Ухвала суду № 138449851, 23.07.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12482/26

Провадження № 2-з/357/64/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року місто Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Бондаренко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОМЕРС ЮЕЙ», про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

16.07.2026 представник заявника, керівник ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, одночасно з пред`явленням позову, шляхом направлення через систему «Електронний суд», яка зареєстрована судом 20.07.2026 та передана для розгляду 21.07.2026, у якій просить вжити заходів забезпечення позову, шляхом заборони ОСОБА_2 розголошувати, передавати третім особам та оприлюднювати конфіденційні відомості, що стосуються укладення Договорів № 20250210/1 та №20250210/2 від 10.02.2025 між ТОВ «ХОМЕРС ЮЕЙ» та ОСОБА_3 , їх виконання та умов, що визначені конфіденційними згідно п. 9.1 Договорів, без письмової згоди ТОВ «ХОМЕРС ЮЕЙ», до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Заяву обґрунтовує тим, що одночасно з цією заявою позивач подає до суду позовну заяву до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договорами № 20250210/1 та № 20250210/2 від 10.02.2025 на загальну суму 1 009 889,00 грн (805 126,00 грн основного боргу та 204 763,00 грн пені). Позивач добросовісно виконав свої зобов`язання за Договорами: змонтував Товар на земельній ділянці Відповідача, направив Відповідачу акт приймання передачі (вручено 23.12.2025), натомість Відповідач, маючи непогашену заборгованість за Договорами (основний борг 805126,00 грн), замість виконання грошового зобов`язання вдалася до погроз поширення конфіденційної інформації у засобах масової інформації. Забезпечення позову необхідне для запобігання протиправному тиску на позивача під час розгляду його майнової вимоги, заявленої в позовній заяві, що подається одночасно. Підписавши договори, відповідач прийняла на себе зобов`язання за п. 9.1 Договорів, згідно з яким текст Договорів, будь-які матеріали, інформація та відомості, що стосуються Договорів, є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без письмової згоди іншої Сторони, крім вичерпного переліку випадків, передбачених цим пунктом (одержання офіційних дозволів, документів для виконання Договору, сплата податків, використання, експлуатація, ремонт тощо). Публічне поширення таких відомостей до зазначеного переліку не належить та є порушенням прийнятого відповідачем договірного зобов`язання. У листуванні через месенджер Viber Відповідач прямо повідомила про намір поширити відомості, пов`язані з виконанням Договорів, у засобах масової інформації, зокрема: «…готується ролик в ефір по двом каналам…». Отже, йдеться про заявлену самою Відповідачем підготовку до розголошення конфіденційної інформації, що стосується Договорів. Розголошення конфіденційних відомостей заявлене відповідачем як засіб тиску на позивача з метою спонукати останнього відмовитися від законної грошової вимоги. Такі дії спрямовані на створення для Позивача штучної репутаційної та фінансової кризи, що може істотно ускладнити його господарську діяльність і, як наслідок, вплинути на можливість реального виконання майбутнього рішення суду про стягнення боргу. Крім того, зазначає, що захід не обмежує право відповідача на звернення до суду, державних органів чи на захист своїх прав у передбаченому законом порядку. Він стосується розголошення конфіденційних відомостей за Договорами, від якого Відповідач добровільно зобов`язалася утриматися за п. 9.1 Договорів. Отже, захід є мінімально необхідним і співмірним із заявленими вимогами. Застосування зустрічного забезпечення є недоцільним, оскільки обраний захід (заборона розголошення конфіденційної інформації) не завдає відповідачу майнової шкоди, не обмежує її майнових прав і не пов`язаний з арештом майна чи коштів. У разі якщо суд визнає зустрічне забезпечення необхідним, заявник готовий його надати у визначений судом спосіб та розмір.

22.07.2026 відповідач - ОСОБА_4 подала до суду клопотання, у якому просила заяву про забезпечення позову розглядати за її присутності, оскільки вказана справа має для неї суттєве значення.

Однак, вказане клопотання відповідача є необґрунтованим, а згідно із положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи та лише у виняткових випадках суд може призначити розгляд заяви у судовому засіданні з викликом сторін.

При вирішенні питання щодо забезпечення позову суд виходить з наступного.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України, підстави для її повернення заявнику відсутні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

П. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується, в тому числі, забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Під забезпеченням позову слід розуміти обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволенню вимог позивача (заявника), вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Отже, забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічний правовий висновок Верховного суду викладений у постанові від 16.08.2022 у справі № 640/35685/21.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №912/1616/18, від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Верховного суду від 12 січня 2022 року у справі №568/525/21).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21 та від 28 липня 2022 року у справі №640/31850/20).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, предметом вказаного позову є стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ХОМЕРС ЮЕЙ» заборгованості за договором №20250210/1 від 10.02.2025 у розмірі 444 000,00 грн та за договором № 20250210/2 від 10.02.2025 у розмірі 361 126,00 грн, стягнення пені за порушення строків оплати за договором № 20250210/1 у розмірі 118 762,00 грн та пені за порушення строків оплати за Договором № 20250210/2 у розмірі 86 001,00 грн.

Отже, зі змісту позовних вимог вбачається, що між сторонами виник спір щодо виконання умов договорів №20250210/1 від 10.02.2025 та № 20250210/2 від 10.02.2025, які укладені між ТОВ «ХОМЕРС ЮЕЙ» та ОСОБА_3 , оскільки остання належним чином не виконала свої зобов`язання щодо оплати товару.

Водночас, у даній заяві представник позивача заявив вимоги про забезпечення позову, шляхом заборони ОСОБА_2 розголошувати, передавати третім особам та оприлюднювати конфіденційні відомості, що стосуються укладення Договорів № 20250210/1 та №20250210/2 від 10.02.2025 між ТОВ «ХОМЕРС ЮЕЙ» та ОСОБА_3 , їх виконання та умов, що визначені конфіденційними згідно п. 9.1 Договорів, без письмової згоди ТОВ «ХОМЕРС ЮЕЙ», до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Однак, заявником не обґрунтовано необхідність застосування саме такого виду забезпечення позову, який зазначено у заяві; не зазначено, яким чином може сприяти виконанню рішення суду вказаний захід забезпечення позову; не обґрунтовано обставин, які підтверджують те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 149-153, 259, 260, 353 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОМЕРС ЮЕЙ», про забезпечення позову, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала складена 23.07.2026.

Суддя: О. В. Бондаренко