Ухвала суду № 138461577, 22.07.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/3548/26

провадження № 1-кп/405/184/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026 м. Кропивницький

Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

його захисника адвоката ОСОБА_5 ,

особи, стосовно якої вирішується питання про

застосування примусових заходів виховного

характеру ОСОБА_6 ,

законного представника особи, стосовно якої

вирішується питання про застосування примусових

заходів виховного характеру - головного спеціаліста

сектора соціального та правового захисту дітей

служби у справах дітей управління з питань захисту

прав дітей Кропивницької міської ради ОСОБА_7 ,

захисника особи, стосовно якої вирішується

питання про застосування примусових заходів

виховного характеру - адвоката ОСОБА_8 ,

потерпілого ОСОБА_9 ,

неповнолітнього потерпілого ОСОБА_10 ,

законного представника неповнолітнього

потерпілого ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Покровськ, Донецької області, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.289, ч. 2 ст. 289, ч.4 ст. 185 КК України,

встановив:

До Подільського районного суду міста Кропивницького надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026121010000651 від 02.04.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.289, ч. 2 ст. 289, ч.4 ст. 185 КК України.

Прокурор просив суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, посилаючись на те, що на даний час не зменшилися ризики, які були встановлені під час обрання запобіжного заходу. Вказав на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник обвинуваченого заперечив щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи це тим, що відсутні заявлені прокурором ризики, оскільки вони є не доведеними. Просив застосувати до свого підзахисного менш суворий запобіжний захід у виді домашнього арешту із цілодобовою забороною покидати житло.

Обвинувачений підтримав позицію свого захисника. Просив застосувати до нього інший більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Потерпілий, неповнолітній потерпілий та законний представник неповнолітнього потерпілого підтримали клопотання прокурора про продовження строку застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно положень, які закріплені в ст. 331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Статтею 199 КПК України передбачено можливість продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за клопотанням прокурора.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, зокрема є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

За правилами ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Згідно ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 22.04.2026 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, встановлено обґрунтованість пред`явленої підозри та існування ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Строк застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 18.06.2026 включно.

Ухвалою Подільського районного суду міста Кропивницького від 17.06.2026 обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою до 15.08.2026 включно.

При цьому, достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання та продовження у відношенні ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відсутні.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного/обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Згідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України» (п. 80), при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Суд вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні умисного нетяжкого злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту (ч.1 ст.289 КК України), умисного тяжкого злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту (ч.2 ст.289 КК України) та умисного тяжкого злочину проти власності (ч.4 ст.185 КК України), опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у інкримінованих злочинах, може ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення, а тому ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку може бути визнаним як менш небезпечним, ніж покарання та процедура його відбування. Такий висновок суду узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі Ilijkov v. Bulgaria від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений. Окрім цього, указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та безперервно діє по теперішній час.

Не продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або застосування менш суворого до обвинуваченого ОСОБА_12 запобіжного заходу, може мати негативні наслідки у вигляді виїзду обвинуваченого на тимчасово окуповану територію України або за межі території України з метою переховування від суду та ухилення від кримінальної відповідальності. (ризик переховування)

Окрім того, суд визнає обґрунтованим наведений прокурором перелік інших ризиків, що передбачені п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обставини, за яких вони були встановлені, на даній стадії судового провадження не змінились.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, в даному випадку, прокурор та суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні: умисного нетяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді обмеження волі на строк від 3 до 5 років або позбавленням волі на той самий строк; умисного тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без такої; умисного тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, раніше не судимий, а тому, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При застосуванні до ОСОБА_4 запобіжного заходу, суд також враховує обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 не працює, не одружений, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не має, має вік 19 років, є студентом, характеризуючих даних та відомостей про стан здоров`я відносно обвинуваченого сторонами не надано, раніше не судимий, наявність ризиків, які передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявні вагомі докази про вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.289, ч. 2 ст. 289, ч.4 ст. 185 КК України та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що сторонами кримінального провадження не надані докази, які б свідчили про достатність застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначеним вище ризикам, суд дійшов висновку, що до ОСОБА_4 необхідно застосувати винятковий запобіжний захід тримання під вартою, оскільки обмеження його права на свободу в даному випадку є виправданим та необхідним через неможливість в жодний інший спосіб забезпечити його належну процесуальну поведінку під час розгляду кримінального провадження.

Доводи сторони захисту на користь обвинуваченого у даному випадку не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпеченні виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобіганні процесуальних ризиків. Тобто в даному випадку наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п.3 ст.5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».

Така ж позиція щодо помірності розміру грошової застави міститься і в рішенні по справі «Єлоєв проти України», а саме: закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами зокрема є майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого. Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) підозрюваного, обвинуваченого є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішення суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного, обвинуваченого. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, що загроза її втрати утримувало підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання».

Враховуючи наявність ризику, що дає достатні підстави суду вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити дії, які передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.289, ч. 2 ст. 289, ч.4 ст. 185 КК України, з урахуванням майнового стану обвинуваченого, даних про його особу, суд вважає визначити заставу 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 66 560 грн.

Саме такий розмір застави, на переконання суду буде тим стимулюючим фактором, який стримуватиме обвинуваченого від реалізації наявного ризику і такий розмір обвинувачений або інша особа (заставодавець) боятиметься втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для обвинуваченого.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про задоволення клопотання прокурора та застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави в розмірі 66 560 грн., який в сукупності із встановленими конкретними обставинами кримінального провадження в повній мірі відповідає практиці Європейського суду з прав людини та статті 5 Конвенції, положення якої вказують, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Керуючись ст.ст. 177-178, 182-184, 194, 197, 314 -317, 369, 395 КПК України, суд,

постановив:

Клопотання прокурора Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 22 липня 2026 по 19 вересня 2026 включно.

На підставі ч. 5 ст. 182 КПК України визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 66 560 (шістдесят шість п`ятсот шістдесят) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: рахунок отримувача №UA458201720355279001000002505, отримувач коштів ТУ ДСА України в Кіровоградській області, ЄДРПО 26241445, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу забезпечення виконання ухвали суду від 22.07.2026 по справі №12012026121010000651 від 02.04.2026 за ОСОБА_4 .

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

В разі внесення застави ОСОБА_4 , або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , на строк до 22.09.2026 наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілими у даному кримінальному провадженні.

5) здати на зберігання до відповідного територіального органу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_4 , наслідки невиконання покладених обов`язків. У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до прокурора чи суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, у розмірі, визначеному в даній ухвалі, обвинувачений ОСОБА_4 та заставодавець повинні виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з під-варти у зв`язку із внесенням застави, ОСОБА_4 , вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, під вартою в якому він буде знаходитись.

Вручити копію цієї ухвали прокурору, обвинуваченому, захиснику негайно після її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_13