Ухвала суду № 138449705, 22.07.2026, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/1993/24

Провадження № 4-с/288/3/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Рудника М. І.,

за участю секретаря судових засідань Колодяжної Н.В.,

представника скаржника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

представника стягувача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 ; відповідач: Дніпровський відділ ДВС у м.Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України; стягувач: ОСОБА_3 на дії/бездіяльність органу примусового виконання,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання. Дану скаргу мотивував тим, що в провадженні Попільнянського районного суду Житомирської області перебуває справа № 288/1993/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

19.01.2026 року Постановою Житомирського апеляційного заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову було задоволено частково. Позов забезпечено шляхом:

- визначення часу спілкування малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_3 з 14:00 години кожної першої п`ятниці до 18:00 кожної першої неділі та з 14:00 години кожної третьої п`ятниці до 18-00 години кожної третьої неділі

- зобов`язання батька ОСОБА_1 , передавати малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його матері ОСОБА_3 , за місцем проживання матері.

27.04.2026 року ОСОБА_3 звернулась до Дніпровського відділу ДВС у м. Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції із заявою про примусове виконання вищевказаної постанови про забезпечення позову.

04.05.2026 року головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білець Тетяною Миколаївною за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 було відкрите виконавче провадження № 80897127, про що була винесена відповідна постанова державного виконавця.

Пунктом 2 вказаної постанови державним виконавцем визначено боржнику десятиденний строк для її добровільного виконання, а згідно п.3 постанови визначено, що її копії розіслано сторонам виконавчого провадження.

09.05.2026 року ОСОБА_1 було отримано копію вищевказаної постанови про відкриття виконавчого провадження № 80897127.

ОСОБА_1 вважає постанову головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білець Тетяни Миколаївни протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з підстав порушення ст. 24, ч.1-2 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі викладеного, просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого Головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білець Тетяни Миколаївни від 04.05.2026 року про відкриття виконавчого провадження № 80897127. Стягнути з Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції судові витрати.

В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_1 ОСОБА_2 вимоги скарги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник стягувача ОСОБА_3 ОСОБА_4 заперечувала щодо задоволення скарги та просила відмовити у її задоволенні. Також надала додаткові письмові пояснення по справі з додатками /а.с. 68-76/

Представник Дніпровського відділу ДВС у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився,про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних в справі доказів.

Суд, вислухавши представників скаржника та стягувача, дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, приходить до наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні, 27.04.2026 року до Дніпровського відділу ДВС у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було подано заяву представником стягувача ОСОБА_3 ОСОБА_4 про відкриття виконавчого провадження згідно постанови Житомирського апеляційного суду від 19.01.2026 року про забезпечення позову шляхом: -визначення часу спілкування малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_3 з 14:00 години кожної першої п`ятниці до 18:00 кожної першої неділі та з 14:00 години кожної третьої п`ятниці до 18:00 години кожної третьої неділі: - зобов`язання батька ОСОБА_1 , передавати малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його матері ОСОБА_3 , за місцем проживання матері./а.с.5/

Постановою державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білець Т.М. було відкрито виконавче провадження № 80897127 з виконання постанови Житомирського апеляційного суду, виданої 19.01.2026 року./а.с.6/

Згідно повідомлення головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білець Т.М., 04.05.2026 року на поштову адресу ОСОБА_1 було направлено копію вищевказаної постанови про відкриття виконавчого провадження №80897127, яку він отримав 09.05.2026 року,що підтверджується копією поштового конверту із штрихкодом R067162641708, а також роздруківкою з сайту Укрпошти щодо отримання адресатом поштового відправлення з вказаним штрихкодом./а.с.7-8/

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 15 червня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви про роз?яснення постанови Житомирського апеляційного суду від 19 січня 2026 року./а.с. 58-62/

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі Закон № 1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону, а також рішеннями, які відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ, виданий судом виконавчий лист є документом, на підставі якого державна виконавча служба здійснює примусове виконання.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1404-VІІІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За змістом частини першої статті 13 Закону, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

При цьому в частинах першій, другій статті 18 Закону передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії та здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини 3 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Згідно до частини 2 ст.64-1 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

Таким чином, судом встановлено, що згідно постанови Житомирського апеляційного суду від 19.01.2026 року зобов`язано батька ОСОБА_1 передавати малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його матері ОСОБА_3 , за місцем проживання матері. ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тобто в Дніпровському районі міста Києва, а тому за заявою представника стягувача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 головним державним виконавцем Дніпровського відділу ДВС у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білець Т.М. 04 травня 2026 року правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80897127.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з статтею 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 18 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07 лютого 2014 року встановлено, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу.

Частиною третьою статті 451 ЦПК України встановлено, що за результатами скарги суд постановляє ухвалу, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчиненні відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволені скарги.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями статей 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене та діючі положення Закону України «Про виконавче провадження», суд приходить до висновку, що державний виконавець діяв в межах повноважень, наданих йому законом, з метою виконання рішення суду з метою захисту та реалізації прав стягувача.

За наведених обставин, державним виконавцем не було допущено порушень прав, свобод чи законних інтересів боржника при здійсненні дій по виконанню рішення суду, тому дії державного виконавця є законними та обґрунтованими та виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд вважає за необхідне в задоволенні скарги відмовити.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 212, 259, 260, 447-451 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 ; відповідач: Дніпровський відділ ДВС у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України; стягувач: ОСОБА_3 на дії/бездіяльність органу примусового виконання - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду Рудник М.І.