Ухвала суду № 138448008, 14.04.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/46305/25

Провадження № 2-др/761/101/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Аббасової Н.В.,

за участю секретаря Сухини А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Полєтаєва Ігоря Олексійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07.04.2026 задоволено частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу внаслідок ДТП у розмірі 152 646,46 грн та витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу, у розмірі 6 000,00 грн, а всього стягнуто 158 646,46 грн. Також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату правової допомоги у розмірі 16 000,00 грн та судовий збір у розмірі 1 842,31 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

07.04.2026 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Полєтаєва І.О., у якій представник просить вирішити питання про розподіл судових витрат, які складаються із судового збору в сумі 1 842,31 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 28 000,00 грн.

На підставі положень ст. 270 ЦПК України, учасники справи не викликались в судове засідання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, окрім іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Так, представник позивача у позовній заяві зазначив попередній орієнтовний розрахунок судових витрат пов`язаних з професійною правничою допомогою адвоката, зазначивши, що орієнтовна сума очікуваних судових витрат становить 16 000,00 грн.

Як зазначено вище, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07.04.2026 вирішено питання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу та судового збору.

Вказаним рішенням суду встановлено, що правова допомога в межах розгляду цієї судової справи позивачу надається адвокатом Полєтаєвим І.О. відповідно до договору про надання правової допомоги від 18.08.2025 №1-18/08/2025. Розмір оплати узгоджений сторонами у договорі про надання правової допомоги від 18.08.2025 №1-18/08/2025 у якому міститься перелік послуг адвоката із зазначенням їх вартості. У поданій 15.01.2026 представником позивача заяві про стягнення судових витрат міститься детальний розрахунок (опис) послуг адвоката згідно договору №1-18/08/2025 від 18.08.2025. В матеріалах справи містяться квитанції до прибуткових касових ордерів №200 від 09.09.2025, №230 від 30.10.2025, №258 від 19.11.2025 згідно яких вбачається, що позивач поніс витрати на правову допомогу у загальному розмірі 16 000,00 грн.

До заяви про ухвалення додаткового рішення представником позивача додано квитанції до прибуткових касових ордерів №35 від 16.02.2026, №54 від 13.03.2026, №76 від 07.04.2026 згідно яких вбачається понесення позивачем витрат на правничу допомогу на 12 000,00 грн.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 р. «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у додатковій постанові у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження № 61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, на суму, що перевищує орієнтовний розрахунок судових витрат у справі (16 000,00 грн), що не дає суду можливості оцінити понесені відповідачем витрати, в цій частині, на предмет їх обґрунтованості, неминучості та доведеності.

Враховуючи викладене, а також те, рішенням суду у даній справі вирішено питання розподілу судових витрат, стягнуто на корить позивача судовий збір та витрати на правничу допомогу в межах попереднього розрахунку таких витрат, при цьому, представником позивача не надано до суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги понад суму попереднього розрахунку судових витрат, оформлені у встановленому законом порядку, суд не вбачає підстав для відшкодування таких витрат та приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 141, 270 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Полєтаєва Ігоря Олексійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.В. Аббасова