Рішення № 138456173, 17.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7938/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді Деметрадзе Т.Р.,

за участю секретаря судового засідання Дударева Е.О.,

представника позивача Зарева І.І.,

представника відповідача Селеш О.Я.,

розглянувши позовну заяву адвоката Зареви Івана Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Зарева І.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із зазначеним позовом, у якому просить скасувати постанову в справі про порушення митних правил №0359/UA305000/2026 від 28.05.2026 року.

Позовну заяву мотивує тим, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та винесеною з істотним порушенням норм матеріального й процесуального права. Представник позивача вказує, що 28.04.2026 року під час пішого перетину державного кордону через пункт пропуску «Ужгород Вишнє Нємецьке» ОСОБА_1 мала об`єктивний намір задекларувати валютні цінності в сумі 100 000 доларів США, які належали їй на підставі нотаріально посвідченого договору позики від 27.04.2026 року.

Проте, у пункті пропуску на пішохідному напрямку було відсутнє будь-яке розмежування смуг руху на «зелений» та «червоний» коридори, а також були відсутні інформаційні вказівники й бланки митних декларацій. Зауважує, що позивач самостійно та добровільно, до завершення митного огляду її речей, звернулася до інспектора митниці із запитанням про порядок декларування готівкових коштів та надала підтверджуючі документи, що свідчить про використання нею усної форми декларування та відсутність умислу на приховування валюти.

Представник позивача стверджує, що ОСОБА_1 не вчиняла жодних дій, спрямованих на приховування валютних цінностей або ухилення від митного контролю. Під час перетину кордону 28.04.2026 року ОСОБА_1 рухалася пішохідною смугою, тримаючи в руках три сумки з особистими речами, а на плечах рюкзак, у якому знаходилися кошти в розмірі 100 000 доларів США та оригінал нотаріально посвідченого договору позики від 27.04.2026 року, що підтверджував легальність походження грошей.

Представник позивача зазначає, що суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 471 МК України, вимагає наявності вини особи у формі умислу або необережності. З огляду на добровільне повідомлення про наявність коштів, надання підтверджуючого документа (договору позики) та відкритий спосіб переміщення грошей у рюкзаку, у діях ОСОБА_1 повністю відсутній умисел на приховування валюти чи уникнення обов`язку з декларування.

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідач у оскаржуваній постанові формально констатував лише факт відсутності поданої письмової декларації, взагалі не дослідивши та не мотивувавши суб`єктивну сторону складу правопорушення, що є істотним порушенням вимог ст. 489 МК України та ст. 280 КУпАП.

Наголошує, що відомості, викладені у протоколі про порушення митних правил, не відповідають дійсності, твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 під час усного опитування заперечила наявність цінностей, є бездоказовим. Працівник митниці, яка оглядала сумки, взагалі не ставила позивачу запитань щодо переміщення коштів, які підлягають письмовому декларуванню. Крім того, інспектор-кінолог Тромпак В.І., який безпосередньо складав протокол, не був присутній під час первинного митного огляду та спілкування позивача з інспектором-жінкою.

Жодних об`єктивних доказів проведення належного усного опитування матеріали справи не містять. На адвокатський запит щодо надання відеозаписів за період з 09:00 до 10:00 28.04.2026 року Закарпатська митниця листом від 05.05.2026 року відповіла відмовою мотивуючи це тим, що камери на вказаній ділянці пункту пропуску (який функціонує з 03.01.2026) були підключені лише 30.04.2026 року.

Зауважує, що відповідачем недотриманні процесуальних строків розгляду матеріалів справи. Протокол щодо ОСОБА_1 було складено 28.04.2026 року, однак фактичний розгляд справи відбувся лише 19.05.2026 року з пропуском граничного строку на 3 дні, а оскаржувану постанову №0359/UA305000/2026 винесено та датовано лише 28.05.2026 року. Окрім того, митницею порушено вимоги Наказу ДМСУ №8 від 06.01.1999 року щодо негайної передачі матеріалів справи до спеціалізованого підрозділу за актом прийому-передачі. Позивач переконана, що такі грубі процедурні порушення позбавляють оскаржуване рішення ознак законності та є самостійною підставою для його скасування.

На підставі наведеного, просить суд постанову у справі про порушення митних правил №0359/UA305000/2026 від 28.05.2026 року, винесену відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 471 МК України скасувати, справу про порушення митних правил закрити, та вирішити розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із заявленим позовом, представник відповідача подав відзив на позовну заяву, зміст якого зводиться до наступного.

Вказує, що 28.04.2026 року о 09 год. 40 хв. на митному посту «Ужгород-автомобільний» Закарпатської митниці (ділянка «вихід з України») під час перетину кордону пішим порядком у приватних справах прибула громадянка України ОСОБА_1 , яка під час усного опитування заявила про відсутність у неї товарів чи валютних цінностей, які підлягають письмовому декларуванню.

Під час митного огляду особистих речей (ручної поклажі) позивача в її дорожньому рюкзаку було виявлено незадекларовану іноземну валюту в розмірі 100 000 доларів США. Доступ до валюти став можливим після відкриття та візуального огляду рюкзака. Факт проведення огляду та виявлення коштів зафіксовано Актом проведення огляду (переогляду) від 28.04.2026 №UA305090/2026/001074, підписаним без зауважень усіма учасниками, зокрема й позивачем.

Представник відповідача вказує, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 8 Закону України «Про валюту і валютні операції» та Постанови Правління НБУ №3 від 02.01.2019, транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 000 євро, підлягає обов`язковому письмовому декларуванню в повному обсязі. Згідно з п. 18 Постанови Правління НБУ №5 від 02.01.2019, вивезення громадянами-резидентами валюти в еквіваленті понад 10 000 євро дозволяється виключно на підставі документів, що підтверджують зняття готівки з власних рахунків у банках чи придбання банківських металів.

Зауважує, що на момент перетину кордону ОСОБА_1 не надала митному органу підтверджуючих документів банківських установ, а наданий нею нотаріально посвідчений договір позики від 27.04.2026 року регулює виключно цивільно-правові відносини та не є документом, який дає право на транскордонне переміщення валюти.

Таким чином, позивач переміщувала валюту, що на 75 178,81 євро (еквівалент 3 891 330,38 грн. станом на 28.04.2026) перевищувала встановлений ліміт без письмового декларування та без підтверджуючих документів, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 471 Митного кодексу України.

Наголошує, що будь-які усні заяви позивача після фактичного проведення огляду речей не звільняють її від обов`язку своєчасного письмового декларування. Доводи про те, що позивач звернулася до інспектора біля службового віконця лише після огляду її сумок свідчать про те, що вона намагалася здійснити декларування після завершення контрольних процедур, коли факт недекларування вже було зафіксовано.

Щодо організації митного контролю в пункті пропуску та відсутності двоканальної системи то посилання позивача на відсутність поділу пішохідної смуги руху на «зелений» та «червоний» коридори є безпідставними. Згідно із затвердженою Технологічною схемою пропуску (Наказ НОМЕР_1 прикордонного загону №112-ОД від 28.04.2026), для осіб, які перетинають кордон пішки спеціально виділеною смугою, поділ на канали («зелений» та «червоний» коридори) не передбачений, і спрощена система митного контролю в даному випадку не застосовується.

Відсутність у постанові посилань на записи з відеокамер зумовлена тим, що технічне підключення камер спостереження на пішохідній ділянці відбулося лише 30.04.2026, тобто після виявлення правопорушення.

Крім того, твердження про порушення 15-денного строку розгляду справи, передбаченого ст. 525 МК України, є хибними, оскільки цей строк обраховується з моменту отримання всіх необхідних матеріалів. З метою з`ясування обставин митницею здійснювалися додаткові внутрішні запити, тому розгляд справи проведено у межах встановлених законом строків.

На підставі викладеного, представник відповідача просить суд повністю відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , а оскаржувану постанову Закарпатської митниці залишити без змін.

06.07.2026 через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої представник позивача повністю заперечив доводи представника відповідача, вважаючи їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не спростовують позовних вимог. Звернув увагу на порушення митним органом постанови КМУ №203 від 27.02.2019, яка покладає на митні органи безумовний обов`язок мати в наявності бланки декларацій транскордонного переміщення валютних цінностей безпосередньо на пункті пропуску. Наголосив, що позивач мала правомірне очікування вільного доступу до бланка декларації на місці, а посилання відповідача на можливість завчасного роздрукування бланка з сайту ДМС є лише додатковою опцією, яка не скасовує прямого обов`язку митниці забезпечити бланками сам пункт пропуску.

Оскільки митниця не надала бланк на запит позивача, це за твердженням представник позивача, унеможливило реалізацію права на письмове декларування та виключає вину (умисел) позивача у недекларуванні.

Позивач не скористалася правом на участь у судовому засіданні та її представник у судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви та просив задоволити таку.

Представник Закарпатської митниці у судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог та підтримав доводи, викладені у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши докази, які знаходяться в матеріалах справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 28.04.2026 року о 09 год. 40 хв. в зоні митного контролю митного поста «Ужгород-автомобільний» Закарпатської митниці, на ділянці «вихід з України», ОСОБА_1 , прямуючи пішим порядком з України до Словацької Республіки у приватних справах, проходила митний контроль.

В ході проведення митного огляду особистих речей ОСОБА_1 (трьох сумок та дорожнього рюкзака), який зафіксовано Актом проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 28.04.2026 №UA305090/2026/001074, у дорожньому рюкзаку останньої було виявлено готівкові кошти в іноземній валюті у розмірі 100 000 доларів США, письмову митну декларацію на переміщення яких позивачем подано не було.

За результатами вказаної події складено протокол про порушення митних правил №0359/UA305000/2026, а постановою заступника начальника Закарпатської митниці Кравченка Т.В. від 28.05.2026 №0359/UA305000/26 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 471 МК України у вигляді штрафу.

Відповідно до частини 3 статті 197 МК України та частини 1 статті 8 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 000 євро, підлягає письмовому декларуванню митним органам. Пунктом 6 Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №3, встановлено аналогічну вимогу.

Обставина щодо переміщення позивачем валютних цінностей у сумі, яка в еквіваленті перевищувала встановлену законодавством межу для їх переміщення без письмового декларування, а також факт відсутності поданої позивачем письмової митної декларації на такі кошти сторонами не заперечуються та об`єктивно підтверджуються матеріалами справи, а тому судом визнаються встановленими.

Разом з тим, суд не може погодитися з доводами представника відповідача про правомірність оскаржуваної постанови з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, тобто протиправним, винним (умисним або з необережності) діянням. Отже, обов`язковою ознакою складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 471 МК України, є вина особи у формі умислу або необережності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Аналогічні вимоги щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи випливають зі статті 489 МК України.

Дослідивши зміст оскаржуваної постанови та матеріалів справи про порушення митних правил, наданих представником відповідача, судом встановлено, що висновок про вчинення позивачем правопорушення ґрунтується виключно на формальній констатації факту відсутності поданої письмової декларації, тоді як питання наявності в діях позивача вини у формі умислу чи необережності, а також обставин, що впливають на її оцінку, відповідачем належним чином не досліджувалося та в постанові не мотивовано.

При цьому, суд вказує, що обставини, які мають значення для оцінки суб`єктивної сторони діяння позивача, є спірними. Представник відповідача посилається на протокол про порушення митних правил №0359/UA305000/2026, складений інспектором-кінологом Тромпаком В.І., у якому зафіксовано, що під час усного опитування позивач заявила про відсутність у неї валютних цінностей, які підлягають декларуванню.

Водночас, позивач заперечує проведення щодо неї такого опитування та стверджує, що звернулася до посадової особи митниці із запитанням про порядок декларування наявних коштів до завершення митного оформлення.

Суд приймає до уваги доводи представника позивача про те, що митним органом порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України №203 від 27.02.2019, якою передбачено обов`язок забезпечити наявність бланків декларацій транскордонного переміщення валютних цінностей безпосередньо у пункті пропуску, у зв`язку з чим позивач мала правомірні очікування щодо можливості отримати такий бланк на місці, а можливість його попереднього роздрукування з офіційного вебсайту є лише додатковою опцією і не звільняє митний орган від виконання покладеного на нього обов`язку.

Суд враховує, що інспектор-кінолог не був безпосереднім учасником первинного огляду речей ОСОБА_1 та її спілкування з посадовою особою, яка здійснювала огляд, а письмові пояснення цієї посадової особи щодо обставин проведення усного опитування та подальшого звернення позивача до матеріалів справи додано не було. Відсутні в матеріалах справи і записи технічних засобів відеофіксації, оскільки за поясненнями самого представника відповідача, відповідне обладнання на даній ділянці пункту пропуску було підключено лише 30.04.2026, тобто після описуваних подій.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що доводи відповідача щодо змісту усного опитування позивача та обставин її подальшого звернення до митниці не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, а виникли сумніви щодо дійсного перебігу подій відповідачем не спростовано і додатково не досліджено, зокрема шляхом відібрання письмових пояснень посадової особи, яка безпосередньо здійснювала огляд, чи інших учасників огляду.

Суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що наявність у позивача нотаріально посвідченого договору позики від 27.04.2026 сама собою не є документом, що надає право на переміщення валютних цінностей через митний кордон України, оскільки такий договір регулює цивільно-правові відносини між сторонами договору і не замінює собою документів, передбачених пунктом 18 Постанови Правління Національного банку України №5 від 02.01.2019.

Разом з тим, наявність такого договору, а також відкритий спосіб розміщення коштів у рюкзаку без будь-яких конструктивних заходів приховування, і звернення позивача до посадової особи митниці одразу в ході проведення митного огляду із запитанням про порядок декларування коштів, у сукупності є обставинами, що підлягали дослідженню та оцінці митним органом саме в контексті встановлення форми вини позивача. Проте такі відповідачем взагалі досліджені не були.

Суд відхиляє доводи сторони позивача про відсутність поділу пішохідної смуги пункту пропуску на «зелений» та «червоний» коридори як самостійну підставу для скасування постанови, оскільки відповідно до Технологічної схеми пропуску осіб, транспортних засобів та вантажів через державний кордон у міжнародному пункті пропуску для автомобільного та пішохідного сполучення «Ужгород», затвердженої наказом НОМЕР_1 прикордонного загону від 28.04.2026 №112-ОД, двоканальна система спрощеного митного контролю на смугу пішохідного руху не поширюється, а тому саме по собі це не свідчить про порушення з боку митного органу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши досліджені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваної постанови, оскільки остання прийнята без установлення та оцінки суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 471 МК України, та без усунення обґрунтованих сумнівів щодо фактичних обставин справи, тобто з порушенням вимог статей 245, 280 КУпАП та статті 489 МК України щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

За таких обставин, оскаржувана постанова у справі про порушення митних правил №0359/UA305000/2026 від 28.05.2026 не може вважатися законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню, а провадження у справі про порушення митних правил закриттю.

Керуючись ст.ст. 493-494, 498, 526 МК України, ст.ст. 245, 280 КУпАП, ст.ст. 9, 77, 90, 139, 241-246, 286, 294-295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву адвоката Зареви Івана Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил задовольнити.

Постанову заступника начальника Закарпатської митниці Кравченка Т.В. №0359/UA305000/26 від 28 травня 2026 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 471 Митного кодексу України скасувати, а провадження по справі закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 21.07.2026.

Суддя Т.Р. Деметрадзе