Рішення № 138445712, 23.07.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/576/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді Мовчуна А.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Домпромбуд"

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 24 881 216,00 грн

Секретар судового засідання Коваль С.М.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Меркуш О.В.(в режимі відеоконференції);

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

До Господарського суду Рівненської області 01.05.2026 надійшла позовна заява Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Домпромбуд" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 24 881 216,00 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної поставки товару за державним контрактом № 24-1412-VDK-25 від 23.12.2025.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що відповідно до листа постачальника - компанії AMGROUP China Co Ltd., яка є офіційним постачальником безпілотних авіаційних комплексів виробництва DJI, відповідача було повідомлено про затримку відвантаження товару. На думку відповідача, зазначені обставини зумовили неможливість виконання державного контракту у визначений строк з причин, що не залежали від його волі. При цьому відповідач наголошує, що не мав умислу на порушення умов контракту та вжив усіх необхідних заходів для недопущення такого порушення, зокрема, своєчасно здійснив попередню оплату товару. Крім того, представник відповідача зазначає про відсутність у позивача фактичних збитків, завданих у зв`язку з порушенням строків поставки. Також вказує, що стягнення заявлених штрафних санкцій у повному обсязі може істотно ускладнити подальшу господарську діяльність відповідача, у зв`язку з чим просить суд зменшити їх розмір на 50 %.

У відповіді на відзив представник позивача заперечує доводи відповідача щодо відсутності його вини у затримці поставки товару, зазначаючи, що невиконання контрагентами відповідача своїх зобов`язань є одним із ризиків здійснення підприємницької діяльності та не може вважатися непередбачуваною обставиною. Крім того, представник позивача вказує, що контракт було укладено вже після запровадження в Україні воєнного стану, а тому відповідач мав врахувати можливість настання відповідних ризиків під час його укладення, зокрема з огляду на поставку товару з іноземної держави.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.05.2026.

20.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

25.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надішла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 25.05.2026 підготовче засідання відкладено на 18.06.2026.

18.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

18.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою суду від 18.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.07.2026.

Ухвалою суду від 16.07.2026 розгляд справи по суті відкладено на 23.07.2026.

В судовому засіданні 23.07.2026 представник позивача просив позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За таких обставин, враховуючи, що неявка учасника не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

23.12.2025 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домпромбуд", як виконавцем, укладено державний контракт на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони № 24-1412-VDK-25 (далі - контракт), за умовами якого виконавець зобов`язався поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього контракту товари для потреб безпеки і оборони, найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому контракті та в специфікації товарів (додаток № 1 до контракту), для подальшого використання Збройними Силами України, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити товар в строки та на умовах, визначених цим контрактом.

Відповідно до п. 1.3 контракту сторони визнають та підтверджують, що укладення ними цього контракту здійснюється у період дії правового режиму воєнного стану, введеного відповідного до Указу Президента України № 64 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 (із змінами), та станом на дату укладання контракту продовженого відповідними Указами Президента України, затвердженими Законами України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) № 1275 від 11.11.2022 "Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" (зі змінами) та постанови КМУ № 1178 від 12.10.2022 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" (із змінами).

Зі змісту п.п. 2.4, 2.9 контракту вбачається, що загальна вартість (ціна) товару за контрактом становить 206 080 000,00 грн. Оплата замовником поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця по факту поставки товару впродовж 15-ти банківських днів шляхом подання платіжної інструкції по ДКСУ, а у разі відсутності бюджетного фінансування - протягом 5-ти банківських днів з дати його находження. Оплата здійснюється на підставі належним чином оформленого виконавцем рахунку на оплату (із обов`язковим зазначенням посади підписантів та розшифрування їх підписів, шляхом зазначення прізвища та ініціалів), до якого додаються підписаний сторонами акт приймання - передачі товару за контрактом, (за умови наявності (надходження) бюджетних асигнувань (коштів) на рахунку замовника).

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 контракту виконавець зобов`язаний поставити товар згідно з умовами цього контракту не пізніше строку, визначеному в специфікації (додаток № 1). В обґрунтованих випадках сторони мають право коригувати строк поставки і приймання товару не пізніше ніж за 5 календарних днів до закінчення строку дії контракту шляхом внесення змін до цього контракту на підставі письмового звернення виконавця, яке виконавець повинен надати не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати поставки товару, зазначеної в специфікації, з обґрунтуванням та наданням документально підтвердження настання такого випадку відповідно вимог розділу 13 цього контракту.

За умовами пп. 1, 4 п. 7.2 контракту у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості. У разі відмови від поставки товару (частини товару) виконавець зобов`язаний, крім сплати інших компенсаційних платежів, сплатити на користь замовника штраф у розмірі 7 % від вартості (ціни) непоставленого (недопоставленого) товару.

Відповідно до п. 11.1 контракту він набирає чинності з дати його укладення та діє до 30.06.2026, але в будь - якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, у тому числі гарантійних.

Специфікацією товарів (додаток № 1 до контракту) визначено, що товар у кількості 1400 комплектів загальною вартістю 206 080 000,00 грн підлягав поставці до 12.01.2026 (Т0 + 20 календарних днів, де Т0 - дата укладення контракту).

В порушення умов договору 28.01.2026 відповідачем було поставлено 270 комплектів товару, що підтверджується актом приймання - передачі товару № 120 та видатковою накладною № 110-1.1.1-В-222 (4) від 28.01.2026.

23.03.2026 позивачем направлено відповідачу повідомлення вих. № 6-7519 про розірвання державного контракту № 24-1412-VDK-25 від 23.12.2025 в односторонньому порядку у зв`язку з порушенням відповідачем строку поставки товару.

26.03.2026 відповідач листом № 37 висловив заперечення щодо одностороннього розірвання контракту, зазначивши про необґрунтованість наведених позивачем підстав для його розірвання. Крім того, відповідач просив відтермінувати дату розірвання контракту з метою надання йому додаткового часу для усунення виявлених порушень, а також гарантував повне виконання взятих на себе зобов`язань до 10.05.2026.

Враховуючи, що товар в погоджений контрактом строк відповідачем не був поставлений, позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 13 237 696,00 грн пені та 11 643 520,00 грн штрафу.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Умовами ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ст. 662 ЦК України).

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Зі змісту ст. 664 ЦК України вбачається, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно зі ст. 525 та ч. 1 ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Матеріали справи не містять доказів поставки виконавцем замовнику обумовленого контрактом товару у визначений строк - до 12.01.2026, у зв`язку з чим позивачем нараховані штрафні санкції.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони погодили у пп. 1, 4 п. 7.2 контракту відповідальність виконавця у разі прострочення поставки товару та у разі відмови від поставки товару.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, і у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (такий правовий висновок щодо можливості стягнення з боржника як пені так і штрафу викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що відповідно до листа постачальника - компанії AMGROUP China Co Ltd., яка є офіційним постачальником безпілотних авіаційних комплексів виробництва DJI, відповідача було повідомлено про затримку відвантаження товару. На думку відповідача, зазначені обставини зумовили неможливість виконання державного контракту у визначений строк з причин, що не залежали від його волі. При цьому відповідач наголошує, що не мав умислу на порушення умов контракту та вжив усіх необхідних заходів для недопущення такого порушення, зокрема своєчасно здійснив попередню оплату товару. Крім того, представник відповідача зазначає про відсутність у позивача фактичних збитків, завданих у зв`язку з порушенням строків поставки. Також вказує, що стягнення заявлених штрафних санкцій у повному обсязі може істотно ускладнити подальшу господарську діяльність відповідача, у зв`язку з чим просить суд зменшити їх розмір на 50 %.

Надаючи оцінку наведеним доводам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У контексті приписів ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ст. 618 ЦК України боржник відповідає за порушення зобов`язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (ст. 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

За умови п. 7.6 контракту сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим контрактом, якщо це невиконання або неналежне виконання сталося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

За приписами п. 13.1 контракту сторони свідомо укладають контракт, який буде виконуватися протягом строку дії офіційно встановленого і визнаного воєнного стану, який не буде вважатися сторонами форс - мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) у розумінні цього контракту.

Пунктом 7.9 контракту передбачено, що враховуючи той факт, що під час погодження та підписання цього контракту сторони максимально врахували наявність в Україні специфічних обставин, перерахованих у п. 13.1 цього контракту, сторони не будуть в майбутньому посилатися на ці обставини як форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили) в розумінні цього розділу контракту. Винятки можуть становить лише істотні зміни об`єктивних обставин під час дії воєнного стану, які можуть вплинути на виконання цього контракту, зокрема: збої в роботі платіжних систем, що унеможливлює вчасне перерахування коштів: прийняття нормативно - правових актів органами державної влади або місцевого самоврядування, які впливають на строки та умови виконання зобов`язань, передбачених умовами цього контракту; критичне пошкодження об`єктів інфрастуктури (доріг, складів), критичне пошкодження/знищення баз/складів виконавця, де виготовляється /зберігається товар для замовника, знищення виробничих потужностей, товару, сировини та матеріалів, аварія, пожежа, заборона (обмеження) експорту/імпорту сировини та матеріалів, що впливає на строки та умови виконання зобов`язань, передбачених умовами цього контракту, тощо. У разі настання таких обставин, сторони діють відповідно до положень п. 13.6 цього контракту та без застосування положень п. 13.7 цього контракту.

Зі змісту п. 13.4 контракту вбачається, що при настанні надзвичайних та невідворотних форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема тих, які передбачені в частині другій статті 14-1 Закону України "Про торгово - промислові палати в Україні", які об`єктивно унеможливлюють повне або часткове виконання сторонами зобов`язань, передбачених умовами контракту, строк виконання таких зобов`язань може бути відкладений на час, протягом якого діятимуть такі обставини, за умови, якщо сторони не знайдуть інших прийнятних альтернативних способів виконання таких зобов`язань, як це передбачено п. 13.6 цього контракту.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України ""Про торгово - промислові палати в Україні".

Пунктом 13.7 контракту передбачено, що якщо сторона, яка підпала під дію форс -мажорних обставин (обставин непереборної сили), не знайшла інших можливостей виконувати свої зобов`язання за цим контрактом, вона повинна підтвердити факт виникнення/існування форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідним документом, виданим Торгово - промисловою платою України, до якого додаються документи, що підтверджують причинно - наслідковий зв`язок між форс - мажорними обставинами та не можливістю виконати зобов`язання за контрактом виконавця. Такий документ надається іншій стороні в порядку та у строки визначені Регламентом засвідчення Торгово - промисловою палатою України та регіональними торгово - промисловими палатами форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили), який затверджено Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2024 № 44(5) із змінами та доповненням.

Відповідачем до матеріалів справи долучено лист постачальника - компанії AMGROUP China Co Ltd. від 25.03.2026, яким відповідача було повідомлено про затримку відвантаження товару у зв`язку з підвищеним навантаженням на авіалінії напередодні новорічних свят, а також продовженим строками проходження експортних та митних процедур.

З матеріалів справи вбачається, що обставини, які стали перешкодою для виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару за контрактом, є по суті обставини порушення зобов`язань контрагентами виконавця, а тому вказані обставини не підпадають під категорію обставин непереборної сили та відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності з цієї підстави. При цьому заключаючи контракт відповідач не мав у своєму розпорядженні товар, який був зобов`язаний поставити, а також не здійснював його виробництво, а отже він фактично виступив в ролі посередника, який повинен здійснити організаційні дії щодо придбання товару у третіх осіб та поставки цього товару позивачу.

Суд враховує, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а отже виконавець уклавши з замовником контракт на погоджених умовах, зобов`язаний нести всі ризики, пов`язані з порушенням власних зобов`язань, у зв`язку з чим наведені виконавцем обставини не свідчать про відсутність його вини за неналежне виконання зобов`язань з поставки товару за контрактом.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України слід мати на увазі, що поняття "значно" є оціночними і має конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

З аналізу зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідно до висловленої Великою Палатою Верховного Суду правової позиції, викладеної у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно - правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст.ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п. 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення. Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій (висновки Верховного Суду викладені у постанові від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 викладено узагальнюючий висновок щодо визначення підстав для зменшення розміру неустойки, нарахованої за порушення зобов`язання, відповідно до якого і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку ст.ст. 86, 210, 237 ГПК України.

У зв`язку з викладеним, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

За загальним правилом, у вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суд, зокрема, бере до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання, а також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені.

На переконання суду наведені відповідачем обставини не свідчать про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки умови контракту були погоджені сторонами, при цьому зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. При цьому за нормами ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Враховуючи наведене та те, що позивач у даних правовідносинах реалізовує мету із закупівлі товару на потреби оборонного сектору в період збройної агресії проти України, а тому важливо враховувати не тільки можливі матеріальні втрати (збитки), а й вплив невиконаного зобов`язання на інші аспекти. В даному контексті невиконання зобов`язання призводить до невиправданого очікування поставки товару, що має негативний вплив на організацію забезпечення сектору оборони та порушення планів по формуванню політики закупівель для сектору оборони. Отже, штрафні санкції, які у даному випадку заявлені позивачем за невиконання відповідачем зобов`язання з поставки товару, спрямовані передусім на компенсацію майнових втрат, яких замовник зазнав внаслідок невиконання обов`язку за контрактом зобов`язаною стороною, тож з огляду на встановлене порушення виконавцем умов контракту є підстави для стягнення штрафних санкцій у заявлених розмірах.

Разом з цим ціна контракту складає 206 080 000,00 грн, тож сума штрафних санкцій від його ціни становить 12,07 % і такі санкції не є способом отримання замовником доходів, не направлені на його збагачення та мають компенсаційний, а не каральний характер.

Судом також враховуються те, що в межах строку, визначеного контрактом, не було поставлено жодного комплекту товару. А поза межами строку, визначеного контрактом, поставлено лише 270 з 1400 комплектів товару, передбачених контрактом.

Відповідачем не надано доказів вжиття усіх можливих заходів, необхідних для належного виконання своїх зобов`язань за контрактом.

Виконавцем не підтверджено збитковості товариства та/або того, що товариство знаходиться у скрутному економічному становищі, при цьому контракт не було виконано відповідачем у повному обсязі, а наявність інших контрактів із державними замовниками в оборонній сфері не є предметом даного спору.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.04.2026 у справі № 910/9544/25, у якій суд погодився з висновками про те, що відповідач, укладаючи контракт, міг бути обізнаний з ризиками, пов`язаними з політикою КНР щодо товару, який повинен бути поставлений за Контрактом; також відповідач міг бути обізнаний про необхідність залучення третіх осіб для придбання товару, у зв`язку з тією ж політикою КНР, а тому міг усвідомлювати ризики, які може нести співпраця з ланцюгом контрагентів.

Беручи до уваги вищевикладене та правовідносини, які склалися між сторонами, суд зазначає про недоведеність відповідачем обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Висновки суду.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а відтак підлягають стягненню з відповідача заявлені штрафні санкції, а саме: 13 237 696,00 грн пені та 11 643 520,00 грн штрафу.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача в розмірі 298 574, 59 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домпромбуд" (33001, м. Рівне, вул. Біла, буд. 5а, оф. 404, код ЄДРПОУ 44579922) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, код ЄДРПОУ 44725823) 13 237 696 (тринадцять мільйонів двісті тридцять сім тисяч шістсот дев`яносто шість) грн 00 коп пені, 11 643 520 (одинадцять мільйонів шістсот сорок три тисячі п`ятсот двадцять) грн 00 коп штрафу та 298 574 (двісті дев`яносто вісім тисяч п`ятсот сімдесят чотири) грн 59 коп витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.

Повне рішення складено та підписано 23 липня 2026 року.

Суддя А.І.Мовчун