю "Колективне сільськогосподарське підприємство "Колос" зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2,0655 га з кадастровим номером 6323281000:01:000:0766, розташовану на території Коломацької селищної ради (Шелестівська сільська рада) Богодухівського району Харківської області. Так, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ТОВ "КСП "Колос" земельною ділянкою з кадастровим номером 6323281000:01:000:0766, площею 2,0655 га, розташованої на території Коломацької селищної ради (Шелестівська сільська рада) Богодухівського району Харківської області: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1501930963232, запис про речове право право власності від 28.12.2023 №53176677, внесений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Захарченко В. Є. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.12.2023 №70976521.

Зазначено, що Богодухівською окружною прокуратурою згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно опрацьовано документи, надані ТОВ "КСП "Колос" державному реєстратору - приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Захарченко В.Є. для вчинення реєстраційної дії з реєстрації за ТОВ "КСП "Колос" права власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6323281000:01:000:0766, та встановлено, що такими документами були: державний акт на право колективної власності на землю серія ХР-16-00 000001 від 17.02.1994, видавник: Шелестівська сільська рада народних депутатів Коломацького району Харківської області виданий селянській спілці пайовиків "Колос"; інформація ГУ Держгеокадастру у Харківській області в особі відділу №2 Управління видання адміністративних послуг за підписом Давидової О.М. від 27.12.2023 №Ш-850/0-0.25,7-835/448-23, видана КСП "Колос"; інформація ГУ Держгеокадастру у Харківській області в особі відділу №2 Управління видання адміністративних послуг за підписом Давидової О.М. від 27.12.2023 №Ш-849/0-0.25,7-835/417-23, видана КСП "Колос" про те, що: "державний акт ХР-16-00-000001 зареєстрований в книзі Реєстрації державних актів на право колективної власності на землю на території Шелестівської сільської Ради народних депутатів за реєстраційним номером №000001 від 17.02.1994 р., у відповідності до чинного на той час законодавства".

Проте, відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 10.10.2025 №10-20-14,1-5875/0/19-25 та від 18.06.2026 №10-20-14. 1-3920/0/19-26, наданої на листи керівника окружної прокуратури від 25.09.2025 № 56-2825вих-25, від 29.05.2026 №56-2053вих-26 земельна ділянка з кадастровим номером 6323281000:01:000:0766 зареєстрована в Державному земельному кадастрі па підставі Технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Шелестівської сільської ради Коломацького району Харківської області (2013МФ22ХАКЛ000002). Відповідна земельна ділянка відноситься до земель запасу сільськогосподарського призначення, вид угідь - пасовища. Вищезазначена земельна ділянка не відноситься до нерозподілених або невитребуваних земельних часток (паїв). Земельна ділянка із зазначеним кадастровим номером зареєстрована у Державному земельному кадастрі - 15.11.2013. Замовником вищезазначеної документації із землеустрою виступило Головне управління Держземагентства у Харківській області, виконавцем землевпорядна організація ТОВ "Ліс-Інформ".

За даними Державного земельного кадастру, отриманими в рамках інформаційної взаємодії між Державним земельним кадастром та Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, право комунальної власності було зареєстровано за Коломацькою селищною радою, дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно - 26.07.2018. Зазначено, що наказом Головного управління від 04.06.2018 №4100-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" передані Коломацькій селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Коломацької селищної ради у комунальну власність 229 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, зокрема, і земельна ділянка з кадастровим номером 63232281000:01:000:0766.

Прокурором зазначено, що про існування листів відділу №2 Управління видання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 27.12.2023 №Ш-849/0-0.25,7 835/417-23 та від 27.12.2023 №Ш-850/0-0.25,7-835/448-23 Головне управління довідалось з листа керівника окружної прокуратури від 29.05.2026 №56-2053вих-26. На бланках листів від 27.12.2023 № Ш-849/0-0.25,7-835/417-23 та від 27.12.2023 №Ш-850/0-0.25,7-835/448-23 вказано "Відділ №2 Управління видання адміністративних послуг", а ОСОБА_1 станом на дати, зазначені у листах, очолювала відділ №7 Управління видання адміністративних послуг.

Прокурором наголошено, що у системі електронного документообігу "Док Проф 3.0", яка функціонує у Головному управлінні, відсутні записи про реєстрацію листів від 27.12.2023 №Ш-849/0-0.25,7-835/417-23 та від 27.12.2023 №Ш-850/0-0.25,7-835/448 23і, відповідно, такі листи в.о. начальника відділу №7 Управління видання адміністративних послуг Головного управління Давидовою О.М. не підписувались. Станом на дати, зазначені у листах, Головним управлінням (у тому числі відділом №2 або №7 Управління надання адміністративних послуг Головного управління) зазначена у листах інформація не надавалась, у зв`язку із чим, на думку Головного управління, вбачається факт підробки документів у відповідності до вимог статті 358 Кримінального кодексу України.

Також зазначено, що на запит окружної прокуратури від 25.09.2025 №56 2825вих-25, листом Головного управління від 10.10.2025 №10-20-14,1-5875/0/19-25 надавалися копії наявного в архіві Відділу державного акта на право колективної власності на землю, серії ХР-16-00-000001 від 17.02.1994 року, а також Додатку №1 "Список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства", наказу Головного управління від 04.06.2018 №4100-СГ та документація із землеустрою.

Отже, прокурором зазначено, що з урахуванням змісту інформації ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 18.06.2026 №10-20-14,1-3920/0/19-26, Головне управління спростувало такі обставини: облік відповідно до Книг записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, наявних у відділі, записи в яких здійснювались виключно до 01.01.2013, правовстановлюючих документів на право колективної власності та право постійного користування землею, виданих ССП "Колос"; наявність у ГУ Держгеокадастру у Харківській області записів про реєстрацію листів від 27.12.2023 №Ш-849/0-0.25,7-835/417-23 та від 27.12.2023 №Ш-850/0-0.25,7 835/448-23 та, відповідно, підписання таких листів посадовою особою Головного управління Давидовою О.М.; обізнаність ГУ Держгеокадастру у Харківській області про існування листів від 27.12.2023 №Ш-849/0-0.25,7-835/417-23 та від 27.12.2023 №Ш-850/0-0.25,7 835/448-23 до 29.05.2026 (дати отримання листа прокурора від 29.05.2026 № 562053вих-26).

Вказано, що ТОВ КСП "Колос" не є правонаступником ССП "Колос". Встановлено, що ССП "Колос" було реорганізовано у 2000 році та загальними зборами членів ССП "Колос" від 18.02.2000 одноголосним рішенням було затверджено правонаступником ССП "Колос"- СТОВ "Колос" код ЄДРПОУ 00706786, тобто юридична особа яке має зовсім інший код ЄДРПОУ, іншу назву та розташовується у с. Шелестове Богодухівського району Харківської області.

Наведені обставини, на переконання прокурора, також свідчать про неможливість набуття вказаною юридичною особою права колективної власності на земельні ділянки, розташовані на території ліквідованого Коломацького (на цей час Богодухівського) району Харківської області, оскільки спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6323281000:01:000:0766 не входить в межі земель державного акту на право колективної власності на землю ССП "Колос" серії ХР-16-00-000001 від 17.02.1994. Встановлено, що згідно з інформацією Головного управління статистики у Харківській області, станом на 04.07.2023 керівником КСП "Колос", код ЄДРПОУ 24471997, значився ОСОБА_2 . За змістом протоколу №1 від 18.10.2023 загальних зборів уповноважених членів КСП "Колос" (код ЄДРПОУ 24471997) згідно з яким прийнято до членів КСП "Колос" ОСОБА_3 та усунуто ОСОБА_2 від здійснення повноважень керівника КСП "Колос" та призначено замість останнього ОСОБА_3 керівником КСП "Колос". На зазначених зборах були присутні та приймали рішення усього 2 особи: голова зборів ОСОБА_3 та секретар зборів ОСОБА_4 . При цьому, ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_4 не входили до складу правління ССП "Колос"/КСП "Колос". Під час реєстрації ТОВ "КСП "Колос" фактично відбулася реєстрація нового підприємства на основі власності єдиного засновника громадянина ОСОБА_3 , а не перетворення ССП "Колос".

Таким чином, прокурор резюмує, що право власності ТОВ "КСП "Колос" на спірну земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі державного акта на право колективної власності на землю №ХР-16-00-000001 від 17.02.1994, при цьому внесено запис про право власності за ТОВ "КСП "Колос" на земельну ділянку з кадастровим номером: 6323281000:01:000:0766 яка не входить в масив земель, визначених Державним Актом на право колективної власності серії ХР 1600-000001 реєстраційний №1 виданий 17 лютого 1994 року. Крім того, відповідач не є правонаступником ССП "Колос", що підтверджується обставинами викладеними у позовній заяві та доказами доданими до позову. Також на підставу проведення державної реєстрації права власності на земельні ділянки, ТОВ КСП "Колос" подало листи ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 27.12.2023 №Ш-849/0-0.25,7-835/417-23 та від 27.12.2023 №Ш-850/0-0.25,7-835/448-23, які є фіктивними, оскільки ГУ Держгеокадастру у Харківській області не видавало та не підписувало вищевказані листи.

Прокурор відзначає, що право власності територіальної громади на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6323281000:01:000:0766 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав 26.07.2018 на підставі наказу Головного управління від 04.06.2018 № 4100-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" та не могло бути обмежено внаслідок протиправних реєстраційних дій, вчинених на підставі фіктивних документів, а єдиний уповноважений орган, який відповідно до меж повноважень міг розпорядитись вказаною земельною ділянкою Коломацька селищна рада Богодухівського району Харківської області не ухвалювала жодних рішень щодо розпорядження земельною ділянкою ні на користь ТОВ "КСП "Колос", ні на користь інших осіб. Законодавство України не містило і не містить положень, якими передбачалося б автоматичне набуття права власності на земельні ділянки, які перебували у колективній власності. Земельна ділянка 6323281000:01:000:0766 площею 2,0655 га визначена як пасовище, вона є частиною земель запасу державного фонду, може бути надана у власність або користування фізичним або юридичним особам на підставі відповідних рішень згідно чинного законодавства. В масив земель, визначених Державним Актом на право колективної власності серії ХР1600-000001 реєстраційний №1 виданий 17 лютого 1994 року, не входить.

Таким чином, рішення щодо державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6323281000:01:000:0766 за ТОВ "КСП "Колос" прийнято приватним нотаріусом з порушенням вимог статей 10, 23, 24, 27 Закону № 1952-IV, пунктів 40, 57 Порядку №1127.

Відтак, на переконання прокурора, оскільки ТОВ "КСП "Колос" не могло набути право колективної власності так як спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6323281000:01:000:0766 не входить в межі земель державного акту на право колективної власності на землю ССП "Колос" серії ХР-16-00-000001 від 17.02.1994 року, будь-які рішення про передачу у власність ТОВ "КСП "Колос" спірної земельної ділянки не приймалися, реєстрація права власності за ТОВ "КСП "Колос" відбулася з порушенням вимог земельного законодавства, що призвело до фактичного вибуття спірної земельної ділянки з володіння Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області поза її волею. Зважаючи на те, що спірне майно вибуло з комунальної власності з порушенням вимог чинного законодавства, вбачаються правові підстави для витребування такого майна, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 6323281000:01:000:0766 площею 2,0655 га, з чужого незаконного володіння ТОВ "КСП "Колос" на користь позивача, у відповідності до вимог ст. 387 ЦК України.

Звертає увагу, що станом на теперішній час Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не містить відомостей щодо обмежень у праві розпорядження спірними земельними ділянками відповідачем, що в свою чергу створює передумови для їх незаконного відчуження, поділу чи об`єднання. Вказаний ризик є об`єктивно існуючим, оскільки в загальному доступі, насамперед мережі Інтернет, наявні численні узагальнення судової практики у подібних правовідносинах, у тому числі за результатами розгляду аналогічних позовних заяв органів прокуратури тощо. Крім цього, зважаючи на поширеність порушень наведеної категорії та їх розслідування в рамках численних кримінальних проваджень, особи, якими вони вчинялися можуть бути залученими до проведення слідчих дій (допити, огляди) та, відповідно, матимуть змогу вчинити незаконні дії зі спірним нерухомим майно з метою уникнення його витребування. Зважаючи на викладені обставини, невжиття заходів забезпечення позову у даному випадку може призвести до вчинення відповідачем дій щодо відчуження, поділу або об`єднання спірних земельних ділянок, що унеможливить виконання рішення суду у даній справі у випадку задоволення судом позовної заяви окружної прокуратури.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, а також дослідивши матеріали позовної заяви, суд виходить з наступного.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (правова позиція у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Приписами статті 136 ГПК України визначені процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову, відповідно до якої, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до вимог частини 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких його вжито. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.08.2019 у справі №910/16586/18).

Разом з тим, співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21).

Крім того, інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, постанова Верховного Суду від 06.12.2023 №917/805/23).

Таким чином, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Прокурором в обґрунтування заяви зазначено, що земельна ділянка площею 2,0655 га з кадастровим номером 6323281000:01:000:0766, яка знаходиться на території Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області, належить на праві власності територіальній громаді в особі Коломацької селищної ради на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області №4100-СГ від 04.06.2018; акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 06.06.2018 (земельна ділянка з кадастровим номером 6323281000:01:000:0766 значиться в пункті 202 зазначеного акту приймання-передачі). Право комунальної власності територіальної громади в особі Коломацької селищної ради на зазначену земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.07.2018 на підставі рішення державного реєстратора №42345264 від 01.08.2018, номер запису про право власності 27305738.

Суд зазначає, що за змістом ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З обґрунтування позовних вимог, заяви про забезпечення позову, а також інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, яку подано прокурором в обґрунтування заяви про забезпечення позову (номер інформаційної довідки 466688818 від 04.03.2026) убачається запис про право власності відповідача - ТОВ "КСП "Колос" земельної ділянки з кадастровим номером 6323281000:01:000:0766, площею 2,0655 га, розташованої на території Коломацької селищної ради (Шелестівська сільська рада) Богодухівського району Харківської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1501930963232, запис про речове право право власності від 28.12.2023 №53176677, внесений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Захарченко В. Є. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.12.2023 №70976521.

Таким чином, враховуючи викладені фактичні обставини справи, наведені обґрунтування та посилання на докази в обґрунтування заяви про забезпечення позову, суд зазначає, що заходи забезпечення позову, які прокурор просить вжити у поданій заяві стосуються спірного у справі майна (є співмірними із заявленою позовною вимогою).

При цьому з огляду на визначений предмет позову має досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду, та водночас має досліджуватися така підстава вжиття заходу забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 25.09.2020 у справі №925/77/20, від 19.05.2021 у справі №916/3638/20, від 09.06.2021 у справі №914/2438/20, від 14.05.2024 у справі №911/2732/23.

Як слушно зазначено прокурором, станом на теперішній час Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не містить відомостей щодо обмежень у праві розпорядження спірною земельною ділянкою відповідачем, що в контексті викладених фактичних обставин справи створює реальні передумови для відчуження, поділу, об`єднання, зміну характеристик, передачу в іпотеку або заставу, реєстрацію похідних прав, зокрема права оренди, суперфіцію, сервітуту, та вчинення інших реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.

Такий реєстровий стан об`єкта означає високу вразливість до швидких реєстраційних дій під час розгляду справи: реєстрації переходу чи припинення речових прав, поділу або об`єднання ділянки, зміни цільового призначення, відкриття/закриття розділу, реєстрації нових обтяжень (іпотека, застава, сервітут тощо). Вчинення таких дій призведе до зміни суб`єктного складу спору або конфігурації об`єкта й фактично зумовить множинність нових позовів до кожного наступного набувача, що несумісно з принципом ефективності захисту в межах одного провадження.

При цьому прокурором зазначено та судом взято до уваги, що зважаючи на поширеність порушень наведеної категорії та їх розслідування в рамках численних кримінальних проваджень, особи, якими вони вчинялися можуть бути залученими до проведення слідчих дій (допити, огляди) та, відповідно, матимуть змогу вчинити незаконні дії зі спірним нерухомим майно з метою уникнення його витребування.

Суд приймає до уваги, що можливість відповідача у даній справі в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, або вчинити будь-які інші реєстраційні дії є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін, про що зазначає Верховний Суд у постановах від 03.03.2023 у справі №905/448/22, від 11.12.2023 №904/1934/23, від 06.12.2023 №917/805/23).

Верховний Суд у постанові від 04.09.2025 у справі №914/444/25 звернув увагу на те, що наявність у відповідача правомочностей власника спірного майна вказує на можливість у будь-який момент (в тому числі під час розгляду судом цієї справи, але до прийняття остаточного рішення) розпорядитися цим майном на користь третіх осіб, що може призвести до неможливості виконання рішення в цій справі про витребування спірного майна.

Враховуючи зазначене, суд приймає до уваги, що сам факт державної реєстрації за відповідачем права приватної власності на спірне майно формально наділяє відповідача передбаченими законодавством правомочностями власника (володіння, користування, розпорядження) щодо цього майна.

Відчуження нерухомого майна, вчинення будь-яких реєстраційних дій може у майбутньому істотно ускладнити або навіть унеможливити поновлення порушених інтересів держави у разі задоволення позовних вимог. Зазначене може призвести до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв`язку з наявністю майнового інтересу цих осіб, а також зумовити необхідність звернення прокурора з іншим позовом для захисту порушених інтересів держави.

Суд зауважує, що безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на майно іншим особам, які не беруть участь у даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову прокурора (правова позиція Верховного Суду у постанові від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, постанові від 19.12.2018 у справі №910/9254/18).

Проаналізувавши предмет та підстави позову у справі, суд зазначає про наявність у прокурора обґрунтованого припущення про існування реальної загрози того, що відповідач, виступаючи зареєстрованим власником спірного майна може розпорядитись останнім шляхом вчинення дій (правочинів) щодо нього на користь будь-яких третіх осіб. Наведене, в свою чергу, призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави в межах даної справи у разі задоволення позовних вимог без нових звернень до суду.

Водночас суд приймає до уваги, що позовна вимога направлена на захист інтересів держави, зокрема територіальної громади, а тому важливим аспектом додержання прав та досягнення суб`єктивного інтересу територіальної громади є економне та ефективне використання земельної ділянки як складової права комунальної власності. Як зазначено прокурором, у даній справі суспільний інтерес обумовлюється необхідністю відновлення законності у сфері землекористування, зокрема, інтересів суб`єкта права загальнодержавної власності - Українського народу, а також суб`єкта права комунальної власності - Коломацької селищної територіальної громади Богодухівського району Харківської області щодо повернення земельної ділянки законному власнику.

Прокурор звертає увагу та зазначає, що з відповідей Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області №02-27/2313 від 07.10.2025 та №02-27/646 від 19.03.2026 на листи прокурора вбачається, що заходи позовного характеру за вказаним фактом не застосовувались та Коломацька селищна рада не заперечує проти вжиття заходів представницького характеру з боку органів прокуратури щодо неправомірної реєстрації земельної ділянки. Згідно відповіді №02-27/646 від 19.03.2026 Коломацької селищної ради, про факт реєстрації права власності було виявлено земельним відділом Коломацької селищної ради у 2024 році при здійсненні моніторингу земель територіальної громади. Відомості про кримінальне правопорушення, у якому Коломацька селищна рада визнана потерпілою, внесені до ЄРДР від 12.01.2024.

На обґрунтоване переконання суду, обраний прокурором захід забезпечення позову є співмірним із правом, за захистом якого звернувся прокурор. Правові наслідки застосування обраного заходу забезпечення позову не призведуть до невиправданих і надмірних обмежень прав відповідача, однак їх незастосування може унеможливити виконання в майбутньому рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Запропонований прокурором захід забезпечення позову є одним із заходів забезпечення позову, що передбачений пунктом 2 частини 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" оскільки підставою для відмови у державній реєстрації є те, що у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії та такий захід забезпечення позову також узгоджується з заходами забезпечення позову, що передбачені статтею 137 ГПК України.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову нівелює мету звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави, оскільки повторне ініціювання нових судових спорів з метою їх поновлення потребуватиме значних як правових, так і фінансових витрат, покладення яких на державу слугуватиме надмірним тягарем.

При цьому суд зважає, що обраний захід забезпечення позову на період розгляду судом справи не буде перешкоджати діяльності відповідача, оскільки не позбавляє останнього прав на володіння та користування нерухомим майном, а лише тимчасово обмежує право розпоряджатись спірною земельною ділянкою та вчиняти щодо неї будь-які реєстраційні дії.

Обраний прокурором захід забезпечення позову має наслідком лише збереження правового статусу та стану спірного нерухомого майна, що відповідає умовам вжиття заходів забезпечення позову та застосуванню частини 2 статті 136 ГПК України.

Такий захід забезпечення узгоджується із заявленою позовною вимогою, оскільки спір є реальним, власником спірного майна є відповідач, а відсутність у даному випадку заходів забезпечення позову не перешкоджатиме подальшій зміні речових прав, вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна, що може стати дійсною перешкодою в ефективному захисті та поновленні прав, якщо факт їх порушення буде встановлений судом при розгляді справи по суті.

В контексті наведеного вище суд зазначає, що заходи забезпечення позову є тимчасовими, їх дія пов`язана з перебуванням справи у провадженні суду та обмежена встановленими статтею 145 ГПК України часовими межами. У цей період відповідні заходи мають легітимну мету, прямо передбачену національним законодавством, а саме забезпечення виконання рішення суду в разі задоволення позову, тому їх вжиття не може оцінюватися як втручання у право особи на мирне володіння майном.

Окрім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання, що узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі №753/22860/17.

Також суд звертає увагу, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті (постанови Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, застосування вказаного заходу забезпечення позову дійсно є належним та ефективним у даному конкретному випадку заходом забезпечення, який цілком відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, співмірності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, наявності обставин щодо ймовірності ускладнення чи неможливості ефективного захисту порушених прав або інтересів держави в разі невжиття таких заходів.

Крім того, за висновками суду, вжиття вказаного заходу забезпечення позову не порушить принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, прав та охоронюваних законом інтересів сторін, а також інших учасників процесу або осіб, що не є учасниками цього судового процесу, оскільки метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалено на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Суд звертається до висновків Конституційного Суду України у рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012 про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 р.).

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

З огляду на вище вказане, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати ефективний захист прав позивача в разі задоволення позову, що у даному разі під час розгляду заяви про забезпечення позову судом враховується.

Відтак, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись статтями 73, 74, 77, 79, 136, 137, 139, 140, 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Богодухівської окружної прокуратури Харківської області про забезпечення позову (вх. №2610 від 23.07.2026) - задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили шляхом накладення арешту у формі заборони на відчуження, поділ, об`єднання, зміну характеристик, передачу в іпотеку або заставу, реєстрацію похідних прав, зокрема права оренди, суперфіцію, сервітуту та вчинення інших реєстраційних дій щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323281000:01:000:0766, площею 2,0655 га, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 28.12.2023 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1501930963232).

3. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала про вжиття заходів забезпечення позову є виконавчим документом.

4. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з 24.07.2026 р., підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження відповідно до частини 1 статті 144 ГПК України.

5. Ухвала про забезпечення позову може бути пред`явлена до виконання в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" в строк до 25.10.2026 р. включно.

Стягувачем за даною ухвалою є: Богодухівська окружна прокуратура Харківської області (62103, Харківська обл., м. Богодухів, пл. Свято-Духівська, 1, код ЄДРПОУ 0291010828)

Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Колективне сільськогосподарське підприємство "Колос" (63100, Харківська обл., Богодухівський р-н., смт. Коломак, код ЄДРПОУ 24471997)

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та у відповідності до положень ст. 256, 257 ГПК України може бути оскаржена.

Ухвалу підписано 24.07.2026 р.

СуддяГ.І. Сальнікова

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.