Вирок № 138458981, 06.11.2012, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 2608/9559/12

пр. № 1/2608/718/12

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

представника потерпілих ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в Києві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, українки, громадянки України, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 , яка має вищу освіту, не заміжня, працює завідувачем каси у відділенні № 39 Філії «Центральне РУ АТ «Банк «Фінанси та Кредит», зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудна ОСОБА_7 09.03.2012 приблизно о 12 год. 00 хв., керуючи технічно справним автомобілем o Lanos», державний номерний знак НОМЕР_2 , по проїзній частині пр. А. Корольова зі сторони вул. Симиренка в напрямку вул. Жолудева в м. Києві, проявила неуважність до дорожньої обстановки та при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебували пішоходи ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , не обрала безпечну швидкість з урахуванням дорожньої обстановки, яка виражалась у наявності інформаційних знаків 5.35.1 та 5.35.2 «Пішохідний перехід`і дорожньої розмітки 1.14.2 «Зебра», які інформували її про наявність цього переходу, та здійснила наїзд на вказаних пішоходів. В результаті даної дорожньо-транспортної події пішоходам ОСОБА_5 та ОСОБА_8 були спричинені тілесні ушкодження.

Згідно із висновком судово-медичної експертизи № 572/е від 30.03.2012 ОСОБА_5 отримав середнього ступеню тяжкості та легкі тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми лівої гомілки (перелом лівої великогомілкової кістки (згідно протоколу оперативного втручання), закрита травма лівої кістки (перелом основи 1 п`ясної кістки зі зміщенням уламків); двох забійно-рваних ран лобної ділянки.

Згідно із висновком судово-медичної експертизи № 717/е від 16.05.2012 ОСОБА_8 отримала тяжкі, середнього ступеню тяжкості та легкі тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми (забійна рана голови; лінійний перелом лобної кістки, з переходом на основу черепа у передній черепній ямці, забій головного мозку з формуванням геморагічних нашарувань у правій тім`яно-скронево-потиличній області; субарахноїдальний крововилив); закритої травми правого колінного суглобу (розрив обох хрестоподібних малогомілкової та медіальної колатеральних зв`язок, розрив медіального меніска правого колінного суглоба); садна тіла.

Зазначені тілесні ушкодження сталися в результаті порушення підсудною ОСОБА_7 вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункт «б», 12.3 та 18.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких: «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»; «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_7 свою вину в інкримінованому їй складі злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнала повністю, щиро розкаялася, дала суду показання, які повністю відповідають встановленим обставинам, та показала, що вона 09.03.2012 приблизно о 12 год. 00 хв. керувала технічно справним автомобілем Lanos», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить її брату - ОСОБА_9 , та рухалася у лівій смузі руху по пр. А. Корольова зі сторони вул. Симиренка, в напрямку вул. Жолудева в м. Києві із швидкістю 45 км/год. Під`їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, вона побачила як на її смугу руху із-за передньої частини легкового автомобіля, що рухався в середній смузі руху, вийшли пішоходи потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_8 . Вона застосувала екстрене гальмування, однак наїзду на пішоходів уникнути не вдалось. Після цього вона зупинилася, викликала швидку медичну допомогу. Також показала, що її водійський стаж становить 2 роки. Потерпілим відшкодувала завдану моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. Цивільні позови прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської клінічної лікарні № 17 про стягнення коштів у розмірах 23 243 грн. 98 коп. та 4 777 грн. 91 коп. визнала повністю, а цивільний позов потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 38886 грн. 90 коп. та моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. визнала частково, а саме: в частині відшкодування матеріальної шкоди. Разом з цим, вважає, що кошти, заявлені у цивільних позовах як прокуратури так і потерпілих, підлягають стягненню із страхової компанії.

Оскільки підсудна ОСОБА_7 свою вину у вчиненому визнала повністю та не оспорює фактичні обставини справи, а також розміри цивільних позовів прокуратури Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської клінічної лікарні № 17 про відшкодування збитків, завданих злочином, на суму 4 777 грн. 91 коп. та 23 243 грн. 98 коп., судом встановлено, що вона правильно розуміє зміст цих обставин та розміри даних позовів, відсутні будь-які сумніви в добровільності та істинності її позиції, заслухавши думку прокурора, потерпілого, представника потерпілих, представника цивільного відповідача, захисника підсудної, саму підсудну та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 299 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями підсудної та дослідженням матеріалів справи, що характеризують особу підсудної, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі, відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Таким чином, допитавши підсудну, дослідивши зібранні по справі матеріали справи, що характеризують особу підсудної, суд приходить до висновку, що вина підсудної ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй складу злочину повністю доведена. Дії підсудної ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості та тяжке тілесні ушкодження, кваліфіковано вірно.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання підсудної, є щире каяття у вчиненому злочині.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання підсудної, судом не встановлено.

Призначаючи вид і міру покарання підсудній ОСОБА_7 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, те що злочин згідно із ст. 12 КК України є тяжким; обставину, що пом`якшує її покарання, а саме: щире каяття, яке проявилося у повному визнанні своєї вини, належній оцінці підсудною своєї протиправної поведінки, готовності нести передбачену законом відповідальність, та відсутність обставин, що обтяжують її покарання; дані про особу підсудної, а саме: її молодий вік, позитивну характеристику, відсутність судимостей, те, що вона не заміжня, працює, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, та вважає за можливе призначити підсудній ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що покарання підсудній ОСОБА_7 слід призначити у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки, на думку суду, таке покарання є необхідним та достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Також суд вважає за необхідне призначити підсудній ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки злочин, який вона вчинила відноситься до тяжких злочинів.

Цивільні позови прокуратури Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської клінічної лікарні № 17 про стягнення коштів в розмірах 4 777 грн. 91 коп. та 23 243 грн. 98 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 93-1 КПК України кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, стягуються судом при постановленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора в порядку, передбаченому статтею 28 та частинами другою і третьою статті 93 цього Кодексу.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат`у кримінальному судочинстві відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого може покладатися тільки на особу, вина якої у вчиненні злочину встановлена обвинувальним вироком суду.

За таких обставин витрати на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_8 слід сягнути з підсудної ОСОБА_7 .

Крім того, оскільки підсудна ОСОБА_7 та представник цивільного відповідача - Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп`цивільний позов ОСОБА_5 та ОСОБА_8 визнали частково, суд вважає за необхідне дослідити обставини справи в цій частині в повному обсязі.

Судом при вирішенні позовної заяви беруться до уваги положення ст. 30 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Згідно із ст. 16-1 КПК України розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В судовому засіданні встановлено, що підсудна ОСОБА_7 під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди керувала автомобілем Lanos», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить її брату - ОСОБА_9 .

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у постанові від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», особи, які вчинили протиправні діяння, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки (абз. 4 п. 3).

Положеннями ст. 9 Закону України «Про страхування`передбачено, що розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до положень п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів`при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів`у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

Також п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів`встановлено, що потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 ЦК України. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п.п. 1 і 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Згідно із ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує те, що підсудна ОСОБА_7 в ході досудового слідства сплатила потерпілим 20 000 грн., про що свідчить розписка наявна у матеріалах справи (т. 1 а.с. 93).

При цьому, суд не бере до уваги пояснення представника цивільного відповідача про те, що згідно із розпискою підсудна ОСОБА_7 20 000 грн. надала на лікування, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що вказані грошові кошти підсудна надала саме в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Також судом не беруться до уваги пояснення представника цивільного відповідача, згідно з якими страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту (2 550 грн. 00 коп.), визначеного п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(51 000 грн. 00 коп.), оскільки вони спростовуються наступним.

Відповідно до п.9.3 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів`обов`язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого.

Положеннями п. 9.5 ст. 9 даного Закону передбачено, що розміри лімітів відповідальності страховика мають переглядатися Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.

У зв`язку з цим, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України своїм розпорядженням від 09.07.2010 № 566 «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.08.2010 за № 689/17984, збільшила обов`язкові ліміти відповідальності страховика за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме встановила такі ліміти: за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 50000 гривень на одного потерпілого; за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, у розмірі 100000 гривень на одного потерпілого.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_9 16.12.2011 уклав із ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп`договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, про що свідчить Поліс № АВ/1850868 від 16.12.2011 (Т. 1 а.с. 178).

Згідно із Полісом № АВ/1850868 від 16.12.2011 страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого складає: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 100 000 грн.; за шкоду, заподіяну майну 50 000 грн.

Враховуючи наведене, залежно від характеру правопорушення, фактичних обставин вчинення дорожньо-транспортної пригоди, ступеня вини підсудної, глибини фізичних та душевних страждань потерпілих у зв`язку із завданими травмами, значним погіршенням можливостей позивачів, порушенням життєвих зв`язків, а також з урахуванням вимог розумності справедливості, суд вважає необхідним стягнути на користь потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_7 30 000 грн. (по 15 000 грн. кожному потерпілому), та з ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп»- 10 000 грн. (по 5 000 грн. кожному потерпілому), а всього 40 000 грн.

Крім того, з урахуванням наданих потерпілим та представником потерпілих доказів по справі суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення цивільного позову в частині стягнення матеріальної шкоди, а саме: в розмірі, що підтверджуються обґрунтованими витратами, які пов`язані з лікуванням, діагностикою, купівлею лікарських препаратів (чеки на купівлю препаратів), піклуванням (оплата послуг доглядальниці) тощо. Разом з тим, суд не може взяти до уваги витрати на товари немедичного призначення (вода мінеральна, поліетиленові пакети, серветки), які складають 16 грн. 68 коп.

Враховуючи наведене, суд вважає необхідним стягнути з ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп`в рівних частках на користь потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 38 870 грн. 22 коп.

Постанову слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві старшого лейтенанта міліції ОСОБА_10 від 23.05.2012 про накладення арешту на майно ОСОБА_7 слід залишити в силі для забезпечення цивільного позову (т. 1 а.с. 181).

Питання про речові докази по справі, що зазначені у постанові про визнання та прилучення до кримінальної справи речових доказів від 19.04.2012, необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 81 КПК України (Т. 1 а.с. 179).

Також суд вважає за необхідне стягнути з підсудної ОСОБА_7 вартість проведеної судової автотехнічної експертизи, що підтверджується розрахунком її вартості (Т. 1 а.с. 170).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 321-324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_7 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування основного покарання з випробовуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Міру запобіжного заходу засудженій ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Позов прокуратури Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської клінічної лікарні № 17 задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ) на користь Київської міської клінічної лікарні № 17 (р/р 35423005001329 в ГУ ДКСУ в м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 03319759) 23 243 (двадцять три тисячі двісті сорок три) грн. 98 коп.

Позов прокуратури Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської клінічної лікарні № 17 задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ) на користь Київської міської клінічної лікарні № 17 (р/р 35423005001329 в ГУ ДКСУ в м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 03319759) 4 777 (чотири тисячі сімсот сімдесят сім) грн. 91 коп.

Позов ОСОБА_5 та ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп»(р/р 26508309 а АТ «Ерсте Банк`МФО 380009, код ЄДРПОУ 24175269) на користь ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_3 ) та ОСОБА_8 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_4 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 (десять тисяч) грн., а саме по 5 000 (п`ять тисяч) грн. кожному потерпілому, та в рівних частках в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 38 870 (тридцять вісім тисяч вісімсот сімдесят) грн. 22 коп.

Стягнути з ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_3 ) та ОСОБА_8 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_4 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 (тридцять тисяч) грн., а саме по 15 000 (п`ятнадцять тисяч) кожному потерпілому.

Постанову слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві старшого лейтенанта міліції ОСОБА_10 від 23.05.2012 про накладення арешту на майно ОСОБА_7 залишити в силі для забезпечення цивільного позову.

Речовий доказ по справі: автомобіль o Lanos», державний номерний знак НОМЕР_2 , який переданий на зберігання ОСОБА_7 , - залишити на зберігання ОСОБА_7 .

Стягнути з ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ) на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві (УДК у Київській області, р/р № 31253272210699, код 25575285, МФО 821018, з приміткою: (11521) «за проведення експертизи та дослідження») - 882 (вісімсот вісімдесят дві) грн. 72 коп. за проведення судової автотехнічної експертизи.

Апеляція на вирок суду може бути подана протягом п`ятнадцяти діб з моменту його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя: ОСОБА_1