Рішення № 138446878, 23.07.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. ЧернівціСправа № 926/675/25

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю помічника судді (за дорученням судді) Гливко А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця Сивака Олександра В`ячеславовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до товариства з обмеженою відповідальністю «Брашмі» (58002, м.Чернівці, вул. Головна, 59, код ЄДРПОУ 43860869)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

про захист авторських прав та стягнення компенсації у сумі 605600,00 грн

Представники сторін:

від позивача - Лета М.А. - адвокат;

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи - не з`явився.

1. Стислий виклад позицій учасників справи.

Фізична особа-підприємець Сивак Олександр В`ячеславович звернувся до Господарського суду Чернівецької області із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Брашмі» про захист авторських прав шляхом вилучення у товариства з обмеженою відповідальністю «Брашмі» піратських примірників об`єктів авторського права, а саме картини за номерами, в яких відтворені твори образотворчого мистецтва під назвами 2, 3, 4, 5, 6, 10, 16, 18, 20, 21, 23, 25 та 27, автором яких є ОСОБА_1 , а також матеріали та обладнання, що використовувалось для їх відтворення та передати фізичній особі - підприємцю Сиваку О.В. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача компенсацію у сумі 605600 грн та накласти штраф на відповідача до державного бюджету в розмірі 10% суми, присудженої судом на користь позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі договору №1/25 від 11.01.2025 про відчуження майнових прав ОСОБА_1, яка є автором творів образотворчого мистецтва під назвами з 1 по 29, передала (відчужила) фізичній особі-підприємцю Сиваку Олександру В`ячеславовичу (позивачу) у повному складі майнові права на всі твори під назвами 1- 29, що передбачені додатками договору на весь строк дії авторського права, на всю територію України та світу.

На підставі заявки позивача було проведено фіксацію та дослідження змісту вебсторінок в мережі Інтернет, за результатами якого було зафіксовано незаконне використання 13 об`єктів авторського права - творів образотворчого мистецтва під назвами 2, 3, 4, 5, 6, 10, 16, 18, 20, 21, 23, 25 та 27, автором яких є ОСОБА_1, шляхом незаконного відтворення, виробництва, публічного показу, пропонування до продажу, розповсюдження без дозволу позивача. Враховуючи вищевикладене, такі дії є порушенням авторського права на підставі ст. 53 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Позивач звертає увагу на те, що 10.02.2025 звертався до відповідача з претензією з метою припинення порушення авторського права та досудового врегулювання спору, а відповідач у відповідь на дану претензію зазначив, що здійснював використання творів на підставі ліцензійного договору №7.

Проте, предметом позову є використання інших об`єктів авторського права, які не передавалися відповідачу на підставі ліцензійного договору №7.

Всупереч претензії та повідомлення, що це порушує майнові авторські права позивача, відповідач продовжує використовувати твори і розповсюджувати картини за номерами різними інтернет магазинами та маркетплейсами, в тому числі Епіцентр, Розетка та Prom.ua.

Задля підтвердження вищезгаданої інформації, позивач 19.02.2025 на сайті магазину "Епіцентр" здійснив замовлення, оплатив та отримав товар, відповідні електронні листи, квитанції, фотокопії товарів та етикеток яких додано до матеріалів справи.

У зв`язку із широким обсягом розповсюдження, виробництва та публічного показу вищезазначених творів позивач просить на підставі п. 4 ч. 3 ст. 55 Закону України "Про авторське право та суміжні права" стягнути з відповідача компенсацію у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме 605600,00 грн.

Керуючись ч. 4 ст. 55 Закону України "Про авторське право та суміжні права" позивач просить суд накласти на відповідача штраф у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача.

Крім того, на підставі ч.5 ст. 55 Закону України "Про авторське право та суміжні права" позивач просить суд вилучити у товариства з обмеженою відповідальністю "Брашмі" піратські примірники об`єктів авторського права, а саме картини за номерами, в яких відтворені твори образотворчого мистецтва під назвами 2, 3, 4, 5, 6, 10, 16, 18, 20, 21, 23, 25 та 27, автором яких є ОСОБА_1 , а також матеріали та обладнання, що використовувались для їх відтворення та передати фізичній особі - підприємцю Сиваку О.В.

Представник відповідача у відзиві на позов заперечує позовні вимоги посилаючись на те, що про наявність договору № 1/25 про відчуження майнових прав, за яким ОСОБА_1 було передано (відчужено) фізичній особі-підприємцю Сивак Олександру В`ячеславовичу у повному складі майнові права на твори, що передбачені додатками до цього договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Брашмі" дізналось 10.02.2025 з претензії позивача.

З моменту отримання претензії Товариство з обмеженою відповідальністю "Брашмі" припинило використання всіх об`єктів авторського права, творів образотворчого мистецтва, авторства ОСОБА_1 до моменту встановлення всіх обставин справи.

Оскільки відповідач не був повідомлений про відчуження прав на авторські твори ОСОБА_1 , то про порушення прав ФОП Сивак О.В. на використання всіх об`єктів авторського права, творів образотворчого мистецтва, авторства ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Брашмі" не знало і не могло знати, тож використання творів здійснювалось на законних підставах на умовах, передбачених ліцензійним договором № 7, укладеним раніше з ОСОБА_1.

Позивачем не обґрунтовано порядок розрахунку суми компенсації, заявленої до стягнення, та не надано обґрунтованого розрахунку такої суми, натомість визначено вартість компенсації за порушення його авторських прав на спірні картини виходячи виключно з припущень про обсяг господарської діяльності відповідача.

Обґрунтовуючи суму компенсації у максимальному розмірі позивачем лише вказано, що "примірники твору розповсюджувалися по всій території України, в таких гіпермаркетах та маркетплейсах, як Епіцентр, Розетка, Prom та інших, в Чернівцях, Києві, Одесі, Дніпрі та інших містах."

Відповідач звертає увагу на те, що компенсація за порушення авторських прав не повинна використовуватись як спосіб отримання значних сум, що значно перевищують реальні збитки чи упущену вигоду, яких теоретично зазнав суб`єкт авторських прав, а тому у задоволенні позову просить відмовити.

Представник позивача у відповіді на відзив спростовує правомірність використання відповідачем об`єктів права інтелектуальної власності на підставі ліцензійного договору №7, оскільки даний договір не охоплює зображення, щодо яких позивачем зафіксовано порушення прав і ніяких угод щодо цих 13 об`єктів між сторонами не укладалось.

Враховуючи, що між сторонами раніше вже укладався ліцензійний договір щодо інших об`єктів, відповідачу були відомі положення Закону України "Про авторські права і суміжні права" в частині того, що об`єкти авторського права використовуються лише з письмового дозволу позивача, тож посилання останнього на те, що йому не було відомо про відчуження майнових прав не знаходить свого підтвердження.

Позивач стверджує, що відповідачем не було припинено розповсюдження та продаж товарів з використання творів, навіть після того як останній дізнався про порушення прав позивача з претензії 10.02.2025, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами придбання картин 19.02.2025 в інтернет магазині Епіцентр. Представник позивача також зафіксував розповсюдження картин за номерами виробництва ТОВ "Брашмі" на інших маркетплейсах та інтернет -магазинах, таких як Rozetka та Prom.

На думку позивача, відсутність інформації про відчуження майнових прав не може виключати вину відповідача, оскільки він діяв у порушення вимог чинного законодавства, яке вимагає належного оформлення таких правовідносин, тому для стягнення компенсації наявні усі правові підстави.

Відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 отримувала кожного календарного місяця оплату (роялті) за використання ТОВ "Брашмі" одиничної ліцензії на твори (картини за номерами), в тому числі оплату (роялті) за січень 2025 року, проте такі докази не надано.

Позивач заперечує твердження відповідача щодо розрахунку компенсації, який вважає, що позивач мав би довести, що саме зазначена сума могла бути сплачена порушником у разі його правомірної поведінки, оскільки позивач, обґрунтовуючи власні вимоги, посилався на п.4 ч. 3 ст. 55 Закону України "Про авторське право та суміжні права", який передбачає право суду постановити рішення про стягнення компенсації, що визначається судом замість відшкодування збитків або стягнення доходу на розсуд суб`єкта авторського права та/або суб`єкта суміжних прав в розмірі від 2 до 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

З урахуванням наведеного позивач вважає, що ТОВ "Брашмі" не надало доказів того, що після отримання претензії товариство не здійснювало розповсюдження піратських примірників картин.

Третя особа у поясненнях по справі зазначає, що відповідно до укладеного ліцензійного договору №7 від 07.10.2022 відповідачу були надані у користування 8 зображень, а про відмову від 2 зображень Товариство з обмеженою відповідальністю "Брашмі" попереджено листом від 10.01.2025, який було надіслано на юридичну адресу підприємства.

11.01.2025 між ОСОБА_1. та ФОП Сивак О.В. було укладено договір №1/25 згідно якого були відчужені права на передбачені у цьому договорі картини, в тому числі на 2 вищезгаданих зображення.

2. Рух справи.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 23.07.2025 у справі №926/675/25, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.12.2025, позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Брашмі» на користь фізичної особи-підприємця Сивака Олександра В`ячеславовича компенсацію у розмірі 12112,00 грн, 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, 7770,00 грн судових витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, 3209,68 грн судового збору; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Брашмі» до Державного бюджету України штраф у розмірі 1211,20 грн. У решті позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2026 касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Сивака Олександра В`ячеславовича на рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.07.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 у справі №926/675/25 в частині підстави, касаційного оскарження передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито; касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Сивака Олександра В`ячеславовича в частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, задоволено частково, рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.07.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 у справі №926/675/25 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Чернівецької області.

19.03.2026 матеріали справи №926/675/25 надійшли до Господарського суду Чернівецької області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2026, справу №926/675/25 передано судді Гурину М.О. (провадження №16/926/1096/26).

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 24.03.2026 прийнято справу №926/675/25 до свого провадження. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.04.2026.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 15.04.2026 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 11.05.2026.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 11.05.2026 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 25.05.2026.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 25.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 15.06.2026.

Протокольною ухвалою від 15.06.2026 відкладено розгляд справи по суті на 08.07.2026.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 08.07.2026 відкладено розгляд справи по суті на 15.07.2026.

У судовому засіданні 15.07.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 23.07.2026.

На призначений день проголошення судового рішення у судове засідання з`явилась представниця позивача.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

ОСОБА_1 є автором творів образотворчого мистецтва, зазначених під номерами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29.

07.10.2022 між фізичною особою ОСОБА_2 (ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брашмі» (ліцензіат) укладено ліцензійний договір №7 на виконання художнього твору, згідно якого ліцензіар передав ліцензіату зображення твору/творів права на використання якого передається на основі одиничної ліцензії.

Твори, що передаються, зображені на фото в пункті 2.3 договору та складаються з 8 картин.

Пунктом 2.5. договору визначено, що одинична ліцензія на використання твору/творів (зображення та фото/, та їх частин) за цим договором надається ліцензіатові для наступного:

-створення електронно-цифрової копії твору з комерційною метою;

-творчої переробки та/або адаптації електронно-цифрових копій твору для візуалізації готового продукту (картини за номерами, або алмазної мозаїки на сайті в соціальних мережах);

-створення картин за номерами та інших товарів ліцензіата з метою їх фізичного виготовлення та комерційного розповсюдження;

-публікування твору та/чи його електронно-цифрових адаптованих, переобладнаних копій твору, створених на його основі зображення картин за номерами та інших товарів ліцензіата в мережі інтернет в цілях привернення уваги невизначеного кола осіб до комерційної діяльності ліцензіата (представлення асортименту продукції, послуг, рекламування послуг, продаж картин за номерами та інших товарів ліцензіата, тощо).

Згідно пункту 2.6.14 договору сторони дійшли згоди, що сплата роялті здійснюється до кожного 30/31 числа місяця, наступному за тим в якому ліцензіат використовував твір у готовій/безготівковій формі.

Територія дії одиничної ліцензій на використання твору/творів (зображення та фото та їх частини):

- картини за номерами-вся територія світу

- інтер`єрні картини (друк на полотні) - територія України.

Строк дії 1 (один) рік. Початок використання твору: з моменту підписання договору.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом одного календарного року.

Якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, зміни в цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього договору (пункт 8.3 договору).

Судом встановлено, що додаткових угод до договору не укладалося, тож він припинив свою дію 07.10.2023.

Як встановлено судом при попередньому розгляді справи, в подальшому між третьою особою та відповідачем існували певні домовленості щодо використання картин, проте письмовий договір не укладався, хоча усну згоду на використання своїх картин третя особа відповідачу надала. Усі перемовини тривали в телефонному режимі, що було підтверджено авторкою картин ОСОБА_1 та представником відповідача.

11.01.2025 між ОСОБА_1 (відчужував) та фізичною особою-підприємцем Сивак Олександром В`ячеславовичем (набувач) укладено договір №1/25 про передання (відчуження) майнових прав.

Згідно пункту 2.1. вищевказаного договору відчужувач відчужує набувачу майнові права на твори, що передбачені додатками до цього договору безстроково, на всю територію України та світу, а саме:

- право на використання творів у будь-який спосіб необхідний набувачу;

- виключне право дозволяти використання творів;

- право перешкоджати правомірному використанню творів в тому числі забороняти таке використання;

- інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Набувач приймає такі майнові права та зобов`язується оплатити їх відповідно до умов цього договору.

Пунктом 2.3. вищевказаного договору передбачено, що у результаті передання-прийняття майнових прав відчужувач втрачає будь-які майнові права, а набувач отримує право:

2.3.1. Використовувати твір способом, передбаченим Цивільним кодексом України, Законом України «Про авторське право і суміжні права» та будь-яким іншим не забороненим способом;

2.3.2. Дозволяти третім особам використовувати твори способами передбаченими, Цивільним кодексом України, Законом України «Про авторське право і суміжні права»;

2.3.3. Перешкоджати неправомірному використанню творів, в тому числі забороняти таке використання;

2.3.4. Передавати (відчужувати) повністю або частково права на твори третім особам.

Відповідно до пункту 3.1. вищевказаного договору передача творів відчужувачем набувачу здійснюється у електронному вигляді зображень відповідних художніх творів, права на які передаються відчужувачем набувачу за цим договором в день підписання відповідного додатку до цього договору, який є одночасно актом приймання-передачі творів від відчужувача набувачу.

На момент передачі творів набувачу відчужувач гарантує, що:

- лише йому належать виключні майнові права на твори;

- майнові права на твори повністю або частково не передано (не відчужено) третім особам;

- майнові права на твори (повністю або частково) не є предметом застави, судового спору або претензій з боку третіх осіб (пункт 3.2. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (пункт 8 договору).

В матеріалах справи наявний лист ОСОБА_1 від 10.01.2025, адресований Товариству з обмеженою відповідальністю «Брашмі», в якому остання повідомила про відмову від ліцензійного договору №7 від 07.10.2022 в частині 2 картин, у зв`язку із відчуженням прав на них, та просила припинити використання вказаних творів.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи накладної Укрпошти №6503305385828 вищевказаний лист направлено відповідачу 20.01.2025.

Згідно наявного в матеріалах справи трекінгу поштового відправлення №6503305385828 вищевказаний лист відповідачем не отримано та повернуто поштою за закінченням встановленого терміну зберігання.

11.01.2025 ОСОБА_1. та фізичною особою-підприємцем Сивак О.В. підписали акт приймання-передачі твору (додаток № 1до договору №1/25 про передання (відчуження) майнових прав від 11.01.2025), згідно якого відчужувач передав, а набувач прийняв 29 творів зазначених у вищевказаному акті.

12.01.2025 між фізичною особою-підприємцем Сивак О.В. та ТОВ «Стратег України» укладено ліцензійний договір №2/25 про надання невиключної ліцензії на використання творів.

За надання невиключної ліцензії на твір за цим договором ліцензіат зобов`язується виплатити ліцензіару винагороду у формі одноразового (паушального) платежу у сумі 210000,00 грн, в строк до 12.01.2026. Встановлена цим договором винагорода ліцензіара є фіксованою, мінімально можливою за надання невиключної ліцензії на твір, не ставиться в залежність від кількості використання, території, будь-яких інших критеріїв, та за жодних обставин не підлягає зменшенню (пункт 4.14. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом одного року (пункт 5.1. договору).

10.02.2025 фізична особа-підприємець Сивак О.В. звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брашмі» з претензією щодо припинення порушення авторського права та досудового врегулювання спору.

Вищевказаною претензією фізична особа-підприємець Сивак О.В. повідомив, що ОСОБА_1. передала йому у повному складі майнові права на твори, що передбачені додатками до договору №1/25, на ввесь строк авторського права, на всю територію України та світу.

У зв`язку з фіксування використанням відповідачем 14 творів образотворчого мистецтва авторства ОСОБА_1. без дозволів та укладених ліцензійних договорів з фізичною особою-підприємцем Сивак О.В. останній вимагав негайно, не пізніше 5 днів з моменту отримання претензії в добровільному порядку врегулювати наявну претензію, шляхом підписання угоди про добровільне врегулювання матеріально-правової претензії та виплати компенсації у розмірі 210000,00 грн.

Позивач просив припинити будь-яке незаконне використання 14 об`єктів авторського права, творів образотворчого мистецтва, автора ОСОБА_1 , у тому числі припинити незаконне виробництво, пропонування до продажу, розповсюдження цих творів без дозволів позивача на веб-сайті https://brushme.com.ua, веб-сторінці Instagram ІНФОРМАЦІЯ_1, facebook: ІНФОРМАЦІЯ_2 та в будь-яких роздрібних магазинах.

14.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Брашмі» надіслала ФОП Сивак О.В. відповідь на вищевказану претензію в якій повідомило, що про наявність договору №1/25 про відчуження майнових прав, за яким ОСОБА_1 було передано (відчужено) фізичній особі-підприємцю Сивак Олександру В`ячеславовичу, у повному складі майнові права на твори, що передбачені додатками до цього договору на весь строк дії авторського права, на всю територію України та світу у способи визначені вищевказаним договором, який було укладено місяць тому, товариство дізналось 10.02.2025 з претензії.

З моменту отримання претензії ТОВ «Брашмі» припинило використання всіх об`єктів авторського права, творів образотворчого мистецтва, авторства ОСОБА_1 до моменту встановлення всіх обставин справи.

Вимога ФОП Сивак О.В. щодо стягнення на його користь 210000,00 грн не може прийматися як така, що є належною, документально підтвердженою, обґрунтованою, підтвердженою вихідними даними, а отже, не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно Звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет від 24.02.2025 №51/2025-ЗВ, підготовленим товариством з обмеженою відповідальністю «Центр компетенції з формування доказів у мережі інтернет «Веб-Фікс» станом 10.02.2025 на веб-сайті https://brushme.com.ua поширювалась інформація про 13 творів образотворчого мистецтва авторства ОСОБА_1 , права на які перейшли до позивача.

Суд встановив, що права на використання цих 13 творів образотворчого мистецтва авторства ОСОБА_1 не були предметом ліцензійного договору №7, укладеного третьою особою з відповідачем.

Суд встановив, що вартість однієї картини згідно даного звіту становила від 288 грн до 355 грн.

Судом, на підставі наявних у матеріалах справи скріншотів з сайту Епіцентр, встановлено факт замовлення та придбання 19.02.2025 позивачем однієї картини авторства ОСОБА_1 , виробництва ТОВ «Брашмі», що підтверджується доданими до позовної заяви фотокопіями картин з зображеннями накладних Епіцентр та з зазначенням отримувача картин представника позивача - Роман Вікторії.

В матеріалах справи наявна квитанція №29Х1-TKHH-МАРК-Е1Т8 від 19.02.2025 згідно якої представник позивача Роман Вікторія Сергіївна 19.02.2025 на сайті EPICENTRK.UA оплатила вартість картини авторства ОСОБА_1 в сумі 330,00 грн.

Ще з одного скріншота суд встановив, що представник позивача Роман Вікторія Сергіївна 19.02.2025 замовила на сайті Епіцентр картину авторства ОСОБА_1. виробництва ТОВ «Брашмі».

Електронними листами від 19.03.2025 ТОВ «Брашмі» звернувся до своїх партнерів з проханням зняти з продажів картини автора ОСОБА_1 та повідомити про залишки таких картин та здійснити їх повернення за рахунок товариства. Адресати та найменування отримувачів даних листів суд встановити не зміг, представник відповідача пояснив, що це працівники підприємств, які надавали послуги з розміщення інформації про товари продавців на веб-сайтах.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи інформація про твори образотворчого мистецтва авторства ОСОБА_1., які розповсюджувались ТОВ «Брашмі», на інтернет сайтах електронних маркетплейсів недоступна.

Доказів наявності у відповідача творів образотворчого мистецтва авторства ОСОБА_1., виготовлених після укладення договору №1/25 від 11.01.2025, суду не надано.

Суду не надано доказів наявності у відповідача матеріалів та обладнання, яке використовується виключно для відтворення творів образотворчого мистецтва авторства ОСОБА_1.

З урахуванням висновків Верховного Суду викладених у постанові від 05.03.2026 факт неправомірного використання ТОВ «Брашмі» 13 творів образотворчого мистецтва авторства ОСОБА_1. (за номерами 2, 3, 4, 5, 6, 10, 16, 18, 20, 21, 23, 25, 27), права на які перейшли до ФОП Сивака О.В. на підставі Договору №1/25 від 11.01.2025, у період з 10.02.2025 (дата отримання претензії - з якої відповідач достовірно дізнався про перехід прав) до моменту припинення використання, - вважається встановленим.

4. Мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.

Дослідивши наведені в позовній заяві доводи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Приписами статті 418 Цивільного кодексу України передбачено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 424 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно зі статтею 426 Цивільного кодексу України способи використання об`єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Приписами статті 427 Цивільного кодексу України визначено, що майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до статті 432 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про: 1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів; 2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності; 3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності та знищення таких товарівза рахунок особи, яка вчинила порушення; 4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь за рахунок особи, яка вчинила порушення; 5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об`єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення; 6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»: веб-сторінка - складова частина веб-сайту, розташована за спеціальною адресою в мережі Інтернет;

відтворення - пряме чи опосередковане виготовлення однієї або більше копій об`єкта авторського права та/або суміжних прав (або його частини) будь-яким способом та у будь-якій формі, у тому числі для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер, а також створення тривимірного твору з двовимірного і навпаки та створення тривимірного твору на основі набору інструкцій, який зчитується комп`ютером для виготовлення тривимірного твору;

розповсюдження - будь-яка дія, за допомогою якої оригінали або інші примірники об`єктів авторського права та/або суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці способом, у тому числі першого продажу чи іншого першого відчуження оригіналів або інших примірників об`єкта авторського права та/або суміжних прав;

публічний показ - будь-яка демонстрація оригіналу або копії твору, виконання, фонограми, відеограми, програми організації мовлення безпосередньо або на екрані за допомогою плівки, слайда, телевізійного кадру тощо (крім передачі в ефір чи по кабелю) або за допомогою інших пристроїв чи процесів у місцях, в яких присутні чи можуть бути присутніми представники публіки, незалежно від того, присутні вони в одному місці і в один час чи в різних місцях і в різний час. Публічний показ аудіовізуального твору чи відеограми означає також демонстрацію окремих кадрів аудіовізуального твору чи відеограми без дотримання їх послідовності.

Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за захистом авторського права або суміжних прав, а також права особливого роду (sui generis) у встановленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції мають право звертатися: 1) суб`єкти авторського права або суб`єкти суміжних прав для захисту свого авторського права або суміжних прав; 2) особи, яким надано виключне право на використання об`єктів авторського права та/або об`єктів суміжних прав та/або які мають право на отримання частки винагороди за використання об`єктів авторського права та/або об`єктів суміжних прав, для захисту своїх прав та/або охоронюваних законом інтересів у межах договору із суб`єктом авторського права або суб`єктом суміжних прав від протиправних посягань будь-якої третьої особи на права такого ліцензіата або права отримувача частки зазначеної винагороди; 3) організації колективного управління відповідно до доручення правовласників-контрагентів з добровільного колективного управління відповідно до ЗУ "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" з урахуванням сфери їх діяльності, зазначеної в реєстрі організацій колективного управління; 4) акредитовані організації колективного управління з урахуванням сфери їх акредитації, зазначеної в реєстрі організацій колективного управління; 5) особи, яким належить право особливого роду (sui generis).

Згідно з частиною другою статті 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права» особи, зазначені в частині першій цієї статті, мають право звертатися за захистом авторського права та/або суміжних прав до суду з будь-якими вимогами, не забороненими законом, зокрема про: 1) визнання авторського права або суміжних прав; 2) відновлення становища, яке існувало до порушення; 3) припинення та/або заборону вчиняти дії, що порушують авторське право та/або суміжні права чи створюють загрозу їх порушення; 4) стягнення винагороди, передбаченої законодавством про авторське право і суміжні права; 5) відшкодування моральної шкоди; 6) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права або суміжних прав, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права або суміжних прав, або стягнення компенсації; 7) припинення підготовчих дій до порушення авторського права та/або суміжних прав, у тому числі шляхом призупинення митних процедур, якщо є підстави вважати, що на митну територію України чи з митної території України можуть бути пропущені піратські примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технологічного засобу захисту об`єктів авторського права та/або об`єктів суміжних прав тощо; 8) опублікування за рахунок порушника в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права та/або суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень; 9) вжиття інших передбачених законодавством заходів, пов`язаних із захистом авторського права та/або суміжних прав.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права» стягнення компенсації (разового грошового стягнення), що визначається судом замість відшкодування збитків або стягнення доходу на розсуд суб`єкта авторського права та/або суб`єкта суміжних прав у розмірі від 2 до 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб або як фіксована подвоєна, а в разі умисного порушення - потроєна сума винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання об`єкта авторського права або об`єкта суміжних прав, з приводу якого виник спір; на вимогу осіб, передбачених у пунктах 2-5 частини першої цієї статті, - як фіксована подвоєна, а в разі умисного порушення - потроєна сума винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання відповідного об`єкта, з приводу якого виник спір.

Розмір компенсації має бути ефективним, співрозмірним і стримуючим, спрямовуватися на відновлення порушених прав та застосовуватися таким чином, щоб уникнути створення перешкод законній діяльності користувача і водночас забезпечити захист від зловживань користувача.

При визначенні розміру компенсації судом враховується тривалість та систематичність порушення, обсяг порушення (зокрема з урахуванням території його поширення), сфера господарювання та наміри порушника, вина та її форми, а також інші об`єктивні обставини.

Крім того, частиною 4 цієї ж статті визначено, що суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до державного бюджету.

Частиною 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (ч. 1 ст. 316 ГПК України).

У цій справі №926/675/25 Верховний Суд у постанові від 05.03.2026, скасовуючи попередні рішення судів, зазначив, що:

- для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права, а не розміру заподіяних збитків чи кількості проданих картин;

- компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб`єкта авторського права, а не в залежності від розміру заподіяних збитків чи кількості проданих картин;

- кожен твір є окремим об`єктом авторського права, який належить конкретному суб`єкту;

- кожен окремий факт протиправного використання об`єктів авторського права становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації;

- розмір компенсації має визначатись з урахуванням кожного окремого факту протиправного використання об`єктів авторського права, а не з кількості документально підтверджених реалізованих картин.

Верховний Суд врахував, що касаційна скарга не містить доводів оскарження рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у вилученні піратських примірників об`єктів авторського права, а також матеріалів та обладнання, що використовувались для їх відтворення та передачі їх позивачу; тож у цій частині судові рішення Верховним Судом не переглядались.

Враховуючи вказівки суду касаційної інстанції, суд зазначає що на підставі Договору № 1/25 від 11.01.2025 ФОП Сивак О.В. набув у повному складі майнові права на 29 творів образотворчого мистецтва авторства ОСОБА_1., у тому числі на 13 творів, що є предметом спору (за номерами 2, 3, 4, 5, 6, 10, 16, 18, 20, 21, 23, 25, 27). Позивач є належним суб`єктом майнових авторських прав.

Матеріалами справи (Звітом від 24.02.2025 № 51/2025-ЗВ, порівняльною таблицею творів та товарів, скріншотами з веб-сайту brushme.com.ua та з маркетплейсів, квитанцією від 19.02.2025) доведено, що ТОВ «Брашмі» здійснювало відтворення, публічний показ, пропонування до продажу та розповсюдження 13 спірних творів. Права на використання цих 13 творів не були предметом Ліцензійного договору №7 від 07.10.2022.

З урахуванням обов`язкових висновків Верховного Суду у постанові від 05.03.2026 факт неправомірного використання відповідачем 13 творів після 10.02.2025 (дата отримання претензії) вважається встановленим.

Публікація та пропонування до продажу товарів на таких провідних національних маркетплейсах як «Епіцентр», «Rozetka» та «Prom» створює передумови для безперешкодного цілодобового доступу до товарів із зображеннями спірних творів необмеженому колу споживачів по всій території України. Це свідчить про комерційний характер використання та значне територіальне поширення правопорушення, що виключає можливість кваліфікації дій відповідача як дрібного чи випадкового одиничного порушення.

Заявлена позивачем вимога про стягнення компенсації у максимально можливому граничному розмірі (200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб за кожне порушення/загалом) підлягає ретельному судовому контролю на предмет відповідності критеріям розумності та справедливості.

Суд зазначає, що цивільно-правова відповідальність у сфері інтелектуальної власності за своєю природою є відновлювально-компенсаційною, а не карально-деструктивною.

При визначенні розміру разового грошового стягнення суд оцінює суб`єктивне ставлення порушника до вчиненого діяння (форму вини: умисел чи необережність) та звертає увагу на наступне:

- З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Брашмі» тривалий час здійснювало діяльність як легальний виробник та дистриб`ютор творів ОСОБА_1 на підставі письмового ліцензійного договору №7 від 07.10.2022 з регулярною виплатою роялті. Перехід відповідача у режим «неформальної» (усного характеру) співпраці після закінчення строку договору хоч і є нормативно-правовою необачністю з боку суб`єкта господарювання, проте свідчить про відсутність у відповідача первинного кримінально-умисного або піратського наміру щодо привласнення чи протиправного використання чужої інтелектуальної власності;

- Відповідач не був і не міг бути обізнаний про укладення між автором ОСОБА_1. та ФОП Сиваком О.В. договору відчуження майнових прав №1/25 від 11.01.2025 аж до моменту отримання письмової претензії від 10.02.2025;

- Отримавши претензію, ТОВ «Брашмі» не ігнорувало вимоги правовласника, а надіслало офіційну відповідь від 14.02.2025 та вжило заходи щодо припинення продажу на власному сайті;

- Наявність факту продажу продукції 19.02.2025 на платформі «Epicentrk.ua» під час контрольної закупівлі свідчить про недостатню оперативність відповідача у взаємодії з контрагентами-маркетплейсами. Водночас дана затримка (з 10.02.2025 по 19.03.2025, коли було розіслано остаточні відклики товарів) зумовлена складністю техніко-організаційних процедур взаємодії з автоматизованими системами адміністрування складських залишків сторонніх торговельних майданчиків, а не свідомим наміром продовжувати протиправну реалізацію;

- Стягнення максимальної компенсації у розмірі 200 прожиткових мінімумів застосовується судами як винятковий захід за умови доведення злісного, умисного, систематичного піратства, за якого порушник усвідомлював протиправність своїх дій, отримував надприбутки та ігнорував будь-які вимоги правовласника. Натомість у дії ТОВ «Брашмі» простежується груба комерційна необачність (необережність), виражена у неналежному юридичному оформленні продовження прав використання та затримці вилучення карток товарів з зовнішніх торгових платформ.

Направляючи дану справу на новий розгляд, Верховний Суд також підтвердив, що розмір компенсації має бути ефективним, співмірним і стримуючим, спрямовуватися на відновлення порушених прав та застосовуватися таким чином, щоб уникнути створення перешкод законній діяльності користувача і водночас забезпечити захист від зловживань користувача. При визначенні розміру компенсації судом враховується тривалість та систематичність порушення, обсяг порушення (зокрема з урахуванням території його поширення), сфера господарювання та наміри порушника, вина та її форми, а також інші об`єктивні обставини.

Суд вказує, що встановлення компенсації у граничних розмірах, вимагає від позивача надання беззаперечних доказів настання істотних негативних наслідків для його господарської діяльності або доказів отримання відповідачем надприбутків саме від протиправного використання об`єктів, які суду так і не були надані. Відсутність таких доказів звужує простір судового розсуду на користь визначення компенсації у помірному (медіанному) розмірі.

Як уже зазначалось, пункт 4 частини третьої статті 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права» надає суду право визначити розмір компенсації за своїм розсудом у межах від 2 до 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

З урахуванням встановленої відсутності умислу, наявність попередньої легальної співпраці з автором, вжиття заходів щодо вилучення товару з обігу, відсутність доказів завдання позивачу матеріальних збитків, відсутності доказів обсягу отриманого відповідачем доходу від використання спірних творів, а також з урахуванням позиції Верховного Суду про необхідність визначення розміру компенсації з урахуванням кожного окремого факту протиправного використання об`єктів авторського права, суд вважає справедливим, співмірним, ефективним та достатнім для досягнення превентивної мети застосування мінімального законодавчо встановленого розміру компенсації за один об`єкт авторського права - 2 прожиткові мінімуми для працездатних осіб.

Станом на момент вчинення порушення розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3028,00 грн.

Таким чином, сума компенсації, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 78728,00 грн (2Ч13Ч3028,00 грн).

На переконання суду, такий розмір компенсації є достатньо стримуючим для запобігання подальшим порушенням, водночас співмірним характеру порушення (відсутність умислу, добросовісне припинення використання після претензії, обмежений період порушення) та засадам справедливості, розумності і пропорційності.

На підставі ч. 4 ст. 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суд також накладає на відповідача штраф в розмірі 10 відсотків від присудженої суми компенсації, що становить 7872,80 грн (10% Ч 78728,00 грн).

Позовні вимоги в частині вилучення з обігу та знищення піратських примірників товарів, а також обладнання підлягають відхиленню, оскільки відповідачем доведено повне зняття товарів із продажу на момент розгляду справи, а матеріали справи не містять доказів наявності у ТОВ «Брашмі» спеціалізованого обладнання, призначеного виключно для виготовлення контрафактних примірників спірних 13 творів.

Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Ruiz Torija v. Spain» (від 09.12.1994) та «Серявін та інші проти України» (від 10.02.2010), ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивовані відповіді на вирішальні аргументи сторін, що й було зроблено судом під час аналізу ступеня вини відповідача та співмірності розміру стягнення.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Anheuser-Busch Inc. v. Portugal» (від 11.01.2007), ст. 1 Першого протоколу до Конвенції поширюється на об`єкти інтелектуальної власності як на «майно». Присуджена судом компенсація у розмірі 78728,00 грн на переконання суду забезпечує справедливий баланс між приватним інтересом позивача щодо захисту належного йому майна та суспільним інтересом у відсутності надмірного неналежного фінансового тягаря на суб`єкта господарювання, який діяв без прямого протиправного умислу.

5. Висновки за наслідками розгляду справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

6. Розподіл судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За позовні вимоги сплачено 15140,00 грн судового збору, що підтверджується платіжними інструкціями №227, №279 та №278 від 21.02.2025.

З огляду на те, що позов задоволено частково, судові збір пропорційно задоволених вимог у розмірі 4208,92 грн (3028 грн судового збору за задоволену вимогу про стягнення штрафу та 1180,92 грн судового збору за частково задоволену майнову вимогу) покладається на відповідача. Решта судового збору у розмірі 10931,08 грн залишається за позивачем.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Брашмі» (58002, вул. Головна 59, м. Чернівці, код 43860869) на користь фізичної особи-підприємця Сивак Олександра В`ячеславовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію у розмірі 78728,00 грн та 4208,92 грн судового збору.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Брашмі» (58002, вул. Головна 59, м. Чернівці, код 43860869) до Державного бюджету України штраф у розмірі 7872,80 грн.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.

Повний текст рішення складено та підписано 23.07.2026.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.О. Гурин

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.