Ухвала суду № 138451003, 16.07.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 16.07.2026Справа № 554/10637/26 Провадження № 1-кс/554/9247/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року м. Полтава

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава клопотання старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025170420001263 від 04.10.2025 року щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Яценки Решетилівського району Полтавської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, освіта вища, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, працюючого на посаді дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, не судимого,

підозрюваного у вчиненні кри мінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України,

в с т а н о в и л а :

До провадження слідчого судді надійшло вищезазначене клопотання про застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідність в чому слідчий обґрунтував наступним.

Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР у м. Полтаві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025170420001263 від 04.10.2025 року за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України.

ОСОБА_5 , будучи призначеним на посаду дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, тобто, будучи працівником поліції, який, згідно з вимогами статті 62 Закону України «Про Національну поліцію», під час виконання повноважень є представником держави, законні вимоги якого є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами та відповідно до положень статті 18 зазначеного Закону, зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва, поважати і не порушувати прав і свобод людини, будучи відповідно до пункту першого частини першої статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», а також пункту першого примітки до статті 364 КК України, службовою особою правоохоронного органу, займаючи посаду, пов`язану із здійсненням функцій представника влади, діючи умисно, використовуючи свої службові повноваження, всупереч інтересам служби, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, відповідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 28 Конституції України, ніхто не може бути підданий нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Згідно зі статтею 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.

Відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97, кожен має право на свободу та особисту недоторканність.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до статті 2 зазначеного Закону, завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 18 вказаного Закону визначено основні обов`язки поліцейського. Поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого: 1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; 2) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; 3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; 5) здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; 7) розшукує осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання або від виконання обов`язків, визначених законом для суб`єктів пробації, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом; 9) доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення; 24) бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.

Статтею 24 Закону України «Про Національну поліцію» визначено додаткові повноваження поліції, зокрема частиною другою та п`ятою цієї статті передбачено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості. За зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України або розвідувальних органів України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, беруть участь у здійсненні заходів щодо оповіщення військовозобов`язаних та резервістів спільно з представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також здійснюють адміністративне затримання та доставлення до цих центрів та органів призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Статтею 29 Закону України «Про Національну поліцію» визначеного вимоги до поліцейського заходу.

Поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.

Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.

Обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України.

Обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам.

Застосований поліцейський захід є пропорційним, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосований, або створеної загрози заподіяння шкоди.

Обраний поліцейський захід є ефективним, якщо його застосування забезпечує виконання повноважень поліції.

Поліцейський захід припиняється, якщо досягнуто мети його застосування, якщо неможливість досягнення мети заходу є очевидною або якщо немає необхідності у подальшому застосуванні такого заходу.

Частиною другою статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що у період дії воєнного стану та/або під час мобілізації (крім цільової) поліцейський має право вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред`явлення нею військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.

Статтею 42 Закону України «Про Національну поліцію» визначено види поліцейських заходів примусу.

Поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу:

1) фізичний вплив (сила);

2) застосування спеціальних засобів;

3) застосування вогнепальної зброї.

Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.

Спеціальні засоби як поліцейські заходи примусу - це сукупність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту людей від ураження різними предметами (у тому числі від зброї), тимчасового (відворотного) ураження людини (правопорушника, супротивника), пригнічення чи обмеження волі людини (психологічної чи фізичної) шляхом здійснення впливу на неї чи предмети, що її оточують, з чітким регулюванням підстав і правил застосування таких засобів та службових тварин.

Статтею 44 Закону України «Про Національну поліцію» визначено порядок застосування фізичної сили.

Поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.

Поліцейський зобов`язаний письмово повідомити свого керівника, а той зобов`язаний повідомити прокурора про завдання особі тілесних ушкоджень унаслідок застосування фізичної сили.

Статтею 45 Закону України «Про Національну поліцію» визначено порядок застосування спеціальних засобів.

Поліцейський для забезпечення публічної безпеки і порядку застосовує спеціальні засоби, визначені цим Законом.

Поліцейський уповноважений застосовувати спеціальні засоби тільки у разі, якщо він пройшов відповідну спеціальну підготовку.

Частиною третьою вказаної статті Закону визначено загальні правила застосування спеціальних засобів, зокрема те, що кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються: а) до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти; б) під час затримання особи; в) під час конвоювання (доставляння) затриманого або заарештованого; г) якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим; ґ) проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі;

Відповідно до частини першої статті 43 згаданого Закону, поліцейський зобов`язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров`я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.

24.02.2022 Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з чим на території України запроваджено правовий режим воєнного стану.

Відповідно статті 1 Закону України «Про оборону України», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Частиною першою статті 27 вказаного Закону передбачено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період та Порядок подання через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Пунктом 47 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період передбачено, що у разі відмови від отримання повістки поліцейський, який входить складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Наказом тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.10.2025 № 274-НР для організації роботи груп оповіщення та розшуково-пошукових заходів протягом доби 03.10.2025 на території Полтавської територіальної громади визначено склад представників ІНФОРМАЦІЯ_2 та представників Національної поліції України, в тому числі представника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 , представників УПП в Полтавській області ДПП НП України інспекторів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , та представників Національної поліції України дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області ОСОБА_11 , дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції ВП № 1 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області ОСОБА_12 , дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області ОСОБА_5 та дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 1 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області ОСОБА_13 .

Згідно із Розстановкою сил та засобів роти № 4 батальйону УПП в Полтавській області ДПП, затвердженої начальником УПП в Полтавській області ДПП 03.10.2025 та відповідно до наказу тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.10.2025 № 274-НР, для виконання повноважень, визначених статтями 23, 24 Закону України «Про Національну поліцію», у денну зміну чергування, у складі наряду « ІНФОРМАЦІЯ_4 », з використанням службового транспортного засобу Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні) заступили ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

У період часу з 09 год. 00 хв. по 09 год. 30 хв. 03.10.2025, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 поблизу буд. № 2 по вул. Грабчака у м. Полтаві було виявлено ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який перебував на водійському сидінні припаркованого поблизу вказаного будинку автомобіля Audi Q7, д.н.з. НОМЕР_2 , з привідкритими водійськими дверима.

У подальшому, на місце події на службовому автомобілі Renault Dokker, д.н.з. НОМЕР_3 (на синьому фоні), прибув спеціальний наряд поліції з представником ІНФОРМАЦІЯ_3 , у складі: ОСОБА_8 , дільничних офіцерів ОСОБА_11 , ОСОБА_5 та ОСОБА_12 .

У ході спілкування з ОСОБА_14 та перевірки документів останнього поліцейськими, спільно з представником ІНФОРМАЦІЯ_3 , було встановлено, що за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не з`явлення 16.01.2025 по повістці № 1666780 до ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_14 , згідно з відомостями ТЦК та СП, перебуває у розшуку. У зв`язку з чим ОСОБА_14 було повідомлено про необхідність його доставки до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ігноруючи зауваження ОСОБА_14 щодо надуманості причин його доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 , неправомірності дій працівників поліції та його прохання діяти у межах чинного законодавства, зокрема, шляхом складання протоколу затримання, поліцейські, спільно з представником ІНФОРМАЦІЯ_3 , безпідставно застосували до ОСОБА_14 поліцейський захід примусу фізичний вплив (силу), а саме прийоми рукопашного бою у вигляді заламування та заведення його рук за спину, ударів ногами по нижніх кінцівках, намагаючись збити з ніг, та у подальшому силоміць помістили всередину службового автомобіля Renault Dokker, д.н.з. НОМЕР_3 (на синьому фоні), а саме на задні пасажирські сидіння, фактично затримавши та порушивши конституційне право ОСОБА_14 на свободу та особисту недоторканність.

В цей час ОСОБА_5 , перебуваючи у багажному відділенні службового автомобіля Renault Dokker, д.н.з. НОМЕР_3 (на синьому фоні), одягнув на ліву руку ОСОБА_14 , який перебував у положенні лежачи, обличчям до низу, браслет спеціального засобу обмеження рухомості кайданок, завів її за спинками задніх пасажирських сидінь та взявшись обома руками за інший браслет кайданок із зусиллям, спираючись ногами в спинку задніх пасажирських сидінь потягнув на себе. При цьому ОСОБА_14 відчув сильний біль у лікті лівої руки.

У подальшому ОСОБА_14 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_3 , де знаходився близько однієї доби.

Згідно висновку судово-медичного експерта у ОСОБА_14 виявлені тілесні ушкодження, які по ступеню тяжкості можливо розділити на декілька груп, в тому числі перелом головки лівої променевої кістки без зміщення, який кваліфікується, як ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Так, під час здійснення заходів щодо оповіщення військовозобов`язаних та резервістів дільничний офіцер поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 явно вийшов за межі наданих йому повноважень, перевищив міру, необхідну для виконання покладених на нього обов`язків, нехтуючи вимогами закону про те, що у разі неможливості уникнути застосування фізичної сили можливість завдання шкоди здоров`ю правопорушника повинна зводитись до мінімуму.

ОСОБА_5 без об`єктивних на те підстав, завдав ОСОБА_14 середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також застосував щодо нього спеціальні засоби обмеження рухомості кайданки в обстановці, яка не вимагала їх застосування, чим образив гідність останнього та спричинив болісні відчуття.

Застосування з боку ОСОБА_5 фізичної сили відносно ОСОБА_14 не відповідало конкретним обставинам, що склалися, характеру правопорушення і поведінці правопорушника, який при вказаних обставинах фактично не вчинював адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та не створював будь-якої загрози життю або здоров`ю громадян чи по відношенню до ОСОБА_5 як працівника поліції, його колег та представника ІНФОРМАЦІЯ_3 , які перебували поряд із ним.

В результаті протиправних, умисних дій ОСОБА_5 щодо затримання та застосування ним спеціальних засобів обмеження рухомості і фізичного насильства стосовно ОСОБА_14 , останньому було спричинено тілесне ушкодження у вигляді перелому голівки лівої променевої кістки без зміщення, який кваліфікується, як ушкодження середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у перевищенні влади та службових повноважень, тобто умисну вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що супроводжувалися насильством та застосуванням спеціальних засобів, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, тобто у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

15.07.2026 органом досудового розслідування складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, яке відповідно до ч.1 ст.278 КПК України вручено останньому.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст 365 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допитів потерпілого ОСОБА_14 ; висновком експерта за результатами судово-медичної експертизи ОСОБА_14 ; протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_14 та судово-медичного експерта; висновком експерта за результатами додаткової судово-медичної експертизи ОСОБА_14 ; протоколами допитів свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 ; протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_12 ; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками з додатками; протоколами зняття (отримання, вилучення) показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису; протоколами огляду відеозаписів на оптичних дисках; інформацією отриманою на запит слідчого, у порядку ст. 93 КПК України, з ГУНП в Полтавській області, Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, ІНФОРМАЦІЯ_3 , УПП в Полтавській області ДПП НП України, КП «Полтавський обласний центр ЕМД та МК ПОР», КП «1-а МКЛ ПМР», КП «3-я МКЛ ПМР»; іншими матеріалами досудового розслідування в їх сукупності.

Посилаючись на обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_5 підозри, наявність ризиків, передбачених п.п.1-3 ч.1 ст.177 КПК України, які обумовлюють застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий просить застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, виконання покладених на нього обов`язків та запобігти існуючим ризикам.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання, просив його задовольнити в повному обсязі з викладених у ньому підстав.

Підозрюваний ОСОБА_5 просив відмовити в задоволенні клопотання.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що підозрюваний є соціально адаптованою особою, позитивно характеризується за місцем проживання, одружений, має на утриманні малолітню доньку, ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також батьків похилого віку, при цьому його мати є особою з інвалідністю ІІІ групи. Зазначив, що ОСОБА_5 фактично є єдиним годувальником сім`ї. Також захисник вказав, що визначений у клопотанні розмір застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є завідомо непомірним для підозрюваного та не відповідає його сімейному й майновому стану, оскільки ОСОБА_5 отримує заробітну плату у розмірі близько 22000 грн на місяць.

Слідчий суддя, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, приходить до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

За змістом положень статті 131 КПК України запобіжні заходи застосовується з метою досягнення дієвості кримінального провадження.

Частиною 1 статті 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України (ч.2 ст.177 КПК України).

Згідно з ч.3 ст.176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу (ч.1 ст.183 КПК України).

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказують слідчий та прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що 15.07.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (серед інших, рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Мюррей проти Об`єднаного Королівства», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).

Системний аналіз положень КПК України свідчить про те, що на даному етапі кримінального провадження слідчий суддя не уповноважений вирішувати питання стосовно доведеності/не доведеності винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, правильності правової кваліфікації її діяння відповідно до норм КК України, позаяк вони підлягають вирішенню за результатами судового розгляду по суті обвинувального акта.

На цій стадії кримінального провадження слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів визначає, чи є вірогідною причетність особи до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення (за стандартом «обґрунтованої підозри»), щоб застосувати до неї запобіжний захід.

На переконання слідчого судді, викладені у клопотанні слідчого та повідомленні про підозру фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення у сукупності з наданими слідчим матеріалами досудового розслідування вказують на наявність вагомих доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з відповідним кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.2 ст.365 КК України, і такі докази на даному етапі є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Таким чином, встановлені у ході досудового розслідування факти та обставини могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.365 КК України, пред`явлена підозра є обґрунтованою.

Оцінюючи доводи сторін кримінального провадження щодо наявності ризиків для кримінального провадження, слідчий суддя виходить з того, що ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі, використовуючи своє становище та зв`язки набуті під час роботи в правоохоронних органах, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може знищити або вжити заходів до знищення або переховування речей та документів, та інших доказів по кримінальному провадженню, які можуть бути використані як докази його причетності до скоєння злочину.

Крім того, у випадку доведеності вини та постановленні у справі обвинувального вироку ОСОБА_5 може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, а тому існує об`єктивна вірогідність того, що з метою уникнення кримінальної відповідальності та інших негативних для підозрюваного наслідків, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Обґрунтованими є й доводи сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_5 , користуючись своїм службовим становищем, може впливати на свідків у кримінальному провадженні, схиляючи до певної поведінки та надання вигідних для себе показань, внаслідок чого вони можуть змінити свої показання чи відмовитись від надання показань, що може перешкодити встановленню істини по справі.

За твердженнями слідчого, на даний час в межах вказаного кримінального провадження є необхідність у проведенні низки невідкладних слідчих (розшукових) дій. Таким чином, зазначена вище процесуальна поведінка підозрюваного ОСОБА_5 може зашкодити проведенню всебічного, повного та об`єктивного досудового розслідування.

Слідчим суддею у відповідності до статті 178 КПК України враховуються також дані про особу підозрюваного в їх сукупності, у тому числі, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим, вік та стан його здоров`я, наявність постійного місця проживання, на утриманні малолітньої дитини, ІНФОРМАЦІЯ_6 , дружини, батьків похилого віку, матері, яка являється особою з інвалідністю ІІІ групи, міцність його соціальних зв`язків у місці проживання, репутацію, майновий стан, а також те, що ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності притягується вперше.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою здатний запобігти вказаним ризикам.

Отже, надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України; наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, на які вказують слідчий та прокурор, а також про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним ризикам.

Відтак, установлені у кримінальному провадженні факти та обставини вказують на наявність визначених законодавцем правових підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Водночас у ході судового розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено обставин, які б у своїй сукупності з даними про особу підозрюваного, його процесуальною поведінкою та з урахуванням ступеня потенційної суспільної небезпеки давали підстави для висновку про можливість запобігання встановленим ризикам і досягнення мети запобіжного заходу шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Даних про неможливість утримання підозрюваного під вартою за станом здоров`я слідчому судді не надано.

Згідно з ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Згідно з ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях стверджує, що розмір застави має оцінюватись, з огляду на, з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta) від 22.05.2018, заява № 54335/14, § 70; «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, заява № 12050/04, § 78).

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки. З іншого боку, розмір застави не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов застави, це фактично призвело б до подальшого безальтернативного ув`язнення підозрюваного.

Враховуючи обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, його тяжкість, характер встановлених ризиків, дані про особу підозрюваного, а також його сімейний та майновий стан (підозрюваний офіційно працевлаштований, отримує заробітну плату близько 22 000 грн на місяць, є одруженим, має на утриманні малолітню дитину, батьків похилого віку, а також матір, яка є особою з інвалідністю ІІІ групи та перебуває на його утриманні), беручи до уваги стримувальний аспект застави, яка має бути достатньо значною, аби забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, слідчий суддя вважає за необхідне визначити ОСОБА_5 заставу у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На думку суду, застава саме у такому розмірі цілком здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а ризик її втрати буде фактором, який стримуватиме підозрюваного від реалізації наявних ризиків.

У разі внесення застави слід покласти на підозрюваного такі обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; 2) не відлучатися за межі міста Полтави без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання; 4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади власний паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого слід задовольнити частково та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, визначивши останньому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст.176, 177, 178, 183, 194, 196, 197, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и л а :

Клопотання слідчого - задовольнити частково.

Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку тримання під вартою, передбаченого ч.1 ст.197 КПК України, строком на 60 днів, який обчислювати з 14 год. 00 хв. 16 липня 2026 року.

Кінцевим днем тримання під вартою визначити 13 вересня 2026 року, 14 год. 00 хв.

Визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133120 грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26304855, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA398201720355289002000015950, призначення платежу - застава, прізвище, ім?я, по-батькові особи, за кого вноситься застава, сума застави, дата внесення застави, № ухвали суду та назва суду.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

В разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов?язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; 2) не відлучатися за межі міста Полтави без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання; 4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади власний паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз?яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в цій ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув?язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув?язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю. У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, підозрюваний зобов?язаний виконувати покладені на нього обов?язки, пов?язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв?язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В іншій частині в задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з часу проголошення.

Повний текст ухвали складено 20 липня 2026 року о 16 годині.

Слідчий суддя ОСОБА_1