Рішення № 138448776, 22.07.2026, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/997/26

Провадження 2/681/763/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

22 липня 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в м. Полонному цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»), звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит №100522370 від 11.03.2024 (далі - Договір) у сумі 23975,00 грн, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн та 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.03.2024 ТОВ «Мілоан» та відповідач уклали Договір. Згідно з договором, кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений Договором, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній Договором, а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений Договором термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та на строки/терміни, що визначені договором.

Підписанням Договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідач здійснила дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, надалі, кредитодавець перерахував грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.

Отже, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви. Строк повернення грошових коштів за договором настав, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

При цьому, 29.07.2024 укладено договір № 110-МЛ/Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором. Таким чином, указане вище товариство наділено правом вимоги до відповідача за указаним вище кредитним договором.

Заборгованість за Договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Загальний розмір заборгованості з повернення кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 23975,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 7000,00 грн, заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги 16275,00 грн, заборгованість за комісією 700,00 грн.

Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження, пам`ятка про права та обов`язки надсилалась судом 20.05.2026 за її зареєстрованим місцем проживання, що відповідає місцю проживання, вказаним в позовній заяві та витязі з Єдиного державного демографічного реєстру. Рекомендоване повідомлення про відправлення повернулось на адресу суду 26.05.2026 з відміткою відділення АТ «Укрпошта», що адресат отримав надіслані документи. У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подала.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

31.03.2026 позивач звернувся з позовом до Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області.

Ухвалою цього суду від 07.04.2026 вказану справу направлено за підсудністю до Полонського районного суду Хмельницької області (а.с. 46).

04.05.2026 справа надійшла до Полонського районного суду Хмельницької області (а.с. 45).

Ухвалою суду від 19.05.2026 у справі відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 52).

Копію позовної заяви з додатками відповідачу направлено позивачем цінним листом 23.03.2026 (а.с. 33).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та, відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача проводить заочний розгляд справи.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. Так, до позовної заяви позивач долучив Договір (а.с. 5-12) в електронній формі, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно з п. 1.1 Договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2 договору, позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання в повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Відповідно до п. 1.2, п. 1.3, п. 1.4 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 7000,00 грн, кредит надається строком на 105 днів з 11.03.2024 (строк кредитування). Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 26.03.2024. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 24.06.2024.

Комісія за надання кредиту становить 700,00 грн (п. 1.5.1 Договору). Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду нараховуються за ставкою 1,70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 Договору). Проценти за користуванням кредитом протягом поточного періоду нараховують за стандартною процентною ставкою 2,30 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожний день користування кредитом протягом поточного періоду.

Відповідно до п. 2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 . Відповідно до п. 2.2.1 Договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1-1.5.3 договору, в термін (дату) вказаний в п. 1.4.

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування. При цьому п. 2.3. договору передбачено пролонгацію строку кредитування.

Факт отримання цих коштів відповідачем на картковий рахунок № НОМЕР_2 підтверджується інформацією АТ « Універсал Банк» від 31.05.2026 (а.с. 84).

При цьому, 29.07.2024 укладено договір відступлення права вимоги № 110-МЛ/Т (далі - Договір відступлення), відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором (а.с. 14-22).

Позивач надав суду витяг з реєстру боржників до Договору відступлення, згідно з яким ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором. Загальна сума заборгованості за кредитом 23975,00 грн, з яких: 7000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 16275,00 грн - заборгованість за відсотками, 700,00 грн - заборгованість за комісією (а.с. 24, зворот).

Також судом досліджено надану позивачем виписку з особового рахунку за договором №100522370 (а.с. 13, зворот), де зазначено аналогічну суму заборгованості.

4. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умови договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналізом положень вище вказаного законодавства установлено, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання цього засобу усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України цього Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Також відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом такого договору, згідно зі статтею 1078 ЦК України, може бути право грошової вимоги, що існує на даний час.

Сторонами є клієнт та фактор, яким, відповідно до статті 1079 ЦК України, може бути банк або інша фінансова установа, що має право здійснювати факторингові операції.

При цьому, згідно зі статтею 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові (новому кредитору) за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги.

Згідно з правовою позицією яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 11.03.2024 між відповідачкою та ТОВ «Мілоан» укладено Договір у формі електронного документа, відповідно до якого надано кредит в розмірі 7000,00 грн. Відповідачка добровільно кошти не повернула. ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Суд дійшов висновку, що відбулася заміна кредитора (ст. ст. 512, 514 ЦК України).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок заборгованості. Факт отримання відповідачкою кредитних коштів у сумі 7000,00 грн підтверджується інформацією АТ «Універсал Банк». Відтак вимога про стягнення заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в розмірі 7000,00 грн є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, які заявлені позивачем у розмірі 16 275,00 грн, суд зазначає таке.

Праводієздатність сторін у кредитних правовідносинах регулюється, зокрема, нормами Закону України «Про споживче кредитування», які є спеціальними щодо загальних норм Цивільного кодексу України та мають пріоритетне значення при застосуванні.

Законом України № 3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%.

Одночасно пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону передбачено поетапне запровадження цього обмеження: протягом перших 120 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ (тобто з 24.12.2023 до 21.04.2024 включно) максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5%; протягом наступних 120 днів (тобто з 22.04.2024 до 19.08.2024 включно) - 1,5%; а з 20.08.2024 - 1%.

Як встановлено з умов спірного Договору від 11.03.2024, загальний строк користування кредитом становить 105 днів (з 11.03.2024 по 24.06.2024) та складається з пільгового періоду тривалістю 15 днів (з 11.03.2024 по 26.03.2024 включно) зі ставкою 1,70% на день, а також поточного періоду тривалістю 90 днів (з 27.03.2024 по 24.06.2024) зі стандартною процентною ставкою 2,30% на день.

Зіставляючи умови Договору з імперативними вимогами законодавства, суд констатує, що у період з 11.03.2024 по 21.04.2024 (42 дні кредитування) погоджені сторонами ставки (1,70% та 2,30%) не перевищували встановленого законом на той час ліміту у 2,5%. Натомість починаючи з 22.04.2024 по 24.06.2024 включно (64 дні кредитування) максимальний законний розмір денної процентної ставки становив 1,5%, тоді як фінансова установа продовжувала нарахування за ставкою 2,30%, що прямо суперечить вимогам п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

У зв`язку з наведеним суд здійснює перерахунок відсотків, виходячи з імперативних законодавчих обмежень: за пільговий період з 11.03.2024 по 26.03.2024 (15 днів за договірною ставкою 1,70%) сума відсотків становить 1785,00 грн (7000 х 1,70% х 15), за поточний період з 27.03.2024 по 21.04.2024 (26 днів за договірною ставкою 2,30%) - 4186,00 грн (7000 х 2,30% х 26), а за поточний період з 22.04.2024 по 24.06.2024 (64 дні за максимально допустимою законом ставкою 1,50%) - 6720,00 грн (7000 х 1,50% х 64).

Загальний обґрунтований та законний розмір відсотків за користування кредитом становить 12691,00 грн (1785 + 4186 + 6720). У задоволенні вимог про стягнення відсотків в інструментованій позивачем сумі, що перевищує вказаний розрахунок (на суму 3584,00 грн), слід відмовити через безпідставність.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачки заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 700,00 грн суд зазначає таке.

Згідно з пунктами 1.5.1, 2.2.1 укладеного між сторонами Договору про споживчий кредит передбачено сплату позичальником комісії за надання кредиту в розмірі 700,00 грн.

За змістом частин першої, другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків щодо погашення заборгованості, а також іншу інформацію. Забороняється вимагати від споживача сплати будь-яких платежів за надання такої інформації.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) визначає фінансову послугу як операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, розрахунково-касове обслуговування, інші послуги кредитодавця, пов`язані з обслуговуванням споживчого кредиту. Однак такі послуги мають бути реальними та додатковими до основного обов`язку фінансової установи з видачі кредиту, за користування яким позичальник і так сплачує встановлені договором проценти.

Аналіз змісту пунктів 1.5.1 та 2.2.1 спірного Договору свідчить, що в них не зазначено жодного конкретного переліку додаткових або супутніх послуг кредитодавця, за які саме зі споживача стягується вказана комісія. Тобто кредитодавець фактично встановив плату за самі дії щодо оформлення та видачі кредиту, які є його прямим обов`язком за кредитним договором і не становлять окремої самостійної фінансової послуги для споживача.

Встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій чи платежів за дії, які не є окремою послугою у розумінні законодавства про захист прав споживачів, є несправедливим, а положення договору про споживчий кредит, які містять такі умови, визнаються нікчемними. Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.

Ураховуючи викладене, суд доходить висновку, що положення пунктів 1.5.1, 2.2.1 Договору про споживчий кредит щодо встановлення комісії за надання кредиту є нікчемними, оскільки суперечать вимогам чинного законодавства у сфері захисту прав споживачів фінансових послуг. З огляду на нікчемність зазначених умов договору, заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки комісії за надання кредиту в розмірі 700,00 грн є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Отже, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованості на загальну суму 19691,00 грн, що складається з 7000,00 грн тіла кредиту та 12691,00 грн відсотків за користування кредитом.

5. Розподіл судових витрат.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн позивачем надано: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 (а.с. 28); ордер на надання правничої (правової) допомоги (а.с. 28, зворот); акт наданих послуг №Д/20557 від 09.03.2026 (а.с. 29); детальний опис наданих послуг до акту (а.с. 29, зворот).

Частиною шостою статті 137 ЦПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідачка відзиву на позов не подала, клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до суду не надходило. За таких обставин суд вважає доведеним факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу в заявленому обсязі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною другою вказаної статті інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 19 691,00 грн, що становить 82,13% від загальної заявленої ціни позову (23975,00 грн).

З огляду на зазначене, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (82,13%), а саме: витрати по сплаті судового збору в розмірі 2186,67 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6570,51 грн.

Керуючись наведеним, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263265, 268, 273, 279 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 100522370 від 11.03.2024 в загальній сумі 19691 (дев`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто одна) грн 00 коп., яка складається із заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в сумі 7000 (сім тисяч) грн 00 коп. та заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 12691 (дванадцять тисяч шістсот дев`яносто одна) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2186 (дві тисячі сто вісімдесят шість) грн 67 коп. витрат зі сплати судового збору та 6570 (шість тисяч п`ятсот сімдесят) грн 51 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28.

Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 22.07.2026.

Суддя Сергій ІЛЛЮК