Ухвала суду № 138446903, 23.07.2026, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

23 липня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/721/26

Суддя Шморгун В. В., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у справі

Позивач: Благодійна організація «Благодійний фонд «Право на захист»,

код ЄДРПОУ 38621206, вул. Глибочицька, 17, корпус 1А, оф. 417, м. Київ, 04052

Відповідач: Громадська організація «Фонд розвитку громади «Майбутнє Коропщини»,

код ЄДРПОУ 41027390, вул. Заводська, 17, смт Короп, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16200

Предмет спору: про стягнення 360 500,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Благодійна організація «Благодійний фонд «Право на захист» звернулася до суду з позовом до Громадської організації «Фонд розвитку громади «Майбутнє Коропщини», у якому просить суд стягнути з відповідача 360 500,00 грн грантових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов грантової угоди №SD-09-12/25 від 29.12.2025 в частині використання наданих коштів за призначенням та надання звітності щодо фактичної реалізації Проєкту, у зв`язку з чим позивач розірвав зазначену гранатову угоду в односторонньому порядку, що є підставою для повернення отриманих відповідачем коштів.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просить накласти арешт на грошові кошти, що належать Громадській організації «Фонд розвитку громади «Майбутнє Коропщини» та знаходяться або будуть виявлені на її рахунках у банківських та інших фінансових установах, у межах суми позовних вимог - 360 500,00 грн.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення грантових коштів після дострокового розірвання Грантової угоди, ненадання належних документів, які підтверджують використання грантових коштів, документального підтвердження місцезнаходження та використання придбаного обладнання, а також підтвердження зміни місця реалізації Проєкту після отримання грантових коштів свідчить про існування обґрунтованого ризику утруднення виконання майбутнього рішення суду. Також позивач посилається на відсутність об`єктивної можливості самостійно встановити склад активів відповідача, перевірити рух коштів на його рахунках чи підтвердити фактичне місцезнаходження придбаного за рахунок грантових коштів обладнання. За таких обставин, на думку позивача, саме накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову є необхідним та співмірним заходом забезпечення позову, спрямованим виключно на забезпечення реального виконання можливого рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав (інтересів) позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі «Кюблер проти Німеччини»).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії тощо.

Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватися до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватися для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 Господарського процесуального кодексу України.

Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За своєю суттю арешт коштів - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися коштів з метою їх збереження.

Суд також враховує, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Суд вважає, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Арешт грошових коштів, який накладається судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, має на меті подальше звернення стягнення на таке грошові кошти у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештовані грошові кошти фактично перебувають у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на грошові кошти в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача стосуються предмета спору, відповідають вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, є співмірними із заявленими позовними вимогами, спрямовані на збереження існуючого стану речей до завершення розгляду цієї справи, а їх невжиття може зумовити те, що позивач не зможе відновити своє порушене право в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

Відтак заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом:

1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів;

2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

Інститут зустрічного забезпечення спрямований на реалізацію таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність, адже забезпечення позову певною мірою обтяжує відповідача і у випадку незадоволення вимог позивача зустрічне забезпечення гарантує можливість відшкодувати збитки.

На відміну від забезпечення позову, яке застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача та виконання судового рішення та вживається судом виключно за заявою учасника справи, зустрічне забезпечення має на меті зберегти певний баланс сторін та мінімізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів, і може застосовуватися судом за власною ініціативою. Окрім того, зустрічне забезпечення позову застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Такі висновки сформовані Верховним Судом у постанові від 28.07.2023 у справі №911/2797/22.

Підставою цього позову є використання коштів не за цільовим призначенням та ненадання звітності щодо використання грантових коштів, що призвело до розірвання Грантової угоди та виникнення у відповідача обов`язку щодо повернення отриманих коштів.

Натомість згідно з доданих до матеріалів позовної заяви документів вбачається, що відповідач не визнає факту нецільового використання спірних коштів.

Так, предметом Грантової угоди є надання позивачем відповідачу гранту у вигляді цільової безповоротної фінансової допомоги на реалізацію проєкту «Облаштування на території молодіжного простору «Ідея-клуб» ХАБу 3D моделювання», опис якого наведено в аплікаційній формі (Додаток №1).

У Додатку №1 передбачено такі витрати на реалізацію зазначеного проєкту: оплата послуг залучених фахівців (керівника проєкту, бухгалтера, фахівця з 3D моделювання); оплата за оренду приміщення та комунальні послуги; придбання навчальної програми, презентації; оплата за організацію кава-пауз; витрати на друк флаєрів, табличок з логотипом канцелярії, придбання ноутбуків для роботи з 3D програмами та принтерів для 3D об`єктів.

Разом із тим, з доданих до позовної заяви документів убачається, що відповідач здійснював придбання товарів, а також оплату послуг залучених фахівців, оренди приміщення, комунальних послуг та послуг з організації мобільного харчування на загальну суму 351 908,00 грн (без урахування витрат на банківські послуги). Зазначені товари та послуги відповідають переліку витрат, передбачених Додатком № 1 до Грантової угоди.

Тобто, предметом позову та його забезпечення є грошові кошти, частина яких була витрачена на виконання укладеної між сторонами угоди, законність розірвання якої в односторонньому порядку позивачем не є безспірною, а потребуватиме наданню правової оцінки судом.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про необхідність вжиття заходів до забезпечення позовом шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову, що передбачає позбавлення останнього розпоряджатися своїми коштами, з метою дотримання таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, пропорційність, дотримання балансу інтересів сторін, враховуючи критерії розумності, обґрунтованості та адекватності, суд вважає, що наявні підстави для вжиття заходів зустрічного забезпечення, враховуючи застосування судом запропонованих позивачем заходів забезпечення позову.

Визначаючи розмір зустрічного забезпечення, з метою забезпечення збалансованості інтересів учасників спору, суд вважає за доцільне застосувати захід зустрічного забезпечення шляхом зобов`язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі 351 908,00 грн, тобто у розмірі документально підтверджених витрат використання коштів, які відповідають переліку витрат, передбачених Додатком № 1 до Грантової угоди.

Суд вважає, що такий розмір зустрічного забезпечення є пропорційним застосованим судом заходам забезпечення позову та ймовірним, у зв`язку з цим, негативним наслідкам для відповідача у даній справі чи інших осіб, чиї права або охоронювані законом інтереси можуть бути порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову.

При визначенні розміру зустрічного забезпечення судом також враховано відсутність клопотання відповідача про застосування зустрічного забезпечення, що, однак, відповідно до положень ст.141 ГПК України не позбавляє суд права застосувати таке зустрічне забезпечення з власної ініціативи.

Частиною 1 статті 144 ГПК України передбачено, що ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документу, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст. 136-141, 144, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать Громадській організації «Фонд розвитку громади «Майбутнє Коропщини» та знаходяться або будуть виявлені на її рахунках у банківських та інших фінансових установах, у межах суми позовних вимог - 360 500,00 грн.

3. Застосувати зустрічне забезпечення шляхом зобов`язання позивача - Благодійної організації «Благодійний фонд «Право на захист» (код ЄДРПОУ 38621206, вул. Глибочицька, 17, корпус 1А, оф. 417, м. Київ, 04052) внести на депозитний рахунок Господарського суду Чернігівської області (отримувач: Господарський суд Чернігівської області, код ЄДРПОУ 03500068, МФО 820172, банк - Державна казначейська служба України, м. Київ, рахунок: UA638201720355259002000015951) грошові кошти в сумі 351 908,00 грн у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали.

Стягувач: Позивач: Благодійна організація «Благодійний фонд «Право на захист», код ЄДРПОУ 38621206, вул. Глибочицька, 17, корпус 1А, оф. 417, м. Київ, 04052.

Боржник: Громадська організація «Фонд розвитку громади «Майбутнє Коропщини», код ЄДРПОУ 41027390, вул. Заводська, 17, смт Короп, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16200.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», підлягає негайному виконанню з дня її постановлення та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 23.07.2026. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун