Ухвала суду № 138445713, 20.07.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"20" липня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/560/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участю секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури (33000, м. Рівне, вул. Гарна, 29; Код ЄДРПОУ/Умовний код: 0291007721) в інтересах держави

в особі позивача Рівненської обласної ради (майдан Просвіти, 1, м. Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21085816)

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» (вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013; код ЄДРПОУ 42101003)

до відповідача-2 Комунального підприємства «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка» Рівненської обласної ради (вул. Київська, 78-Г, м. Рівне, 33007; код ЄДРПОУ 02000010)

про визнання недійсними додаткових угод та про стягнення 3 290 144.94 грн.

у судове засідання з`явилися:

- від прокуратури: Немкович Ігор Іванович

- від позивача: не з`явився;

- від відповідача-1: Мельник Олена Петрівна (в режимі ВКЗ);

- від відповідача-2: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2026 року через підсистему "Електронний суд ЄСІТС до господарського суду Рівненської області надійшов позов керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Рівненської обласної ради до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» до відповідача-2 Комунального підприємства «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка» Рівненської обласної ради про визнання недійсними додаткових угод та про стягнення 3 290 144.94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після проведення публічної закупівлі та укладення 23.01.2024 договору на постачання електричної енергії відповідач-1 ініціював внесення змін до істотних умов договору шляхом зміни ціни за одиницю товару. Початкова ціна за договором становила 5,45175 грн без ПДВ за 1 кВт*год. Додатковою угодою № 2 від 28.03.2024 ціну зменшено до 5,00 грн без ПДВ (-8,29%). Вказана додаткова угода № 2 укладена з дотриманням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», п. 19

Особливостей № 1178. Надалі додатковою угодою № 3 від 17.06.2024 ціну збільшено до 6,19123 грн без ПДВ (+13,57% до ціни договору та +23,8% до ціни за додатковою угодою № 2), додатковою угодою № 6 від 11.07.2024 до 6,98 грн без ПДВ (+28,03% та +39,6% відповідно), а додатковою угодою № 7 від 19.08.2024 до 7,40 грн без ПДВ (+35,73% до ціни договору та +48% до ціни, визначеної додатковою угодою № 2). Додаткові угоди №№ 3, 6, 7 також передбачали поширення їх дії на відносини сторін з 01.05.2024, 01.06.2024 та 01.07.2024 відповідно. Сторони, в порушення положень ст. 632 ЦК України, змінили ціну товару після фактичної передачі постачальником ТОВ «РОЕК» електроенергії покупцю, після звершення відповідного розрахункового періоду календарного місяця. Укладення цих додаткових угод призвело до збільшення ціни за одиницю товару більш як на 35% від початкової ціни договору та на 48% від ціни, встановленої додатковою угодою № 2. Укладення вказаних додаткових угод перевищує передбачену ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» граничну межу 10% та суперечить п. 19 Особливостей № 1178. Сама по собі величина підвищення свідчить про порушення імперативних норм законодавства. При цьому відповідач-1 не довів наявності належних правових підстав для такого підвищення. Відтак вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними. При цьому розрахунок за поставлену електроенергію з травня 2024 року повинен здійснюватися за ціною, вказаною за умовами додаткової угоди № 2 від 28.03.2024 (тобто 5,00000 грн без ПДВ). Внаслідок незаконного підвищення ціни замовником було здійснено оплату за електроенергію 1 281 609 кВт*год за завищеним тарифом, що призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів. Розмір переплати становить 3 290 144,94 грн, які підлягають стягненню з відповідача-1 в дохід місцевого бюджету.

Ухвалою від 07.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/560/26. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "02" червня 2026 р. на 14:30 год. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.

22 травня 2026 року в межах процесуального строку визначеного ухвалою про відкриття провадження у справі від Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» надійшов відзив.

22 травня 2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 918/560/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

22 травня 2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витягу із офіційного веб-сайту Конституційного Суду України про відкриття конституційного провадження за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс".

28 травня 2026 року в межах процесуального строку визначеного ухвалою про відкриття провадження у справі від Рівненської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

28 травня 2026 року від Рівненської окружної прокуратури надійшли заперечення на клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» про зупинення провадження у справі № 918/560/26.

Ухвалою від 02.06.2026 відкладено підготовче засідання на 09.06.2026.

09 червня 2026 року від Комунального підприємства «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка» Рівненської обласної ради надійшла заява про розгляд справи № 918/560/26 без участі представника відповідача-2.

09 червня 2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 918/560/26 до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи у справі №922/2848/24 судового рішення у подібних правовідносинах.

09 червня 2026 року до Господарського суду Рівненської області надійшло повідомлення про замінування приміщення суду. Внаслідок цього у визначений для розгляду справи час судове засідання по справі № 918/560/26 не відбулося.

Ухвалою від 11.06.2026 повідомлено сторін, що підготовче засідання у справі № 918/560/26 відбудеться 18.06.2026. Постановлено провести судове засідання у Господарському суді Рівненської області у справі № 918/560/26 із представником позивача адвокатом Мельник Оленою Петрівною в режимі відеоконференції.

12 червня 2026 року та 17.06.2026 від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи контррозрахунку.

17 червня 2026 року від прокуратури надійшли заперечення на клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» про зупинення провадження у справі до 922/2848/24.

18 червня 2026 року від прокуратури надійшли заперечення на контррозрахунок відповідача-1.

Ухвалою від 18.06.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів - до 05.08.2026. Відкладено підготовче засідання на 16.07.2026. Постановлено провести судове засідання у Господарському суді Рівненської області у справі № 918/560/26 із представником позивача адвокатом Мельник Оленою Петрівною в режимі відеоконференції.

23 червня 2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.

30 червня 2026 року від прокуратури надійшли заперечення на клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» про залишення позову без розгляду.

16 липня 2026 року від Рівненської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив та клопотання від 16.07.2026 про долучення до матеріалів справи доказу, а саме, листа Національної служби здоров`я України від 23.06.2026 № 14944/2-17-26.

У судовому засіданні 16.07.2026 присутній прокурор просив суд залишити відповідь на відзив від 16.07.2026 без розгляду у зв`язку із тим, що цей процесуальний документ був поданий до даної справи помилково, оскільки фактично стосується іншої справи. Розглянувши усне клопотання прокурора, суд протокольною ухвалою від 16.07.2026 залишив відповідь на відзив (вх. № 6765/26 від 16.07.2026) без розгляду.

Також у судовому засіданні було розглянуто клопотання Рівненської окружної прокуратури від 16.07.2026 про долучення до матеріалів справи доказу, а саме, листа Національної служби здоров`я України від 23.06.2026 № 14944/2-17-26. За результатами його розгляду суд визнав наведені прокурором причини поважними та прийняв і протокольною ухвалою від 16.07.2026 долучив до матеріалів справи лист Національної служби здоров`я України від 23.06.2026 № 14944/2-17-26.

У судовому засіданні 16.07.2026 протокольною ухвалою оголошено перерву до 20.07.2026. Ухвалою від 16.07.2026 повідомлено Рівненську обласну раду та Комунальне підприємство «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка» Рівненської обласної ради, що наступне підготовче судове засідання у справі № 918/560/26 відбудеться 20.07.2026. Постановлено провести судове засідання 20.07.2026 о 15:30 год у Господарському суді Рівненської області у справі № 918/560/26 із представником позивача адвокатом Мельник Оленою Петрівною в режимі відеоконференції.

20 липня 2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» надійшло клопотання про долучення доказу.

20 липня 2026 року судом встановлено, що позивач та відповідач-2 у справі не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання. Про час, дату та місце проведення даного засідання повідомлені належним чином, що підтверджується довідкою про доставку 16.07.2026 після 17:00 год їм ухвали від 16.07.2026 до електронних кабінетів через підсистему "Електронний суд".

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, серед іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до абз 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, позивач та відповідач-2 вважається такими, що отримали ухвалу від 16.07.2026 - 17.06.2026.

28 травня 2026 року та 17 липня 2026 року від Рівненської обласної ради надійшли клопотання про розгляд справи № 918/560/26 без участі її представника. Згідно з ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою, суд дійшов висновку про можливість проведення підготовчого засідання без участі представників позивача та відповідача-2.

У судовому засіданні було розглянуто клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» від 20.07.2026 про долучення доказу, а саме, копію листа відповідача-2 адресованого відповідачу-1 № 771/01.07.-26 від 20.07.2026 про надання інформації щодо джерел фінансування закупівлі електроенергії по Договору № 16831-ВЦ/83 від 23.01.2024. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для подання цього доказу, відповідач-1 зазначив, що на момент подання відзиву та в межах загального процесуального строку, встановленого законом для подання доказів, вказаний документ ще не існував фізично, оскільки був виданий 20.07.2026.

Відповідно до частини 3 статті 80 ГПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно з частиною 8 статті 80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, за винятком випадку, коли суб`єкт подання доказів доведе поважність причин їх неподання у встановлений строк з причин, що не залежать від нього.

Оскільки об`єктивна неможливість подання відповідачем-1 доказу у встановлений строк зумовлена відсутністю самого документа у межах строку подання відзиву, суд визнав наведені Товариством з обмеженою відповідальністю «РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» причини поважними та прийняв і долучив до матеріалів справи копію листа відповідача-2 адресованого відповідачу-1 № 771/01.07.-26 від 20.07.2026 про надання інформації щодо джерел фінансування закупівлі електроенергії по Договору № 16831-ВЦ/83 від 23.01.2024.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" від 22.05.2026 про зупинення провадження у справі № 918/560/26 до завершення розгляду Конституційним судом України справи № 3-78/20269 (178/26), заслухавши правові позиції присутніх учасників провадження, господарський суд відмовив у його задоволенні із огляду на наступне.

Як зазначає Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" підставою для відкриття конституційного провадження стала конституційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (вх. №16/178 від 06.04.2026), подана директором товариства Денисовичем В.В., у якій порушується питання щодо перевірки на відповідність статті 6, частині першій статті 8, частині четвертій статті 13, статті 19, частинам першій та четвертій статті 41, частині першій, першому реченню частини третьої статті 42, пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

ТОВ "РОЕК" звертає увагу, що автор конституційної скарги стверджує про порушення внаслідок застосування оспорюваних приписів права власності, права на здійснення підприємницької діяльності, принципу верховенства права в аспекті юридичної визначеності, а також принципу рівності суб`єктів права власності та господарювання перед законом. Крім того, у конституційній скарзі зазначається, що п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлює можливість зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 %, що, на думку скаржника, призвело до порушення гарантованих Конституцією України прав.

Відповідач-1 вважає, що вирішення Конституційним Судом України справи №3-78/20269(178/26) матиме істотне значення для правильного вирішення справи №918/560/26, оскільки предметом конституційного провадження є перевірка конституційності п. ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", положення якого підлягають застосуванню під час вирішення даного спору щодо правомірності збільшення ціни за одиницю товару у зв`язку з коливанням ціни на ринку з урахуванням встановленого законом 10-відсоткового обмеження.

Безпосередньо в судовому засіданні відповідач-1 підтримав клопотання про зупинення провадження у даній справі.

Прокурор заперечив проти задоволення даного клопотання з підстав, викладених письмово (вх. 5194/26 від 28.05.2026). Звернув увагу, що як вбачається з наявної на офіційному веб-сайті Конституційного Суду України https://ccu.gov.ua інформації, суб`єкт права на конституційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням щодо перевірки на відповідність частині 1 ст. 8, частині 4 ст. 13, частинам 1, 4 ст. 41, частині 1 ст. 42, пункту 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України (конституційність) пункту 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922VІІІ зі змінами, який встановлює можливість зміни істотних умови договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків. Товариство твердить, що внаслідок застосування оспорюваних приписів порушено його права: на мирне володіння майном як складника права приватної власності (ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України); на здійснення підприємницької діяльності на засадах економічної доцільності (ч.ч. 1, 3 ст. 42 Конституції України), а також порушує принцип верховенства права в аспекті юридичної визначеності (ч. 1 ст. 8 Конституції України), принцип рівності суб`єктів права власності і господарювання перед законом (ч. 4 ст. 13 Конституції України). Однак, повний текст конституційної скарги ТОВ «Укр Газ Ресурс» на офіційному веб-сайті наразі не оприлюднено, що перешкоджає підтвердженню або ж спростуванню наявності у даному випадку об`єктивної неможливості розгляду справи №918/560/26 до вирішення справи за вищевказаною скаргою ТОВ «Укр Газ Ресурс». Клопотання ТОВ «РОЕК» про зупинення провадження не містить доказів неможливості розгляду цієї справи до вирішення вказаної заявником справи, та всупереч вимогам пункту 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як у частині об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за вказаною конституційною скаргою, так і стосовно того, що зібрані у справі, що розглядається, докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Аналогічна позиція щодо відсутності підстав для зупинення провадження у справі викладена у постанові Касаційного господарського суду від 20.05.2026 у справі № 910/4865/24. Незалежно від результатів розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/20269(178/26), правовідносини у цій справі виникли в момент чинності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки Договір про постачання електричної енергії споживачу укладено 23.01.2024, а оскаржувані додаткові угоди 11.07.2024 та 19.08.2024, тобто задовго до відкриття конституційного провадження за конституційною скаргою ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС». Також на час розгляду даної справи положення пункту 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є чинними, не визнані неконституційними та підлягають застосуванню судом при вирішенні спору.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 5 ч. 1 ст. 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Це означає, що, за загальним правилом, норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

За змістом ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначено, що Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У постанові від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила: аналіз норм розділу ХІІ Конституції України ("Конституційний Суд України") та Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.

Тобто рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.

Подібний висновок наведений у пункті 74 постановах Верховного Суду від 14.03.2024 у справі № 600/778/21-а та від 03.04.2024 у справі № 120/14973/21-а.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19 наголосила, що приписи законодавства, які регулюють дію рішень Конституційного Суду України у часі, є чіткими, логічно послідовними та сформульованими так, що унеможливлюють неоднозначність тлумачення. Їх правова природа забезпечує однозначність правозастосування, унеможливлюючи різні підходи до їх сприйняття, розуміння чи практичного застосування. Це відповідає принципу правової визначеності, що є фундаментальною складовою правовладдя (верховенства права), та сприяє належному функціонуванню судової системи, забезпечуючи передбачуваність судових рішень і довіру до правосуддя.

Суд враховує, що згідно з ч. 3 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Отже, натепер п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є чинною нормою права, а саме лише відкриття конституційного провадження щодо перевірки її конституційності не зумовлює об`єктивної неможливості розгляду справи № 918/560/26.

Водночас, необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що означатиме порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18). Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України (далі - ЄСПЛ).

Як видно із матеріалів справи № 918/560/26, спірні правовідносини виникли у 2024 році.

З огляду на зазначені норми, прийняття рішення Конституційним Судом України за наслідками розгляду конституційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не вплине на судове провадження у справі № 918/560/26, позаяк у будь-якому випадку норма ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, які виникли у 2024 році.

Крім того, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, відповідно до ч. 3 ст. 320 ГПК України є підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи (п.10 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів господарського судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов`язаний зупинити провадження у справі.

ЄСПЛ зазначає, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на вищевикладене та неприпустимість затягування судового розгляду спору, враховуючи, що результати розгляду справи № 3-78/20269 (178/26) не можуть вплинути на даний спір, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 918/560/26 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/20269 (178/26).

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" від 23.06.2026 про залишення позову без розгляду, заслухавши правові позиції присутніх учасників провадження, господарський суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні із огляду на наступне.

Клопотання відповідача-1 обґрунтоване відсутністю у прокурора належних правових підстав для представництва інтересів держави у цій справі. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" акцентує увагу, що пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України допускає здійснення прокурором представництва інтересів держави лише у виключних випадках і в порядку, визначеному законом. Водночас Рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 положення ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», які надавали прокурору право представляти інтереси держави у разі нездійснення або неналежного здійснення такого захисту компетентним органом, визнано такими, що не відповідають Конституції України. Відповідно до ч. 6 ст. 11 ГПК України суд не застосовує положення закону, які суперечать Конституції України. За таких обставин прокурор не наділений належними повноваженнями на підписання та подання позовної заяви у справі № 918/560/26, а тому позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.06.2026 у справі 910/403/26, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, у справі 910/2088/26, від 21.12.2021 у справі № 917/764/21.

Як видно із заперечень прокуратури від 16.06.2026, Рівненська окружна прокуратура заперечує проти задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" від 23.06.2026 про залишення позову без розгляду з наступних підстав. Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 не є підставою для залишення позову без розгляду у цій справі, оскільки окремі положення ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», визнані неконституційними, втрачають чинність лише з 01.01.2027, а спірні правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави виникли до цієї дати. Крім того, звернення прокурора з даним позовом обумовлене наявністю виключного випадку представництва інтересів держави, а саме порушенням майнових інтересів держави у бюджетній сфері внаслідок неефективного використання коштів та нездійсненням уповноваженим органом належного захисту таких інтересів. Прокурором виконано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України: визначено орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, обґрунтовано порушення інтересів держави та необхідність їх судового захисту. За таких обставин позовна заява подана належною процесуальною особою, а доводи ТОВ «РОЕК» фактично зводяться до незгоди з правовою оцінкою підстав представництва прокурором, що не є підставою для залишення позову без розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо: позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Аналогічні положення містяться у п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Як встановлено судом, позовна заява вх. № 2367/26 від 29.04.2026) подана через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС та підписана керівником Рівненської окружної прокуратури Михайліченком Євгенієм Івановичем.

У постанові від 05.08.2019 у справі № 910/17650/18 Верховний Суд у вирішенні питання застосування положень пункту 1 частини п`ятої статті 174 ГПК України виснував про те, що системний аналіз наведених норм свідчить, що реалізація особою права на подання позову до суду здійснюється шляхом дотримання визначеної процесуальним законом процедури (порядку) захисту порушених прав, яка передбачає виконання чітких та передбачуваних вимог ГПК України щодо форми, змісту позовної заяви, документів, які додаються до неї, недотримання яких має негативні наслідки для позивача, зокрема, передбачені частиною п`ятою статті 174 ГПК України.

Тобто норми процесуального права побудовані на чіткій позиції дисциплінованості, як суду так і учасників справи. Вказане покладено в основу засад господарського судочинства з метою спрощення судового розгляду справи, скорочення судового розгляду, а також розвитку поваги в учасників справи один до одного так і до суду. Крім того, означена концепція направлена на уникнення можливості сторонам зловживання наданими їм процесуальними правами (подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.07.2020 у справі № 905/2204/19).

У даному випадку суд вважає необґрунтованими посилання ТОВ "РОЕК" на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24), оскільки згідно з пунктом 3 резолютивної частини рішення, до 1 січня 2027 року положення частини 3 ст. ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" залишаються чинними у редакції, що діяла до ухвалення цього рішення, а тому, підлягають до застосування всіма суб`єктами правової системи, у тому числі і при здійсненні господарського судочинства.

При цьому, суд нагадує, що у положеннях частини четвертої статті 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" (чинною на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).

Суд враховує сталі та послідовні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (пункт 26), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.18), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 7.18), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункт 10.19), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 81) та наголошує, що суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом. Процедура, передбачена абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту.

Обставини щодо бездіяльності компетентного органу повинні бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025), до 01.01.2027 положення ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" залишаються чинними у редакції, що діяла до ухвалення цього рішення, а тому, підлягають до застосування всіма суб`єктами правової системи, у тому числі і при здійсненні господарського судочинства.

Водночас, слід враховувати, що розв`язуючи порушені в конституційній скарзі питання, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 03.12.2025 №6-р (ІІ)/2025) розкриваючи зміст п. 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням своїх юридичних позицій щодо визначення понять „інтереси держави" та "представництво інтересів держави в суді", наведених, зокрема, у рішеннях від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 та від 01.12.2004 № 18-рп/2004, зазначив, що:

"…представництвом інтересів держави в суді, що його здійснює прокурор відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, є правовідносини, у яких прокурор, реалізуючи визначену цим пунктом функцію прокуратури, вчиняє в суді відповідні процесуальні дії у разі, якщо цього вимагає захист інтересів держави.

Визначальним за п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України для представництва прокуратурою інтересів держави в суді є те, що ці інтереси мають узгоджуватись із принципами, закріпленими в Конституції України, включно з тими, які встановлюють спосіб та межі втручання держави у зміст та обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина. Це випливає із засад конституційного ладу України, зокрема зі ст. ст. 1, 8, 19 Конституції України в їх посутньому зв`язку з п. 3 ч. 1 її ст. 131-1. Неодмінною умовою для реалізації прокуратурою цієї функції є потреба в захисті інтересів держави".

У п.п. 4.2., 4.3. цього рішення Конституційний Суд України наголосив на тому, що п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України уповноважує прокуратуру на здійснення представництва інтересів держави в суді тільки у виключних випадках та в порядку, що визначені законом, а не на здійснення такого представництва у випадках, визначених органами прокуратури.

Поряд з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковими угодами, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призводить до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст. 3 даного Закону.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Факт незвернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

У цьому випадку укладення додаткових угод до Договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі № 912/989/18).

Звернення прокурора з позовом до ТОВ «РОЕК» у справі № 918/560/26 спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законного та цільового використання коштів місцевого бюджету.

Суд нагадує, що згідно пункту п. 4, рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 у справі № 3-28/2024 (59/24) не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

У мотивувальній частині цього рішення Конституційний Суд України також наголосив, що представництво інтересів держави в суді, передбачене п. 3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер. Прокурор може здійснювати таке представництво у випадках, коли цього вимагає захист конституційно значущих інтересів держави та коли компетентний орган не забезпечує такого захисту належним чином. В умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У ст. 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Відтак завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст. 145 Конституції України.

Рівненською окружною прокуратурою, відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», 26.03.2026 за № 50-56-2909вих-26 скеровано лист до Рівненської обласної ради, якими повідомлено про порушення при підписанні додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 16831-ВЦ/83 від 23.01.2024 та наявність підстав для стягнення коштів з постачальника ТОВ «РОЕК».

З відповіді Рівненської обласної ради, наданої листом від 16.04.2026 за №09- 1075/01 вбачається, що заходи з оскарження додаткових угод та стягнення коштів з ТОВ «РОЕК» останньою не вживались.

Відтак, окружною прокуратурою кваліфіковано вищевказане як бездіяльність відповідного органу та, як наслідок, встановлено достатні підстави для реалізації представницьких повноважень.

Статтею 13 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що керівник окружної прокуратури, окрім іншого представляє окружну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Згідно ст. 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Отже, безпосередньо в силу приписів Закону України "Про прокуратуру" перші заступники та заступники керівника окружної прокуратури мають право на підписання позову та інших заяв у справі, у тому числі і заяви про забезпечення позову та відповідно подання заяв про відкриття виконавчого провадження до органів ДВС.

Згідно з наказом генерального прокурора № 402к від 04.09.2025 Михайліченка Євгенія Івановича було призначено на посаду керівника Рівненської окружної прокуратури строком на 5 років із 09.09.2025.

Таким чином, відповідно до ЗУ "Про прокуратуру" та Конституції України, Михайліченко Євгеній Іванович уповноважений законом від імені Рівненської окружної прокуратури підписувати позов у порядку представництва інтересів держави в суді.

Таким чином, з урахуванням викладеного та за відсутністю правових підстав, суд відмовляє у задоволенні клопотання ТОВ "РОЕК" від 23.06.2026 про залишення без розгляду позовної заяви у справі №918/560/26.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про зупинення провадження у справі №918/560/26 до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/2848/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, заслухавши правові позиції присутніх учасників провадження, господарський суд дійшов висновку про його задоволення із огляду на наступне.

Відповідач-1 вказує, що йому стало відомо про передачу на розгляд судовій палаті для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі 922/2848/24 щодо необхідності відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 12.03.2025 у справі № 924/524/24, від 10.09.2025 у справі № 910/6131/24, від 04.02.2026 у справі № 922/1328/24, від 18.02.2026 у справі № 913/95/25 щодо застосування приписів ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. ст. 1, 2 Закону України "Про публічні закупівлі", ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у подібних правовідносинах шляхом їх (висновків) уточнення, а саме виключення з висновку речення: "При цьому джерело походження таких коштів (державний або місцевий бюджет, власні надходження підприємства чи інші фінансові ресурси) не є визначальним, оскільки обов`язок нагляду (контролю) за фінансово-господарською діяльністю юридичної особи покладено на її власника незалежно від джерел фінансування".

Відповідач-1 також зазначає, що у справі № 918/560/26 прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради, яка є засновником та органом місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить Комунальне підприємство «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка» Рівненської обласної ради, яке діє на основі комунального майна Рівненської області в особі Рівненської обласної ради. Спір у справі № 922/2848/24 та у справі № 918/560/26 стосується категорії спорів щодо визнання недійсними правочинів, укладених у межах процедури публічних закупівель, та стягнення надмірно сплачених бюджетних коштів на підставі положень статей 216, 1212 ЦК України як безпідставно набуте майно на користь осіб, уповноважених державою здійснювати захист державних фінансових ресурсів та належного виконання договірних зобов`язань відповідно до положень Закону України «Про публічні закупівлі» є подібними з підстав позову. Предметом визнання недійсний спірних додаткових угод до Договору № 16831/ВЦ/83 від 23.01.2024 є закупівля UA-2023-12-06-016544-a, згідно відомостей якої джерело фінансування кошти обласного бюджету та НСЗУ (Національна служба здоров`я України). Згідно позовних вимог та матеріалів справи, не вбачається ототожнення виділення/надходження коштів на оплату по Договору 16831/ВЦ/83 ні від обласного бюджету ні від НСЗУ. При цьому, Рівненська обласна рада, листом-відповіддю № 09-1075/01 від 16.04.2026, надала пояснення, що Рівненська обласна рада не є головним розпорядником коштів КП «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка» Рівненської обласної ради. Відповідно до наказу начальника Рівненської обласної військової адміністрації від 08.12.2023 № 491 «Про обласний бюджет Рівненської області на 2024 рік» головним розпорядником бюджетних коштів обласного бюджету для фінансування сфери охорони здоров`я є департамент цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації.

Отже, до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/2848/24, у якій вирішуються подібні правовідносини, об`єктивно унеможливлено подальший розгляд цієї справи № 918/560/26.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.

Статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" також передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Верховний Суд, серед іншого, забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Згідно зі ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, Об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Як встановлено судом та вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою від 17.03.2026 Верховний Суд передав справу № 922/2848/24 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки дійшов висновку про необхідність уточнення раніше сформованого правового висновку щодо представництва прокурором інтересів держави у спорах, пов`язаних із публічними закупівлями, зокрема в частині значення джерела походження коштів, за рахунок яких здійснювалася оплата за договором.

Ухвалою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 09 квітня 2026 року у справі № 922/2848/24 прийнято на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 922/2848/24 за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2025. Призначено розгляд касаційної скарги на 21.05.2026.

Ухвалою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 21.05.2026 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №922/2848/24 до 25.06.2026.

Ухвалою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 25.06.2026 відкладено розгляд касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі №922/2848/24 на 24.09.2026.

З викладеного вбачається, що перед Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду постало вирішення правового питання щодо наявності правових підстав для звернення прокурора з позовом щодо стягнення в бюджет коштів, власником яких є комунальне підприємство.

Тому суд відзначає про відсутність усталеної правозастосовчої судової практики у справах з подібними позовними вимогами.

Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників господарських відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, підстав позову, а також умов застосування правових норм.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Відповідно до Статуту КП «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка» Рівненської обласної ради, затвердженого рішенням Рівненської обласної ради від 28.03.2025 № 1074 (далі Статут), Лікарня заснована на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області.

Власником Лікарні є територіальні громади сіл, селищ, міст Рівненської області в особі Рівненської обласної ради (далі Засновник). Майно Лікарні є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області в особі Рівненської обласної ради.

Відповідно до п. 4.2, майно Лікарні є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області і закріплюється за Лікарнею на правах оперативного управління.

Однак, як вбачається із п. 4.3. Статуту, джерелами формування майна та коштів Лікарні є:

1) грошові та матеріальні внески Засновника;

2) майно, передане Засновником;

3) капітальні вкладення і дотації з бюджету;

4) кошти, отримані за договорами про медичне обслуговування населення за державною програмою медичних гарантій;

5) майно, передане в результаті централізованих закупівель Міністерства охорони здоров`я та розподілу між закладами охорони здоров`я;

6) цільові кошти державного та місцевого бюджетів;

7) кошти, отримані на виконання державних та недержавних програм, грантів тощо

8) доходи, отримані від надання послуг та інших видів господарської діяльності;

9) доходи, отримані як плата за оренду;

10) доходи від цінних паперів;

11) майно та кошти, що надходять як благодійна допомога від юридичних та фізичних осіб;

12) надходження коштів на виконання програм соціально-економічного розвитку регіону, програм розвитку медичної галузі;

13) майно, придбане в інших суб`єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку;

14) інші джерела, не заборонені законодавством.

Лікарня має право здавати в оренду рухоме і нерухоме майно у порядку, визначеному чинним законодавством.

З наведеного вбачається, що відповідач-2 є самостійною юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність, та джерелами формування майна та коштів Лікарні є не лише кошти обласного бюджету.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з долучених до позовної заяви платіжних інструкцій убачається, що платником зазначено відповідача-2, а надавачем платіжних послуг - АТ КБ «ПриватБанк», а саме: платіжні інструкції №13839 від 17.04.2024 на суму 273 740 грн 00 коп., № 14170 від 17.05.2024 сума 175 225,58 грн., № 15876 від 19.08.2024 сума 589 148,24 грн., 16198 від 11.09.2024 сума 1 743 206,16 грн., № 16547 сума 154 794,83 грн., №17056 від 11.11.2024 сума 1 432 694,56 грн., № 17057 від 11.11.2024 сума 200 000,00 грн., № 17587 від 12.12.2024 від 866 217,36 грн.).

Натомість до позовної заяви також долучено платіжні інструкції, з яких вбачається що оплата за спожиту електричну енергію здійснена Державною казначейською службою України, а саме: платіжна інструкція № 12 від 12.03.2024 на суму 1 461 910 грн 74 коп, № 21 від 11.04.2024 на суму 1 115 631 грн 83 коп, № 30 від 15.05.2024 на суму 1 224 064 грн 42 коп, № 36 від 26.06.2024 на суму 1 523 971 грн 26 коп. № 39 від 22.07.2024 на суму 1 717 582 грн 56 коп, № 46 від 21.08.2024 на суму 1 209 700 грн 00 коп., № 57 від 16.10.2024 на суму 155 483 грн 97 коп.

У запереченнях від 16.06.2026 прокуратура стверджує, що фактично частина коштів де надавач платіжних послуг АТ КБ «Приватбанк» є коштами, отриманими КП «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка» Рівненської обласної ради в якості фінансування надання медичних коштів за програмою медичних гарантій. При цьому бюджетні кошти державних фінансових гарантій у сфері медичного обслуговування населення є державними коштами, розпорядником яких є Національна служба здоров`я України. В свою чергу, лікарні як надавачі медичних послуг населенню, отримують від розпорядника зазначені кошти та мають забезпечити їх використання в межах своєї статутної діяльності, яка є некомерційною та неприбутковою, а саме ціллю використання таких коштів, відповідно до ст. 5 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», має бути надання медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів населенню.

Разом з тим, у справі № 922/2848/24 Верховний Суд в ухвалі від 17.03.2026 зазначив про те, що КП «Харківводоканал» є комерційним підприємством, яке створене з метою прибутку. Однак, враховуючи, що відповідно до Статуту, затвердженого рішенням Рівненської обласної ради від 28.03.2025 № 1074, Лікарня є неприбутковим підприємством, яке не має на меті отримання прибутку (на відміну від КП «Харківводоканал» у справі № 922/2848/24) отримані кошти лікарня має використовувати в межах статутної діяльності, тобто з метою забезпечення медичного обслуговування населення шляхом надання медичних послуг мешканцям Рівненської області, яку представляє Рівненська обласна рада.

Також прокуратура покликається на те, що у плані закупівлі https://prozorro.gov.ua/uk/plan/UA-P-2023-12-06-005628-b визначено, що джерелами фінансування по Договору від 23.01.2024 є кошти обласного бюджету та кошти НСЗУ.

У листі НСЗУ № 14944/2-17-26 від 23.06.2026 "Щодо правової природи коштів, отриманих закладами охорони здоров`я за договорами з НСЗУ", зазначено, що кошти, які заклади охорони здоров`я отримують від НСЗУ за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, є оплатою фактично наданих медичних послуг, а не фінансуванням діяльності закладу охорони здоров`я. Після належного виконання умов такого договору та здійснення НСЗУ оплати відповідні кошти надходять у розпорядження надавача медичних послуг і використовуються ним самостійно відповідно до вимог законодавства, статуту та рішень уповноважених органів управління.

Частиною 2 ст. 327 ЦК України визначено, що управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Пунктом частини 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях районних і обласних рад вирішуються в установленому законом порядку питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

При цьому п. 16 ч.1 ст. 66 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) до доходів загального фонду обласних бюджетів належать: частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до бюджету, у порядку, визначеному Верховною Радою Автономної Республіки Крим та обласними радами.

Разом із тим відповідно до ч. 3 ст. 19 БК України учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов`язками з управління бюджетними коштами).

Згідно з ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 22 БК України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними рішеннями про місцеві бюджети, можуть бути місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я та здійснення витрат бюджету (п. 45 ч. 1 ст. 2 БК України).

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини 2 цієї статті (частина 4 статті 22 БК України).

Відповідно до п. 7 ч. 5 ст. 22 БК України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Згідно з ч. 3 ст. 26 БК України розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.

У листі адресованому відповідачу-1 № 771/01.07.-26 від 20.07.2026 про надання інформації щодо джерел фінансування закупівлі електроенергії по Договору № 16831-ВЦ/83 від 23.01.2024, - відповідач-2 повідомив, що, за його твердженням, закупівля за Договором оплачувалася частково за рахунок коштів обласного бюджету, частково за рахунок коштів НСЗУ та частково за рахунок власних надходжень.

Із долучених до позовної заяви платіжних інструкцій (№13839 від 17.04.2024 на суму 273 740 грн 00 коп., № 14170 від 17.05.2024 сума 175 225,58 грн., № 15876 від 19.08.2024 сума 589 148,24 грн., 16198 від 11.09.2024 сума 1 743 206,16 грн., № 16547 сума 154 794,83 грн., №17056 від 11.11.2024 сума 1 432 694,56 грн., № 17057 від 11.11.2024 сума 200 000,00 грн., № 17587 від 12.12.2024 від 866 217,36 грн.) убачається, що платником зазначено відповідача-2, а надавачем платіжних послуг - АТ КБ «ПриватБанк».

Судом встановлено, що матеріали справи містять Статут відповідача-2, відповідно до якого джерелами формування його майна та коштів є, зокрема, бюджетні кошти, кошти, отримані за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, власні надходження та інші джерела, не заборонені законом.

Одним із правових питань, поставлених перед судовою палатою Верховного Суду у справі №922/2848/24, є значення джерела походження коштів.

В той же час на даній стадії провадження у справі № 918/560/26 суд не може визначити джерело походження коштів (джерело фінансування публічної закупівлі), оскільки оцінка доказів наданих сторонами здійснюється під час розгляду справи по суті.

Тобто питання щодо джерела походження коштів, за рахунок яких здійснювалася оплата за спірним договором, а також їх правової природи є одним із питань, що підлягають встановленню та оцінці судом під час вирішення спору по суті. Надання оцінки зазначеним доказам на стадії вирішення питання про зупинення провадження означало б передчасне вирішення обставин, які входять до предмета доказування у справі.

При цьому саме значення джерела походження коштів для вирішення питання щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави є предметом перегляду судовою палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/2848/24. Відтак висновок Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права матиме істотне значення для правильного вирішення даної справи.

Верховним Судом передано справу №922/2848/24 на розгляд палати саме з мотивів необхідності вирішення питання щодо уточнення попереднього правового висновку чи є визначальним джерело походження коштів (бюджетні кошти, власні кошти комунального підприємства, тощо) для права прокурора на представництво інтересів держави.

Спір у справі № 922/2848/24, так і у справі, яка розглядається (№918/560/26), стосується категорії спорів щодо визнання недійсними правочинів, укладених у межах процедури публічних закупівель та стягнення надмірно сплачених коштів на підставі положень ст. ст. 216, 1212 ЦК України як безпідставно набуте майно на користь осіб, уповноважених державою здійснювати захист державних фінансових ресурсів та належного виконання договірних зобов`язань відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі".

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що справа № 918/560/26 та справа № 922/2848/24, що перебуває на розгляді палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду є подібними у контексті джерела походження коштів комунального закладу (власних коштів), за які здійснювались розрахунки за договором, укладеним відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", а тому судове рішення Верховного Суду у справі №922/2848/24 може вплинути на правильне вирішення цієї справи.

Позивач є органом місцевого самоврядування, а тому висновки палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності (в розумінні грошових коштів) Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування норм права у справі №922/2848/24 матимуть значення для правильного застосування норм права у спірних правовідносинах, а відтак є підстави для зупинення провадження у справі.

Отже, з метою дотримання єдності судової практики та зважаючи на те, що результат розгляду справи № 918/560/26 пов`язаний із результатом касаційного перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 922/2848/24 судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/2848/24 суд виснує про необхідність зупинення провадження у справі № 918/560/26 до закінчення перегляду в касаційному порядку палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/2848/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

При цьому п.7 ч. 1 ст. 228 ГПК України забезпечений механізм наступної можливості правильного застосування певної норми права судами першої та апеляційної інстанції шляхом врахування майбутніх висновків палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо суперечливих або неоднозначних тлумачень такої норми права.

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац 3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 та абзаці 1 підпункт 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 №1-рп/2015).

Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин передбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях, зокрема, у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (Рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 №3-р (І)/2019).

Також, суд бере до уваги, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (п. 51 рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

В той же час, згідно п. 31 рішення ЄСПЛ від 01.02.2007 у справі "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі.

Суд вважає за необхідне наголосити, що Верховний Суд у постанові від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22 зазначив, що зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, які перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Згідно з приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах.

Керуючись ст.ст. 177, 181-183, 185, 231, 226, 229, 233, 234 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" від 22.05.2026 про зупинення провадження у справі № 918/560/26 до завершення розгляду Конституційним судом України справи № 3-78/20269 (178/26) - відмовити.

2. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" від23.06.2026 про залишення позову без розгляду - відмовити.

3. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" від 09.06.2026 про зупинення провадження у справі № 918/560/26 до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи у справі №922/2848/24 судового рішення у подібних правовідносинах - задовольнити.

4. Зупинити провадження у справі № 918/560/26 до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/2848/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.

5. Зобов`язати сторони інформувати суд про результати розгляду справи № 922/2848/24.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду у порядку та строки визначені ст.ст. 254-257 ГПК України.

Ухвала складена та підписана суддею - 23.07.2026.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: https://court.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич