Ухвала суду № 138453188, 16.07.2026, Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/2212/26

Номер провадження: 4-с/511/11/26

"16" липня 2026 р. Роздільнянський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бобровська І.В.,

секретаря судового засідання Кіндракевич В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Роздільна Одеської області скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірними дії приватного виконавця та скасування постанов про опис та арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

До Роздільнянського районного суду Одеської області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла зазначена скарга, у якій ОСОБА_1 просила:

-визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича щодо проведення опису та арешту майна боржника від 13 травня 2026 року у виконавчому провадженні № 80101554;

-скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 13 травня 2026 року (вхідний індекс 14499), винесену приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Романом Володимировичем у виконавчому провадженні № 80101554 (щодо гаража № НОМЕР_1 за адресою: м. Роздільна, вул. Кірпи Георгія, буд. 81);

-скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 13 травня 2026 року (вхідний індекс 14501), винесену приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Романом Володимировичем у виконавчому провадженні № 80101554 (щодо гаража № НОМЕР_2 за адресою: м. Роздільна, вул. Кірпи Георгія, буд. 77).

Стислий виклад обґрунтування скарги.

ОСОБА_1 вважає оскаржувані постанови від 13 травня 2026 року незаконними, упередженими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки приватним виконавцем, на її думку, було порушено порядок призначення зберігача майна, безпідставно та передчасно зроблено висновок про «нерозшуканість» боржника.

Разом із цим, оскаржувані постанови містять суттєві юридичні помилки, зокрема, в частині її РНОКПП.

Стислий виклад заперечень приватного виконавця на мотиви скарги.

Приватний виконавець Бондарев Роман Володимирович подав до суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні скарги, оскільки боржник повідомлена належним чином про початок примусового виконання рішення.

Визначення відповідального зберігача описаного майна є дискреційним повноваженням виконавця.

Отже, передача описаного майна на відповідальне зберігання особі, відмінній від боржника, здійснена в межах наданих виконавцю повноважень і сама по собі не свідчить про порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Оскаржувані постанови вірно ідентифікують боржника, а відмінність в РНОКПП виникла через наявність технічної описки у судовому рішенні апеляційної інстанції.

Стислий виклад позиції сторін у судовому засіданні.

Пояцика Наталя Сергіївна та приватний виконавець Бондарев Роман Володимирович у судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися про дату, час та місце його проведення, надали заяви про розгляд скарги без їх участі.

Інші учасники скарги у судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися про дату, час та місце проведення судового засідання.

Висновки суду за результатами розгляду скарги.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності (пункт 5 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як убачається з матеріалів скарги, у провадженні приватного виконавця Бондарева Романа Володимировича знаходиться на розгляді виконавче провадження № 80101554, у рамках якого було описано майно боржника, який належним чином повідомлений про початок примусового виконання судового рішення.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються:

1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо;

2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріал стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди, ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до проведення опису);

3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо;

4) якщо опису підлягає об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості - ідентифікатор об`єкта будівництва (закінченого будівництвом об`єкта) (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до проведення опису).

Оскаржувані постанови про опис та арешт майна містять обов`язкові реквізити, передбачені частиною 5 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження».

Разом із цим, на противагу твердженням ОСОБА_1 , суд зазначає, що норми Закону України «Про виконавче провадження» не передбачають обов`язок виконавця повідомляти боржника про дату та час проведення опису та арешту його майна.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 2-9/11 та у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 520/16369/13-ц.

Водночас, дії виконавця з опису та арешту нерухомого майна на виконання судового рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, самі по собі не свідчать про порушення прав боржника у виконавчому провадженні.

Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку.

У Законі України «Про виконавче провадження» не міститься норма, яка б встановлювала заборону щодо передачі описаного і арештованого майна на зберігання представнику стягувача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 червня 2026 року у справі № 2-270-1/10.

Відносно аргументів щодо зазначення різних РНОКПП боржника в оскаржуваних постановах, а саме: « НОМЕР_3 » та « НОМЕР_4 », суд зазначає, що приватним виконавцем у ході здійснення виконавчих дій встановлений дійсний РНОКПП боржника, а РНОКПП, зазначений у постановах в частині «про» відповідає змісту резолютивної частини постанови Одеського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року, на підставі якої судом першої інстанції було видано виконавчий лист, у якій дійсно міститься технічна описка в РНОКПП ОСОБА_1 .

Разом із цим, навіть відсутність у виконавчому листі відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання, а отже не є помилкою, оскільки виконавець може скористатися своїм правом та отримати таку інформацію у відповідних установах (частина 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження»), що було зроблено приватним виконавцем Бондарем Романом Володимировичем.

Вказане підтверджує Верховний Суд у своїх постановах від 24 грудня 2020 року у справі № 639/2561/18-ц, від 27 грудня 2018 року у справі № 469/1357/16ц, від 25 червня 2014 року у справі № 6-62цс14.

Водночас, суд вважає необхідним зауважити, що приватний виконавець зобов`язаний діяти лише в спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом, та не має права змінювати, доповнювати резолютивну частину судового рішення у своїх процесуальних рішенням під час здійснення виконавчих дій.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Відносно детальної відповіді на кожен аргумент сторін, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 2930 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91).

Керуючись статтями 260, 353, 447 - 451 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дії приватного виконавця та скасування постанов про опис та арешт майна.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-ти денний строк з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено з урахуванням надмірного навантаження (за штатним розписом 6 посад, з яких 3 вакантні), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які перебувають на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці, зокрема, у період з 16 липня 2026 року по 23 липня 2026 року (включно) суддя Теренчук Жанна Вікторівна та Гринчак Світлана Іванівна перебували у відпустці) та через оголошення про повітряну тривогу в Роздільнянському районі Одеської області - 23 липня 2026 року.

Суддя: І. В. Бобровська