Рішення № 138452400, 22.07.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6625/26

Провадження № 2-о/711/167/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.

при секретарі: Півень С. А.

за участі:

представника заявника Чернявського А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ; заінтересована особа: Департамент Управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, -

в с т а н о в и в :

Представник заявниці адвокат Чернявський А. Л., який діє на підставі ордеру серії СА №1146816 від 23.06.2026р., звернувся до суду з заявою, в якій просив встановити факт належності ОСОБА_1 договору дарування від 22 березня 1977 року житлового будинку АДРЕСА_1 , посвідченого нотаріусом Другої Красноармійської державної нотаріальної контори Коваленко М.Ф., зареєстрованого у реєстрі за номером 633.

В обґрунтування вимог в заяві зазначено, що 22.03.1977 року ОСОБА_1 , уклала зі своїм дідом, ОСОБА_2 , договір дарування, на підставі якого набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Зазначений договір дарування від 22.03.1977 року укладений сторонами у нотаріальній формі та посвідчений нотаріусом Другої Красноармійської державної нотаріальної контори Коваленко М.Ф. Право власності ОСОБА_1 на вказаний вище будинок було зареєстровано 13.08.1992 року Бюро технічної інвентаризації м. Червоноармійська Донецької області, що підтверджується відміткою БТІ на звороті договору дарування від 22.03.1977р.

Також вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 20.01.1981р. серії НОМЕР_1 , виданим Димитровським виконкомом Донецької області.

Постановою Верховної Ради України №1353-VIII місто Димитров Донецької області перейменовано у м. Мирноград.

Після початку широкомасштабного вторгнення російської держави-агресора ОСОБА_1 переїхала до м. Черкаси та в установленому законом порядку зареєструвала місце перебування внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, з метою оформлення внесення до Державного реєстру речових прав відомостей про право власності на належний їй будинок АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 звернулася до Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради із заявою № 71771731 про вчинення реєстраційних дій. Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Великої Олени Володимирівни від 21.05.2026р. № 84944661 у проведенні реєстраційних дій відмовлено, оскільки у договорі дарування від 22.03.1977р. прізвище заявниці вказано як « ОСОБА_4 », а у паспорті громадянина - « ОСОБА_5 ».

Таким чином, для внесення до Державного реєстру речових прав відомостей про право власності ОСОБА_1 на будинок АДРЕСА_1 необхідне встановлення факту належності їй договору дарування від 22.03.1977р.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.06.2026р. відкрито провадження у справі.

Представник зацікавленої особи Департаменту Управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради в судове засідання не з`явився, однак 21.07.2026р. представником ОСОБА_6 до суду подано письмову заяву, в якій останній просив розглянути справу у відсутність представника зацікавленої особи. Також зазначає, що у вирішенні справи покладається на розсуд суду.

В судовому засіданні представник заявниці адвокат Чернявський А.Л. підтримав вимоги заяви та наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у заяві. Також пояснив, що наявні розбіжності у написанні прізвища заявниці виникли у зв`язку із неправильним перекладом її прізвища із російської на українську мову.

Заслухавши пояснення представника заявниці, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Димитровським МС ГУДМС України в Донецькій області, заявниця ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Ковель Волинської області. В цьому ж паспорті наявна відмітка про місце проживання АДРЕСА_1 . РНОКПП заявниці НОМЕР_3 /а.с. 5-зворотній бік 6/.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади № 2026/005412498 від 05.04.2026р., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 21.09.2013 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 6/.

Відповідно до довідки від 17.09.2025 року № 7101-5003814101 заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є внутрішньо переміщеною особою із її зареєстрованого місця проживання, а саме із села м. Мирнограда, Донецької області до АДРЕСА_3 /а.с. 7/.

Відповідно до домової книги «для прописки граждан, проживаючих в доме №39 по улице Гагарина», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка народилася в м. Ковель Волинської області, з 21.09.2013 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 /а. с. 13-15/.

Згідно договору дарування, укладеного 22.03.1977р., складеного ОСОБА_2 останній подарував ОСОБА_1 , а вона прийняла у дар жилий будинок, жилою площею 44,1кв.м. з надвірними будівлями та спорудами, що розташований на земельній ділянці 1000 кв.м. та знаходиться в АДРЕСА_1 . Договір дарування посвідчений нотаріусом Другої Красноармійської державної нотаріальної контори Коваленко М.Ф. /а.с. 8-9/.

Даний договір дарування був зареєстрований в Бюро технічної інвентаризації м. Красноармійськ Донецької області 13.08.1992 року за реєстровим номером 912, що стверджується відміткою БТІ на звороті договору дарування від 22.03.1977р. та листом-відповіддю Мирноградської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області /а.с. 9-зв.бік, а.с. 18/, з якого вбачається, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 22.03.1977р., посвідченого нотаріусом Другої Красноармійської державної нотаріальної контори Коваленком М.Ф.

Звертаючись до суду з даною заявою, заявниця вказує, що на час оформлення договору дарування жилого будинку не було звернуто уваги на правильність написання її прізвища і лише нещодавно виявлено наявність помилки. Таким чином у договорі дарування, який є правовстановлюючим документом, допущена помилка у написанні прізвища замість правильного « ОСОБА_7 » помилково вказано « ОСОБА_8 ». Зазначені розбіжності не надають можливості заявниці зареєструвати своє право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реалізовувати правомочності права власності на вищевказаний житловий будинок.

Надаючи оцінку аргументам учасників справи в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

За змістом ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (а. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до ст. 294 ЦК України, фізична особа має право на ім`я. Фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції. У разі перекручення імені фізичної особи воно має бути виправлене. Якщо перекручення імені було здійснене у документі, такий документ підлягає заміні.

За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами та показаннями свідків.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини і громадянина, суд оцінює докази згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», оскільки «таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів» (справа «Бочаров проти України» рішення від 17 березня 2011 року, заява № 21037/05, §45; «Федорченко та Лозенко проти України», рішення від 20 вересня 2012 року, заява № 387/03, §53).

Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року № 5 визначено, що при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ст. 273 ЦПК України від 1963 року факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені та по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Крім того, з узагальнення судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення Верховного Суду України за 2010 рік вбачається, що «коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки відповідно до п. 6 ч. 1 cт. 256 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим».

Судом встановлено, що документи, які є предметом судового розгляду, були складені різними установами, в різний час і різними мовами (російською, українською).

Натомість варто зауважити, що основним документом, який ідентифікує фізичну особу, є паспортний документ, а також документи, що видаються органами державної реєстрації актів цивільного стану.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно паспортних даних заявниці вона записаний саме як « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Разом з тим, в договорі дарування жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого 22.03.1977 року нотаріусом Другої Красноармійської державної нотаріальної контори Коваленко М.Ф., прізвище заявниці зазначено, як « ОСОБА_8 », що стало підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій державним реєстратором ОСОБА_9 .

Системний логічний аналіз змісту договору дарування жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом нотаріусом Другої Красноармійської державної нотаріальної контори Коваленко М.Ф. 22.03.1977 року, а також паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 21.09.2013 року Димитровським МС ГУДМС України в Донецькій області, свідчить, що ці документи стосуються однієї і тієї ж особи, якою є заявниця, а розбіжності в написанні прізвища заявниці через букви и/і зумовлені помилковою транслітерацією написання прізвищ в російськомовному та україномовному варіантах. До того ж, у цих документах повністю співпадають відомості про повне ім`я та по батькові фізичної особи ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Тож, суд вважає, доведеним існування та правомірність факту належності заявниці ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) Договору дарування жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (нині: АДРЕСА_1 ), посвідченого 22.03.1977 року нотаріусом Другої Красноармійської державної нотаріальної контори Коваленко М.Ф., зареєстрованого у реєстрі за номером 633, а тому з метою усунення перешкод в реалізації заявницею своїх прав, суд доходить висновку про можливість задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Згідно з ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 3, 10, 18, 82, 89, 259, 263-265, 268, 293-294, 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Департамент Управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документа задовольнити.

Встановити факт належності правовстановлюючого документа, а саме належності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) договору дарування від 22.03.1977 року, житлового будинку АДРЕСА_4 ), посвідченого 22.03.1977 року нотаріусом Другої Красноармійської державної нотаріальної контори Коваленко М.Ф., зареєстрованого у реєстрі за номером 633.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 22 липня 2026 року.

Головуючий: В.М. Скляренко