Ухвала суду № 138463505, 20.07.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

ДОДАТКОВА УХВАЛА

"20" липня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/795/25

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участю секретаря судового засідання Далекорій Б.В., розглянувши в судовому засіданні заяву відповідача (Дюлай Н.В.), подану її представником адвокатом Калинич І.І. від 26.06.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/6270/26 від 26.06.2026) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат на судову експертизу у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіделль», код ЄДРПОУ - 40164480, місцезнаходження - 45002, Волинська область, Ковельський район, місто Ковель, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 42,

до відповідача: Дюлай Наталії Вадимівни, РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ,

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, інфляційних збитків, 3% річних, пені та штрафу,

за участі представників сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача адвокат Калинич І.І. (згідно ордеру серії АО №1188943 від 08.08.2025),

В С Т А Н О В И В :

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіделль» (далі позивач), від імені та в інтересах якого діє адвокат Чабан Руслан Леонідович (згідно ордеру серії АС №1139793 від 17.07.2025) через систему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 17.07.2025 до Фізичної особи-підприємця Онопко Наталії Вадимівни (далі відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, інфляційних збитків, 3% річних, пені та штрафу у загальному розмірі 131844,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ФОП Онопко Н.В. укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №270 від 21.02.2022 (далі договір), відповідно до умов якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 45903,85 грн, за який не було оплачено. Такі обставини справи є підставою звернення ТОВ «Фіделль» до суду з позовною заявою про стягнення з ФОП Онопко Н.В. заборгованості в сумі 45903,85 грн, а також інфляційних збитків у сумі 4904,73 грн, трьох процентів річних у сумі 1002,30 грн, пені у сумі 61033,69 грн та штрафу у сумі 19000,00 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2025.

Згідно ухвали суду від 21.07.2025 позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу 10 днів для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог ухвали суду від 21.07.2025 від представника ТОВ «Фіделль» - адвоката Чабан Р.Л. 28.07.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява від 25.07.2025 про усунення недоліків позовної заяви (зареєстрована за вх. № 02.3.1-02/6695/25 від 28.07.2025), до якої долучено позовну заяву (уточнену).

Згідно ухвали суду від 30.07.2025 позовну заяву повторно залишено без руху. Встановлено позивачу 5 днів для усунення недоліків позовної заяви, про які зазначено в ухвалі.

На виконання вимог ухвали суду від 30.07.2025 від представника ТОВ «Фіделль» - адвоката Чабан Р.Л. 01.08.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява від 01.08.2025 про усунення недоліків позовної заяви (зареєстрована за вх. № 02.3.1-02/6852/25 від 01.08.2025), до якої долучено позовну заяву (уточнену), згідно з якою позивачем викладено у новій редакції прохальну частину позовної заяви, а саме: стягнути з Дюлай (Онопко) Наталії Вадимівни на користь ТОВ «ФІДЕЛЛЬ» 45903,85 грн заборгованості, 4904,73грн інфляційних збитків та 1002,30 грн 3% річних, 61033,69 грн пені, 19000 грн штрафу.

Ухвалою суду від 05.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначено судове засідання у справі 03.09.2025 та встановлено строки та порядок подачі суду заяв по суті справи.

14.08.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача Дюлай (Онопко) Н.В. адвоката Калинич І.І. надійшло заперечення від 13.08.2025 на розгляд справи в порядку загального позовного провадження (зареєстровано за вх.№02.3.1-02/7196/25 від 14.08.2025).

Згідно ухвали від 15.08.2025 суд постановив: здійснити перехід від спрощеного позовного провадження у справі №907/795/25 за позовом ТОВ «Фіделль» до Дюлай (Онопко) Н.В. про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, інфляційних збитків, 3% річних, пені та штрафу, до розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання; призначити підготовче засідання у справі на 03.09.2025.

Відповідно до ухвали від 17.12.2025 суд долучив до матеріалів справи копію наданого представником відповідача свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 06.07.2024, з якого встановлено, що позивач Онопко Наталія Вадимівна у зв`язку з одруженням 06.07.2024 змінила прізвище на Дюлай.

Згідно з ухвалою від 14.01.2026 суд задовольнив частково клопотання від 13.12.2025 представника відповідача адвоката Калинич І.І. про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/10940/25 від 15.12.2025) та призначив у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручив експертам Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України. На вирішення експертизи суд поставив такі питання:

- чи виконані підписи в графі «Отримав (ла)» від імені Фізичної особи підприємця Онопко Наталії Вадимівни у оригіналах видаткових накладних, у яких постачальником вказано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіделль», покупцем Фізична особа підприємець Онопко Наталія Вадимівна (т.2 а.с. 4 21), а саме: №2616 від 15.04.2024 на суму 2200,01 грн; №3976 від 03.06.2024 на суму 1100,00 грн; №4935 від 08.07.2024 на суму 2200,01 грн; №5678 від 05.08.2024 на суму 2299,99 грн; №5793 від 12.08.2024 на суму 2869,99 грн; №6033 від 26.08.2024 на суму 2764,99 грн; №6388 від 02.09.2024 на суму 2299,99 грн; №6666 від 18.09.2024 на суму 2299,99 грн; №6510 від 09.09.2024 на суму 2299,99 грн; №6759 від 23.09.2024 на суму 2299,99 грн; №7387 від 14.10.2024 на суму 1140,00 грн; №8026 від 04.11.2024 на суму 3449,99 грн; №8285 від 18.11.2024 на суму 3839,98 грн; №8459 від 25.11.2024 на суму 3139,98 грн; №8906 від 09.12.2024 на суму 3139,98 грн; №8834 від 03.12.2024 на суму 1159,99 грн; №8142 від 11.11.2024 на суму 3449,99 грн; №5911 від 19.08.2024 на суму 2299,99 грн Онопко Наталією Вадимівною, прізвище якої на даний час відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 06.07.2024 Дюлай Наталія Вадимівна, чи іншою особою?

- чи виконаний підпис від імені Фізичної особи підприємця Онопко Наталії Вадимівни в графі «Від Фізична особа-підприємець Онопко Наталія Вадимівна» в Акті звірки взаємних розрахунків по стану за період: 01.07.2024 28.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фіделль» і Фізичною особою підприємцем Онопко Наталія Вадимівна за договором №270 від 21.02.2022, ОСОБА_1 , прізвище якої на даний час відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 06.07.2024 (т.2 а.с.33) ОСОБА_2 , чи іншою особою?

В ухвалі від 14.01.2026 суд також зазначив про зупинення провадження у справі №907/795/25 до отримання судом експертного висновку та вказав, що до вирішення питання розподілу судових витрат у порядку статей 127 і 129 Господарського процесуального кодексу України, оплату проведення експертизи покласти на відповідача - Дюлай Наталію Вадимівну.

11.05.2026 на адресу суду від Львівського науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України надійшов супровідний лист №19/114/10/7-11721-2026 від 30.04.2026 про направлення висновку експерта (який зареєстрований за вхідним №02.3.1-02/4404/26), до якого долучено висновок експерта №СЕ-19/114-26/3185-ПЧ від 30.04.2026, та матеріали справи №907/795/25.

Відповідно до висновку експерта Львівського науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України №СЕ-19/114-26/3185-ПЧ від 30.04.2026:

- підписи від імені Онопко Н.В., які наявні в графі «Отримав (ла)_» у: видатковій накладній №2616 від 15.04.2024, видатковій накладній №3976 від 03.06.2024, видатковій накладній №6666 від 18.09.2024, видатковій накладній №6759 від 23.09.2024, видатковій накладній №7387 ВІД 14.10.2024, видатковій накладній №8026 ВІД 04.11.2024, видатковій накладній №8285 від 18.11.2024, видатковій накладній №8459 від 25.11.2024, видатковій накладній №8834 від 03.12.2024, видатковій накладній №8906 від 09.12.2024, видатковій накладній №5793 від 12.08.2024, видатковій накладній №5911 від 19.08.2024, видатковій накладній №8142 від 11.11.2024, видатковій накладній №6033 від 26.08.2024 - виконані не Дюлай (Онопко) Наталією Вадимівною, а іншою особою.

Вирішити питання про те, ким виконанні підписи від імені Онопко Н.В., які наявні графах «Отримав (ла)_____» у: видатковій накладній №4935 від 08.07.2024, видатковій накладній №5678 від 05.08.2024, видатковій накладній №6388 від 02.09.2024, видатковій накладній №6510 від 09.09.2024 Дюлай (Онопко) Наталією Вадимівною чи іншою особою, не виявляється можливим у зв`язку з неспівставимістю досліджених підписів зі зразками.

- підпис від імені Онопко Н.В., який наявний в графі «Від Фізична особа-підприємець Онопко Наталія Вадимівна____» в акті звірки взаємних розрахувань по стану за період 01.07.2024 28.11.2024 за договором №270 від 21.02.2022 виконаний не Дюлай (Онопко) Наталією Вадимівною, а іншою особою.

З огляду на усунення обставин, що слугували підставою для зупинення провадження у справі, а саме: у зв`язку із надходженням на адресу Господарського суду Закарпатської області висновку експерта Львівського науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України №СЕ-19/114-26/3185-ПЧ від 30.04.2026; враховуючи положення ч.1 ст.230 Господарського процесуального кодексу України, суд згідно з ухвалою від 20.05.2026 поновив провадження у справі №907/795/25 та призначив підготовче засідання у справі на 24.06.2026.

03.06.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника позивача Чабан Р.Л. надійшла заява про долучення доказів від 02.06.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/5306/26), згідно з якою представник позивача просить долучити до матеріалів справи заяву з додатками ТОВ «ФІДЕЛЛЬ» про вчинення злочину у Мукачівське районне управління поліції від 01.06.2026.

03.06.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника позивача Чабан Р.Л. надійшла заява про залишення позову без розгляду від 02.06.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/5316/26), згідно з якою представник позивача просить позовну заяву ТОВ «ФІДЕЛЛЬ» до Дюлай (Онопко) Н.В. про стягнення заборгованості залишити без розгляду. Представник позивача з посиланням на п.3ч.1 ст.42, п.5ч.1ст.226 ГПК України обґрунтовує заяву про залишення позову без розгляду реалізацією свого диспозитивного права на подання заяв та клопотань, наведення доводів і міркувань, що виникають під час судового розгляду, наголошуючи, що таке залишення є процесуальною формою закінчення розгляду справи без ухвалення рішення, яка не містить жодних обмежень у реалізації та не може розцінюватися як необґрунтовані дії позивача.

Відповідно до ухвали Господарського суду Закарпатської області від 24.06.2026 задоволено заяву представника позивача адвоката Чабан Р.Л. про залишення позову без розгляду від 02.06.2026 (зареєстровану за вх.№02.3.1-02/5316/26 від 03.06.2026) та залишено без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіделль» до Фізичної особи-підприємця Дюлай (Онопко) Наталії Вадимівни в справі №907/795/25 про стягнення 45903,85 грн заборгованості, 4904,73грн інфляційних збитків, 1002,30 грн 3% річних, 61033,69 грн пені та 19000 грн штрафу.

2. 26.06.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника відповідача адвоката Калинич І.І. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат на судову експертизу від 26.06.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/6270/26), згідно з якою представник відповідача просить ухвалити додаткове рішення у справі №907/795/25, яким стягнути з ТОВ «ФІДЕЛЛЬ» на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн та витрати на проведенням судової почеркознавчої експертизи на загальну суму 13504,50 грн, (13371 грн експертиза та 133,50 грн комісія банку за переказ коштів).

До заяви долучені документи, які підтверджують направлення заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат на судову експертизу від 26.06.2026 позивачу.

Представник відповідача обґрунтовує заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат на судову експертизу від 26.06.2026 тим, що ухвалою суду від 24.06.2026 у справі було задоволено клопотання представника позивача від 02.06.2026 та залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіделль» без розгляду. Залишений без розгляду позов стосувався стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу та інших нарахувань у сумарному розмірі 131844,57 грн (а саме: 45903,85 грн заборгованості, 4904,73 грн інфляційних збитків, 1002,30 грн 3% річних, 61033,69 грн пені та 19000,00 грн штрафу). Посилаючись на ст.ст. 55, 59, 131-2 Конституції України, ст.ст. 16, 123, 124, 126, 129, 244 ГПК України та ст.ст. 1, 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», представник відповідача стверджує, що відповідач має законне право на повне відшкодування витрат, понесених у зв`язку з судовим процесом, оскільки основною метою принципу розподілу судових витрат є компенсація особі, на користь якої ухвалено судове рішення (або на користь якої залишено позов без розгляду), понесених нею витрат для залучення адвоката та ефективного захисту від необґрунтованого позову. Обґрунтовуючи суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн, представник відповідача зазначає, що 08.08.2025 між відповідачем та адвокатом було укладено договір №08/08/25 про надання правової допомоги, за яким було сплачено аванс у розмірі 10000,00 грн згідно з п. 4.1. даного договору, а решту суми в розмірі 20000,00 грн було сплачено повністю згідно з п. 3 акту, після завершення справи на підставі підписаного сторонами 25.06.2026 акту приймання-передачі виконаних робіт. Додатково представник відповідача вимагає стягнення понесених відповідачем витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи в загальному розмірі 13504,50 грн, які складаються безпосередньо з вартості самої експертизи в сумі 13371,00 грн та комісії банку за переказ коштів у сумі 133,50 грн. Правову позицію щодо відшкодування витрат на правничу допомогу незалежно від того, чи були вони вже фактично сплачені на момент розгляду справи, чи лише мають бути сплачені, представник обґрунтовує постановою Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19. Тезу про існування адвокатського гонорару у формі фіксованого розміру, де фактично витрачений час не обчислюється для виплати, він підтверджує правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 16.02.2023 у справі №916/1106/21, а також аналогічними позиціями у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №910/2170/18 та постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17. Також представник доводить дотримання процесуальних строків: попередній орієнтовний розмір витрат (10000,00 грн) був зазначений у розділі 4 відзиву на позов від 22.08.2025, а в судовому засіданні 24.06.2026 у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України було зроблено усну заяву про подання детальних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення. Наголошуючи на повній співмірності заявлених витрат зі складністю справи, обсягом виконаних робіт, витраченим часом та ціною позову, представник відповідача просить ухвалити додаткове рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіделль» на користь Дюлай (Онопко) Наталії Вадимівни загальної суми 43504,50 грн.

До даної заяви, були долучені наступні документи:

- копія ордеру серії АО №1188943 від 08.08.2025;

- копія квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН4335876 від 20.04.2026;

- копія договору №08/08/25 про надання правової допомоги у цивільній справі від 08.08.2025;

- копія акту приймання-передачі виконаних робіт від 25.06.2026.

3. Згідно з ухвалою від 06.07.2026 суд постановив - заяву відповідача ( ОСОБА_2 ), подану її представником адвокатом Калинич І.І., про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат на судову експертизу від 26.06.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/6270/26 від 26.06.2026) призначити до розгляду в судовому засіданні з викликом учасників справи на 16 липня 2026 на 16:00.

З довідок про доставку електронного листа, які отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», вбачається, що документ в електронному вигляді «Ст. 234 ГПК Ухвала суду (з призначенням дати)» від 06.07.2026 у справі №907/795/25 (суддя Сисин С.В.) було надіслано одержувачам - позивачу, представнику позивача та представнику відповідача в їх Електронні кабінети. Документ доставлено до електронних кабінетів учасників справи 06.07.2026 о 16:15.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Отже, учасники справи належним чином повідомлені про дату, місце та час судового засідання по розгляду заяви з викликом учасників справи, призначеного на 16.07.2026.

4. 09.07.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника позивача адвоката Чабан Р.Л. надійшла заява про розгляд справи без участі від 09.07.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-026718/26), згідно з якою представник позивача просить:

- здійснити розгляд заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу та витрат на судову експертизу без участі позивача та представника позивача;

- врахувати заперечення на заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу та витрат на судову експертизу, викладені у заяві представника позивача від 09.07.2026 та відмовити у задоволенні відповідної заяви представника відповідача.

5. 09.07.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника позивача адвоката Чабан Р.Л. надійшли заперечення на клопотання від 09.07.2026 (які зареєстровані за вхідним №02.3.1-02/6719/26), згідно яких представник позивача просить у задоволенні заяви представника Дюлай (Онопко) Наталії Вадимівни про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ти витрати на судову експертизу відмовити.

Представник позивача обґрунтовує свої заперечення на клопотання від 09.07.2026 тим, що: по-перше, відповідач повністю проігнорував ст. 130 ГПК України, яка безпосередньо регулює розподіл судових витрат у разі залишення позову без розгляду, помилково та маніпулятивно пославшись лише на загальні ст.ст 129, 244 ГПК України; по-друге, сторона відповідача не навела жодних доказів «необґрунтованості дій» позивача, тоді як звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіделль» до суду за захистом своїх прав через невиконання відповідачем зобов`язань за договором №270 є добросовісним конституційним правом (на підтвердження чого позивач додатково подав заяву про злочин за фактом привласнення товару працівниками ОСОБА_2 ), а подання заяви про залишення позову без розгляду від 03.06.2026 є його абсолютним правом, що не залежить від волі інших учасників, як це чітко підтверджено у постановах Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі №166/1026/25, від 10 квітня 2020 року у справі №548/2531/18, від 05 жовтня 2021 року у справі №308/13199/17, від 04 квітня 2022 року у справі №441/1609/19, від 16 січня 2023 року у справі №759/25664/21, від 23 листопада 2022 року у справі №759/14677/21, від 04 травня 2023 року у справі №910/5911/22, від 06 березня 2024 року у справі №905/1840/21, від 20 червня 2023 року у справі №925/1372/21, від 11 травня 2023 року у справі №921/811/21, від 25 квітня 2023 року у справі №924/341/22, від 14 травня 2024 року у справі №916/3278/22, від 25 квітня 2024 року у справі №903/1079/23, від 03 березня 2021 року у справі №761/27076/19, від 26 вересня 2018 року у справі №148/312/16, від 14 січня 2021 року у справі №521/3011/18 та від 18 грудня 2019 року у справі №741/1681/17; по-третє, оскільки ухвалою суду від 24.06.2026 позов було залишено без розгляду і справа не вирішувалася по суті, відсутні будь-яка фінальна правова оцінка спору та процесуальні передумови для винесення додаткового рішення в порядку ст. 244 ГПК України; по-четверте, наданий відповідачем договір №08/08/25 про надання правової допомоги від 08.08.2025 є непідписаним ОСОБА_2 електронним документом, який не містить жодних домовленостей про сплату гонорару адвокату у розмірі 30000,00 грн (у ньому визначено лише умови про 10% «гонорару успіху» у разі відмови в позові та нібито непідтверджений текстом договору аванс у 10000,00 грн), крім того цей договір, як і акт приймання-передачі виконаних робіт від 25.06.2026, прямо вказують на участь адвоката в зовсім іншій судовій справі №907/691/25 замість поточної №907/795/25, при цьому сторона відповідача не надала жодного детального опису виконаних робіт та платіжних інструкцій на підтвердження реальної оплати послуг адвоката; по-п`яте, заявлена сума витрат є неспівмірною та непропорційною через низьку ціну позову та незначну складність справи, причому штучне затягування процесу та збільшення витрат відбулося саме з вини відповідача, який ініціював необґрунтоване переведення справи зі спрощеного у загальне провадження та призначення судової експертизи; по-шосте, витрати відповідача на залучення експерта та проведення судової почеркознавчої експертизи не підлягають стягненню з позивача, оскільки за приписами ст. 129 ГПК України та правовою позицією Верховного Суду у постанові від 30.08.2018 у справі №910/23235/17, такі супутні витрати розподіляються виключно у разі вирішення спору по суті, а призначення цієї експертизи взагалі не має істотного значення для справи.

6. 10.09.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника відповідача адвоката Калинич І.І. надійшли письмові пояснення щодо повноти та обґрунтованості понесених відповідачем судових витрат від 09.07.2026 (які зареєстровані за вхідним №02.3.1-02/6741/26), згідно з якими представник відповідача просить письмові пояснення відповідача врахувати при розгляді заяви про ухвалення додаткового рішення та заяву відповідача про стягнення судових витрат у загальному розмірі 43504,50 грн задовольнити повністю, а ймовірні заперечення чи клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІДЕЛЬ» про зменшення судових витрат залишити без задоволення.

Представник відповідача обґрунтовує письмові пояснення тим, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіделль» на суму 131844,57 грн були первісно необґрунтованими, про що свідчить тривалий розгляд справи (з серпня 2025 по червень 2026 року) та подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду від 02.06.2026 лише після отримання результатів судової почеркознавчої експертизи з метою уникнення негативного рішення суду, що відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК України є підставою для повного відшкодування витрат відповідача. Співмірність та реальність витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн представник відповідача доводить тим, що договором визначено фіксований розмір гонорару, який згідно з нормами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та правовою позицією Верховного Суду що викладена у постанові від 16.02.2023 по справі №916/1106/21, не потребує обчислення фактично витраченого часу, а підтверджується домовленістю сторін, актом від 25.06.2026 та складністю тривалої справи, водночас обов`язок доведення неспівмірності покладається на позивача, який не надав жодних доказів завищення суми. Витрати ж на проведення судової почеркознавчої експертизи у загальному розмірі 13504,50 грн обґрунтовуються їхньою критичною необхідністю для захисту відповідача та підтверджуються документально платіжними інструкціями, де 13371,00 грн становить безпосередню оплату експертній установі за рахунком, а 133,50 грн - супутню обов`язкову комісію банку, без якої проведення платежу та виконання експертизи було б неможливим.

7. Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіделль» у судове засідання 16.07.2026 не з`явився, участі уповноваженого представника не забезпечив, будучи належним чином повідомлений про дату, місце та час проведення підготовче засідання.

16.07.2026 в судовому засіданні, з`ясувавши думку представника відповідача щодо можливості проведення судового засідання без участі позивача, врахувавши приписи частин 1 та 3 ст. 202 ГПК України; врахувавши, що позивача було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання; беручи до уваги, що явка учасників справи не визнавалася обов`язковою, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у підготовчому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення питань, які вирішуються у судовому засіданні; суд згідно ухвали, постановленої в судовому засіданні без оформлення окремого документа, та зазначеної у протоколі судового засідання, постановив: здійснювати розгляд справи по заяві відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат на судову експертизу у справі за відсутності позивача і його представника, врахувавши заяву позивача від 09.07.2026 про розгляд справи без участі.

У судовому засіданні 16.07.2026, суд заслухав пояснення представника відповідача по його заяві про ухвалення додаткового рішення, за його участі дослідив письмові матеріали справи в частині розгляду заяви відповідача щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат на судову експертизу у справі, після чого представник відповідача адвокат Калинич І.І. заявив усне клопотання про оголошення перерви, мотивуючи необхідністю долучення до справи підписаного Дюлай (Онопко) Н.В. договору про надання правової допомоги у цивільній справі від 08.08.2025, зазначивши, що при завантаженні через систему «Електронний суд» примірника такого договору разом із заявою відповідача про ухвалення додаткового рішення від 26.06.2026, помилково не долучено підписаного Дюлай (Онопко) Н.В. договору про надання правової допомоги у цивільній справі № 08/08/25 від 08.08.2025. А відтак представник відповідача просив надати додатковий час для подання суду підписаної копії даного договору.

З наведених підстав, відповідно до ухвали від 16.07.2026 суд задовольнив усне клопотання представника відповідача адвоката Калинич І.І. про оголошення перерви в судовому засіданні та оголосив перерву в судовому засіданні по розгляду справи за заявою відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі №907/795/25 на 20.07.2026 року на 15:00.

20.07.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника відповідача адвоката Калинич І.І. надійшла заява про долучення доказів від 18.07.2026 (зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/7084/26), згідно з якою він просить долучити до справи сканкопію договору про надання правової допомоги, укладеного 08.08.2025 ним з Дюлай (Онопко) Н.В., на підставі якого він здійснював представництво її інтересів у справі №907/795/25, мотивуючи, що до його заяви, поданої від імені відповідача (Дюлай Н.В.) від 26.06.2026 про ухвалення додаткового рішення, помилково було прикріплено такий договір в електронній формі. До заяви про долучення доказів від 18.07.2026, представник відповідача долучив докази її надіслання разом з додатками позивачу ТОВ «Фіддель».

Згідно з ухвалою від 16.07.2026 судом задоволено заяву представника відповідача адвоката Калинич І.І. про долучення доказів від 18.07.2026 (зареєстровану за вхідним №02.3.1-02/7084/26 від 20.07.2026) і долучену до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги, укладеного (підписаного) 08.08.2025 адвокатом Калинич І.І. з Дюлай (Онопко) Н.В.

У судовому засіданні 20.07.2026 суд за участі представника відповідача продовжив розгляд заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, завершив дослідження письмових матеріалів справи в частині розгляду заяви відповідача щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат на судову експертизу у справі, після чого оголосив перерву в судовому засіданні відповідно до ч.4 ст. 233 ГПК України для постановлення ухвали, що оформляється окремим документом.

Відповідно до ч.1 та 9 ст.240 ГПК України ухвали суду проголошуються негайно після їх постановлення за правилами проголошення рішень суду. Рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, суд після оголошеної відповідно до ч.4 ст. 233 ГПК України перерви 20.07.2026 суд повернувся в судове засідання та проголосив вступну та резолютивну частини ухвали.

Відповідно до ч. 5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

8. Розглянувши заяву представника відповідача ( ОСОБА_2 ) адвоката Калинич І.І. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат на судову експертизу від 26.06.2026 (далі заява відповідача), суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви з урахуванням такого.

Так, суд враховує, що у відповідності до ч. 1 - 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частина 8 ст. 129 ГПК України передбачає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

А тому при розгляді заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат на судову експертизу від 26.06.2026, судом встановлено, що у відзиві на позовну заяву від 22.08.2025 однією з вимог відповідача була вимога про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу. Одночасно у відзиві на позов від 22.08.2025 відповідач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, на момент подання відзиву становить 10000,00 грн, а кінцевий розрахунок витрат разом із детальним описом виконаних робіт буде надано суду додатково.

Також у судовому засіданні 24.06.2026 представником відповідача у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України було зроблено усну заяву про те, що докази на підтвердження розміру судових витрат, які сторона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У заяві про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат на судову експертизу від 26.06.2026, представник відповідача зазначає, що відповідачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30000,00 грн, що підтверджується договором про надання правової допомоги №08/08/25 від 08.08.2025, та актом приймання-передачі виконаних робіт від 25.06.2026. Окрім того, відповідачем понесено витрати, пов`язані з проведенням судової почеркознавчої експертизи, на загальну суму 13504,50 грн (з яких 13371,00 грн вартість експертизи та 133,50 грн комісія банку за переказ коштів). Представник відповідача зазначає, що ці витрати є складовою судових витрат згідно зі ст. 123, 126 ГПК України і підлягають стягненню з позивача, оскільки ухвалою суду від 24.06.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіделль» залишено без розгляду за заявою самого позивача.

За таких обставин, представник відповідача просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіделль» на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн та витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи в розмірі 13504,50 грн, а всього судових витрат на загальну суму 43504,50 грн.

9. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Суд зазначає, що судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 49 постанови від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).

Відповідно до ч. 1-4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як встановлюють положення ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом ст. 130 ГПК України (розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) у випадках, встановлених цієї статтею, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У п. 6.3. постанови від 06.03.2024 у справі № 905/1840/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2021 у справі №550/936/18 зазначила, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується зазвичай при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду. Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.

З урахуванням ст. 244 ГПК України колегія суддів Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду відзначає, що у разі, якщо закінчено судове провадження (тобто, закрито провадження у справі/залишено позов без розгляду/вирішено спір по суті), і судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, суд у порядку статті 244 ГПК України має право за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення до основного рішення у справі (ухвали про закриття провадження у справі; ухвали про залишення позову без розгляду; рішення/постанови за результатом розгляду справи по суті), яким закінчено провадження у справі.

Відповідно, в залежності від виду прийнятого судом процесуального рішення ухваленого за результатом закінчення розгляду справи (ухвали/рішення/постанови), залежить і назва додатково рішення у справі, якими можуть відповідно бути: додаткова ухвала, додаткове рішення, додаткова постанова.

Відтак, відповідно до приписів ч. 5 ст. 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема:

- чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов;

- чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору;

- чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача;

- чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Близька за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 06.03.2024 у справі № 905/1840/21, від 25.04.2024 у справі № 903/1079/23.

Колегія суддів враховує, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.

Тобто, ч. 5 ст. 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин. Така позиція узгоджується із висновками наведеними у додатковій постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 905/460/21.

Разом з тим, Верховний Суд акцентує, що поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 922/2017/17).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 зазначила, що при компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням частини п`ятої статті 130 ГПК України має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов`язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше).

10. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до долученого до заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення та клопотання представника відповідача про долучення доказів від 18.07.2026 договору про надання правничої допомоги у цивільній справі №08/08/25 (далі договір) вбачається укладення 08.08.2025 між адвокатом Калинич Іваном Івановичем (у договорі адвокат) та Дюлай (Онопко) Наталією Вадимівна (у договорі клієнт) зазначеного договору, згідно з п. 1.1. якого адвокат бере на себе зобов`язання представляти інтереси клієнта у господарській справі №907/691/25 за позовом ТОВ «Фіделль» до ФОП Онопко Н.В. про стягнення боргу на суму 131844,57 грн, а Клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання правової допомоги, передбаченої в п. 4 цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, адвокат представляє права і законні інтереси клієнта в Господарському суді Закарпатської області з усіма правами представника, які передбачені Господарсько процесуальним кодексом України, якщо інше не встановлено цим договором.

Згідно з п. 2.2. договору, адвокат при наданні правової допомоги не може здійснювати ніяких дій на шкоду клієнту.

Відповідно до п. 2.3. договору, адвокат не може представляти інтереси будь-якої іншої сторони, якщо її інтереси суперечать інтересам клієнта.

Згідно з п. 2.4. договору, адвокат не дає ніяких запевнень щодо результату справи.

Відповідно до п.п. 3.1. 3.4. договору, клієнт зобов`язується: співпрацювати з адвокатом та надавати йому всю необхідну інформацію у цій справі; оплатити або доручити іншій особі здійснити оплату адвокату гонорару та інших витрат, як зазначено у ч. 2 цього договору; здійснити інші конкретні обов`язки, необхідність яких може виникнути у ході представництва у справі №907/691/25. Клієнт уповноважує адвоката приймати всі рішення та вживати всіх дій, необхідних для захисту інтересів клієнта, окрім таких рішень, що повинні прийматись самим клієнтом.

Відповідно до п. 4.1. договору, клієнт сплачує адвокату аванс в сумі 10000 грн, що включає в себе ознайомлення з матеріалами справи та надання усних консультацій по даній справі. У разі позитивного вирішення справи (повної або часткової відмови в задоволені позову) в цій справі, клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі 10% від будь-якої суми грошей, отриманої внаслідок домовленості або судового розгляду справи. Клієнт або особа, якій доручено здійснити оплату послуг адвоката, сплачує обумовлену суму гонорару в день укладання договору. Підписання даного договору свідчить про проведення клієнтом оплати авансового платежу.

Згідно з п. 4.2. договору, клієнт погоджується здійснити додаткові витрати, що пов`язані з наданням правової допомоги по справі (експертні дослідження, отримання платних довідок та інших документів, витрат на відрядження, транспортні послуги тощо).

Відповідно до п. 4.3. договору, адвокат приступає до виконання обов`язків, визначених цим договором, лише після оплати гонорару (авансу) відповідно до умов п.4.1 цього договору.

Згідно з п. 5.1. договору, адвокат буде прагнути тримати клієнта проінформованим на всіх стадіях справи щодо її стану та дій, які повинні бути вжиті.

Відповідно до п. 5.2. договору, адвокат може доручати виконання певної частини роботи за цим договором своїм помічникам, крім доручень, які виконуються адвокатом в зв`язку з його професійними повноваженнями. Помічники адвоката зобов`язані зберігати конфіденційність інформації, отриманої за цим договором або у зв`язку з ним.

Згідно з п. 5.3. договору, у разі дострокового розірвання клієнтом цього договору, останній відшкодовує всі обґрунтовані витрати адвоката, з урахуванням фактичних витрат адвоката у справі.

Відповідно до п. 6.1. договору, за порушення умов договору сторони несуть відповідальність згідно чинному законодавству України.

Згідно з п. 7.1. договору, даний договір укладений на строк до повного завершення справи №907/691/25.

Відповідно до п. 7.2. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Згідно з п. 8.1. договору, даний договір складений в двох оригінальних примірниках, по одному для кожної із сторін.

При частковому задоволенні заяви відповідача суд враховує пояснення представника відповідача адвоката Калинича І.І. в судових засіданнях по розгляду заяви відповідача, в яких він зазначив, що при підписанні договору 08.08.2025 з Дюлай (Онопко) Н.В. у договорі помилково було зазначено номер справи, в якій він представляв інтереси вказаної особи, а саме: зазначено №907/691/25, так як правильним номером справи є №907/795/25, в якій Дюлай (Онопко) Н.В. є відповідачем за позовом ТОВ «Фіделль».

При ухваленні додаткової ухвали судом враховані такі пояснення представника відповідача в судових засіданнях щодо помилкового зазначення у договорі справи №907/691/25 і такі пояснення адвоката Калинича І.І. підтверджені його безпосередньою участю в судових засіданнях у справі №907/795/25, поданих ним у справі заяв по суті справи, інших заяв, до яких в справі №907/795/25 долучено ордер серії АО №1188943 від 08.08.2025, в якому зазначено, що адвокат Калинич І.І. представляє інтереси Дюлай (Онопко) Н.В. на підставі договору від 08.08.2025.

Також судом враховано, що 25.06.2026 між адвокатом Калинич Іваном Івановичем та Дюлай (Онопко) Наталією Вадимівна був укладений акт приймання-передачі виконаних робіт (далі акт).

Відповідно до п. 1 акту, даним актом підтверджується повне та належне виконання виконавцем на протязі серпня 2025 по 25 червня 2026 року робіт, пов`язаних з наданням замовнику консультаційних та юридичних послуг, передбачених договором №08/08/25 про надання правової допомоги у господарській справі №907/691/25, а саме:

- вивчення матеріалів господарської справи №907/691/25 за позовом ТОВ «Фіделль» до ФОП Онопко (Дюлай) Н.В. про стягнення боргу на суму 131844,57 грн. Вартість робіт: 10000,00 грн.

- підготовка процесуальних документів по справі №907/691/25 (клопотань, відзиву на позов, письмових пояснень та заперечень), вартість робіт. 10000,00 грн.

- особиста участь адвоката в судових засіданнях. Вартість робіт 10000,00 грн.

Згідно з п. 1 акту, загальна вартість виконаних робіт складає 30000,00 грн.

Відповідно до п. 3 акту, замовник визнає факт якісного виконання виконавцем робіт. Претензій щодо виконаної роботи не має. Розрахунок проведено повністю.

На даному акті наявний підпис Дюлай (Онопко) Наталії Вадимівни та підпис і відтиск печатки адвоката Калинич Івана Івановича.

При частковому задоволенні заяви відповідача суд враховує пояснення представника відповідача адвоката Калинича І.І. в судових засіданнях по розгляду заяви відповідача, в яких він зазначив, що при підписанні договору 08.08.2025 з Дюлай (Онопко) Н.В. та складанні акту прийому-передачі від 25.06.2026 у договорі та в акті помилково було зазначено номер справи, в якій він представляв інтереси вказаної особи, а саме: зазначено №907/691/25, так як правильним номером справи є №907/795/25, в якій Дюлай (Онопко) Н.В. є відповідачем за позовом ТОВ «Фіделль».

При ухваленні додаткової ухвали судом враховані такі пояснення представника відповідача в судових засіданнях щодо помилкового зазначення у договорі та в акті справи №907/691/25 і такі пояснення адвоката Калинича І.І. підтверджені його безпосередньою участю в судових засіданнях у справі №907/795/25, поданих ним у справі заяв по суті справи, інших заяв, до яких в справі №907/795/25 долучено ордер серії АО №1188943 від 08.08.2025, в якому зазначено, що адвокат Калинич І.І. представляє інтереси Дюлай (Онопко) Н.В. на підставі договору від 08.08.2025.

Крім цього, з долученої до заяви квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН4335876 від 20.04.2026, Дюлай Наталія Вадимівна перерахувала на рахунок Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України суму в розмірі 13371,00 грн. Призначення платежу: проведення судової експертизи в цивільних, господарських, адміністративних справах у виконавчому провадженні: експертиза почеркознавчі (з ПДВ) зг. Рах: №26-190 від 03.04.2026 року від Платник - Дюлай Наталія Вадимівна.

Водночас до цієї ж заяви долучено копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН4335876 від 20.04.2026, з якої вбачається, що у зв`язку з перерахуванням Дюлай Наталією Вадимівною на рахунок Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України суму в розмірі 13371,00 грн із призначенням платежу за проведення судової експертизи, згідно іншої квитанції Дюлай Н.В. також сплатила 133,50 грн комісії за здійснення такої операції за переказ коштів за проведення судової експертизи.

11. Відповідно до ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача заявленої суми витрат на професійну правову допомогу, суд, із урахуванням фактичних обставин даної справи, бере до уваги наступне.

Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у ч. 4 ст. 126 ГПК України, так і в ч. 5-7 ст. 129 ГПК України.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Здійснивши правовий аналіз норм ст. 126 та 129 ГПК України, можна дійти висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Така позиція випливає із правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у ч. 5-7 ст. 129 ГПК України.

Водночас таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц).

Ті самі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, у додаткових постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, та у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Господарський суд, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, виснує, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат та пропорційним розміру витрат до предмета спору.

12. Розглянувши заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат на судову експертизу від 26.06.2026, а також заперечення на клопотання від 09.07.2026 позивача та письмові пояснення щодо повноти та обґрунтованості понесених відповідачем судових витрат від 09.07.2026 відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача з огляду на таке.

Щодо процесуальних підстав розгляду заяви та розподілу витрат у разі залишення позову без розгляду, суд зазначає, що ухвалою суду від 24.06.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіделль» до Фізичної особи-підприємця Дюлай (Онопко) Наталії Вадимівни в справі №907/795/25 залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України за заявою самого позивача.

Позивач у своїх запереченнях стверджує, що оскільки справа по суті не вирішена, а залишення позову без розгляду є його правом, то відсутні будь-які підстави для ухвалення додаткового рішення в порядку ст. 244 ГПК України та розподілу судових витрат. Суд відхиляє ці доводи як неспроможні та такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм процесуального права.

Згідно з ч. 5 ст. 130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Дана норма є спеціальною та прямо передбачає можливість відшкодування судових витрат відповідача у випадку, коли судовий розгляд завершується без ухвалення рішення по суті спору з вини або за ініціативою позивача.

Оцінюючи характер дій позивача на предмет їх «необґрунтованості» в розумінні ч. 5 ст. 130 ГПК України, суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіделль» ініціювало даний судовий процес у серпні 2025 року, пред`явивши вимоги про стягнення заборгованості, інфляційних збитків, 3% річних, пені та штрафу у загальному розмірі 131844,57 грн. Судовий процес тривав майже рік (з серпня 2025 року по червень 2026 року), впродовж якого відповідач був змушений захищатися від позовних вимог, залучати адвоката та нести значні фінансові витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи для спростування доводів позивача. Призначення судової експертизи було обумовлено необхідністю перевірки справжності підписів на документах, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, так як відповідач не тільки заперечувала підписання таких накладних, а й заперечувала отримання товару відповідно до цих накладних.

Подача позивачем заяви про залишення позову без розгляду від 02.06.2026 відбулася вже після того, як судом було призначено, а Львівським науково-дослідницьким експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України проведено судову почеркознавчу експертизу.

Саме з урахуванням висновку почеркознавчої експертизи, позивач подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду, водночас звернувшись із заявою про вчинення злочину від 01.06.2026 в Мукачівське районне управління поліції, до якої долучив копію висновку почеркознавчої експертизи від 30.04.2026.

Водночас суд зазначає, що згідно сталої практики Верховного Суду (наприклад, постанова від 14 січня 2026 року у справі № 922/4558/24) факт поставки товару може бути підтверджений не лише первинними бухгалтерськими документами, а й сукупністю інших доказів, які переконливо свідчать про здійснення господарської операції. Для встановлення факту передачі товару суд має оцінювати всі надані сторонами докази в їх сукупності, включаючи видаткові накладні, договори, листування між сторонами та інші матеріали, що підтверджують реальність господарських відносин, в тому числі висновки судових експертиз.

Отже, така поведінка позивача, що полягає в ініціюванні тривалого судового процесу та вчинення дій щодо припинення спору в суді шляхом подачі заяви про залишення позову без розгляду, на переконання суду, свідчить про необгрунтовані дії позивача лише в розумінні ч. 5 ст. 130 ГПК України, які дають відповідачу право на відшкодування понесених ним витрат на правову допомогу. Суд зазначає, що добросовісний учасник справи має усвідомлювати наслідки пред`явлення позову, тим більше під час розгляду справи, коли відповідач повідомив у відзиві про понесені ним витрати на правову допомогу, а тому покладення на відповідача обов`язку самостійно нести витрати, викликані безпідставним позовом, суперечило б принципу справедливого розподілу судових витрат та засадам господарського судочинства.

13. Дослідивши надані відповідачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн, суд встановив наявність суттєвих недоліків у поданих документах, що унеможливлює задоволення заяви в цій частині у повному обсязі.

Так, суд, крім укладеного адвокатом з відповідачем договору про надання правничої допомоги від 08.08.2025, також вказує, що факт реального існування домовленості між адвокатом та клієнтом та надання правової допомоги підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 25.06.2026, який належним чином підписаний Дюлай (Онопко) Н.В. та адвокатом Калиничем І.І. (із скріпленням печаткою останнього). Крім того, повноваження адвоката Калинича І.І. на представництво інтересів відповідача у суді підтверджуються належним чином оформленим ордером та судовими документами, підписаними ним в процесі розгляду справи.

Як було вказано вище, суд відхиляє доводи представника позивача про те, що договір №08/08/25 від 08.08.2025 та акт від 25.06.2026 не стосуються цієї справи, оскільки в їхніх текстах зазначено про представництво інтересів у справі №907/691/25, тоді як предметом розгляду є справа №907/795/25. Оцінивши зміст договору №08/08/25 від 08.08.2025 та акт від 25.06.2026, суд встановив, що в обох документах чітко зазначено предмет спору та учасників процесу: «за позовом ТОВ «Фіделль» до Фізичної особи-підприємця Онопко (Дюлай) Н.В. про стягнення боргу на суму 131844,57 грн». Справа із таким предметом та сторонами є саме справою №907/795/25, яка перебувала в провадженні Господарського суду Закарпатської області. Зважаючи на повний збіг сторін, а також пояснення представника відповідача у судовому засіданні по розгляду заяви відповідача, суті спору, суд розцінює зазначення у договорі №08/08/25 від 08.08.2025 та акт від 25.06.2026 номера справи « 907/691/25» замість « 907/795/25» як помилку сторони відповідача при наборі тексту процесуальних документів, яка не нівелює факту надання правничої допомоги саме у цій справі.

Окремо, суд погоджується з аргументами представника позивача щодо відсутності детального опису виконаних робіт (наданих послуг) та відсутності платіжних квитанцій на підтвердження розрахунків.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зазначає, що наданий представником відповідача акт приймання-передачі виконаних робіт від 25.06.2026 за формою та змістом не відповідає вимогам ч. 3 ст. 126 ГПК України. Вказаний акт містить лише загальні формулювання та розділений всього на три узагальнені блоки: вивчення матеріалів справи 10000,00 грн; підготовка процесуальних документів (клопотань, відзиву, пояснень) 10000,00 грн; особиста участь у судових засіданнях 10000,00 грн.

В акті абсолютно відсутній деталізований опис того, які саме конкретно процесуальні документи були складені (витраченого часу на кожен документ), у яких саме судових засіданнях і якої тривалості адвокат брав особисту участь, а також які саме матеріали справи вивчалися. Відсутність у поданих документах деталізації наданих адвокатом послуг значно ускладнює, а в окремих аспектах унеможливлює перевірку судом обґрунтованості, співмірності та реальності таких послуг.

Окрім цього, відповідачем не надано суду жодної платіжної інструкції, які б підтверджували фактичне перерахування коштів у сумі 30000,00 грн з рахунку відповідача на рахунок адвоката. Хоча Акт від 25.06.2026 містить застереження про те, що «розрахунок проведено повністю», відсутність первинних фінансових документів про оплату є суттєвим недоліком при доведенні реальності понесених витрат.

Щодо цього, суд враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, п.п. 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04). Також у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд аналізує положення п. 4.1 договору №08/08/25 від 08.08.2025, де зазначено, що клієнт сплачує адвокату аванс в сумі 10000,00 грн за ознайомлення з матеріалами справи та надання усних консультацій, а також «у разі позитивного вирішення справи (повної або часткової відмови в задоволені позову) в цій справі, клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі 10% від будь-якої суми грошей, отриманої внаслідок домовленості або судового розгляду справи».

Договір не містить жодних інших умов про сплату гонорару у сумі саме 30000,00 грн. Натомість у ньому міститься застереження про виплату додаткових 10% «гонорару успіху» у разі позитивного вирішення справи. Оскільки справа була залишена без розгляду за заявою позивача, судове рішення по суті спору не ухвалювалося, а отже, класичного «позитивного вирішення справи» (відмови у позові судом) не відбулося. Проте фактичний результат процесу є сприятливим для відповідача.

При цьому суд враховує, що у п. 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Зважаючи на викладене, враховуючи наявність очевидних технічних недоліків оформлення договірних відносин (відсутність підписів на самому тексті договору), відсутність деталізованого опису виконаних робіт в акті від 25.06.2026 та платіжних документів, але водночас беручи до уваги беззаперечний факт тривалого представництва інтересів відповідача адвокатом Калиничем І.І. у суді (складання відзиву, участь у засіданнях, ініціювання експертизи), суд, використовуючи свої дискреційні повноваження, вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з позивача, до пропорційної, розумної та справедливої суми в розмірі 10000,00 грн. Саме такий розмір витрат на правову допомогу (як орієнтовний) був зазначений відповідачем у першій заяві по суті справи у відзиві від 22.08.2026. Водночас відповідач у заяві про ухвалення додаткового рішення не обгрунтував підстави збільшення таких витрат, а тому, на переконання суду, саме такий розмір витрат на правову допомогу в сумі 10000грн є співмірним із фактичним обсягом виконаної роботи та складністю справи

14. Щодо витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи.

Окремо та детально суд досліджує вимогу сторони відповідача про стягнення з позивача витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 13504,50 грн (де 13371,00 грн становить безпосередня вартість експертизи, а 133,50 грн - комісія банку за проведення платежу).

Позивач у запереченнях зазначає, що оскільки суд не вирішив справу по суті, розподіл інших судових витрат на підставі ч. 4 ст. 129 ГПК України є неможливим. Він посилається на правову позицію Верховного Суду у справі №910/23235/17 (постанова від 30.08.2018), де вказано, що за відсутності вирішення спору по суті неможливо встановити, чи підтримував відповідач позовні вимоги, та, відповідно, здійснити розподіл витрат.

Суд не погоджується з цими доводами позивача та вважає їх неприйнятними з огляду на таке.

Частина 1 ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» визначає, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (ч. 1 ст. 71 цього Закону).

Пункт 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5, передбачає, що підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов`язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.

Системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке: витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат; висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи; у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду; при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що початок вирішення спору щодо своїх прав та обов`язків цивільного характеру пов`язується з поданням цивільного позову (рішення від 21 червня 2007 року у справі Редька проти України (Redka v. Ukraine), заява № 17788/02, від 10 грудня 2009 року у справі Васильчук проти України (Vasilchuk v. Ukraine), заява № 31387/05).

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на експертизу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Матеріалами справи підтверджується, що в межах цього судового процесу за клопотанням відповідача судом було призначено судову почеркознавчу експертизу. Необхідність її проведення була викликана тим, що відповідач заперечував факт підписання договору чи інших документів, на яких позивач обґрунтовував свої позовні вимоги.

Реальність та документальне підтвердження понесених відповідачем витрат на експертизу повністю доведено наявними у справі матеріалами. Згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН4335876 від 20.04.2026, Дюлай (Онопко) Наталія Вадимівна сплатила на рахунок Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України кошти в розмірі 13371,00 грн із призначенням платежу: «проведення судової експертизи... зг. Рах: № 26-190 від 03.04.2026 року від Платник - ОСОБА_2 ». Додатково платіжним документом підтверджується сплата банківської комісії в розмірі 133,50 грн.

Оскільки проведення експертизи було безпосередньо пов`язане із розглядом цієї справи та було ефективним засобом захисту відповідача проти пред`явлених до нього вимог, так як з урахуванням такого висновку експертизи позивач подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду від 02.06.2026 та у подальшому звернувся в органи поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення; так як сам судовий процес завершився залишенням позову без розгляду через дії позивача, який після ознайомлення з висновком експертизи вирішив подати вказану заяву про залишення позовної заяви без розгляду від 02.06.2026, а відтак суд вважає, що витрати на проведення експертизи в сумі 13504,50 грн (які включають як витрати відповідача на оплату за проведення експертизи в сумі 13371,00 грн, так і пов`язана з цим сплата банківської комісії в розмірі 133,50 грн) підлягають відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача у повному обсязі, так як такі витрати пов`язані з розглядом справи.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 123, 126, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Заяву представника відповідача ( ОСОБА_2 ) адвоката Калинич І.І. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат на судову експертизу від 26.06.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/6270/26 від 26.06.2026) задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіделль» (код ЄДРПОУ - 40164480, місце знаходження - 45002, Волинська область, Ковельський район, місто Ковель, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 42) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ) 10000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок) на відшкодування витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

В іншій частині заявленої відповідачем до стягнення суми судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіделль» (код ЄДРПОУ - 40164480, місце знаходження - 45002, Волинська область, Ковельський район, місто Ковель, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 42) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ) 13504,50 грн (тринадцять тисяч п`ятсот чотири гривні 50 копійок) на відшкодування витрат відповідача, пов`язаних з проведенням судової почеркознавчої експертизи згідно висновку експерта від 30.04.2026 №СЕ-19/114-26/3185-ПЧ.

На підставі додаткової ухвали видати накази.

Додаткова ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 255 257 ГПК України.

Повна ухвала складена і підписана 24.07.2026.

Суддя С.В. Сисин