Ухвала суду № 13844635, 21.12.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2010 р.Справа № 2-а-7150/09/1470 Категорія: 2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Мавродієва М.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - Потапчука В.О.

суддів - Зуєвої Л.Є.

- Семенюка Г.В.

при секретарі- Єкскузян М.Г.

за участю представника апелянта Могутова А.М., представника позивача Ковширина Н.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль-меблі» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, за участю прокурора Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артіль-меблі» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва з вимогою по визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень відповідача № 0030282360/0 та №0030272360/0 від 23.10.2009 року.

В обґрунтування своїх доводів позивач не погоджується з висновком відповідача про порушення вимог пп.5.1.2 та абз.4 пп.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибуткупідприємств» та пп. 7.4.5 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» зазначаючи про дійсність угод укладених між позивачем та ПП «ШЕВ».

Також позивач зазначає, що з описова частина акту перевірки не розкриває змісту порушення позивачем п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 7.4.1, 7.4.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість».

08.06.2010 року Миколаївським окружним адміністративним судом по даній справі винесена постанова якою позовні вимоги задоволено та суд постановив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача № 0030282360/0 та № 0030272360/0 від 23.10.2009 року в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду відповідачем подано апеляційну скаргу якій зазначається, що рішення суду винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та судом не в повній мірі зясовані обставини, що мають значення для вирішення справи.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що ПП «ШЕВ»має ознаки фіктивності, господарської діяльності не здійснює та ніяких поставок товаро матеріальних цінностей на виконання угод укладених з позивачем фактично не здійснювало. Відповідно позивачем в порушення вимог пп.5.1.2 та абз.4 пп.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат підприємства включено вартість плівки отриманої за договорами з ПП «ШЕВ»та в порушення пп. 7.4.5 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»до складу податкового кредиту у перевіряємий період включено суми ПДВ за вказаними операціями.

Апелянт зазначає, що висновки суду щодо цього не відповідають дійсним обставинам справи та судом не надана належна правова оцінка даному факту фіктивності контрагента позивача.

В звязку з викладеним апелянтом ставиться питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, прокурора, представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року.

За результатами перевірки ДПІ у Центральному районі складено акт №1355/23-600/31553690 від 16.10.2009 року.

Зазначеним актом встановлено порушення позивачем п.п. 3.1 ст. 3, п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 879 643,0 грн., в тому числі по періодах: за 2006 рік (в т.ч. IV квартал 2006 року) - 81346,0 грн.; за І квартал 2007 року - 249346,0 грн.; за І півріччя 2007 року - 432442,0 грн., в т.ч. за II квартал 2007 року - 183096,0 грн.; за 9 місяців 2007 року - 698004,0 грн., в т.ч. за III квартал 2007 року - 265562,0 грн.; за 2007 рік - в сумі 798297,0 грн., в т.ч за IV квартал 2007 року - 100293,0 грн.

У акті зазначено, що у період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року позивачем задекларовано валових витрат у сумі 15 625 775,0 грн. та перевіркою встановлено їх завищення у розмірі 3 518 574,0 грн., яке сталося внаслідок віднесення позивачем до валових, витрат з придбання товару (плівка ПВХ) у ПП «ШЕВ»в період з грудня 2006 року по листопад 2007 року, по договорах купівлі-продажу б/н від 01.12.2006 року та б/н від 01.01.2007 року.

Також актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 703 715,0 грн.

У акті зазначено про завищення позивачем в порушення пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкового кредиту у сумі 703 715,0 грн. за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року за податковими накладними на придбання плівки ПВХ, виписаних ПП «ШЕВ»на користь позивача на загальну суму 4 222 287,8 грн. (в т.ч. ПДВ 703 715,0 грн.) по договорах купівлі-продажу б/н від 01.12.2006 року та б/н від 01.01.2007 року.

На підставі акту перевірки, 23.10.2009 року відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0030282360/0, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 718 613,0 грн. (879 643,0 грн. за основним платежем та 838 970,0 грн. штрафних санкцій), та оскаржуване рішення № 0030272360/0, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість 1 055 572,5 грн. (703 715,0 грн. за основним платежем та 351 857,5 грн. штрафних санкцій).

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що свої висновки про безпідставність віднесення позивачем до валових витрат оплати з придбання товару (плівка ПВХ) у ПП «ШЕВ»в зазначений період по договорах купівлі-продажу б/н від 01.12.2006 року та б/н від 01.01.2007 року та відповідне завищення податкового кредиту відповідач обґрунтовує посиланням на безтоварність вказаних угод.

Такі доводи суд першої інстанції визнав необґрунтованими виходячи з того, що податковим органом не надано суду доказів визнання ПП «ШЕВ»у судовому порядку «фіктивним» підприємством, а також не надано доказів «безтоварності»договорів купівлі-продажу б/н від 01.12.2006 року та б/н від 01.01.2007 року, укладених між ТОВ «Артіль-меблі» та ПП «ШЕВ».

Вирішуючи справу суд першої інстанції не прийняв до уваги пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 яки показали, що ПП «ШЕВ»не підписувало зазначених договорів з ТОВ «Артіль-меблі», оскільки таке само по собі не є доказом такого.

Посилаючись на положення п.3.1 ст.3, п.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та встановивши факт надання позивачем при проведенні перевірки видаткових накладних на придбання плівки ПВХ на загальну суму 4 222 287,8 грн., виписані ПП «ШЕВ»на користь ТОВ «Артіль-меблі»суд першої інстанції визнав доводи відповідача про завищення позивачем валових витрат на суму 3518574,0 грн. необґрунтованими та відповідно визнав незаконним оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0030282360/0 від 23.10.2009 року.

При цьому суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи відповідача, викладені в зазначеному акті перевірки, обґрунтовані відсутністю у позивача товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання плівки, оскільки таке є безпідставним та товарно-транспортна накладна не є єдиним та виключним первинним документом, який є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, та для оприбуткування їх підприємством-одержувачем, а також для складського, оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей.

Також посилаючись на положення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 та 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та встановивши факт наявності у позивача на момент перевірки податкових накладних з ПДВ на придбання плівки ПВХ, виписані ПП «ШЕВ»на загальну суму 703 714,63 грн., суд першої інстанції визнав оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0030272360/0 від 23.10.2009 року протиправним.

Колегія судів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 7,10,11,70,71 КАС України та всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

Так відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями п.п. 5.2. п. 5.2 ст. 5 цього закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до положень п.п. 5.3.1 та 5.3.9 п. 5.3 ст. 3 цього закону передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Про відсутність реального характеру операцій (безтоварність операції) суми витрат за якими включаються до валових витрат підприємства можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

-неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

-облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

-здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Відповідних доводів, на підтвердження факту безтоварності операції по взаємовідносинам з ПП «ШЕВ»у перевіряємий період відповідачем в зазначеному акті з підтвердженням належними доказами, не наведено, та судом першої інстанції не встановлено.

Висновки відповідача ґрунтуються з посиланням на первісні бухгалтерські документи позивача, хоча спірні рішення ґрунтуються на правовій оцінці господарської операції за участю позивача і його контрагента, що не були предметом дослідження під час перевірки. Твердження відповідача що, останні мають ознаки фіктивності є необґрунтованими та нічим не підтвердженні, зокрема у встановлений законом спосіб рішенням суду. Таке є лише припущенням відповідача, яким обґрунтовується висновок про безтоварність зазначених операції.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено придбання послуг характерних для його виробничої діяльності.

Будь яких доказів нікчемності зазначених правочинів - договорів купівлі-продажу б/н від 01.12.2006 року та б/н від 01.01.2007 року, укладених між ТОВ «Артіль-меблі»та ПП «ШЕВ», з акту не вибачається та в матеріалах справи відсутні. Тобто відповідачем, за наявності заперечень позивача, на виконання вимог ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів нікчемності правочинів, що стало підставою для визнання таких операції безтоварними, непідтвердженими виконанням з оформленням первісними бухгалтерськими документами.

Колегія суддів приймає до уваги, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

За такого позивач правомірно відносив до валових витрат підприємства з відповідним відображенням у Декларації з податку на прибуток підприємств за перевіряємий період суми витрат сплачені за поставку товару (плівки ПВХ) з віднесенням до податкового кредиту суми ПДВ у складі ціни отриманого товару . Таке виключає порушення позивачем вимог п.п. 3.1 ст. 3, п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та відповідно п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно є підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень рішень № 0030282360/0 та №0030272360/0 від 23.10.2009 року.

Тому колегія суддів надходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200, 205 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва - залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль-меблі» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, за участю прокурора Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Семенюк Г.В.

Зуєва Л.Є.