Рішення № 138456662, 23.07.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2091/26

РІШЕННЯ

іменем України

"23" липня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Ротар М.М., за участі секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив

29 квітня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі -ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 13 995 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.09.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан», був укладений кредитний договір №9038185, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 5 000 грн., строком на 30 днів, а остання зобов`язалася повернути дані кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом у термін встановлений договором.

26.12.2019 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №44-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право вимоги за кредитним договором №9038185 від 24.09.2019 року.

Заборгованість відповідача за договором про споживчий кредит кредитним договором №9038185 від 24.09.2019 року становить 13 995 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 000 грн.; заборгованість за процентами 6 075 грн., заборгованість за комісією за видачу кредиту 420 грн., заборгованість штрафах/пені 2 500 грн..

Відповідач на користь первісного та нового кредитора зобов`язання за вищевказаним кредитним договором не виконала, тому позивач просив стягнути заборгованість в загальному розмірі 13 995 грн. та судові витрати на оплату судового збору у розмірі 2 662,40 гривень та на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 гривень.

Ухвалою судді від 01 травня 2026 року за позовною заявою відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

14 травня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості, відповідно до якого просила застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у повному обсязі, врахувати дані УБКІ про закриття кредитного договору № 9038185 станом на 27.12.2019 та відсутність запису позивача як кредитора як доказ відсутності у позивача дійсного права вимоги, застосувати положення статті 13 ЦК України щодо недобросовісної поведінки позивача та відмовити у захисті його права, просила відмовити у стягненні штрафних санкцій та комісій, обмеживши стягнення тілом кредиту та відсотками, зменшити розмір витрат на правничу допомогу до суми не більше 500,00 грн як таких, що є грубо неспівмірними зі складністю справи. Розгляд справи здійснювати за її відсутності.

25 травня 2026 року від представника позивача - адвоката Усенко М.І. надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких зазначив, що строк позовної давності не порушено, розрахунок заборгованості складено відповідно до умов договору, з якими відповідач погодилася підписавши договір, щодо відомостей з Українського бюро кредитних історій, пояснив про наявність помилки, яка буде усунута, щодо витрат на правову допомогу, зазначив, що зазначений розмір витрат повністю співмірним із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на підготовку процесуальних документів, та ціною позову. Така вартість правової допомоги не є завищеною, відповідає критеріям розумності та актуальним цінам на українському ринку юридичних послуг та підтверджена відповідними документами.

28 травня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду надійшли заперечення ( на відповідь на відзив), відповідно до яких уточнила, що порушено строк позовної давності, так як позивач мав можливість подати позов до суду раніше, а не чикати 6 років в результаті чого збільшити заборгованість за кредитом, розрахунки позивача мають внутрішні суперечності, що дає сумніви у достовірності поданих поясненнях, застосувати положення частини 3 ст. 13 ЦК України щодо зловживання правом через умисне шестирічне зволікання з поданням позову, просила відмовити у стягнення суми, що перевищує подвійний розмір кредиту, зменшити розмір витрат на правничу допомогу не більше 500 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, справу просив розглядати без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, відповідно до відзиву на позовну заяву просила розглядати справу за її відсутності.

Враховуючи неявку в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 24.09.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено кредитний договір №9038185, за умовами якого відповідач отримала кредит на наступних умовах: сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000 гривень (п. 1.2 Договору); кредит надається строком на 30 днів з 24.09.2019 року до 24.09.2019 року (п 1.3, 1.4 Договору); проценти за користування кредитом: 1 575 гривень, які нараховуються за процентною ставкою 1,05 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.п.1.5.2 Договору), стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2.3 цього договору (п.1.6 Договору); комісія за надання кредиту 420 грн., яка нараховується за ставкою 8.40 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 Договору); кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua (п. 2.1 Договору). Такі ж відомості щодо розрахунку містить додатках №1 (Графік розрахунків) до кредитного договору №9038185 від 24.09.2019 року.

Відповідно до п. 2.2.3. Кредитного договору Проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п. п.1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п. 1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути припинено Товариством в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору у разі прострочення Позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, Позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4 цього Договору з урахуванням угод про продовженням строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2.00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.

До договору складена Анкета-заява на кредит №9038185, яка містить, окрім відомостей щодо істотних умов кредитного договору, відомості щодо процесу оформлення та розгляду заяви.

Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 акцепт договору здійснила шляхом підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора L88115.

За умовами укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з відповідачем у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом відповідача, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4 договору). Укладений ТОВ «Міолан» з відповідачем договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 договору).

ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на суму 5 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням 763585 від 24.09.2019 року Карта отримувача 516780ХХХХХХ7960. Призначення платежу: Кредитні кошти від ТОВ Мілоан згідно договору 9038185.

Відповідно до відповіді АТ «Ощадбанк» від 14.05.2026 року на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в банку відкрито банківський рахунок, до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_2 та на платіжну карту № НОМЕР_2 відбулось зарахування 25.09.2019 р. у сумі 5 000 грн..

26.12.2019 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №44-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право вимоги за кредитним договором №9038185 від 24.09.2019 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №44-МЛ від 26.12.2019 року позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №9038185 від 24.09.2019 року в розмірі 13 995 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 000 грн.; заборгованість за процентами 6 075 грн., заборгованість за комісією за видачу кредиту 420 грн., заборгованість штрафах/пені 2 500 грн..

За змістом ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексуУкраїни визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. (ч.2 ст.639 ЦК України).

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму (Постанова першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 16.12.2020 р. у справі №561/77/19).

Аналізуючи порядок укладення договору у цій справі суд враховує, що договір був підписаний відповідачем аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора, тобто укладення між сторонами правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Таким чином, у відповідача в силу наведених вище умов укладеному ним договору та положень чинного законодавства, існує обов`язок щодо повернення коштів, взятих ним у кредит.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Доводи відповідача, щодо наявності даних УБКІ про закриття кредитного договору № 9038185 станом на 27.12.2019 не дають підстави вважати, що позивач не отримав права вимоги на підставі договору відступлення прав вимоги №44-МЛ укладеного 26.12.2019 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за кредитним договором №9038185 від 24.09.2019 року, оскільки матеріали справи містять достатні та допустимі докази переходу права вимоги за кредитним договором №9038185 від 24.09.2019 року від ТОВ «Мілоан» до позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Щодо застосування строків позовної давності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

Метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ч.1 ст.260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо).

Судом було встановлено, що кредитний договір №9038185 було укладено 24.09.2019 року.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, де зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COID19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, Закон набрав чинності 02.04.2020 року, тому початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме із моментом набрання чинності 02.04.2020 цим Законом (пункт 79 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 167/1058/20).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24:00 год. 30.06.2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, який Указами Президента України неодноразово продовжувався, і станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом воєнний стан не був скасований.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану від 15.03.2022, який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Водночас, 04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX.

Вказаний закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Проте, з огляду на те, що з 02.04.2020 року набрав чинності Закон, згідно з яким в Україні запроваджений з 12.03.2020 року загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023 року, а з 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє на усій території України, а кредитний договір №9038185 було укладено 24.09.2019 року строк позовної давності почався 24.12.2019 року та мав закінчитися 24.12.2022 року, тобто в період дії карантину. Перебіг строку позовної давності припинявся та відновився 04 вересня 2025 року.

З огляду на викладене, а також дату звернення позивача із даним позовом 29.04.2026, строк позовної давності даній справі позивачем не пропущено.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Денна процента ставка за договором розрахована, виходячи з умов кредитного договору (п. 1.5.2., 1.6, 2.2.3 кредитного договору).

Відповідно до пункту 1.5.1. кредитного договору Комісія за надання кредиту 420 грн., яка нараховується за ставкою 8.40 відсотків від суми кредиту одноразово.

Пеня нарахована відповідно до п. 4.1. кредитного договору в розмірі 2 500 грн. та відповідає вимогам законодавства.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором №9038185 від 24.09.2019 року підлягає до задоволення на загальну суму 13 995 грн. (5 000 грн. + 6 075 грн. + 420 грн. + 2500 грн.).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції (безготівковий переказ в національній валюті) від 23.04.2026 року № 25289 встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

За такого, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 2 662,40 грн..

Що стосується витрат на правничу допомогу, то суд виходить з наступного.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», Актом №Д/21044 від 14.04.2026 року наданих послуг відповідно до якого сума наданих послуг відповідно до договору складає 8 000 грн., детальним описом наданих послуг до Акту № №Д/21044 від 14.04.2026 року за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року.

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Отже, зважаючи на викладене, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 4 000 грн.

Таким чином, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 гривень.

Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265,280-282,289 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №9038185 від 24.09.2019 року, на загальну суму 13 995 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 000 грн, заборгованість за процентами 6 075 грн, заборгованість за комісією за видачу кредиту 420 грн, заборгованість по пені 2 500 грн, судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614).

Відповідач: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1 .

Суддя: М.М. Ротар