Ухвала суду № 138453189, 16.07.2026, Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/2341/26

Номер провадження: 4-с/511/13/26

"16" липня 2026 р. Роздільнянський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Бобровська І. В.,

секретаря судового засідання Кіндракевич В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Роздільна Одеської області скарги ОСОБА_1 про скасування постанови приватного виконавця про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 80101554, -

ВСТАНОВИВ:

До Роздільнянського районного суду Одеської області надійшла зазначена скарга, згідно з якою ОСОБА_1 просила скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича від 23 червня 2026 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 80101554.

Стислий виклад обґрунтування скарги.

27 січня 2026 року приватним виконавцем відкрито виконавче провадження №80101554 на підставі виконавчого листа № 511/2403/23, який було видано 08 січня 2026 року суддею Роздільнянського районного суду Одеської області Ільяшук Антоніною Володимирівною, про що прямо зазначено у постанові про відкриття провадження.

23 червня 2026 року приватним виконавцем Бондаревим Р.В. у межах вказаного виконавчого провадження винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, згідно якої приватним виконавцем: 1. Призначено суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНО КОНСАЛТИНГОВЕ БЮРО ТРІАДА» (Сертифікат Фонду державного майна України № 223/24 від 20.05.2024, дійсний до 20.05.2027) для участі у виконавчому провадженні № 80101554. 2: Зобов`язано ТОВ «ІКБ ТРІАДА» надати звіт щодо ринкової вартості описаного нерухомого майна гаража площею 16.5 кв.м. у м.Роздільна. 3. Попереджено суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «ІКБ ТРІАДА» в особі Постолакіна Людмили Василівни про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання обов`язків та за надання завідомо неправдивого звіту.

Суддя Роздільнянського районного суду Одеської області Ільяшук А.В. відповідно до рішення від 02 жовтня 2025 року № 2039/0/15-25 Вищої ради правосуддя була звільнена у відставку і станом на 08 січня 2026 року не мала повноважень судді та не могла видати виконавчий лист.

Приватний виконавець Бондарев Р.В. виніс постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні без наявності об`єктивно підтверджених відомостей про відсутність згоди сторін виконавчого провадження щодо визначення вартості майна, що є порушенням вимог ч.ч.1-3 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження».

У графі «Боржник» оскаржуваної постанови виконавець зазначає реальний РНОКПП боржника НОМЕР_1 . Водночас в описовій частині постанови та безпосередньо в пункті 1 її резолютивної частини (при нібито цитуванні виконавчого листа) виконавець зобов`язується вчиняти примусові дії та проводити оцінку щодо майна особи з абсолютно іншим РНОКПП НОМЕР_2 . Тобто, приватний виконавець самовільно вніс до тексту постанови інший, викривлений ідентифікаційний код боржника, який не відповідає матеріалам провадження, спотворює зміст виконавчого документа, грубо порушує засади законності й об`єктивності (п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону).

Приватний виконавець попередив за завідомо неправдивий звіт або відмову від виконання обов`язків (ст. 384, 385 КК України) юридичну особу - суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНО КОНСАЛТИНГОВЕ БЮРО ТРІАДА», що свідчить про недотримання виконавцем імперативного порядку залучення спеціаліста до виконавчих дій, тобто порушив вимоги ч. 5 ст. 20 Закону України про виконавче провадження.

Стислий виклад заперечень приватного виконавця на мотиви скарги.

Приватний виконавець просив відмовити у задоволенні скарги, законність здійснення виконавчих дій приватним виконавцем в контексті обставин звільнення судді ОСОБА_2 у відставку і поіменування особи, що видала виконавчий документ, її ПІБ вже була підтверджена іншим судовим рішенням, що набрало законної сили, і повторному доказуванню не підлягає.

Незалежно від факту досягнення згоди з вартості майна в силу приписів частини третьої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець для оцінки нерухомого майна зобов`язаний залучити суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання і при визначенні вартості майна для цілей звернення стягнення керуватися звітом про незалежну оцінку майна.

Судом апеляційної інстанції допущено описку в резолютивній частині постанови в частині останньої цифри РНОКПП відповідача. Водночас, оскаржувані постанови вірно ідентифікують скаржника як боржника у виконавчому провадженні.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802), у постанові про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання обов`язково зазначається попередження про відповідальність за недостовірну чи необ`єктивну оцінку майна. При цьому, призначаючи суб`єкта господарювання приватний виконавець не знає і не може знати, на якого саме оцінювача (з числа співробітників СОД-СГ тощо) буде безпосередньо покладено обов`язок з проведення оцінки. З огляду на вказане виконавець попереджає про кримінальну відповідальність необмежене коло осіб з числа агентів (представників) СОД-СГ в його особі.

Стислий виклад позиції сторін у судовому засіданні.

Учасники скарги у судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися про дату, час та місце проведення судового засідання, скаржник та приватний виконавець надали суду заяви про розгляд скарги у їх відсутність.

Висновки суду за результатами розгляду скарги.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Як убачається з матеріалів справи, 16 лютого 2024 року Роздільнянським районним судом Одеської області під головуванням судді Ільяшук Антоніни Володимирівни було ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

02 жовтня 2025 року Одеський апеляційний суд скасував рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 лютого 2024 року та ухвалив нове, яким задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС», стягнув з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» заборгованість за кредитним договором № 609-013/ФКВІП від 20 серпня 2008 року в сумі 15 000 доларів США та судовий збір 20 569,85 гривень.

На підставі постанови Одеського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року було видано Роздільнянським районним судом Одеської області, як судом першої інстанції, виконавчий лист, на підставі якого було відкрито приватним виконавцем виконавче провадження № 80101554 з примусового виконання судового рішення.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 липня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа у цивільній справі № 511/2403/23, виданого Роздільнянським районним судом Одеської області 08 січня 2026 року від імені судді Ільяшук А.В., таким, що не підлягає виконанню. На ухвалу суду боржником подано апеляційну скаргу.

На підставі постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 13.05.2026 приватним виконавцем було накладено арешт на нерухоме майно, а саме: гараж загальною площею 16.5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , гараж 3.

У зв`язку з тим, що сторони не дійшли згоди щодо вартості описаного майна, постановою від 23 червня 2026 року приватним виконавцем Бондаревим Р.В. у межах вказаного виконавчого провадження винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні 1. Призначено суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНО КОНСАЛТИНГОВЕ БЮРО ТРІАДА» (Сертифікат Фонду державного майна України № 223/24 від 20.05.2024, дійсний до 20.05.2027) для участі у виконавчому провадженні № 80101554. 2: Зобов`язано ТОВ «ІКБ ТРІАДА» надати звіт щодо ринкової вартості описаного нерухомого майна гаража площею 16.5 кв.м. у м.Роздільна. 3. Попереджено суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «ІКБ ТРІАДА» в особі Постолакіна Людмили Василівни про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання обов`язків та за надання завідомо неправдивого звіту.

У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспоренні права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Тлумачення зазначених норм права та положень статті 447 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

Звертаючись до суду, сторона виконавчого провадження зобов`язана обґрунтувати, а суд, в свою чергу, зобов`язаний встановити, яке саме право скаржника як сторони виконавчого провадження порушено та підлягає захисту в порядку судового контролю за виконанням.

У порядку судового контролю за виконанням судових рішень правовий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту.

По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів сторони виконавчого провадження є неприпустимим, саме по собі порушення норм законодавства ще не є достатньою підставою для задоволення скарги в порядку судового контролю; необхідно також довести та встановити порушення прав саме скаржника як сторони виконавчого провадження.

Таким чином, якщо державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби, приватний виконавець порушив встановлений порядок вчинення виконавчих дій, проте при цьому не порушив права скаржника (скаржник не обґрунтував, а суд не встановив порушення прав саме скаржника), то така скарга задоволенню не підлягає.

Аналогічна правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 22 квітня 2020 року у справі № 641/7824/18, від 09 грудня 2020 року у справі № 641/9433/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 520/6667/14-ц, від 21 січня 2021 року у справі № 2-5398/11, від 15 лютого 2021 року у справі № 522/21761/18, від 11 березня 2021 року у справі № 755/6875/18, від 14 липня 2021 року у справі № 654/3323/20 (провадження № 61-1993св21), від 13.09.2023 року у справі №№ 521/13686/22 (провадження № 61-3320св23).

Щодо доводів скарги про відсутність повноважень у судді Ільяшук А.В. на видачу виконавчого листа, суд зазначає, що вказане питання було предметом дослідження у іншій справі (Справа № 511/2403/23, номер провадження: 6/511/212/26), по якій ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 липня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа у цивільній справі № 511/2403/23, виданого Роздільнянським районним судом Одеської області 08 січня 2026 року від імені судді Ільяшук А.В., таким, що не підлягає виконанню. На ухвалу суду боржником подано апеляційну скаргу.

Відносно аргументів щодо зазначення різних РНОКПП боржника в оскаржуваних постановах, а саме: « НОМЕР_2 » та « НОМЕР_1 », суд зазначає, що приватним виконавцем у ході здійснення виконавчих дій встановлений дійсний РНОКПП боржника, а РНОКПП, зазначений у постановах в частині «про» відповідає змісту резолютивної частини постанови Одеського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року, на підставі якої судом першої інстанції було видано виконавчий лист, у якій дійсно міститься технічна описка в РНОКПП ОСОБА_1 .

Разом із цим, навіть відсутність у виконавчому листі відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання, а отже не є помилкою, оскільки виконавець може скористатися своїм правом та отримати таку інформацію у відповідних установах (частина 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження»), що було зроблено приватним виконавцем Бондарем Романом Володимировичем.

Вказане підтверджує Верховний Суд у своїй постанові від 24 грудня 2020 року по справі № 639/2561/18-ц, від 27 грудня 2018 року у справі № 469/1357/16ц, № 6-62цс14 від 25 червня 2014 року.

Водночас, суд вважає необхідним зауважити, що приватний виконавець зобов`язаний діяти лише в спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом, та не має права змінювати, доповнювати резолютивну частину судового рішення у своїх процесуальних рішенням під час здійснення виконавчих дій.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

При застосуванні даної норми закону суд виходить з того, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/10956/15, викладено правові висновки, обов`язкові для застосування, зокрема, про таке:

аналіз статті 57 Закону дозволяє дійти висновку, що для завдань виконавчого провадження вартість майна боржника може бути визначена такими шляхами: 1) за згодою сторін (та заставодержателя), про досягнення якої вони мають повідомити виконавця у встановленому порядку; 2) у разі недосягнення такої згоди виконавець самостійно визначає вартість майна за ринковими цінами, які діють на день визначення; 3) залучення для оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання;

Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала висновок про те, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду (див. постанову від 12.06.2019 у справі №308/12150/16-ц, пункт 31 постанови від 20.03.2019 у справі №821/197/18/4440/16);

разом із цим в залежності від виду майна, вартість якого має бути визначена, Закон розмежовує випадки, за яких залучення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна є або правом, або обов`язком виконавця;

так, абзац другий частини третьої статті 57 Закону визначає, що для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання. Зазначена норма за своїм змістом є імперативною, у зв`язку із чим зобов`язує виконавця у визначених нею випадках залучити до оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності;

на відміну від цього частина четверта статті 57 Закону передбачає право виконавця залучати суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна у разі, якщо визначити вартість майна (окремих предметів) йому складно;

аналогічні положення містять пункти 18-21 в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012;

беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що повноваження виконавця вирішувати, залучати чи не залучати суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання, стосуються лише проведення оцінки майна, вартість якого він може визначити самостійно, та не розповсюджуються на проведення оцінки нерухомого майна, стосовно якої частина четверта статті 57 Закону передбачає лише один варіант поведінки, який є обов`язковим для виконавця залучення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання;

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що положення статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» не зобов`язують виконавця самостійно з`ясовувати, чи досягли сторони між собою згоди щодо вартості майна боржника, та керуватися для визначення вартості майна боржника лише повідомленням про намір.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедура оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлено у статті 12 цього Закону.

Підставою для проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (частина перша статті 10, частина перша статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

У частині першій статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Судом встановлено, що 23.06.2026 приватним виконавцем Бондаревим Р.В. у постанові про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні ВП №60107977 призначено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНО КОНСАЛТИНГОВЕ БЮРО ТРІАДА» (Сертифікат Фонду державного майна України № 223/24 від 20.05.2024, дійсний до 20.05.2027) для участі у виконавчому провадженні № 80101554, Зобов`язано ТОВ «ІКБ ТРІАДА» надати звіт щодо ринкової вартості описаного нерухомого майна гаража площею 16.5 кв.м. у м.Роздільна. та попереджено суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «ІКБ ТРІАДА» в особі Постолакіної Людмили Василівни про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання обов`язків та за надання завідомо неправдивого звіту.

Таке попередження відповідає вимогам пункту 8 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5.

Отже, порушень вимог закону при винесенні оскаржуваної постанови з боку приватного виконавця Бондарева Р.В. судом не встановлено.

Суд першочергово враховує те, що сторона виконавчого провадження у разі незгоди з оцінкою майна, визначеною суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, наділена правом подати заперечення щодо такої оцінки та/або оскаржити таке рішення до суду.

З огляду на вказане вище у сукупності суд дійшов висновку, що заявницею не доведено порушення її прав, свобод чи інтересів діями приватного виконавця, як і невідповідність оскаржуваної постанови від 23.06.2026 приватного виконавця Бондарева Р.В. про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні ВП №60107977, у зв`язку із чим у задоволенні скарги слід відмовити.

Відносно детальної відповіді на кожен аргумент сторін, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 2930 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91).

Керуючись статтями 260, 353, 447-451 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги Пояцика Наталі Сергіївни про скасування постанови приватного виконавця про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 80101554 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-ти денний строк з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено з урахуванням надмірного навантаження (за штатним розписом 6 посад, з яких 3 вакантні), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які перебувають на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці, зокрема, у період з 16 липня 2026 року по 23 липня 2026 року (включно) суддя Теренчук Жанна Вікторівна та Гринчак Світлана Іванівна перебували у відпустці) та через оголошення про повітряну тривогу в Роздільнянському районі Одеської області - 23 липня 2026 року.

Суддя: І. В. Бобровська