Ухвала суду № 138463898, 24.07.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"24" липня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2214/26

Суддя Конюх О.В., розглянувши заяву представника Акціонерного товариства «Таскомбанк» від 23.07.2026 про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою у справі

за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк», м. Київ,

до відповідача Фізичної особи-підприємця Донської Олени Олександрівни, с.Білогородка Київської області,

про стягнення 995 332,63 грн.,

без участі представників;

ВСТАНОВИВ:

позивач Акціонерне товариство «Таскомбанк» через систему «Електронний суд» звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Донської Олени Олександрівни, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за заявою-договором №ID30412358 від 30.01.2025 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу»), що в частині тіла кредиту, відсотків, комісії та штрафу станом на 18.06.2026 становить 995 332,63 грн., з яких

824 332,14 грн. заборгованість по тілу кредиту;

0,49 грн. заборгованість по процентах;

171 000,00 грн. заборгованість по комісії.

Позов обґрунтований тим, що 30.01.2025 між АТ «Таскомбанк» та ФОП Донською О.О. було укладено заяву-договір №ID30412358 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу»), відповідно до якого, банк надав позичальнику кредит у сумі 1 000 000,00 грн. із терміном повернення не пізніше 29.01.2028.

Позивач твердить, що позичальник порушила графік погашення кредиту, зокрема з 17.10.2025 позичальник припинила сплачувати основний борг, проценти та комісію. У зв`язку з цим, позивач звернувся вимогою про дострокове повернення кредиту.

Вказана вимога не була виконана відповідачем, тому позивач звернувся до суду для стягнення наявної заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.07.2026 позовну заяву залишено без руху, зобов`язано позивача усунути недоліки позовної заяви у строк, що не може перевищувати десяти календарних днів.

Одночасно із позовною заявою представник позивача подав до суду через «Електронний суд» заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову, а саме накласти арешт

на майно, що належить Донській О.О., зокрема

на нерухоме майно

1) Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2043999232224, Тип об`єкта: житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, опис об`єкта: загальна площа (кв.м): 126.5, житлова площа (кв.м): 50.6, Опис: житловий будинок,- літ. «А», тераса - літ. «а», тераса - літ. «а1», тераса - літ. «а2», навіс - літ. «Б», Адреса: Київська обл., Києво-Святошинський р., с. Білогородка (село Білогородка), вулиця Михайлівська (вулиця Михайлівська), будинок 7, місця розташування: Кадастровий номер: 3222480401:01:100:5477;

2) Реєстраційний номер: 1966289132224, площа: 0.0773 га, Тип об`єкта: земельна ділянка, Кадастровий номер: 3222480401:01:100:5477, Опис об`єкта: Площа (га): 0.0773;

3) Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1161533632224 Тип об`єкта: земельна ділянка, Кадастровий номер: 3222488200:07:004:5721 Опис об`єкта: Площа (га): 0.1, Адреса: Київська обл., Києво-Святошинський р., с/рада. Шпитьківська, Цільове призначення: для індивідуального садівництва;

на частки в статутному капіталі:

1) 67% Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська академія страхування» (ТОВ «Європейська академія страхування»). Ідентифікаційний код юридичної особи 37797564;

2) 100% приватна організація (установа, заклад) «Приватний Заклад дошкільної освіти «Таусер «Май Стар» села Гореничі Київської області» (ЗДО «Таусер «Май Стар»). Ідентифікаційний код юридичної особи 4589135;

3) 100% приватна організація (установа, заклад) «Приватний Заклад загальної середньої освіти «Гімназія «Таусер» села Горбовичі Київської області» (ПЗЗСО «Таусер»). Ідентифікаційний код юридичної особи 45177646;

на грошові кошти, що належать відповідачу, які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах в межах суми позову.

Мотиви необхідності забезпечення позову повністю дублюють мотиви поданого позову. Позивач твердить, що відповідач повністю уникає своїх обов`язків з повернення кредиту, заборгованість постійно збільшується. Існує обґрунтована ймовірність неможливості (або неспроможності) виконання рішення суду про стягнення коштів відповідачем (зокрема, через недобросовісність позичальника).

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Згідно із статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №906/1162/22, від 29.06.2023 у справі №925/1316/22, від 18.05.2023 у справі №910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.

За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Аналіз наведених норм свідчить, що застосування заходів забезпечення позову не є автоматичним наслідком подання позову майнового характеру, а потребує встановлення судом наявності реальних ризиків невиконання рішення суду, підтверджених належними доказами.

Суд враховує, що сам по собі значний розмір позовних вимог та майновий характер спору не свідчать про існування загрози невиконання рішення суду без наведення конкретних обставин, які б указували на відповідні ризики.

Суд критично оцінює наведені доводи позивача про недобросовісність позичальника, які ґрунтуються виключно на тому, що за відповідачем існує заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до положень цивільного законодавства, грошові кошти є універсальним платіжним засобом, а їх власник наділений правом вільно володіти, користуватися та розпоряджатися ними. Разом з тим, сама по собі наявність у особи можливості вільного розпорядження грошовими коштами, з урахуванням їх правової природи, не свідчить про існування реальних ризиків утруднення чи неможливості виконання судового рішення.

Фактично, наведені у заяві доводи зводяться до припущення про потенційну можливість відчуження активів відповідачем у майбутньому, що не може розцінюватися як самостійна і достатня підстава для застосування заходів забезпечення позову. Інакше застосування такого підходу призвело б до автоматичного накладення арешту на кошти відповідача у кожній справі про стягнення грошових коштів, що суперечить правовій природі інституту забезпечення позову та вимогам процесуального закону.

Суд зазначає, що обґрунтоване припущення у розумінні статті 136 ГПК України має ґрунтуватися на конкретних фактичних обставинах та підтверджуватися належними доказами, які свідчать про реальність відповідного ризику. Такими обставинами можуть бути, зокрема, вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження майна, зменшення активів, припинення діяльності, наявність ознак неплатоспроможності або інші дії, які об`єктивно ускладнюють виконання рішення суду.

Натомість у даному випадку позивач не навів та не підтвердив жодних конкретних обставин, які б свідчили про наявність у відповідача наміру чи фактичних дій щодо виведення грошових коштів, продаж майна або ухилення від виконання можливого рішення суду.

Факт не отримання повідомлення-вимоги від 15.05.2026 №229279/70.2 за зареєстрованою юридичною адресою жодним чином не створює обґрунтованих підстав вважати, що відповідач вчиняє дії, спрямовані на ухилення від виконання рішення суду.

Суд звертає увагу, що об`єкт нерухомого майна №2043999232224 та земельна ділянка 3222480401:01:100:5477 перебувають в іпотеці, а інформація про обтяження внесена до ДРРП, що свідчить про відсутність реальної можливості їх відчуження відповідачем з метою ухилення від виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Крім того, суд звертає увагу, що вартість тільки нерухомого майна, на яку позивач просить накласти арешт становить 898 000,00 грн., що майже дорівнює ціні позову. Однак, окрім накладення арешту на нерухоме майно, позивач просить накласти арешт на частки в статутному капіталі, при цьому не зазначає вартість таких часток, а також на грошові кошти в межах всієї суми позову.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 зроблено висновок, що накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те й на інше у повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог, що суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Також, суд враховує введений на території України воєнний стан, який негативно впливає на можливості ведення господарської діяльності. Арешт грошових коштів у значному розмірі на всіх банківських рахунках, а також арешт майна та часток в статутному капіталі, створить суттєві перешкоди у здійсненні господарської діяльності відповідача, та матиме зворотній ефект, позаяк унеможливить виконання зобов`язань як перед позивачем, так і перед іншими контрагентами, а також, всупереч твердженням заявника, призведе до спричинення збитків. Застосування такого заходу забезпечення без доведення обґрунтованої необхідності та без застосування зустрічного забезпечення суттєво порушить баланс інтересів сторін.

Вжиття судом заходів забезпечення позову спрямоване на реальне виконання судового рішення та не є засобом додаткового тиску чи додаткової відповідальності відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги, викладені у заяві АТ «Таскомбанк» від 23.07.2026 про забезпечення позову не є обґрунтованими та співмірними, у зв`язку з чим суд залишає таку заяву без задоволення.

Керуючись ст. ст. 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Акціонерного товариства «Таскомбанк» від 23.07.2026 про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою у справі №911/2214/26 залишити без задоволення.

Ухвала підписана 24.07.2026, набирає законної сили в порядку ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України з моменту її підписання суддею та відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом строків, передбачених ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Конюх