Рішення № 138450763, 14.07.2026, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/537/2026

Справа № 537/8084/25

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.07.2026 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука у складі:

головуючої судді - Мурашової Н.В.,

за участю секретаря - Дейнеки В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

у с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог.

24.12.2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС», як правонаступник ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором кредитної лінії №496428237 від 28.09.2024 року, що був укладений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з ОСОБА_1 , в розмірі 13197 грн., а також понесені судові витрати на судовий збір 2422,40 грн. та на професійну правничу допомогу 7000 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» зазначило, що 28.09.2024 року кредитодавець ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з позичальником ОСОБА_1 уклали Договір кредитної лінії № 496428237, за умовами якого Кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 5300,00 грн.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію». Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора RXXW-2789.

Того ж дня, Кредитодавець ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання Договору кредитної лінії №496428237 від 28.09.2024 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу ОСОБА_1 у кредит грошові кошти в розмірі 5300,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зазначений нею при укладенні договору, що підтверджується електронною платіжною інструкцією.

Проте Позичальник ОСОБА_1 не виконала своїх зобов`язань за Договором кредитної лінії №496428237 від 28.09.2024 року, не повернула Кредитодавцю вчасно кредит та проценти за користування ним.

03.12.2024 року між Первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/11.

Первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу № МВ-ТП/11 від 03.12.2024 року підписали Реєстр прав вимоги № Б\Н від 03.12.2024, за яким Первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступив ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право грошової вимоги до Відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №496428237 від 28.09.2024 року у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги від 03.12.2024 року.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» виконав свої зобов`язання по Договору факторингу № МВ-ТП/11 від 03.12.2024 року, сплатив первісному кредитору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» грошові кошти, що підтверджено повідомленняя про сплату фінансування згідно Реєстру прав вимог № Б\Н від 03.12.2024 року.

28.05.2025 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі - ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») укладено Договір факторингу № 28/0525-01.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу № 28/0525-01 від 28.05.2025 року підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 28.05.2025 до цього Договору факторингу, за яким ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» право грошової вимоги до Відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №496428237 від 28.09.2024 року у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» виконав свої зобов`язання по Договору факторингу № МВ-ТП/11 від 03.12.2024 року, сплатив ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» грошові кошти, що відтверджено платіжною інструкцією.

16.07.2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 16/07/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором №496428237 від 28.09.2024 року.

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № 1 від 16.07.2025 до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників № 1 від 16.07.2025 за Договором факторингу № 16/07/25-Е від 16.07.2025 року. ТОВ «ФК «ЕЙС» виконав свої зобов`язання по Договору факторингу №16/07/25-Е від 16.07.2025 року, сплатив ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» грошові кошти, що підтверджено платіжною інструкцією.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідача ОСОБА_1 перед Позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС», на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 15 847,00 грн, яка складається із: 5 300,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 7 897,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 2 650,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Дана сума також підтверджується випискою з особового рахунку на період дата переходу права вимоги 16.07.2025 - 01.11.2025.

Всупереч умовам договору позики відповідач ОСОБА_1 не виконала своїх зобов`язань в повному обсязі ані перед первісним кредитором, ані перед його правонаступниками, зокрема ТОВ «ФК «ЕЙС».

За таких обставин Позивач ТОВ «ФК «ЕЙС», як правонаступник первісного кредитора, звернувся до суду з позовом за захистом своїх майнових прав, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №496428237 від 28.09.2024 року в розмірі 13197 грн., яка складається з 5 300,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 7 897,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; а також понесені ним судові витрати на судовий збір 2422,40 грн та на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн., що підтверджені документально.

Рух справи.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 29.12.2025 року позов ТОВ ФК «ЕЙС» залишили без руху, надали час позивачу для усунення недоліків.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 20.01.2026 року відкрили провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, за клопотанням позивача - витребували докази.

Письмові пояснення відповідача ОСОБА_1

29.01.2026 року, 09.02.2026 року, 11.02.2026 року до суду надходили письмові пояснення відповідача ОСОБА_1 , в яких вона заперечувала проти задоволення позову, не погодилася з розміром заборгованості за кредитом, не визнала розмір зазначених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Позиція учасників справи в судовому засіданні.

Представник позивача ТОВ ФК «ЕЙС» не з`явився в судове засідання, хоча був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Просив розглянути справу без його участі, позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Норми права, якими керувався суд.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

ВП ВС неодноразово висловлювала правову позицію щодо необхідності втілення у судовій практиці принципу Jura novit curia («суд знає закони»), зокрема у постановах від 04.12.2019 по справі 917/1739/17, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц. Оскільки повноваження органів влади є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У ст. 1046 ЦК України наведено визначення договору позики. Так, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ст. 1047 ЦК України наведена форма договору позики. 1. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. 2. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст.1048 ЦК України, Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ст. 1049 ЦК України наведений обов`язок позичальника повернути позику. 1. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. … 3. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У ст. 1050 ЦК України визначені наслідки порушення договору позичальником. 1. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. 2. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У ст. 1054 ЦК України наведено визначення кредитного договору. 1. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. 2. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. 3. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У ст. 1055 ЦК України наведена форма кредитного договору. 1. Кредитний договір укладається у письмовій формі. 2. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст. 1056 ЦК України, Позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Не підписані позичальником умови кредитування не можуть бути частиною кредитного договору, оскільки не може бути встановлено, що позичальник погодився саме на такі умови, що наведено у правових позиціях Великої Палати Верховного суду у постанові від від 06.02.2019 року по справі № 202/26885/13-ц, у постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17.

Велика Палата Верховного Суду розглянула справу №342/180/17 та у постанові від 03.07.2019 року виснувала: 1) оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома; 2) банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші; 3) споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений; 4) роздруківка правил із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування; 5) оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим Банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з тарифів і витяг з умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову; 6) відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з тарифів та витяг з умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин; 7) правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, і щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені; 8) пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

При винесенні рішення були застосовані:

- Резолюція Генеральної Асамблеї ООН № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийнята 9 квітня 1985 року на 106-му пленарному засіданні ГА ООН, у якій зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

- Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-12/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», у якому КСУ зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

У ст. 204 ЦК України установлено презумпцію правомірності правочину. Так, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до ч.1 ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною 2 ст. 627 ЦК України також передбачено, що в договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача

Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

У ст. 5 ЦК України установлено дію актів цивільного законодавства у часі. Так, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ч.1). Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. (ч.2). Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. (ч.3).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна процентна ставка за користування кредитом, установлена у договорі, має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%.

Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися із нормами Законодавства, що регулює порядок кредитування, захисту прав споживачів, інакше умови договору споживчого кредиту, які прямо суперечать вимогам законодавства - є нікчемними.

У разі, якщо сторони договору визнали підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання саме виникнення в позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, то така зміна є безумовною і не залежить від волевиявлення однієї зі сторін. Постанова ОП КЦС ВС від 15.06.2020 року у справі №138/240/16-ц.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється. Права та інтереси кредитора в охоронних правовідносинах забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України. Постанова ВП ВС від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.

У разі прострочення боржником умов договору про право банку нараховувати проценти за користування кредитом по день повного погашення заборгованості - не може бути підставою для нарахування процентів за частиною першою статті 1048 ЦК України. За період до прострочення виконання зобов`язання боржником підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Постанова ВП ВС від 4 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18) та в постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 712/9613/15-ц (провадження № 61-46733св18) вказано, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню. Нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов`язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є й невиконання або виконання, порушення умов, визначених змістом зобов`язання.

В ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та розмір процентів, встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов`язання.

В ст.546 ЦК України установлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16 вирішено виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом.

Щодо строку нарахування процентів за користування кредитом у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі №910/1238/17 касаційний суд, формуючи практику, дійшов такого висновку:

«Проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування».

За логікою Верховного Суду, після закінчення строку дії кредитного договору або у разі пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов`язання. У такому випадку нарахування штрафних санкцій можливе не на підставі умов договору, а на підставі ст. 625 ЦК України (3% річних, якщо інше не визначено у договорі).

Велика Палата Верховного Суду дійшла до вказаного висновку з тих мотивів, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, тобто виключається одночасне застосування ст. 1048 та ст. 625 ЦК України.

У п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

У п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, діяв в Україні з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року.

Воєнний стан діє на території України з 24.02.2022 року по теперішній час.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тобто, відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

За змістом статей 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За положеннями ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

У ст. 1084 ЦК України наведені права фактора. Так, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов`язаний сплатити факторові залишок боргу.

Відповідно до ст. 1085 ЦК України про зустрічні вимоги боржника, якщо фактор пред`явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред`явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до момента, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові. Боржник не може пред`явити факторові вимоги до клієнта у зв`язку з порушенням ним умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання жодному з кредиторів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Постанова КЦС ВС від 06.02.2018 року у справі №278/1679/13-ц, постанова КЦС ВС від 06.02.2019 року у справі № 361/2105/16-ц.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Постанова КЦС ВС від 06 лютого 2019 року у справі № 667/11010/14-ц.

Обставини, установлені судом. Мотиви ухваленого рішення.

Судом установлено, що 28.09.2024 року між кредитодавцем ТОВ «ФК «Манівео швидка фінансова допомога» та позивачальником ОСОБА_1 був укладений Договір кредитної лінії № 496428237.

У розділі 2 наведені Предмет Договору та суму кредиту.

Згідно з п.2.1., за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в сумі Кредитного ліміту у розмірі 5300 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «ФК «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - Правила).

За п.2.2., Сума Кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. Договору, є Загальною сумою Кредиту за цим Договором і є максимальною сумою грошових коштів на умовах кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника.

За п.2.3. Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 5300 грн 28.09.2024 (що є датою надання Кредиту).

За п.2.4. Другий та решта Траншів за Договором надаються Позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений цим Договором.

У розділі 3 Договору наведені положення про дисконтний період кредитування, пролонгацію та поновлення.

Так, за п.3.1. Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий Транш в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

За п.3.2. Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 - (Х - Y), де: Z - кількість днів, на які продовжується Дисконтний період; Х - поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду; Y - дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок Кредитодавця). При цьому Сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 (тридцять) днів.

За п.3.3. Для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 (тридцять) днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 954 грн. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет. У разі якщо строк Дисконтного періоду закінчився, Позичальник має можливість повернутися в Дисконтний період, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати його закінчення здійснить оплату всіх фактично нарахованих на дату повернення процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки). Після Поновлення Дисконтного періоду, його тривалість складає 30 (тридцять) календарних днів та застосовуються умови його Пролонгації Дисконтного періоду, описані в п. 3.2. Договору.

За п. 3.4. Продовження строку Дисконтного періоду та Поновлення Дисконтного періоду не призводить до зміни істотних умов Договору в бік погіршення для Позичальника. Всі істотні умови які застосовуються протягом всього строку дії цього Договору зазначенні в цьому Договорі в момент його укладення. Оскільки ні Пролонгація, ні Поновлення Дисконтного періоду не є зміною істотних умов Договору, зокрема строку дії Договору, то вона не потребує укладення додаткових угод до Договору, в тому числі Пролонгація та Поновлення Дисконтного періоду не потребують застосування електронного підпису Одноразовим ідентифікатором. Ініціювання Позичальником Пролонгації чи Поновлення Дисконтного періоду є конклюдентною дією спрямованою на застосування тих чи інших передбачених цим Договором умов користування Кредитом без зміни строку дії Договору.

У розділі 4 Договору наведений порядок його укладення в електронному виді та створення електронного підпису сторонами.

У розділі 5 наведений порядок надання кредиту.

Згідно з п.5.1. Кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки НОМЕР_6, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором.

За п.5.2. За затримку перерахування коштів, що спричинена діями третіх осіб, Кредитодавець відповідальності не несе.

За п.5.3. Позичальник несе відповідальність за правильність наданих Кредитодавцю реквізитів для зарахування суми Кредиту, та підтверджує, що за наданими реквізитами сума Кредиту буде зарахована на його власний рахунок.

У розділі 6 Договору наведений порядок збільшення суми кредиту, кредитний ліміт.

У розділі 7 наведений порядок погашення кредиту та сплати процентів.

За п.7.1. Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 28.10.2024, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником. У разі Пролонгації чи Поновлення Дисконтного періоду Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту зміщується на відповідну дату закінчення Дисконтного періоду, визначену за правилами цього Договору.

За п.7.2. в обов`язковому порядку сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: п.7.2.1. закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; п.7.2.2. ініціювання Кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. Договору.

За п.7.3. Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 28.10.2029.

За п. 7.4. Проценти за Договором сплачуються в наступному порядку: п.7.4.1. протягом Дисконтного періоду кредитування Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування. У разі продовження Позичальником Дисконтного періоду кредитування чи Поновлення Дисконтного періоду, Позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору; п.7.4.2. після закінчення Дисконтного періоду кредитування, Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно.

За п. 7.5. Позичальник має право достроково повернути основну суму Кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти та інші платежі за Договором строк оплати яких настав у будь-який час. У разі часткового повернення суми Кредиту, сума до сплати за Договором перераховується. З актуальною сумою до сплати Позичальник має можливість ознайомитись в Особистому кабінеті.

За п.7.6. Сума Кредиту, процентів за користування Кредитом, неустойки та інших платежів передбачених Договором підлягають безготівковому перерахуванню на поточний рахунок Кредитодавця у строки, встановлені Договором та чинним законодавством України.

У розділі 8 Договору наведена вартість послуг кредитодавця. Ціна договору.

Згідно з п.8.1. За користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом. Інших витрат Позичальника Договором не передбачено.

За п.8.2. Процентна ставка за користування Кредитом є Базовою процентною ставкою. Процентна ставка за Договором є фіксованою і не підлягає зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника. Разом з тим, Кредитодавець має право в односторонньому порядку зменшити загальну вартість Кредиту для Позичальника, що не є зміною істотних умов цього Договору. У разі якщо Позичальник не здійснить повного дострокового погашення всієї суми Кредиту протягом Дисконтного періоду кредитування, то зобов`язання Позичальника по оплаті процентів за користування Кредитом визначаються шляхом множення Базової процентної ставки на фактичну кількість днів користування Кредитом (від дати видачі першого Траншу до закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання). Фактичне значення загальних витрат за Договором та загальна вартість Кредиту за Договором залежить від обраної моделі поведінки Позичальника і прораховується в порядку описаному нижче.

За п.8.3. Базова процентна ставка складає 1,00 % в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 365,00 % річних.

За п. 8.4. Для суми Кредиту отриманої за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 30 днів Дисконтного періоду та без повного дострокового повернення всієї суми Кредиту протягом Дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 6890 грн та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 1590 грн та суму Кредиту у розмірі 5300 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, з припущення користування Кредитом протягом Дисконтного періоду зі сплатою процентів за Базовою ставкою, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 2333,95 % річних. Денна процентна ставка, за методикою розрахунку передбаченою ч. 4 ст. 8 Закону, розраховується наступним чином: (загальні витрати за користування сумою першого Траншу за весь строк кредитування: 96778,00 грн) / (сума першого Траншу за Договором: 5300 грн 00 коп.) / (строк кредитування: 1826 днів) ? 100% = 1,00 % в день.

За п.8.5. За умови повного дострокового погашення всієї суми Кредиту за всіма отриманими Траншами протягом 6 (шести) календарних днів після дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, Кредитодавець зобов`язаний зменшити зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування Кредитом наступним чином: п.8.5.1. За період від 28.09.2024 р. до 28.10.2024 р. (включно) Кредитодавець надає Позичальнику знижку в розмірі 40,00% від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 0,60 % від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 219,00% річних; п.8.5.2. У разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів або здійснить Поновлення Дисконтного періоду, на період після 28.10.2024 р. Кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 0,00 % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Індивідуальною процентною ставкою 1,00 % в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 365,00 % річних. Кредитодавець має право зменшити розмір Індивідуальної процентної ставки у наступних періодах Пролонгації, зокрема у разі отримання Позичальником від Кредитодавця та введення в Особистому кабінеті спеціального набору символів (промокоду), які дають право на отримання додаткової знижки на Індивідуальну процентну ставку.

З п.8.6. За умови повного дострокового погашення всієї суми Кредиту за всіма отриманими Траншами протягом 6 (шести) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, для суми Кредиту за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 30 (тридцять) днів Дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 6254 грн 00 коп. (шість тисяч двісті п`ятдесят чотири грн. нуль коп.) та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 954 грн 00 коп. та суму Кредиту у розмірі 5300 грн 00 коп.

За п.8.7. Викладені в п. 8.4. Договору значення можуть змінюватись в сторону зменшення за умови дострокового повного чи часткового погашення Кредиту, а також у разі отримання додаткових Траншів в період після зміни граничного розміру денної процентної ставки на умовах описаних в пункті 8.3. Договору. Зменшення загальних витрат за Договором, внаслідок отримання Позичальником додаткових Траншів в період після зниження граничного розміру денної процентної ставки, на умовах описаних в пункті 8.3. Договору, відбувається на користь Позичальника внаслідок набрання чинності норм Закону, не залежить від волі Кредитодавця і є обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальною обставиною). Оскільки настання відкладальних обставин не є зміною істотних умов Договору, лише породжує правові наслідки які пов`язуються з настанням цієї обставини, на умовах описаних в цьому Договорі, то зменшення загальних витрат за користування Кредитом на користь Позичальника (споживача) не потребує внесення змін до цього Договору, шляхом укладення додаткової угоди.

За п.8.8. Проценти в розмірі визначеному за правилами цього Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня закінчення строку дії цього Договору. Проценти нараховуються щоденно у відсотках від суми Кредиту за кожний день користування ним, за ставкою визначеною в порядку зазначеному вище, із розрахунку наявності 365 днів у році не залежно від того високосний рік чи ні. Для зручності Позичальника в Особистому кабінеті та бухгалтерському обліку зобов`язання Позичальника по сплаті процентів обліковуються та відображається з припущення, що Позичальник отримає знижку на витрати по Договору, на умовах описаних в п. 8.5. Договору. Про розмір зобов`язань, без врахування знижки вказаної в п.8.5. Договору Позичальник інформується в Особистому кабінеті.

За п.8.9. Про порядок надання додаткових знижок і про їх розмір Позичальник інформується в Особистому кабінеті. Сторони погодили, що у разі користування Кредитом після 6 (шести) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду жодних знижок на проценту ставку не надається. Перерахунок зобов`язань Позичальника по оплаті процентів під Базову процентну ставку, при користуванні Кредитом після спливу 6 (шести) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду може здійснюватися, на вибір Кредитодавця, за весь строк Дисконтного періоду або лише за останні 30 (тридцять) календарних днів дії Дисконтного періоду. Застосування знижок передбачених цим Договором є правом, а не обов`язком Кредитодавця, за винятком повного дострокового погашення Кредиту Позичальником протягом 6 (шести) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду кредитування.

За п.8.10. Відображення в обліку Кредитодавця зобов`язань Позичальника по оплаті процентів за користування Кредитом, без застосування знижки передбаченої пунктом 8.5. Договору, відбувається після 6 (шести) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду. У разі оплати Позичальником всіх відображених в обліку процентів за користування кредитом протягом Дисконтного періоду (за Дисконтною та Індивідуальною ставками), процентів за фактичні дні користування Кредитом після закінчення Дисконтного періоду (за Базовою процентною ставкою) та здійснення повного дострокового погашення всього Кредиту протягом 6 (шести) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду, то зобов`язання Позичальника по оплаті процентів визначаються з урахуванням застосування умов пункту 8.5. Договору, а зобов`язання Позичальника за цим Договором вважаються повністю припиненими шляхом їх належного виконання. Для Поновлення Дисконтного періоду протягом 6 (шести) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду, Позичальнику необхідно оплатити зобов`язання по процентам за користування Кредитом, визначених з урахуванням застосування умов пункту 8.5. Договору. Для Поновлення Дисконтного періоду в більш пізній термін, Позичальнику необхідно оплатити зобов`язання по процентам за користування Кредитом, визначених без застосування умов пункту 8.5. Договору, фактично нараховані проценти за користування Кредитом, та інші нарахування строк оплати яких настав (зокрема неустойки).

За п.8.11. Враховуючи, що на момент укладення Договору не можливо визначити модель поведінки Позичальника щодо отримання додаткових Траншів за Договором в рамках Кредитного ліміту та щодо повернення кредитних коштів по Кредитній лінії, Загальні витрати за кредитом / Орієнтовна загальна вартість кредиту / Реальна річна процентна ставка, розраховані для умовного характеру використання Коштів в рамках Кредитного ліміту, а також всі припущення, використані для обчислення цих значень наведено в Паспорті споживчого кредиту, що є невід`ємним додатком до цього Договору. Сторони погодили, що у зв`язку з наданням Кредиту у формі Кредитної лінії та на підставі п. 10 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» графік платежів по Договору не надається.

За п.8.12. Продовження строку Дисконтного періоду, Поновлення Дисконтного періоду, отримання Траншів в рамках встановленого Кредитного ліміту та настання відкладальних обставин нарахування процентів за Базовою ставкою, не є зміною істотних умов цього Договору та не потребує змін цього Договору та укладення додаткових угод до нього. Усі істотні умови Договору, в тому числі строк дії Договору, Загальний розмір Кредиту, розмір процентних ставок та порядок їх застосування, погоджені Сторонами під час укладення цього Договору.

За п.8.13. Збільшення розміру Дисконтної, Індивідуальної та Базової ставок в односторонньому порядку Кредитодавцем без згоди Позичальника в сторону погіршення для Позичальника не допускається.

У розділі 11 визначений строк дії Договору.

Так, за п. 11.1., Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання/припинення його дії, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.

За п.11.2. Позичальник має право користуватися Кредитом від дати фактичного отримання суми Кредиту за кожним Траншем та до закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання.

За п.11.3. У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткової угоди для продовження строку кредитування та/або строку виплати Кредиту, установлених Договором, на підставі поданого до Кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання.

За п.11.4. Кредитодавець не має права в односторонньому порядку продовжувати строк кредитування, установлений Договором, та строк дії Договору.

У розділі 12. Визначено відповідальність сторін.

Так, за п. 12.1. Сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно з чинним законодавством України.

За п.12.2. Порушенням умов цього Договору вважається його невиконання або неналежне виконання або отримання Кредиту Позичальником при використанні недостовірної, неповної, або помилкової інформації.

За п.12.3. За порушення будь-якого з платежів передбачених цим Договором на 14 (чотирнадцять) і більше календарних днів, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5000% від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання, але не більше половини суми Кредиту, одержаної споживачем за цим Договором. Обмеження максимальної суми штрафу відбувається в наступному порядку: - у разі порушення строку оплати будь-якого з платежів на 14 (чотирнадцять) і більше календарних днів, загальний розмір штрафу не може перевищувати 25 % від суми Кредиту, яка була в користуванні Позичальника на дату в яку платіж мав бути сплачений; - у разі порушення строку оплати будь-якого з платежів на 21 (двадцять один) і більше календарних днів, загальний розмір штрафу не може перевищувати 50 % від суми Кредиту, яка була в користуванні Позичальника на дату в яку платіж мав бути сплачений.

За п.12.4. Сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання Позичальник зобов`язаний сплачувати на користь Кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 365,00 % річних. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

За п.12.5. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі Договору, зокрема процентів передбачених пунктом 12.4 Договору, не може перевищувати половини суми Кредиту, одержаної Позичальником за цим Договором, і не може бути збільшена за домовленістю Сторін.

За п.12.6. Нарахування процентів за користування кредитом в ІКС Кредитодавця відбувається щоденно, починаючи з першого дня надання Кредиту до останнього дня надання коштів в Кредит за цим Договором. У випадку надходження від Позичальника платежу протягом Пільгового періоду, а саме: протягом трьох календарних днів після спливу дати платежу, Кредитодавець приймає виконання такого зобов`язання як належне виконання. Відповідно до чого, протягом Пільгового періоду нарахування процентів та неустойки в обліку Кредитодавця призупиняється. У випадку, коли протягом Пільгового періоду від Позичальника не надійде пропущений платіж, на четвертий день після Терміну платежу Кредитодавець здійснює донарахування зобов`язань Позичальника на поточну дату та здійснює перерахування зобов`язань Позичальника, пов`язаних з настанням відкладальних обставини передбачених Договором, окрім донарахування зобов`язань Позичальника по оплаті процентів за користування Кредитом без застосування пункту 8.5. Договору, яке відбувається одразу після 6 (шести) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду. Пільговий період не передбачає укладення будь-яких додаткових угод до Договору, так як його умови погоджені на етапі укладення Договору. Нарахування неустойки у вигляді штрафу за прострочення оплати кожного окремого платежу за цим Договором здійснюється у день виникнення права на стягнення неустойки, але з врахуванням поетапного збільшення граничного розміру штрафу зазначеного пунктом 12.3 Договору.

З п.12.8. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за порушення його умов, яке мало місце під час дії Договору.

З п.12.11. Сторони дійшли згоди, що строки позовної давності щодо стягнення неустойки закінчуються разом зі строками позовної давності за основним зобов`язанням.

Також ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 підписали Договір кредитної лінії. Зокрема електронним підписом відповідача, електронний підпис відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) RXXW-2789.

Первісним кредитором видана Довідка щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", де зазначено Позичальника: ОСОБА_1 Адреса проживання: АДРЕСА_1 Ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , Паспорт НОМЕР_2 , виданий Крюківським РВ в м.Кременчуці 16.10.2012. Договір №: 496428237 від 28.09.2024 14:45:43 Сума кредиту: 5 300 грн. 00 коп. Строк кредитування: 30 днів. Процентна ставка: 1,00 % в день Електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 Номер телефону: НОМЕР_3 . Заявка на кредит подана: 28.09.2024 року, о 14:39. Договір відправлений позичальнику: «28» вересня 2024. Акцепт оферти позичальником (підписання договору Одноразовим ідентифікатором): Одноразовий ідентифікатор Ідентифікатор RXXW-2789, відправлено позичальнику 28.09.2024 14:44:35 на Номер телефону НОМЕР_3 , Ідентифікатор введено позичальником/відправлено Товариству 28.09.2024 14:45:43, Перерахування грошових коштів позичальнику 28.09.2024 14:45:49.

Подані суду Правила надання грошових коштів у позику ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" - не підписані позичальником ОСОБА_1 .

А тому відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного суду у постанові від від 06.02.2019 року по справі № 202/26885/13-ц, у постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17, не підписані позичальником Правила надання грошових коштів у позику ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" - суд не вважає частиною Договору кредитної лінії № 496428237 від 28.09.2024 року, оскільки з поданих суду доказів не може бути однозначно встановлено, що позичальник ОСОБА_1 погодилася саме на такі умови, що наведено в поданих суду Правилах. Позивач не підтвердив, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Роздруківка Правил із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування; оскільки умови та правила надання послуг надання позики, що розміщені на офіційному сайті первісного кредитора, неодноразово змінювалися самим первісним кредитором в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з тарифів і витяг з Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Відсутність в підписаному Договорі позики домовленості сторін про пролонгацію строку надання позики. Тому надані позивачем Правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору позики, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою Договору позики й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил чи можливості використання позикодавцем додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, і щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Договорі кредиту, що підписаний сторонами.

Висловлена правова позиція Великої Палати Верховного суду у постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17 стосується правовідносин, які є предметом розгляду цієї справи, а тому підлягають застосуванню при вирішенні спору та ухваленні рішення. Так, відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Велика Палата Верховного Суду висловила свою правову позицію щодо укладення договору кредиту у письмовій формі, до якої відноситься як паперова так і електронна форми, а вимога укладати договір кредиту/позики саме у письмовій формі з підписами сторін, - стосується всіх учасників (щодо договорів позики з юридичними особами) у правовідносинах кредиту/позики.

28.09.2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу ОСОБА_1 у кредит грошові кошти в сумі 5300,00 грн. шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_7, зазначеними нею у договорі кредиту, що підтверджено наданою АТ КБ «Приват Банк» довідкою та випискою з рахунку відповідача.

Відповідно до повідомлення АТ КБ «Приват Банк» від 20.01.2026 року №20.1.0.0/7-260122/56609-БТ на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_5 , на яку 28.09.2024 року зараховано 5300 грн.

З наданої АТ КБ «Приват Банк» виписки руху коштів по карті ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за період з 28.09.2024 року по 30.09.2024 року вбачається, що на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_5 28.09.2024 зараховані кошти в сумі 5300,00 грн. від PointV/ Viplata zaima Moneyveo ID платежу 2524338179.

Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов`язання за Договором кредиту №496428237 від 28.09.2024 року в повному обсязі, 28.09.2024 року надало відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 5300,00 грн. шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_5 .

ОСОБА_1 не оспорювала факт укладення підписаного нею кредиту №496428237 від 28.09.2024 року. Також не оспорювала факт отримання від первісного позикодавця ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредиту в розмірі 5300 грн. за спірним Договором та невиконання ним своїх зобов`язань з повернення позики та відсотків за користування нею.

Відповідач ОСОБА_1 не заперечувала, що не платила грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

03.12.2024 року між Первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/11.

Первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу № МВ-ТП/11 від 03.12.2024 року підписали Реєстр прав вимоги № Б\Н від 03.12.2024, за яким від Первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №496428237 від 28.09.2024 року у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги від 03.12.2024 року.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» виконав свої зобов`язання по Договору факторингу № МВ-ТП/11 від 03.12.2024 року, сплатив первісному кредитору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» грошові кошти, що підтверджено повідомленняя про сплату фінансування згідно Реєстру прав вимог № Б\Н від 03.12.2024 року.

28.05.2025 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі - ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») укладено Договір факторингу № 28/0525-01.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу № 28/0525-01 від 28.05.2025 року підписали Реєстр прав вимоги №1 від 28.05.2025 до цього Договору факторингу, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступило право грошової вимоги до Відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №496428237 від 28.09.2024 року у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» виконав свої зобов`язання по Договору факторингу № МВ-ТП/11 від 03.12.2024 року, сплатив ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» грошові кошти, що відтверджено платіжною інструкцією.

16.07.2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 16/07/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором №496428237 від 28.09.2024 року.

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № 1 від 16.07.2025 до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників № 1 від 16.07.2025 за Договором факторингу № 16/07/25-Е від 16.07.2025 року. ТОВ «ФК «ЕЙС» виконав свої зобов`язання по Договору факторингу № 16/07/25-Е від 16.07.2025 року, сплатив ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» грошові кошти, що підтверджено платіжною інструкцією.

ОСОБА_1 не оспорювала факт, що ТОВ «ФК «Ейс» набуло право вимоги до неї за спірним Договором кредиту №496428237 від 28.09.2024 року.

За таких обставин, відповідно до положень ст.55 ЦПК України, ТОВ «ФК «Ейс» стало правонаступником ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у зобов`язаннях за Договором кредиту №496428237 від 28.09.2024 року.

Заперечення відповідача ОСОБА_1 проти задоволення позову зводилися до повідомлення, що вона проживає за кордоном України, не може ознайомитися з матеріалами справи, не визнає розмір заборгованості.

Так, згідно з наданим позивачем розрахунком, первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» нарахував ОСОБА_1 заборгованість за Договором кредиту №496428237 від 28.09.2024 року у період з 28.09.2024 року по 03.12.2024 року в сумі 11395 грн., з яких 5300 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 3498 грн. заборгованість за процентами, 2650 грн. неустойка. При цьому зазначено, що 28.09.2024 року був наданий ОСОБА_1 кредит 5300 грн. Проте ОСОБА_1 не виконала своїх зобов`язань за договором, не повернула кошти.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, наступний кредитор ТОВ «Таліон плюс» нарахував ОСОБА_1 заборгованість за Договором кредиту №496428237 від 28.09.2024 року у період з 28.09.2024 року по 28.05.2025 року в сумі 15847 грн., з яких 5300 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 7897 грн. заборгованість за процентами, 2650 грн. неустойка. При цьому зазначено, що 28.09.2024 року був наданий ОСОБА_1 кредит 5300 грн. Проте ОСОБА_1 не виконала своїх зобов`язань за договором, не повернула кошти.

Згідно з розрахунком станом на 01.11.2025 року, позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» не нараховував додатково ОСОБА_1 заборгованість за Договором кредиту №496428237 від 28.09.2024 року, зазначив її розмір 15847 грн. Проте позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» в позовних вимогах, диспозитивно розпорядився своїми правами, просив стягнути на свою користь з відповідача заборгованість за цим договором в сумі 13197 грн., з яких 5300 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 7897 грн. заборгованість за процентами.

Отже суд вважає доведеним поданими доказами, що відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС» за умовами підписаного нею Договором кредиту №496428237 від 28.09.2024 року в розмірі 13197 грн., з яких 5300 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 7897 грн. заборгованість за процентами на рахованими за період з 28.09.2024 року по 28.05.2025 року (3+31+30+31+31+28+31+30+28=243 дні), враховуючи, що строк кредитування дорівнює 5 років з моменту отримання кредиту, дата повернення кредиту 28.10.2029 року (п.7.2, п.7.3, п.11.1. Договору). А денна процентна ставка не перевищує 1%, що відповідає положенням законодавства про споживче кредитування та умовам Кредитного договору .

В період виникнення спірних правовідносин з 28.09.2024 року в Україні діяв воєнний стан, а тому позивач правомірно не просив в позовних вимогах стягнути з відповідача неустойку за невиконання грошового зобов`язання.

Отже позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 є законними та обгрунтованими, а тому підлягають повному задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.9 ст.141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, зазначені витрати на професійну правничу допомогу, які сторона понесла або має понести, обов`язково мають бути документально підтверджені та доведені.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах №923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Сталою судовою практикою Верховного Суду сформована правова позиція про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року (справа № 757/47925/15-ц), від 20 червня 2018 року (справа № 127/1284/14-ц), від 27 червня 2018 року (справа №554/9348/15-ц), від 25 липня 2018 року (справа № 522/4198/17-ц), від 15 квітня 2020 року (справа № 199/3939/18-ц), від 09 червня 2020 року (справа № 466/9758/16-ц).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу ТОВ «ФК «ЕЙС» надав договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 з Додатком №1 Протокол погодження вартості послуг; Додаткову угоду №25771186710 від 11.09.2025 року із заявкою про надання юридичної допомоги у справі Пермінової С.Г., Акт прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025 року про надання юридичної допомоги.

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову та фінансового стану сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з витягу з Акту прийому передані наданих правничих послуг від 25.11.2025 року, правнича допомога ТОВ «ФК «ЕЙС», надавалась Адвокатським бюро «Соломка та партнери» у виді: складання позовної заяви, яка оцінена у 5000 грн., вивчення матеріалів справи - 1000 грн. підготовка адвокатського запиту про отримання інформації про зарахування коштів за кредитним договором, яка оцінена у 500 грн; підготовка клопотання про отримання інформації щодо отримання відповідачем кредитних коштів від первісного кредитора, яка оцінена у 500 грн.

Виходячи з розумності розміру витрат на професійну правничу (правову) допомогу, слід звернути увагу на те, що вивчення документації клієнта з посиланням на нормативно-правові акти не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді та не є видом адвокатської діяльності відповідно до ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Складання позовної заяви для професійних досвідчених адвокатів, надання усної консультації, враховуючи наявність правових висновків у даній категорії справ, складання клопотання про витребування доказів - не становлять надмірної складності, не потребують допомоги помічників, значних витрат часу та не вимагають великого обсягу аналітичної й технічної роботи, тобто не займає багато часу на виготовлення вищевказаних документів та збору додатків до них. Таким чином, з врахуванням ціни позову 13197,00 грн., та реальних витрат часу на виконану адвокатом работу, визначена вартість роботи у розмірі 7000 грн є завищеною, а тому підлягає зменшенню до 2500 грн.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції Полтавського апеляційного суду у постанові від 04.03.2026 року по справі №537/1349/25.

Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» задоволені повністю, то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог судові витрати: 1) на судовий збір - 2422,4 грн. 2) на правничу допомогу адвоката - 2500 гр.

Пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Керуючись статтями 5-19, 76, 77, 81, 133, 141, 263-265, 352,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Договором кредиту №496428237 від 28.09.2024 року, укладеним ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з ОСОБА_1 , нараховану за період з 28.09.2024 року по 28.05.2025 року в розмірі 13197 грн., з яких заборгованість за основною сумою боргу - 5300 грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом - 7897 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати на судовий збір - 2422,4 грн., на правничу допомогу адвоката - 2500 гр.

Інформація про сторони:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд.6, офіс 13;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 23.07.2026 року.

Суддя Мурашова Н.В.