Ухвала суду № 138463935, 24.07.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

24 липня 2026 рокуСправа № 912/1326/26

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушков М.С., розглянувши клопотання Приватного підприємства "Компанія Росток-Агро" про забезпечення позову № 39 від 23.07.2026 у справі

за позовом Приватного підприємства "Компанія Росток-Агро" (вул. Аджамська, буд. 27, м. Кропивницький, 25015)

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства "АГРО-ТРЕЙДІНГ" (вул. Степова, буд. 59, с. Диківка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 27428)

про стягнення 4 314 179,10 грн,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Компанія Росток-Агро" до Приватного сільськогосподарського підприємства "АГРО-ТРЕЙДІНГ" з вимогами про стягнення 2 961 916,51 грн основного боргу, 521 069,01 грн пені, 660 944,78 грн річних, 170 248,80 грн курсової різниці, а також судового збору в сумі 64 712,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору поставки № 2 7781 від 30.05.2025 в частині вчасної оплати товару з Приватного сільськогосподарського підприємства "АГРО-ТРЕЙДІНГ" підлягає стягненню відповідна заборгованість.

Ухвалою суду від 01.06.2026 залишено позовну заяву без руху та встановлено строк для усунення виявлених при поданні позовної заяви недоліків.

03.06.2026 Приватним підприємством "Компанія Росток-Агро" подано заяви про усунення недоліків.

Ухвалою від 08.06.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 23.06.2026.

Протокольною ухвалою від 23.06.2026, на підставі ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 09.07.2026.

Протокольною ухвалою від 09.07.2026, на підставі ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 30.07.2026.

23.07.2026 до господарського суду від Приватного підприємства "Компанія Росток-Агро" надійшло клопотання про забезпечення позову № 39 від 23.07.2026.

В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначив, що має відомості про те, що відповідач, дохід якого складає реалізація вирощеної на полях сільгосппродукції, може зібрати та швидко продати врожай, так як має інших кредиторів, тому позивач вважає за необхідне просити суд вжити заходів забезпечення позову, так як це може ускладнити виконання рішення суду.

За правилами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши клопотання про забезпечення позову, господарський суд дійшов висновків про відмову в її задоволенні, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пункт 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України встановлює, що позов забезпечується, серед іншого, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Суд ураховує, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.

Згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 ГПК України).

Господарський суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Також господарський суд зазначає, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) прямо залежить від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Отже, саме на позивача покладений обов`язок належно обґрунтувати, а також належними та допустимими доказами довести, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Водночас, доводи на обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються на твердженні позивача про можливість виведення коштів з рахунків.

Саме лише посилання на наявну заборгованість та звернення до господарського суду з позовом про її стягнення не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Виходячи з прохальної частини позовної заяви, предметом позову є майнова вимога зі стягнення заборгованості в сумі 4 314 179,10 грн.

Посилання позивача на ухилення відповідача від виконання зобов`язань за договором та наявність заборгованості станом на момент розгляду заяви про забезпечення позову є передчасним, оскільки обставини неналежного виконання зобов`язань за договором і наявність заборгованості належать до предмета доказування у справі і підлягають з`ясуванню під час розгляду справи по суті.

Суд вказує, що публічна доступність доказів не звільняє учасника справи від обов`язку надати їх до суду, оскільки, відповідно до ст. 14 ГПК України, збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства.

Отже, позивач належно не обґрунтував і не довів належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Суд також ураховує, що у даній справі позивач не повідомив обставин та не надав доказів, які б вказували на реальні наміри відповідача вчинити будь-які дії, які можуть створити загрозу утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду.

Зокрема, позивач посилається лише на потенційну можливість невиконання судового рішення.

Господарський суд зазначає, що саме лише те, що позовні вимоги у цій справі є вимогами про стягнення грошових коштів та те, що відповідач має можливість розпоряджатися власними коштами, не звільняє позивача від необхідності належно обґрунтувати та довести належними та допустимими доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Саме лише припущення позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів у майбутньому, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для постановлення ухвали про забезпечення позову.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Суд бере до уваги, що подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позову та на можливості відповідача розпорядитися його майном і коштами.

Суд ураховує, що грошові кошти на рахунках можуть спрямовуватися відповідачем для сплати податків, зборів, заробітної плати, єдиного соціального внеску тощо.

За умови недоведеності ризику ухилення відповідача від виконання рішення суду (у разі його ухвалення на користь позивача) відповідне обмеження щодо використання коштів не може вважатися співмірним.

За такого суд має розумний сумнів у співмірності, обґрунтованості і розумності вжиття заходів забезпечення позову, ураховуючи, що заява мотивована лише потенційною неможливістю виконання рішення суду і не містить переконливих аргументів і будь-яких доказів наявності ризику ухилення відповідача від виконання рішення суду (у разі його ухвалення на користь позивача).

Суд зазначає, що позивачем не наведено переконливих аргументів, не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. 76-77 ГПК України, із якими чинне законодавство пов`язує доцільність застосування заходів забезпечення позову, які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів та які б дозволили суду дійти висновку про доцільність та необхідність забезпечення позову із врахуванням дотримання збалансованості інтересів сторін.

На підставі вищенаведеного в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову № 39 від 23.07.2026.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

У зв`язку з відмовою в задоволенні клопотання про забезпечення позову сплачена позивачем сума судового збору за її подання покладається на позивача.

Керуючись ст. 136, 137, 140, 233-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Приватного підприємства "Компанія Росток-Агро" про забезпечення позову № 39 від 23.07.2026.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її постановлення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Копії ухвали направити сторонам до електронних кабінетів.

Суддя М.С. Глушков