Рішення № 138463473, 21.07.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/611/26

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Соловей Л.А.,

за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,

без участі представників сторін;

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (м.Київ)

до Приватного підприємства "БудКапітал Плюс"(м.Житомир)

про стягнення 4413640грн.

Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Державне підприємство Міністерства оборони України АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" про стягнення 4 413 640,00грн, з яких: 2407440,00грн пені та 2 006 200,00грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на непоставку відповідачем у встановлений строк товару, обумовленого державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони №24-1348-VDK-25 від 17.12.2025.

Ухвалою суду від 22.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.06.2026.

Ухвалою суду від 22.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/611/26 до судового розгляду по суті на 21.07.2026.

Представники сторін в судове засідання 21.07.2026 не з`явились.

21.07.2026 через систему "Електронний суд" від представника ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" надійшло клопотання про проведення судового засідання за його відсутності. ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" у клопотанні просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні; повноважного представника в судові засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать довідки про доставку ухвал суду від 22.05.2026 та від 22.06.2026 в електронний кабінет ПП "БудКапітал Плюс".

Крім того, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач мав доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги те, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд даної справи, явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а його неявка та неподання ним відзиву на позовну заяву не перешкоджають розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності останнього за наявними матеріалами, згідно з ч.9 ст.165, ст.202 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

17.12.2025 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (замовник/позивач) та Приватним підприємством "БудКапітал Плюс" (постачальник/відповідач) укладено державний контракт №24-1348-VDK-25 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони (а.с.12-23).

За умовами п.1.1. контракту виконавець зобов`язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього контракту товари для потреб безпеки і оборони, найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому контракті та в специфікації товарів (додаток 1 до контракту) для подальшого використання Збройними Силами України, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити товар в строки та на умовах, визначених цим контрактом. Комплектність товару наведено в додатку 2 до контракту.

Відповідно до п.2.4. державного контракту, загальна вартість (ціна) товару за цим контрактом становить 28 660 000,00грн. Сторони визнають та підтверджують, що згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України операції з постачання товару за цим контрактом звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п.2.6. державного контракту, сторони визнають та підтверджують, що вартість (ціна) товару за цим контрактом після його укладання не переглядається, окрім випадків, прямо передбачених законодавством України та цим контрактом.

Істотні умови цього контракту не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених пунктом 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (із змінами).

Оплата замовником поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця по факту поставки товару впродовж 15 (п`ятнадцяти) робочих днів шляхом подання платіжної інструкції до ДКСУ, а у разі відсутності відповідного бюджетного фінансування - протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати його надходження (п.2.9. державного контракту).

За умовами п.3.4. державного контракту, датою виконання виконавцем зобов`язань щодо поставки товару є дата закінчення приймання-передачі товару, яка зазначається у видатковій накладній. Акт приймання-передачі товарів для потреб безпеки та оборони та видаткова накладна складається виконавцем в 5 (п`яти) примірниках. Виконавець зобов`язаний не пізніше 2 (двох) робочих днів з дати підписання між виконавцем та отримувачем передати 4 (чотири) примірники такого акту та 1 (один) примірник додатків до нього замовнику.

Пунктом 4.1. державного контракту передбачено, що виконавець зобов`язаний поставити товар згідно з умовами цього контракту не пізніше строку, визначеному в специфікації (додаток 1).

Згідно з п.4.2. державного контракту, в обґрунтованих випадках сторони мають право коригувати строк поставки і приймання товару не пізніше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до закінчення строку дії контракту шляхом внесення змін до цього контракту на підставі письмового звернення виконавця, яке виконавець повинен надати не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки товару, зазначеної в специфікації з обґрунтуванням та наданням документального підтвердження настання такого випадку відповідно вимог розділу 13 цього контракту.

У відповідності до п.7.2. державного контракту, у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.

Контракт набирає чинності з дати його та діє до 30.06.2026, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, в тому числі гарантійних (п.11.1. державного контракту).

Додатком №1 до державного контракту №24-1348-VDK-25 від 17.12.2025 є специфікація, у якій сторонами погоджено найменування товару, його кількість - 200 комплектів та загальну вартість, яка складає 28 660 000,00грн, а також строк поставки товару: ТО+20календарних днів, де ТО- це дата укладання контракту (а.с.23 на звороті).

Додатком №2 до державного контракту №24-1348-VDK-25 від 17.12.2025 є комплектність товару (а.с.24).

Державний контракт №24-1348-VDK-25 від 17.12.2025 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони, додаток №1 (специфікація) та додаток №2 (комплектність товару) підписано представниками сторін їх підписи скріплено печатками підприємств.

У зв`язку з непоставкою відповідачем товару у встановлений строк, позивач направив відповідачу претензію №22.1-2909 від 05.02.2026, у якій, посилаючись на прострочення строків поставки товару, нарахував пеню за період з 07.01.2026 по 04.02.2026 у розмірі 831140,00грн, яку просив сплатити на відповідний рахунок протягом п`яти робочих днів з моменту отримання претензії (а.с.37-38).

У зв`язку із неотриманням відповіді на претензію, позивач направив відповідачу повідомлення від 24.03.2026 про розірвання державного контракту №24-1348-VDK-25 в односторонньому порядку, відповідно до п.12.1. та 12.2. контракту, з 01.04.2026 (а.с.35-36).

Враховуючи непоставку відповідачем товару в обумовлені контрактом строки, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2 407 440,00грн пені та 2006200,00грн штрафу.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 626 ЦК України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст.662 ЦК України).

Частиною 1 статті 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача пені у розмірі 2 407 440,00грн на підставі п.7.2. договору за порушення строків поставки товару з 07.01.2026 по 31.03.2026 та штрафу у розмірі 2 006 200,00грн за прострочення поставки продукції понад 30 днів.

Як встановлено судом вище, товар у кількості 200 одиниць виконавець мав поставити у строк ТО+20 календарних днів, де ТО - дата укладення контракту.

Відповідач в установлений термін обумовлений товар позивачу не поставив. В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують протилежне.

24.03.2024 №6-7726 позивач надіслав відповідачу повідомлення про розірвання державного контракту від 17.12.2025 №24-1348-VDK-25 в односторонньому порядку з 01.04.2026.

Вказаний лист позивача залишився без реагування зі сторони відповідача.

Відповідно до ч.3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом ст.651 ЦК України розірвання договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.04.2021 у справі №910/5206/20, від 13.12.2021 у справі №904/2780/19.

У п. 12.2. державного контракту сторони передбачили право позивача на одностороннє розірвання договору у разі невиконання виконавцем розділів 4-7 цього контракту.

Оскільки відповідач не виконав свого обов`язку з поставки товару у встановлений у договорі термін, дії позивача щодо одностороннього розірвання договору суд вважає правомірними та такими, що тягнуть за собою відповідні правові наслідки.

Таким чином, враховуючи умови п.12.2. договору, він вважається розірваним.

Доказів поставки позивачу товару до моменту його розірвання відповідач суду не надав, тобто має місце невиконання відповідачем зобов`язання з поставки товару.

Щодо нарахування та підстав для стягнення пені за порушення строків поставки товару з 07.01.2026 по 31.03.2026 в сумі 2 407 440,00грн у спірних правовідносинах, суд зазначає таке.

За умовами підпункту 1 п.7.2. державного контракту у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз змісту зазначеного пункту контракту дає підстави для висновку, що сторони пов`язали застосування пені та штрафу виключно з порушенням строків поставки товару, тобто з простроченням виконання зобов`язання. При цьому, базою для її нарахування визначено вартість несвоєчасно поставленої партії товару, що свідчить про застосування такого виду відповідальності лише у разі поставки товару із порушенням установленого договором строку.

Натомість умовами підпункту 4 п.7.2. контракту сторони визначили, що у разі відмови від постави товару (частини товару) виконавець зобов`язаний крім сплати інших компенсаційних платежів, сплатити на користь замовника штраф у розмірі 7 від вартості (ціни) непоставленого (недопоставленого) товару.

Тобто, вищевказаним пунктом контракту окремо передбачена відповідальність виконавця у вигляді штрафу за непоставку товару.

Отже, умовами контракту розмежовано відповідальність за прострочення виконання зобов`язання та за його повне або часткове невиконання.

Із врахуванням того, що спір у даній справі виник у зв`язку з непоставкою товару, а не його поставкою з порушенням строку, підстави для застосування пені, передбаченої підпунктом 1 п.7.2. контракту, відсутні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення пені у спірних правовідносинах, а тому відповідні позовні вимоги в частині стягнення 2 407 440,00грн пені не підлягають задоволенню.

Одночасно позивач заявив до стягнення з відповідача 2 006 200,00грн штрафу у розмірі 7% за прострочення поставки понад 30 (тридцять) днів.

Як зазначено судом вище, підпунктом 1 п.7.2. контракту сторони встановили відповідальність у вигляді пені та штрафу виключно за порушення строків поставки товару.

Разом з тим, в даному випадку поставка товару не відбулась, відтак у відповідача виникло право на нарахування штрафу, який передбачений підпунктом 4 п.7.2. контракту, у розмірі 7 % від вартості (ціни) непоставленого (товару).

Суд встановив, що розрахунок штрафу фактично здійснений у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару в сумі 28 660 000,00грн (а.с.6).

За вказаних обставин, вимога позивача до стягнення штрафу у сумі 2 006 200,00грн (7 % від вартості непоставленого товару) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлю" наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням встановлених судом обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 2 006 200,00грн штрафу. Суд відмовляє в позові в частині стягнення 2407440,00грн пені.

Судові витрати за результатами розгляду справи.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено 52 963,68грн судового збору.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 24 074,40грн.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" (пр.Миру, будинок 19, квартира 342, м.Житомир, Житомирська область, 10004, код ЄДРПОУ 44905947) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (вулиця Автозаводська, будинок 2, м.Київ, 04074, код ЄДРПОУ 44725823)

- 2 006 200,00грн штрафу;

- 24 074,40грн витрат по сплаті судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 2 407 440,00грн пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2-3 сторонам через "Електронний суд".