Ухвала суду № 138453671, 22.01.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/11839/25

Провадження № 1-кс/202/479/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

У Х В А Л А

22 січня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна ОСОБА_4 , розглянувши в судовому засіданні клопотання прокурора - заступника керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025040000000835 від 04.09.2025,

У С Т А Н О В И В:

Прокурор - заступник керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_5 звернувся з клопотанням, в якому просить накласти арешт на вилучене під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1 майно, шляхом заборони володіння, розпорядження та користування, а саме:

- флеш-носій USB «GOOD RAM» 8GB, флеш-носій USB «TRANSCEND» 64GB, флеш-носій USB «HI-RALI» 64GB;

- ключі (з блоком) сигналізації з емблемою «Audi»;

- мобільний телефон «iPhone», схожий на 13 Pro сірого кольору, у силіконовому чохлі чорного кольору;

- ноутбук «ASUS Vivobook 15», s/n S6WOCV01906423E сірого кольору з зарядним кабелем.

В обґрунтування свого клопотання прокурор посилається на те, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025040000000835 від 04.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 354, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 362 КК України, за фактом одержання неправомірної вигоди службовими особами ВЛК, які, діючи за попередньою змовою з посадовими особами РТЦК та СП, організували корупційну схему, спрямовану на внесення завідомо неправдивих відомостей до медичної документації та несанкціоновану зміну даних у реєстрі «Оберіг», що створило умови для безпідставного звільнення військовозобов`язаних від призову.

Під час досудового розслідування установлено, що до цього кримінального правопорушення може бути причетний ОСОБА_6 .

13 січня 2026 року на підставі ухвали слідчого судді проведений обшук за місцем мешкання ОСОБА_6 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , де виявлено та вилучено вищевказане майно, яке постановою слідчого від 13.01.2026 року визнано речовими доказами.

Прокурор зазначає, що вилучене майно має значення для досудового розслідування, так як може містити на собі сліди, що слугують доказом причетності до вказаного кримінального правопорушення, зокрема вилучений мобільний телефон може містити відомості про спілкування ймовірних співучасників.

Прокурор вважає, що у разі не накладення арешту на вилучене майно існує ризик приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, передачі чи відчуження.

Отже, з метою забезпечення збереження речових доказів прокурор просить накласти арешт на вилучене майно.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні вказане клопотання підтримав.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, посилаючись на його необґрунтованість та невідповідність вилучених речей критеріям ст. 98 КПК України, оскільки ОСОБА_6 не повідомлено про підозру у даному провадженні, а майно фактично належить іншим особам: мобільний телефон дружині, ноутбук - дитині. Адвокат акцентувала увагу на тому, що вказані технічні засоби та флеш-носії були надані для огляду добровільно та не містили паролів доступу, у зв`язку з чим орган досудового розслідування мав достатньо часу для проведення їх огляду та копіювання необхідної інформації без подальшого обмеження права власності шляхом накладення арешту, а тому просила відмовити у задоволенні клопотання та повернути майно власникам.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного:

Слідчим суддею установлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025040000000835 від 04.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 354, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 362 КК України.

13 січня 2026 року в цьому кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді був проведений обшук за місцем мешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено майно, зокрема:

- флеш-носій USB «GOOD RAM» 8GB, флеш-носій USB «TRANSCEND» 64GB, флеш-носій USB «HI-RALI» 64GB;

- ключі (з блоком) сигналізації з емблемою «Audi»;

- мобільний телефон «iPhone», схожий на 13 Pro сірого кольору, у силіконовому чохлі чорного кольору;

- ноутбук «ASUS Vivobook 15», s/n S6WOCV01906423E сірого кольору з зарядним кабелем.

Постановою слідчого від 13.01.2026 року вилучене майно визнано речовими доказами.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя керується тим, що згідно зі статтею 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

За змістом частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Зокрема у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК).

Так, за приписами статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна (частина четверта статті 170 КПК України).

Відповідно до частини 11 статті 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя вважає доведеним, що був вчинений злочин, оскільки це підтверджується протоколами допиту свідків, протоколами огляду, а також, що вилучені речі відповідають критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, оскільки вони можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто мають значення речових доказів.

Зокрема вилучений під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 мобільний телефон може містити листування з особами, причетними до кримінального правопорушення, а флеш-носії та ноутбук, у свою чергу, інші відомості, що мають значення для досудового розслідування.

Слідчий суддя враховує, що попри відсутність повідомлення про підозру ОСОБА_6 , останній обіймає посаду начальника РТЦК та СП, а в ході огляду мобільного телефону начальника відділення військового обліку та бронювання ОСОБА_7 було виявлено листування з ОСОБА_6 , зміст якого може свідчити про причетність до зняття осіб з розшуку та скасування рішення про порушення військового обліку стосовно військовозобов`язаних.

Також слідчий суддя вважає доведеними, що в разі не накладення арешту на вилучений мобільний телефон, флеш-носії та ноутбук існує ризик їх відчуження, знищення чи спотворення наявної на них інформації, так як ОСОБА_6 може бути заінтересованим у результатах кримінального провадження.

Доводи представника власника майна про те, що вилучені речі належать іншим особам, а саме членам сім`ї ОСОБА_6 , не спростовують їх відповідність критеріям речового доказу, так як може ними спільно використовуватися, а, отже, містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

Таким чином, матеріали клопотання доводять наявність правових підстав для накладення арешту на вилучені речі.

Підстав вважати клопотання про арешт майна таким, що не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, немає. Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що положення цієї статті не передбачають такої самостійної підстави для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна як його подання після спливу визначеного законом строку.

На переконання слідчого судді, накладення арешту на флеш-носії, ноутбук та мобільний телефон відповідає потребам досудового розслідування та не матиме негативних наслідків, оскільки арешт носить тимчасовий характер, пов`язаний зі здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечення збереження речових доказів, може бути скасований відповідно до статті 174 КПК України після проведення огляду чи інших слідчих (процесуальних) дій із цим майном.

Разом з тим, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора в частині накладення арешту на ключі сигналізації (з блоком) з емблемою «Audi» є необґрунтованим та задоволенню не підлягає, оскільки стороною обвинувачення не доведено відповідність вказаного майна критеріям речового доказу в межах даного кримінального провадження. При цьому обмеження права власності на таке майно, за відсутності обґрунтованого зв`язку з обставинами розслідування, є неспівмірним із завданнями кримінального провадження та становить надмірний тягар для власника.

За таких обставин, враховуючи принципи розумності та співмірності, слідчий суддя не вбачає правових підстав для задоволення клопотання в частині арешту ключів (з блоком) сигналізації, оскільки прокурором не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Враховуючи вищенаведене, клопотання прокурора необхідно задовольнити частково та накласти арешт шляхом заборони розпорядження та користування на вилучені під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 флеш-носії, мобільний телефон «iPhone» сірого кольору у силіконовому чохлі та ноутбук «ASUS Vivobook 15» із зарядним кабелем, відмовивши в арешті іншого майна.

Керуючись ст. 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Накласти арешт шляхомзаборони розпорядження та користування намайно, вилучене під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: флеш-носій USB «GOOD RAM» 8GB, флеш-носій USB «TRANSCEND» 64GB, флеш-носій USB «HI-RALI» 64GB; мобільний телефон «iPhone», схожий на 13 Pro сірого кольору, у силіконовому чохлі чорного кольору; ноутбук «ASUS Vivobook 15», s/n S6WOCV01906423E сірого кольору з зарядним кабелем.

В іншій частині клопотання відмовити.

Роз`яснити, що накладений арешт може бути скасований у порядку, визначеному статтею 174 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Слідчий суддя ОСОБА_8