Ухвала суду № 138445496, 21.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення

"21" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3875/25

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Я.С. Кондратюк

за участю представників:

від позивача Перевозник П.М.,

від відповідача (заявника) Петрушко І.С.,

від третьої особи не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Дунайська Логістична Група про розстрочення виконання рішення суду (вх. № 2-1273/26 від 30.06.2026) у порядку ст. 331 Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/3875/25 за позовом Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України до Товариства з обмеженою відповідальністю Дунайська Логістична Група, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду державного майна України про стягнення заборгованості у розмірі 2772057,65 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року Акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Дунайська Логістична Група, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 2772057,65 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами електронного аукціону на право оренди державного майна між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю Дунайська Логістична Група (орендар) та Акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України (балансоутримувач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 209840912366 від 03.10.2024 р. В подальшому, як вказує позивач, між Акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України та Товариством з обмеженою відповідальністю Дунайська Логістична Група укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю від 10.10.2024 року. Проте, за ствердженнями позивача, відповідачем не виконано умов договору 10.10.2024 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Ухвалою Господарського суду Одеської області 29.09.2025 р. вказану позовну заяву Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3875/25, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому підготовче засідання призначено на 15.10.2025 р. о 12:00 год.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.02.2026 р. у справі № 916/3875/25 (суддя Петров В.С.) позов Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України до Товариства з обмеженою відповідальністю Дунайська Логістична Група, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду державного майна України про стягнення заборгованості у розмірі 2772057,65 грн. задоволено, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Дунайська Логістична Група на користь Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України заборгованість за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю б/н від 10.10.2024 р. у розмірі 2772057,65 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 41580,86 грн.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2026 р. рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2026 по справі № 916/3875/25 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

30.06.2026 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Дунайська Логістична Група звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про розстрочення виконання рішення суду (вх. № 2-1273/26), в якій просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2026 у справі № 916/3875/25 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Дунайська Логістична Група на користь Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України заборгованості у розмірі 2772057,65 грн. строком на 7 (сім) календарних місяців, встановивши наступний графік платежів: до 31 липня 2026 року 396 008,23 грн.; до 31 серпня 2026 року 396 008,23 грн.; до 30 вересня 2026 року 396 008,23 грн.; до 31 жовтня 2026 року 396 008,23 грн.; до 30 листопада 2026 року 396 008,23 грн.; до 31 грудня 2026 року 396 008,23 грн.; до 31 січня 2027 року 396 008,27 грн.

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що 14 листопада 2024 року внаслідок вибуху ворожого баражуючого боєприпасу відбулося значне руйнування об`єкта оренди майнового комплексу за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 20, що підтверджується належними доказами, які були предметом дослідження суду: звітом експерта (Якушева Д.І.) за результатами технічного обстеження, актом моніторингу Департаменту культури, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Одеської міської ради № 04-03/04/189 від 25.11.2024.

Як зазначає відповідач, наслідком цих надзвичайних подій стало те, що з середини листопада 2024 року ТОВ Дунайська Логістична Група було фізично позбавлене можливості використовувати орендовані адміністративні приміщення за їх цільовим призначенням, підприємство втратило можливість повноцінно здійснювати господарську діяльність на цьому об`єкті та отримувати дохід, який планувався, зокрема, для покриття поточних витрат на утримання майна та відшкодування комунальних послуг балансоутримувачу.

Так, відповідач зауважує, що суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі дійшли висновку, що зазначені обставини не звільняють орендаря від обов`язку з оплати вже спожитих послуг та виконання грошового зобов`язання за договором від 10.10.2024. Проте, на думку боржника, вказані факти є беззаперечним доказом наявності об`єктивних та непереборних обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду одним платежем саме на даний час. Руйнування виробничої бази вимагало від підприємства екстреної реорганізації процесів, що призвело до значних несприятливих наслідків.

Таким чином, відповідач стверджує, що стягнення суми у розмірі понад 2,7 мільйона гривень одноразово в умовах, коли підприємство зазнало прямих збитків від військової агресії та втратило основний об`єкт оренди, неминуче призведе до зупинки поточної операційної діяльності ТОВ Дунайська Логістична Група. Розстрочення виконання рішення дозволить боржнику акумулювати необхідні кошти з поточних надходжень від інших напрямків діяльності без ризику банкрутства.

Крім того, відповідач наголошує, що загальна сума наявних у підприємства грошових коштів (51270,64 грн.), що підтверджується банківськими виписками, є неспівмірною із сумою боргу, що підлягає стягненню за судовим рішенням (2772057,65 грн.), відтак негайне звернення стягнення та арешт рахунків в межах виконавчого провадження фактично заблокує роботу компанії, оскільки наявних коштів не вистачить навіть для часткового задоволення вимог стягувача.

При цьому відповідач додає, що за підсумками 2025 року підприємство отримало чистий збиток у розмірі 14080,7 тис. грн., натомість згідно зі звітом про фінансові результати за І квартал 2026 року чистий збиток ТОВ Дунайська Логістична Група становить 3477,1 тис. грн.

Відтак, за ствердженням відповідача, звітність за І квартал 2026 року наочно демонструє наслідки втрати виробничої бази: чистий дохід від реалізації продукції (послуг) впав у 30 разів порівняно з аналогічним періодом минулого року з 6631,0 тис. грн. до лише 221,9 тис. грн. Одночасно з цим поточна кредиторська заборгованість підприємства за товари, роботи та послуги станом на кінець І кварталу 2026 року становить 26044,0 тис. грн.

Разом з тим відповідач зазначає, що одноразове примусове стягнення боргу у розмірі понад 2,7 млн. грн. та неминучий арешт усіх рахунків ТОВ Дунайська Логістична Група призведе до катастрофічних наслідків, оскільки блокування рахунків миттєво унеможливить виплату заробітної плати, що є прямим порушенням конституційних прав працівників. Крім того, це повністю зупинить сплату підприємством податків і військового збору до державного бюджету в умовах воєнного стану, що суперечить публічним інтересам.

При цьому відповідач вказує, що на даний час визнає наявність заборгованості за судовим рішенням та має намір її погасити, проте застосування стандартної процедури примусового виконання (арешт рахунків, блокування видаткових операцій) в умовах, коли на рахунках підприємства є лише 51 270,64 грн., не призведе до швидкого задоволення вимог Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України. Навпаки, як вказує відповідач, це паралізує діяльність боржника, унеможливить отримання ним майбутніх доходів та зробить борг безнадійним, що прямо зашкодить інтересам самого стягувача.

Натомість, як зауважує відповідач, розстрочення ж дозволить підприємству продовжити свою операційну діяльність, отримувати дохід від господарської діяльності та стабільно, згідно з графіком, акумулювати та перераховувати кошти на користь позивача.

Водночас відповідач наголошує, що 24.02.2026 року між боржником та ТОВ Бруклін-Київ було укладено договір купівлі-продажу № 1, на виконання якого та специфікацій № 1, № 2, № 3 до нього у квітні-травні 2026 року боржник передав ТОВ Бруклін-Київ майно на загальну суму понад 9 мільйонів гривень, що підтверджується відповідними видатковими накладними. Таким чином, наявність діючого контракту з надійним та платоспроможним контрагентом гарантує стабільне надходження грошових коштів на рахунки ТОВ Дунайська Логістична Група. Саме ці кошти є надійним фінансовим джерелом, за рахунок якого боржник гарантує своєчасну сплату щомісячних платежів по 396008,23 грн. згідно із запропонованим нижче графіком розстрочення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області 01.07.2026 р. прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Дунайська Логістична Група про розстрочення виконання рішення (вх. № 2-1273/26 від 30.06.2026) до провадження та призначено розгляд заяви в засіданні суду на 21 липня 2026 р. о 15:30 год.

14.07.2026 р. від Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 24800/26), відповідно до якої позивач просить суд забезпечити участь його представника - Перевозника Павла Миколайовича у судовому засіданні, що призначено на 21.07.2026 р. о 15:30 год., та у всіх подальших судових засіданнях по справі № 916/3875/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.07.2026 р. задоволено заяву Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України про участь у судових засіданнях по справі № 916/3875/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ).

20.07.2026 р. від Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшли додаткові пояснення (вх. № 25279/26), відповідно до яких позивач просить суд повністю відмовити у задоволенні заяви ТОВ Дунайська Логістична Група про розстрочення виконання судового рішення у справі № 916/3875/25, посилаючись на наступне.

Так, позивач щодо посилань відповідача на пошкодження частини орендованого майна за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 20, внаслідок вибуху баражуючого боєприпасу 14.11.2024 р. зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції встановили, що внаслідок вибуху баражуючого боєприпасу 14.11.2024 значних ушкоджень зазнав лише адміністративний корпус (літ. А), а інше орендоване майно не постраждало. Крім того, дослідження експерта та акти огляду/обстеження не містять зауважень щодо технічного стану будівлі млина та подальшої її експлуатації. Одночасно, на переконання позивача, ТОВ Дунайська Логістична Група не надало жодних доказів, які би могли засвідчити, що пошкодження 14.11.2024 адміністративного корпусу (літ. А) істотно ускладнило чи зробило неможливим виконання рішення суду у даній справі. Крім того, позивач вказує, що внаслідок припинення ТОВ Дунайська Логістична Група сплати орендної плати за користування вищевказаним орендованим майном, рішенням Фонду державного майна України було достроково припинено дію договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 209840912366 від 03.10.2024, а відтак ТОВ Дунайська Логістична Група втратило право на користування вищевказаним орендованим майном внаслідок власної недобросовісної поведінки та порушення умов договору оренди № 209840912366 від 03.10.2024 р., а не через вибух баражуючого боєприпасу 14.11.2024 р.

При цьому позивач зауважує, що вищевказане майно є державною власністю та знаходиться на балансі АТ ДПЗКУ, а отже пошкодження частини цього майна внаслідок вибуху баражуючого боєприпасу 14.11.2024 завдало збитків саме АТ ДПЗКУ, яке змушене нести додаткові витрати на відновлення цього майна.

Разом з тим позивач зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів відсутності у нього інших рахунків в інших банках, на яких можуть бути грошові кошти.

Між тим позивач стверджує, що довідки АТ Укрексімбанк та АТ Укрсиббанк про залишок коштів на рахунках станом саме на 18.06.2026 жодним чином не відображають реальний фінансовий стан ТОВ Дунайська Логістична Група, оскільки з цих довідок не вбачається рух коштів по рахункам ТОВ Дунайська Логістична Група до 18.06.2026 та після 18.06.2026 р. Отже, інформація про залишок коштів на рахунках ТОВ Дунайська Логістична Група станом на 18.06.2026 не свідчить про те, що до або після 18.06.2026 на цих рахунках були відсутні грошові кошти в обсягах, достатніх для належного виконання судового рішення у даній справі.

Крім того, як вказує позивач, сплата відповідачем частини заборгованості перед АТ ДПЗКУ у розмірі 800 000,00 грн. спростовує твердження ТОВ Дунайська Логістична Група про відсутність у нього грошових коштів для виконання судового рішення у даній справі, а також свідчить про суперечливу поведінку товариства та про невідповідність між його твердженнями та фактичними діями.

Водночас позивач додає, що ТОВ Дунайська Логістична Група не надало жодних доказів, які би могли підтвердити, що збитковість його діяльності у 2025 та 2026 роках є наслідком пошкодження частини орендованого майна через вибух баражуючого боєприпасу 14.11.2024 р.

Також, на думку позивача, наявність договірних відносин між ТОВ Дунайська Логістична Група та ТОВ Бруклін-Київ жодним чином не гарантує належне виконання ТОВ Дунайська Логістична Група судового рішення у даній справі, а також не підтверджує реальність та забезпеченість запропонованого ним графіку погашення заборгованості, оскільки поставка товару відбулася у квітні-травні 2026 року, що підтверджується підписанням вищевказаних видаткових накладних, то згідно з умовами договору купівлі-продажу № 1 від 24.02.2026 ТОВ Бруклін-Київ вже повинно було оплатити відповідачу вартість цього товару (9 013 974,00 грн.), а відповідно ТОВ Дунайська Логістична Група мало можливість та було зобов`язане повністю погасити заборгованість перед АТ ДПЗКУ на виконання судового рішення у даній справі. Однак, товариство погасило заборгованість тільки частково, сплативши на рахунок АТ ДПЗКУ 800000,00 грн., що підтверджується відповідною платіжною інструкцією № 4807 від 03.07.2026.

20.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю Дунайська Логістична Група до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшли додаткові пояснення (вх. № 25431/26), відповідно до яких відповідач просить суд долучити додаткові пояснення та копію платіжної інструкції № 4807 від 03.07.2026 до матеріалів справи № 916/3875/25; врахувати здійснену часткову оплату та розстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2026 у справі № 916/3875/25 в частині стягнення залишку боргу у розмірі 1972057,65 грн., затвердивши наступний графік платежів: до 31 серпня 2026 року 328676, 27 грн.; до 30 вересня 2026 року 328676,27 грн.; до 31 жовтня 2026 року 328676,27 грн.; до 30 листопада 2026 року 328676,27 грн.; до 31 грудня 2026 року 328676,27 грн.; до 31 січня 2027 року 328676,30 грн.

Так, відповідач повідомляє, що 03.07.2026 року ТОВ Дунайська Логістична Група перерахувало на користь АТ ДПЗКУ грошові кошти у розмірі 800000,00 грн., з огляду на що залишок непогашеної заборгованості станом на день подання цих пояснень становить 1972057,65 грн.

Так, у судовому засіданні 21.07.2026 року представник відповідача просив суд заяву про розстрочення виконання судового рішення у справі № 916/3875/25 задовольнити у повному обсязі, натомість представник позивача просив суд у задоволенні вказаної заяви відмовити.

Дослідивши матеріали заяви та вислухавши доводи представників сторін, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Вказані положення кореспондують зі ст. 18 ГПК України.

Як передбачено ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Так, Господарським судом Одеської області на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2026 р. у справі № 916/3875/25, що набрало законної сили 18.06.2026 р. згідно з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2026 р., видано 02.07.2026 року наказ на його примусове виконання щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Дунайська Логістична Група на користь Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю б/н від 10.10.2024 р. у розмірі 2772057,65 грн., витрат по сплаті судового збору у сумі 41580,86 грн.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).

Як вбачається з вищезазначеної норми ГПК, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.

Так, питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. При цьому розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі Горнсбі проти Греції від 19.03.97); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії від 28.07.99).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За змістом ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, встановлення та підтвердження факту наявності обставин, на які посилається заявник, можливо лише внаслідок сукупного аналізу відповідних доказів щодо наявності зазначених обставин, що безпосередньо ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у момент звернення рішення до виконання.

Разом з тим, суд наголошує, що положеннями ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення.

Наразі господарський суд зазначає, що у процесі розгляду справи відповідачем (боржником) у відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 та ст. 331 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду усіх достатніх, належних та допустимих доказів, що підтверджували би наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду у даній справі або роблять його неможливим, а саме відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було би звернути стягнення, підтверджену суму загальної кредиторської заборгованості підприємства, а також не було надано суду усіх достатніх, належних та допустимих доказів, що би підтверджували наявність обставин, з настанням яких суттєво поліпшиться його майновий стан, тощо.

В обґрунтування поданої заяви Товариство з обмеженою відповідальністю Дунайська Логістична Група посилається на об`єктивну неможливість ведення повноцінної господарської діяльності внаслідок військової агресії та руйнування об`єкта оренди, скрутне матеріальне становище, яке тимчасово унеможливлює погашення заборгованості у повному обсязі негайно, загрозу невиплати заробітної плати, податків та порушення прав працівників, а також зазначає про реальність та забезпечення запропонованого графіка погашення заборгованості.

З огляду на доводи та заперечення сторін, суд дійшов висновку, що подана заява про розстрочення виконання рішення не є належним чином обґрунтованою, а надані відповідачем докази не є достатніми задля встановлення судом існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду та водночас з яких вбачається за можливість встановити всі сукупні фактори, визначені статтею 331 ГПК України.

Докази, додані відповідачем (боржником) до заяви про розстрочення виконання судового рішення на підтвердження наявності обставин, передбачених ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, а саме: фінансова звітність малого підприємства за 2025 р., фінансова звітність малого підприємства за І квартал 2026 року, довідка про залишок коштів на рахунку станом на 18.06.2026 р., видана АТ Укрексімбанк, довідка про штат працівників ТОВ Дунайська Логістична Група не є належними та достатніми доказами, що підтверджують наявність обставин, передбачених ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.

Наразі господарський суд зауважує, що заявником не надано до поданої заяви належних та допустимих доказів відсутності на інших рахунках товариства, крім відкритого у АТ Укрексімбанк, грошових коштів та як наслідок неможливості виконання зобов`язання, як і не надано доказів того, що у ТОВ Дунайська Логістична Група відсутні рахунки в інших банківських установах.

При цьому надані ТОВ Дунайська Логістична Група довідки про залишок коштів на рахунках не відображають дійсний фінансовий стан боржника, оскільки не демонструють рух коштів на рахунках та містять інформацію лише станом на 18.06.2026 р.

Щодо посилання відповідача на обстріл баражуючим боєприпасом, що відбувся 14 листопада 2024 р. та підтверджується звітом експерта (Якушева Д.І.) за результатами технічного обстеження, актом моніторингу Департаменту культури, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Одеської міської ради № 04-03/04/189 від 25.11.2024., актом огляду технічного стану об`єкта культурної спадщини від 05.12.2024 р., суд зазначає, що вказаним обставинам та доказам було надано належну та вичерпну оцінку судом при розгляді справи № 916/3875/25, при цьому вказана подія мала місце майже два роки тому, натомість відповідачем не наведено належних аргументів, яким чином вказана подія через майже два роки ускладнює виконання рішення.

Так, суд під час розгляду справи № 916/3875/25, дослідивши акти візуального обстеження № 04-03/04/189 та огляду від 05.12.2024 р., а також звіт, предметом досліджень яких були адміністративна будівля літ. А та будівля млину, встановив, що при цьому лише адміністративна будівля літ. А зазначала значних ушкоджень, що унеможливлює її використання. Разом з тим, дослідження експерта та акт огляду/обстеження не містять зауважень щодо технічного стану будівлі млину та подальшої її експлуатації.

Крім того, як було встановлено судом під час розгляду справи, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях видано наказ № 198 від 02.04.2025 р., яким припинено чинність договору оренди нерухомого державного майна від 03.10.2024 № 209840912366, а саме: нерухоме майно з іншим окремо індивідуально визначеним державним майном, загальною площею 16360,40 кв.м, зазначене у п. 4.1 розділу І змінювані умови договору, за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 20, що обліковується на балансі АТ Державна продовольчо-зернова корпорація України (філія АТ Державна продовольчо-зернова корпорація України Одеський комбінат хлібопродуктів).

Водночас, внаслідок припинення договору оренди від 03.10.2024 р. № 209840912366, 02.04.2025 р. АТ Державна продовольчо-зернова корпорація України та ТОВ Дунайська Логістична Група підписано акт повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, відповідно до п. 3 якого за цим актом орендар передає, а балансоутримувач приймає із строкового платного користування нерухоме майно за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 20.

Разом з тим припинення чинності договору оренди нерухомого державного майна від 03.10.2024 № 209840912366 відбулося внаслідок порушення умов вказаного договору оренди, та не пов`язане з обстрілом, що відбувся 14.11.2024 року.

При цьому більше року як відповідач не є орендарем пошкодженого обстрілом майна, з огляду на що суд зауважує, що відповідачем не доведено причинно-наслідковий зв`язок між обстрілом та ускладненням виконання рішення суду у даній справі, як і не підтверджено понесення будь-яких додаткових витрат, пов`язаних зі вказаним обстрілом, зокрема, проведення боржником ремонтних чи протиаварійних робіт тощо.

Крім того, господарський суд вказує, що ТОВ Дунайська Логістична Група не надано жодних належних та допустимих доказів, які би могли підтвердити, що збитковість його діяльності у 2025 та 2026 роках є наслідком пошкодження частини орендованого майна через вибух баражуючого боєприпасу 14.11.2024 р.

Разом з тим, обґрунтовуючи реальну можливість виконання рішення відповідно до запропонованого графіку, відповідач посилається на договір купівлі-продажу № 1 від 24.02.2026 р., укладений між ТОВ Дунайська Логістична Група (продавець) та ТОВ Бруклін-Київ (покупець), а також видаткові накладні до нього, що підтверджує передачу боржником Товариству з обмеженою відповідальністю Бруклін-Київ майна на загальну суму понад 9 мільйонів гривень, однак відповідачем не надано доказів сплати ТОВ Бруклін-Київ відповідних коштів на користь ТОВ Дунайська Логістична Група.

Так, відповідно до п. 3.2 договору купівлі-продажу № 1 від 24.02.2026 товар передається покупцю шляхом підписання видаткових накладних та акту приймання-передачі. Товар передається представникам покупця за умови наявності у них довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформленої згідно з діючим законодавством України.

За умовами п. 3.3 договору купівлі-продажу № 1 від 24.02.2026 право власності та всі ризики на товар переходять від продавця до покупця з моменту фактичної передачі товару. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної на товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як убачається з матеріалів справи, між ТОВ Дунайська Логістична Група та ТОВ Бруклін-Київ підписано видаткові накладні № 1 від 28.04.2026 на суму 1921200,00 грн., № 3 від 06.05.2026 на суму 4920000,00 грн., № 4 від 08.05.2026 на суму 2172774,00 грн. Відтак, поставка вказано товару відбулася у квітні-травні 2026 року, з огляду на що ТОВ Бруклін-Київ повинно було сплатити ТОВ Дунайська Логістична Група вартість поставленого товару. У такому випадку боржник - ТОВ Дунайська Логістична Група мало можливість на даний момент виконати рішення господарського суду від 06.02.2026 у повному обсязі, проте не здійснило такого виконання.

При цьому ТОВ Дунайська Логістична Група не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у майбутньому між ТОВ Дунайська Логістична Група (продавець) та ТОВ Бруклін-Київ будуть здійснюватися інші поставки товарів відповідно до договору купівлі-продажу № 1 від 24.02.2026, що гарантуватиме стабільне надходження коштів на рахунки відповідача. Також суд зауважує, що наявність договірних відносин між ТОВ Дунайська Логістична Група та ТОВ Бруклін-Київ жодним чином не підтверджує та не гарантує належне виконання ТОВ Дунайська Логістична Група судового рішення у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та те, що відповідач (боржник) не зазначив обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, та не надав суду усіх достатніх, належних та допустимих доказів, що би підтверджували наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду у даній справі або роблять його неможливим, приймаючи до уваги те, що відповідач (боржник) не зазначив обставини і не обґрунтував можливість виконання рішення суду саме відповідно до запропонованого графіку, відповідно у суду відсутні будь-які правові підстави для реалізації його права на розстрочення виконання рішення суду, а тому суд дійшов висновку про залишення заяви відповідача (боржника) про розстрочення виконання рішення суду без задоволення.

Крім того, суд зазначає, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17.

Сторони несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб`єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Крім того, відповідно до чинного законодавства зобов`язання мають виконуватися належним чином, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання.

При цьому скрутне матеріальне становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочення, відстрочення виконання судового рішення; при цьому розстрочення, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відтак, виходячи з наведеного, суд вважає, що заявник не навів суду переконливих доводів щодо наявності саме таких виняткових обставин у розумінні ст. 331 ГПК України, які би тягли за собою необхідність розстрочення виконання рішення суду.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши обставини, викладені відповідачем у заяві про розстрочення виконання рішення суду, суд доходить до висновку про відсутність підстав для розстрочення виконання судового рішення по даній справі.

Наразі суд зазначає, що в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі Шмалько проти України (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

З огляду на викладене та враховуючи те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, суд зазначає, що, з урахуванням інтересів позивача та ступеня вини відповідача у виникненні спору, розстрочення виконання рішення суду у даному випадку суперечитиме завданням господарського судочинства, якими, зокрема, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Керуючись ст. 331, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Дунайська Логістична Група про розстрочення виконання рішення суду (вх. № 2-1273/26 від 30.06.2026) у порядку ст. 331 Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/3875/25 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повну ухвалу складено та підписано 23 липня 2026 р.

Суддя В.С. Петров