Ухвала суду № 138460440, 23.07.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/4910/25

Провадження № 1-кп/185/980/26

У Х В А Л А

23 липня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024130000001404 від 25 липня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченої ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор заявила клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_3 , посилаючись на те, що вона обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України.

З клопотання слідує, що 14.03.2025 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_3 набула статусу підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України. 20.03.2025 року постановою старшого слідчьтого в особливо важливих справах СУ ГУНП в Луганській області оголошено розшук підозрюваної ОСОБА_3 .

Сторона обвинувачення вказує, що у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, воєнним станом в Україні, захопленням с. Мілуватка Сватівського району Луганської області та проведенням бойових дій, конкретне фактичне місцезнаходження підозрюваної ОСОБА_3 . Тому її виклик з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, здійснювались в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Під час досудового розслідування було надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування, за результатами якого обвинувальний акт направлений до суду.

Прокурор зазначає про наявність ризику ухилення від суду та продовження вчинення злочину, в якому вона обвинувачується.

Захисник обвинуваченої у судовому засіданні заперечував щодо задоволення вказаного клопотання.

З`ясувавши думку сторін кримінального провадження із зазначеного питання, кожного окремо, суд приходить до наступного висновку про можливість розгляду даного клопотання у відповідності до ст. 193 ч. 6 КПК України.

Відповідно ч. 6 ст. 193 КПК України суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

В цьому контексті суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Частиною першої статті 194 КПК України, визначено що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Поряд із вказаним згідно ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а відтак слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Ferrari Bravo проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Fox, Campbell and Harley проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться у долучених до матеріалів клопотання даних.

Разом з тим відповідно до вимог ст.ст.177, 178 КПК України, вказано, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Так, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 , суд враховує як вимоги національного законодавства, так і вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, недоцільність та невиправданість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя пов`язує з тим, що на слідчим не надано будь-якого належного підтвердження на обґрунтування ризиків, на які останній посилається в клопотанні, що дає підстави у переконливості, щодо застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.

Крім того, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України.

Санкція ч. 3 ст. 111-1 КК України передбачає покарання у вигляді виправних робіт на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років.

Відповідно до ст. 12 КК України вказаний злочин відноситься до категорії не тяжких злочинів.

Сторона обвинувачення не на дала підтверджень, що обвинувачена на даний час перебуває на ТОТ. Відсутність перетину кордону, з врахуванням окупації частини території РФ, не позбавляє обвинувачену можливості покинути ТОТ до країни агресора, а далі до іншої країни.

Враховуючи викладене, оцінивши обставини обґрунтованості пред`явленої підозри та оскільки вказаний злочин є не тяжким, приходжу до висновку, що у даному кримінальному провадженні відсутні обставини, які б виправдовували таке втручання у права та свободи особи, як тримання під вартою.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права, зокрема у рішенні «Бойченко проти Молдови» від 11.07.2006 року, в якому акцентується увага на те, що одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказання підстав, з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби особа може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про тримання особи під вартою.

Також суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, її зв`язки з суспільством.

Таким чином, виходячи з мотивів та обґрунтування клопотання, суд вважає, що необхідність обмеження права особи на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним кодексом України, ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження відсутня.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 194, 314 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора, поданому у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024130000001404 від 25 липня 2024 року, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1